Постанова № 23550668, 02.04.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/409/2012

02 квітня 2012 року 11год. 26хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Комшелюк Т.О. за участю секретаря судового засідання Анікушина В.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Клочек Г. В.,

відповідача: представник Мартинович Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариство з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." до Державна податкова інспекція у Рівненському районі про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що в серпні місяці 2011 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Крафт ЛВ» за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р., за наслідками якої був складений акт від 26.08.2011р. На підставі висновку даного акта були винесені повідомлення-рішення, якими збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість та податку на прибуток підприємства. Позивач не погоджується з висновками акта щодо встановленого порушення п.198.6 ст.198, п.138.2 ст.138 ПК України. При цьому зазначає, що при перевірці відповідачу були надані всі необхідні первинні документи на підтвердження вчинення господарських операцій з ТОВ «Крафт ЛВ» Зазначені документи відповідають нормам чинного законодавства. На момент вчинення господарських операцій з вказаним товариством, відомості про останнього знаходились в Єдиному держаному реєстрі юридичних та фізичних осіб-підприємців, а отже є достовірними. Крім того, даний контрагент був зареєстрований в установленому порядку платником податку на додану вартість, а отже мав право виписувати податкові накладні. Також позивач вважає, що до винесення обвинувального вироку стосовно посадових осіб зазначеного контрагента, твердження про фіктивність підприємства є лише домислами відповідача, а тому висновки акта перевірки не можуть бути обґрунтовані таким чином, а тому податкові повідомлення - рішення позивач вважає протиправними та такими що належать до скасування.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач подав письмові заперечення проти позову в яких зазначив, що дійсно, у позивача була проведена перевірка, за результатами якої встановлено, що позивач мав взаєморозрахунки з ТзОВ «Крафт ЛВ». Відповідач вказує, що відносно останнього надійшов акт перевірки з ДПІ у Франківському районі м. Львова про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за травень 2011 року. Державному реєстратору надано повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням даного підприємства №471 від 19.05.2011р. Згідно податкової звітності ТОВ «Крафт ЛВ» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, визначеного згідно довідки з ЄДРПОУ. Отже, на думку відповідача, дане товариство не могло здійснювати господарські операції з урахуванням часу, оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного, а тому, фінансово-господарська діяльність цього товариства здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право дієздатності та, відповідно, фінансово-господарські взаємовідносини з позивачем є фіктивними правочинами і такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків. Отже, позивачем, на порушення п. 138.2 ст. 138 ПК України, завищено витрати на загальну суму 1084126грн. за рахунок безпідставного віднесення до складу валових витрат придбання товарів по операціях з ТОВ «Крафт ЛВ» за травень 2011р., тому несплачений податок на прибуток в сумі 249349грн. є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. Крім того, відповідач стверджує, що на порушення п.198.6 ст.198 ПК України, позивачем завищений податковий кредит за травень 2011 року на суму 216825грн., що призвело до заниження податку на додану вартість, що підлягав сплаті до бюджету за травень 2011р. на вказану суму, що є дохідною частиною бюджету та власністю держави. В задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази, суд вважає, що позов належить задовольнити повністю.

Суд виходив з такого.

Посадовими особами відповідача була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Крафт ЛВ» за період з 01.05.2011р. по 31.05.2011р., результати якої оформлено актом від 26.08.2011 року № 570/106/23-141/31299514 (а.с.37-52 т.1).

Вказаною перевіркою, зокрема, встановлено, що Товариством з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." завищено валові витрати на загальну суму 1084126грн. за ІІ квартал 2011р., відповідно встановлено заниження податку на прибуток за ІІ квартал 2011р. на суму 249349грн. та завищено податковий кредит за травень 2011р. на суму 216825грн. по безтоварних операціях із контрагентами ТзОВ "Крафт ЛВ".

На підставі висновків акту перевірки № 570/106/23-141/31299514 від 26.08.2011 року та в результаті встановлених порушень відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення:

- за порушення п. 198.6 ст.198 ПК України відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення №0001122351 від 09.09.2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість у розмірі 216825грн., 1грн. - штрафні (фінансові) санкції (штрафи) (а.с.7 т.1);

- за порушення п. 138.2 ст.138 ПК України, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001112351, від 09.09.2011р., яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємства у розмірі 249349грн., 1грн. - штрафні (фінансові санкції) (а.с.8 т.1).

Отже, з зазначеного акта перевірки вбачається, що підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень є те, що: згідно бази даних АІС РПП, АРМ «Бест - Звіт» по ТзОВ "Крафт ЛВ"- стан платника - 9 - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням, відповідно до податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб, поданої до ДПІ у Франківському районі м. Львова за березень 2011р. від 09.03.2011р. №7243, сума доходів, які нараховані на користь фізичних осіб у звітному податковому періоді становить 0грн. Дані податкової звітності вказаного контрагента свідчать про відсутність у них власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності; посадова особа контрагента не могла фактично здійснювати господарські операції з урахування часу, оперативності проведення операції. Перевіркою встановлено відсутність об'єкта оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами - постачальниками в розумінні п.185.1 ст.185 ПК України. Підприємством кошти перераховувалися без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкта оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Як встановлено в судовому засіданні та не оспорюється сторонами, позивач зареєстрований як юридична особа, є платником податку на додану вартість.

04.05.2011 року між ТОВ «Колор С.І.М.» (замовник) та ТОВ "Крафт ЛВ" (постачальник) укладений договір №152 щодо поставки товару, згідно з умовами якого постачальник зобов'язується поставити та передавати у власність замовнику товар (сировина та матеріали для розмітки), в кількості, за ціною, згідно додатків до договору, які є невід'ємною його частиною, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар на умовах даного договору (а.с.15-18 т.1).

Відповідно до додатків № 1, 2 до зазначеного договору, ТОВ «Крафт ЛВ» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1300951,20грн. (а.с.17-18 т.1).

Вказані господарські операції з поставки товарно-матеріальних цінностей оформлені такими документами: податкова накладна №29 від 04.05.2011 року на загальну суму 1117920грн., (без ПДВ - 931600грн., ПДВ -186320грн.) (а.с.19 т.1); податкова накладна №328 від 31.05.2011 року на загальну суму 183031,20грн. (без ПДВ - 152526грн., ПДВ - 30505,20грн.) (а.с.20 т.1); видаткова накладна №РН-0000336 від 04.05.2011р. на загальну суму 1117920грн., (без ПДВ - 931600грн., ПДВ -186320грн.) (а.с.21 т.1); видаткова накладна №РН-0000337 від 31.05.2011р. на загальну суму 183031,20грн. (без ПДВ - 152526грн., ПДВ - 30505,20грн.) (а.с.22 т.1); 3 товарно-транспортні накладні на перевезення товару від 04.05.2011 року та 31.05.2011р. (а.с.23-25 т.1), картки рахунку № 201 від 04.05.2011 року (а.с.78-92, 156-159 т.1).

Вказані документи, як вбачається з акту перевірки, надавалися позивачем до перевірки (а.с.51-52 т.1). Первинні документи та податкові накладні, на підставі яких позивач сформував спірні суми валових витрат та податкового кредиту, містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані як юридичні особи та як платники податків (в тому числі і податку на додану вартість). Такі документи повністю розкривають зміст господарських операцій.

Вказані товарно-матеріальні цінності використані позивачем в своїй господарській діяльності, вартість оплачених товарів в сумі 1084126грн. включено позивачем до складу валових витрат, а суму ПДВ в розмірі 216825грн. включено позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно з п.138.2. ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Частинами 2, 3 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських, операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3. ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6. ст.198 зазначеного кодексу, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пункт 201.1. ст.201 ПК України встановлює, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну

У відповідності до пп. 201.6., 201.10 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Отже, визначальним фактором для віднесення витрат до складу валових та сум ПДВ до складу податкового кредиту, є зв'язок таких витрат та ПДВ із господарською діяльністю платника податків та наявність підтверджуючих первинних документів.

Судом встановлено, що у травні 2011 року ТзОВ «Крафт ЛВ» поставило позивачу товарно-матеріальні цінності на загальну суму 1300951,20грн., в тому числі ПДВ - 216825грн. Вказані обставини підтверджуються вище зазначеними видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, картками рахунку.

Розрахунки між сторонами проведені повністю, що підтверджується випискою по рахунку (а. с. 77 т.1).

Придбані позивачем у ТОВ «Крафт ЛВ» товарно-матеріальні цінності використані у господарській діяльності, а саме для виробництва фарби білої дорожньої розмітки і ін., що підтверджується остаточною калькуляцією вартості виробництва продукції за травень 2011р. (а.с.93-155, 160-161 т.1).

Крім того, позивачем в травні-червні 2011 року зазначену вище вироблену продукцію було поставлено різним контрагентам, що підтверджується видатковими накладними, довіреностями на отримання ТМЦ (а. с.162-181 т.1), податковими накладними (а. с. 188-208 т.1)., рахунками-фактури, угодами-замовленнями, оборотно-садовими відомостями, товарно-транспортними накладними, бухгалтерською довідкою про наявності у позивача вантажних автомобілів, договорами на поставку товарів (а. с. 209-250 т.1, 1-9 т.2).

Таким чином, долученими до матеріалів справи первинними документами підтверджується як реальність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, так і використання придбаних у ТОВ «Крафт ЛВ» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача, і отримання від такого використання доходу.

Щодо посилань відповідача на обставини про відсутність ТОВ «Крафт ЛВ» за місцезнаходженням, відсутності у вказаних осіб трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 215 Цивільного кодексу України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. У ст.203 Цивільного кодексу України викладені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.

Згідно з ч.1 ст.228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правова природа договорів купівлі-продажу (поставки) визначає наступне волевиявлення сторін цих договорів (правочинів): у продавця - на передачу покупцеві товару, у покупця - на прийняття товару та його оплату. Жодної іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податків, штучне зменшення бази оподаткування тощо) ці правочини не містять і містити не можуть, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто, після виконання договорів внаслідок отримання кожною зі сторін бажаного результату, всі правовідносини між ними завершуються. Після цього у кожної зі сторін правочину (договору) виникають правовідносини вже з іншим суб'єктним складом. Поза увагою відповідача залишився той факт, що як позивач, так і його контрагент виконали умови укладених між ними угод, чим і підтвердили факт їх укладення.

Як вбачається із акта перевірки № 570/106/23-141/31299514 від 26.08.2011р. та акта перевірки ТОВ «Крафт ЛВ» №1163/23-2/37399009 від 13.07.2011р., останнє зареєстроване як юридична особа 24.11.2010 року. Вказані особи на дати виписування податкових накладних були у встановленому порядку зареєстровані платниками ПДВ. Відповідачем такі обставини не спростовано.

Твердження відповідача про відсутність у контрагента позивача трудових ресурсів, власних виробничих, складських, торгових приміщень, устаткування та транспортних засобів для здійснення господарської діяльності не заслуговує на увагу, оскільки такі обставини не можуть бути доказом неспроможності виконання тих чи інших господарських операцій з огляду на відсутність законодавчого обмеження щодо використання у господарській діяльності лише власних основних та транспортних засобів, як і найманої праці шляхом укладення трудових договорів.

Доводи та висновки відповідача, викладені у акті перевірки позивача № 570/106/23-141/31299514 від 26.08.2011р. щодо безтоварності господарських операцій позивача з ТОВ «Крафт ЛВ» є такими, щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджено відповідними доказами.

Судом не було встановлено, а відповідачем не було доведено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагента, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

Тобто, відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) і додержання законів про оподаткування несуть безпосередньо платники податків і зборів (обов'язкових платежів), що допустили правопорушення.

Таким чином, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, не подав звітність, або не знаходиться за місцем своєї реєстрації то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на формування витрат та податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого формування та має всі документальні підтвердження суми своїх витрат.

Зважаючи на вище викладене, відповідачем не доведено правомірність винесених податкових повідомлень-рішень, а відтак, позовні вимоги позивача належать до задоволення повністю.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Рівненському районі №0001122351 від 09 вересня 2011 року та №0001112351 від 09 вересня 2011 року визнати протиправними та скасувати у повному обсязі з моменту їх прийняття.

Присудити на користь позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Колор С.І.М." із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комшелюк Т.О.