Постанова № 23550645, 29.03.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/218/2012

29 березня 2012 року 14год. 33хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В. за участю секретаря судового засідання Таустік Л.Г. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Красовський А.С.,

відповідача: представник Ніколайчук С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби доДержавного підприємства "Рівнеторф" про стягнення заборгованості,ВСТАНОВИВ :

16.01.2012 року Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція звернулася в суд з позовом до Державного підприємства "Рівнеторф" про стягнення заборгованості по санкціям та пені, нарахованих по орендній платі за землю з юридичних осіб в сумі 23746,61 грн.

Ухвалою Рівненського окружного адміністративного суду від 17.01.2012 року провадження в справі було відкрито.

01.03.2012 року до суду надійшла заява про зменшення позовних вимог, за змістом якої, у зв'язку із частковим погашенням Державним підприємством "Рівнеторф" заявленої суми податкового боргу, Костопільська міжрайонна державна податкова інспекція просить стягнути з відповідача податкову заборгованість в розмірі 21629,80 грн.

Ухвалою суду від 02.03.2012 року заяву про зменшення позовних вимог прийнято до розгляду і приєднано до справи.

Окрім того, судом встановлено, що за результатами проведення реорганізації органів державної податкової служби Рівненської області, Костопільську міжрайонну державну податкову інспекцію було припинено, а всі права та обов'язки перейшли до новоутвореної Костопільської міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області Державної податкової служби.

Відповідно до ч.1 ст.55 КАС України, у разі в вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Відтак, судом здійснено заміну позивача у справі на правонаступника - Костопільську міжрайонну державну податкову інспекцію Рівненської області Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні позов, з урахуванням зменшених позовних вимог, підтримав повністю, суду пояснив, що Державне підприємство "Рівнеторф" з 2007 року несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало до бюджету орендну плату за землю. На початок 2011 року недоїмка перед бюджетом складала 109182,51 грн. Після цього, недоїмка була дещо нарощена, а частина заборгованості була списана, внаслідок чого на початок серпня 2001 року заборгованість склала 96285,69 грн. 27.10.2011 року відповідачем сплачено 102898,00 грн. Вказана сума була спрямована на погашення недоїмки за відповідні звітні періоди, починаючи з серпня 2008 року. При цьому, в автоматичному режимі, відповідно до вимог глави 12 Податкового кодексу України, на суму боргу було нараховано пеню, розмір якої визначено із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення. Пеню нараховано по кожному звітному податковому періоду окремо, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання і закінчуючи днем сплати грошових коштів. Сума боргу, на яку нараховано пеню включала в себе не лише заборгованість по орендній платі за землю, що була самостійно визначена платником податків у деклараціях за період з серпня 2008 року по грудень 2010 року, а й заборгованість по штрафним санкціям, суми яких нараховані податковим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями. Оскільки сплачена 27.10.2011 року відповідачем сума перевищувала суму недоїмки, яка обліковувалась на вказану дату, то за рахунок цього, була погашена частина нарахованої пені. Відповідно, на кінець жовтня 2011 року, загальний розмір нарахованої та не погашеної пені склав 23745,42 грн. Крім цього, на вказану дату обліковувався залишок заборгованості в розмірі 1,19 грн. по штрафним санкціям, нарахованим податковим повідомленням-рішенням №0006431530 від 31.12.2010 року. Відтак, до стягнення за первісним позовом було заявлено 23746,61 грн. Після цього, відповідачем було сплачено грошові кошти, які зараховані в погашення заборгованості по штрафним санкціям та в часткове погашення заборгованості по пені, внаслідок чого позивач і уточнив свої позовні вимоги, зменшивши їх розмір до 21629,80 грн. За наведеного, вказану суму просив стягнути в судовому порядку.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, надав суду пояснення, які ґрунтуються на викладених у письмових запереченнях доводах і зводяться до того, що позовні вимоги э безпідставними та неправомірними. Так, вказав, що 29.01.2007 року між Державним підприємством "Рівнеторф" та Костопільською райдержадміністрацією було укладено договір оренди землі, згідно якого відповідачу було надано в оренду на строк 10 років земельну ділянку загальною площею 107,5 га., яка знаходиться на території Пісківської сільської ради. Орендна плата за договором складала - 25378,82 грн. за рік і повинна була вноситись щомісячно у розмірі 1/12 частини орендної плати протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця - в сумі по 2115,00 грн. на місяць. Згідно пункту 29, договір набрав чинності після підписання сторонами та державної реєстрації, яка проведена 05.02.2007 року. Рішенням господарського суду Рівненської області від 13.04.2010 року у справі №7/37 вказаний договір оренди землі було розірвано. Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 13.10.2010 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Відтак, на думку позивача, договір оренди землі від 29.07.2007 року був чинний в період з 05.02.2007 року по 13.10.2010 року включно, тобто - 44 місяці та 8 днів. За підрахунками відповідача загальний розмір орендної плати за час дії договору становить 93616,25 грн. Як ствердив представник, відповідачем сплачено за договором 125898,00 грн., в тому числі: 119284,50 грн. - орендної плати та 6613,50 грн. пені., що підтверджується відповідними платіжними дорученнями. Рішенням №8 від 29.08.2011 року про списання безнадійного податкового боргу, безнадійний податковий борг відповідача, який станом на 01.07.2011 року склав 24932,34 грн., в тому числі: 23597,30 основного платежу та 1335,04 грн. штрафних санкцій - списано. Після здійснення відповідачем 27.10.2011 року останнього платежу в сумі 102898,00 грн., податковим органом здійснено нарахування пені за період з 05.08.2008 року по 27.10.2011 року, тобто за 1179 днів, в сумі 23745,42 грн., яка і являється сумою стягнення за даним позовом. Окрім цього, податковим повідомленням-рішенням №0005431530 від 01.12.2011 року, податковим органом застосовано до відповідача штраф за цей же період в сумі 16874,24 грн. Із зазначеним рішенням податкового органу відповідач не погодився і оскаржує його в адміністративному порядку. За даними облікової картки платника податків - відповідача по справі, поданої податковим органом, нарахування орендної плати здійснено по грудень 2010 року включно, тобто без урахування рішення господарського суду Рівненської області від 13.04.2010 року про розірвання договору оренди землі від 29.01.2007 року з 13.10.2010 року. Таким чином, на думку відповідача, позивачем зайво нараховано орендну плату в сумі 5456,88 грн. Окрім того, відповідач вважає, що оскільки позивач звернувся до суду з позовом про стягнення пені 04.01.2012 року, то позовні вимоги в частині стягнення пені за період з 05.08.2008 року по 03.01.2009 року на суму 9560,36 грн., заявлені з пропуском строку давності. З урахуванням вищевикладеного, представник відповідача ствердив, що сплачена відповідачем сума заборгованості по орендній платі в сумі 125898,00 грн. покриває повністю орендну плату за договором, штрафи та пеню, нараховані податковим органом. Відтак, просив суд позивачу в позові відмовити повністю.

Дослідженими у справі доказами судом встановлено, що відповідач - Державне підприємство "Рівнеторф" зареєстрований як юридична особа виконавчим комітетом Рівненської міської ради 18.01.2011 року (а.с.6), з 21.02.1992 року взятий на облік, як платник податків у Рівненській ОДПІ (а.с.8). Як платник орендної плати за земельну ділянку, що розташована на території Пісківської сільської ради Костопільського району, перебуває на обліку у Костопільській МДПІ.

Договір оренди землі укладений між Державним підприємством "Рівнеторф" та Костопільською райдержадміністрацією 29.01.2007 року. За його умовами відповідачу надано в оренду на 10 років земельну ділянку загальною площею 107,5 га.; орендна плата визначена на рівні 25378,82 грн. за рік, тобто по 2115,00 грн. на місяць (а.с.77-85). Договір зареєстрований в Костопільському райвідділі Рівненської філії ДП "Центр державного земельного кадастру при комітеті України по земельних ресурсах" 05.02.2007 року.

Сторонами визнано, а матеріалами справи підтверджено, що Державне підприємство "Рівнеторф" з 2007 року несвоєчасно та не в повному обсязі сплачувало до бюджету орендну плату за землю.

За даними зворотного боку облікової картки платника -відповідача у справі, на початок 2010 року за ним обліковувалась недоїмка перед бюджетом по орендній платі за землю на рівні 95911,47 грн. (а.с.36). Впродовж цього року відповідач самостійно декларував до сплати щомісячно по 2115,00 грн., однак орендну плату в повному обсязі та своєчасно не вносив, внаслідок чого до нього податковими повідомленнями-рішеннями застосовувались штрафні санкції, а на несвоєчасно внесені суми орендної плати нараховувалась пеня і на кінець року сума недоїмки зросла до 109182,51 грн. (а.с.36-40).

Вказана сума недоїмки була перенесена в облікову картку платника на початок 2011 року (а.с.41). За даними зворотного боку такої облікової картки, в січні - лютому 2011 року недоїмка збільшилась за рахунок декларування відповідачем орендної плати за грудень 2010 року (по терміну сплати 30.01.2011 року) в сумі 2113,82 грн. та нарахування в лютому 2011 року штрафних санкцій за податковими повідомленнями-рішеннями в загальному розмірі 9921,70 грн. Нарахувань та сплати в березні-липні 2011 року не було. Внаслідок цього, на початок серпня 2011 року недоїмка відповідача перед бюджетом з орендної плати за землю склала 121218,03 грн.(а.с.41-42). Рішенням Начальника Костопільської МДПІ №8 від 29.08.2011 року списано безнадійний борг ДП "Рівнеторф", який виник станом на 01.07.2011 року в сумі 24932,34 грн., в тому числі 23597,30 грн. - основного платежу і 1335,04 грн. -штрафної санкції (а.с.96). Враховуючи вимоги пп.101.2.3. п.101.2 ст.101 Податкового кодексу України, за нормою якої підлягає списанню податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом (1095 днів за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань), списано борг відповідача по орендній платі та штрафним санкціям, граничний строк сплати яких настав 30.07.2008 року.

Рішення про списання безнадійного боргу відображено в обліковій картці платника -відповідача у справі (а.с.42-43). Так, за даними зворотного боку такої облікової картки станом на кінець серпня 2011 року сума недоїмки відповідача зменшилась до: 121218,03 грн. - 24932,34 грн. = 96285,69 грн. (а.с.44). 27.10.2011 року відповідачем сплачено 102898,00 грн.(а.с.95). Вказана сума була спрямована на погашення недоїмки. Так, за рахунок вказаного платежу погашено заборгованість по орендній платі за землю за всі звітні податкові періоди: починаючи з серпня 2008 року і закінчуючи груднем 2010 року, а також погашено заборгованість по штрафним санкціям, нарахованих згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, які приймались податковим органом за період червня-грудня 2010 року. При цьому, в автоматичному режимі, на погашені суми боргу нараховано пеню. Пеня нарахована по кожному звітному податковому періоду окремо, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання і закінчуючи днем сплати грошових коштів та, відповідно, окремо по деклараціям платника податків і по податковим повідомленням-рішенням (а.с.44-50). За рахунок платежу відповідача від 27.10.2011 року в сумі 102898,00 грн. було погашено всю заборгованість з основних платежів по орендній платі за землю і майже всю заборгованість по штрафним санкціям. Залишилася несплаченою недоїмка в розмірі 1,19 грн. по податковому повідомленню-рішенню форми "Ш" №000643530/0 від 31.12.2010 року (а.с.12). Також була погашена частина нарахованої пені, а саме в розмірі 5801,88 грн., що обліковувалась як податковий борг, позаяк була нарахована в минулих періодах (а.с.48).

Відповідно, на кінець жовтня 2011 року, загальний розмір нарахованої та не погашеної пені склав 23745,42 грн.

01.12.2011 року відповідач сплатив 2,00 грн., які були спрямовані на погашення заборгованості в сумі 1,19 грн. по податковому повідомленню-рішенню форми "Ш" №000643530/0 від 31.12.2010 року. Одночасно, в автоматичному режимі на погашену суму боргу нараховано пеню в розмірі 0,09 грн., внаслідок чого її розмір збільшився до 23745,51 грн., а за рахунок решти платежу - 0,81 грн. зменшився до 23744,70 грн. (а.с.50). вказаний розмір заборгованості по пені залишився незмінним на кінець 2011 року (а.с.50-59).

28.02.2012 року відповідачем сплачено 2114,90 грн., які було зараховано на часткове погашення пені, внаслідок чого заборгованість зменшилась до 23744,70 грн. - 2114,90 грн. = 21629,80 грн. (а.с.31-35). Вказана сума заборгованості заявлена до стягнення за даним адміністративним позовом.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" №2535-XII від 03.07.1992 року, що був чинним до 01.01.2011 року, було встановлено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Згідно ст.13 цього Закону, підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку, яка перебувала у державній і комунальній власності був договір оренди такої земельної ділянки. При цьому, у статті 14 вказаного Закону було встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. А статтею 17 вказаного Закону було передбачено, що податкове зобов'язання, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Зазначене податкове зобов'язання, в силу вимог абз.2 п.5.1. ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, не могло бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку.

Судом встановлено, що відповідач податкові зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, визначені у податкових деклараціях на 2008-2010 роки сплачував несвоєчасно та не в повному обсязі, внаслідок чого, щодо нього систематично застосовувались штрафні санкції. Доказів оскарження податкових повідомлень-рішень про нарахування штрафних санкцій, винесених у 2008-2010 роках суду не надано.

За правилами п.1.3. ст.1 цього Закону, податкове зобов'язання, самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, є податковим боргом.

Відповідно до цього, облікована станом на початок січня 2011 року сума недоїмки відповідача на рівні 109182,51 грн., вважалася його податковим боргом. Доводи сторони відповідача про безпідставне нарахування йому Костопільською МДПІ орендної плати в сумі 5456,88 грн. -за період з 13.10.2010 року по 31.12.2010 року, тобто після набрання законної сили судовим рішенням про розірвання договору оренди землі суд відхиляє, позаяк вказана сума не була нарахована податковим органом, а відображена в обліковій картці платника -відповідача у справі, на підставі даний його податкової звітності. Вказана сума є такою, що самостійно узгоджена платником податків. Оскільки доказів подання ДП "Рівнеторф" уточнюючих розрахунків своїх зобов'язань з орендної плати за землю за 2010 рік суду не надано, вказана сума має статус податкового боргу.

Відповідно до пп.16.1.1. п.16.1. ст.16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" №2181-III від 21.12.2000 року, чинного до 01.01.2011 року, після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. В силу вимог пп.16.1.2. цього пункту нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону. А з в силу вимог пп.16.3.1. цього пункту, - закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку. За правилами пп.16.4.1. цього пункту, пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 % річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Аналогічним чином, відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня. Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми грошового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного цим Кодексом; б) при нарахуванні суми грошового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні - рішенні згідно із цим Кодексом. Згідно з пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань. У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку. В силу вимог п.129.4. ст.129 Податкового кодексу України цієї статті, пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Судом встановлено, що пеня відповідачу нарахована в автоматичному режимі, у повній відповідності до вимог законодавства. Пеню нараховано по кожному звітному податковому періоду окремо, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання і закінчуючи днем сплати грошових коштів. Розмір пені визначено із розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України за кожний календарний день прострочення. Сума боргу, на яку нараховано пеню включала в себе не лише заборгованість по орендній платі за землю, що була самостійно визначена платником податків у деклараціях за період з серпня 2008 року по грудень 2010 року, а й заборгованість по штрафним санкціям, суми яких нараховані податковим органом згідно з податковими повідомленнями-рішеннями, винесеними за період з червня по грудень 2010 року. Відповідно, власні розрахунки пні відповідача судом відхиляються, як необґрунтовані. Відхиляються і його доводи щодо неврахування податковим органом рішення про списання безнадійного податкового боргу, позаяк списання відповідної суми відображено по зворотному боці облікової картки відповідача до моменту зарахування сплачених ним 27.10.2011 року грошових коштів.

Доводи сторони відповідача про те, що податковим органом здійснено нарахування пені за період з 05.08.2008 року по 27.10.2011 року, тобто за 1179 днів, а позов подано 16.01.2012 року, тобто з пропуском строку давності суд також відхиляє, як такі, що не ґрунтуються на чинному податковому праві.

Так, правила застосування строків давності визначено у ст.102 Податкового кодексу України. В силу вимог п.102.1 цієї статті, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

В той же час, за правилами пп.14.1.39 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, грошове зобов'язання платника податків -це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Пеня не є, ні податковим зобов'язанням, ні штрафною (фінансовою) санкцією. Доказом цього слугує і норма пп.14.1.175. цієї стаття, яка відокремлює пеню від суми узгодженого грошового зобов'язання. Згідно з цим підпунктом, податковий борг -це сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання. Згідно пп.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України пеня -це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до цього, обмеження у вигляді 1095 днів для нарахування щодо пені не застосовуються.

В силу вимог ч.2 ст.99 КАС України, для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.

Як зазначалося вище, нарахування пені розпочинається від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати грошового зобов'язання та закінчується у день погашення податкового боргу. Відповідно, вказане нарахування є триваючим, а право на стягнення пені виникає лише після закінчення процесу її нарахування.

Нарахування пені відповідачу завершене 27.10.2011 року, а з позовом до суду податковий орган звернувся 16.01.2012 року, тобто в межах відповідного строку.

Процедура стягнення податкового боргу вважається дотриманою, з огляду на те, що Костопільська МДПІ виставляла ДП "Рівнеторф" першу та другу податкові вимоги №1/103 від 27.07.2007 року, №2/131 від 05.09.2007 року, відповідно (а.с.9-10), після чого платником податків заборгованість перед бюджетом повністю не погашалась, а в силу вимог п.59.5. ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

Згідно з п.41.5. ст.41 Податкового кодексу України, органами стягнення є виключно органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень, а також державні виконавці в межах своїх повноважень. Стягнення податкового боргу за виконавчими написами нотаріусів не дозволяється.

У відповідності зі ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Водночас, ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади (до яких належать і органи державної податкової служби) та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.11 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" №509-XII від 04.12.1990 року, державним податковим інспекціям надано право подавати до суду позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

За наведених обставин, оцінивши надані докази, суд дійшов висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, відповідають обставинам справи та наявним матеріалам, у зв'язку з чим позов підлягає задоволенню.

Судові витрати по справі згідно ч.4 ст.94 КАС України з відповідача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства "Рівнеторф" до місцевого бюджету Пісківської сільської ради Костопільського району на р/р 33213812700238 в ГУДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код одержувача 22586578, податкову заборгованість по пені, нарахованій по орендній платі з юридичних осіб в сумі 21629 (двадцять одна тисяча шістсот двадцять дев'ять) гривень 80 копійок.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частин постанови, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Друзенко Н.В.