Ухвала суду № 23547316, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4803/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.;

Суддя-доповідач: Сорочко Є.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Сорочко Є.О.

Суддів: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

при секретарі Грисюк Г.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»(далі ТОВ «Українська Молочна Компанія») звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області (далі Яготинська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 13.04.2010 №0000271660/0.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року позов було задоволено, скасувано податкове повідомлення-рішення Яготинська МДПІ від 13.04.2010 №0000271660/0.

На вказану постанову Яготинська МДПІ подала апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Українська Молочна Компанія»до 01.01.2009 перебувало на загальній системі оподаткування та мало статус платника податку на додану вартість.

З 01.01.2009 позивач перейшов на спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується свідоцтвом №100165202 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Оскільки до 01.01.2009 позивач перебував на загальній системі оподаткування, ним за попередні податкові періоди було сформовано податковий кредит згідно податкових декларацій з додатками за січень 2009 року та лютий 2010 року.

У квітні 2010 року податковим органом було проведено документальну невиїзну (камеральну) перевірку податкової декларації з податку на додану вартість, за результатами якої складено акт перевірки від 13.04.2010 №244/1600-34099131.

Даною перевіркою було встановлено, що позивач подав податкову декларацію з податку на додану вартість за лютий 2010 року за повною формою, крім того, ним подано податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену) (спеціальний режим оподатківання діяльності у сфері сільського господарства).

У вищезазначеному акті перевірки податковий орган посилався на акт перевірки від 17.04.2009 №311/2301/34099131 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2009 року згідно якого встановлено порушення порядку ведення позивачем податкового обліку, а саме п.81.3 ст. 8 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.5.8 наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №166 «Про затвердження форми податкової декларації та Порядку її заповнення і подання».

На думку податкового органу, позивач з 01.01.2009 повинен зменшити значення рядку 26 «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду»загальної декларації та відобразити його у податковій декларації з податку на додану вартість (скорочена).

Враховуючи викладене, податковий орган дійшов висновку, що у податковій декларації (загальній) за лютий 2010 року сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет становить - 54615,00 грн.

На підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 13.04.2010 №0000271660/0, згідно з яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 54615,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що право платника податку розпоряджатись сформованим податковим кредитом було визначено виключно Законом України «Про податок на додану вартість»(чинного на момент виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 вказаного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного періоду.

При цьому, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з вищезазначеним підпунктом статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно зазначеного підпункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пп. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 вказаного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пп. 7.7.2 п. 7.7. ст. 7 цього Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значевня після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу, ст. 81 вказаного Закону передбачено спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства.

Так, згідно пункту 81.2 ст. 81 Закону сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до пункту 81.3 ст. 81 цього Закону, якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції дана норма не містить положень, які б передбачали втрату платником податку права на отримання бюджетного відшкодування за попередні податкові періоди у зв'язку із переходом із загальної системи оподаткування на спеціальний режим оподаткування.

Згідно додатку 5 до загальної декларації з податку на додатку вартість за січень 2009 року сума заявлена до відшкодування в декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року складається з податкового кредиту, що виник у 2008-2009 роках, який включено позивачем до декларації з податку на додану вартість у січні 2009 року.

У свою чергу, сума рядка 23.2 загальної декларації з податку на додану вартість за січень 2009 року складає 4886094,00 грн.

Отже, сума податкового зобов'язання за лютий 2010 року у розмірі 55927,00 грн. враховується у зменшення від'ємного значення звітнього місяця, який складав 4886094,00 грн.

Таким чином, колегія суддів вважає, що подаючи загальну декларацію з податку на додану вартість за січень 2009 року в якій відображено податковий кредит сформований за результатами господарської діяльності підприємства за попередні податкові періоди, а саме за час перебування на загальній системі оподаткування, тобто до 01.01.2009, позивачем було обґрунтовано включено суми у рядок 26 загальної декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду».

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення позову, а тому апеляційну скаргу Яготинської МДПІ необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року - без змін, оскільки вона ухвалена з дотриманням норм матеріального права.

Керуючись ст. ст. 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області залишити без задоволення, а постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2011 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки передбачені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Сорочко Є.О.

Судді: Бистрик Г.М.

Усенко В.Г.

Ухвалу складено в повному обсязі 20.03.2012