Ухвала суду № 23547326, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4669/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко В.І.

Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Безименної Н.В.

Міщука М.С.

при секретарі: Салоїд І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року у справі за позовом Ппублічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Миронівському районі від 23.09.2011 № 0000842353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 059,00 грн.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, представником ДПІ у Миронівському районі подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не зявилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні не обовязкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення зявившихся учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів є юридичною особою, що зареєстрована 13.06.1996 Миронівською районною державною адміністрацією Київської області, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі Київської області з 19.06.1996 та, відповідно до Свідоцтва № 100336694 про реєстрацію платника податку на додану вартість, позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-крупяної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У вересні 2011 року ДПІ у Миронівському районі Київської області проведено планову виїзну перевірку ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011 (акт перевірки від 06.09.2011 № 328/23-011/00951770).

За результатами перевірки посадові особи податкового органу дійшли висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1.6, 1.7 статті 1, підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, пункту 7.5 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість», пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 201.1 статті 201, пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, частин першої, пятої статті 203, пункту першого, другого статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, що виявилось у завищенні податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 10 059,00 грн.

Вказані порушення повязуються з придбанням позивачем у товариства з обмеженою відповідальністю «Екобудсервіс-плюс»автотранспортних послуг у грудні 2010 року - січні 2011 року.

За податковими накладними, отриманими від контрагента позивачем віднесено до складу податкового кредиту за грудень 2010 року суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 1536,8 грн. та за січень 2011 року суму сплаченого податку на додану вартість у розмірі 8522,00 грн. у складі ціни придбаних автотранспортних послуг.

Посадові особи ДПІ у Миронівському районі Київської області, дійшли висновку, що ТОВ «Екобудсервіс-плюс»не мало фактичної можливості здійснювати господарські операції з надання автотранспортних послуг. До того ж, перевіркою встановлено відсутність у ТОВ «Екобудсервіс-плюс»трудових, транспортних ресурсів, власної або орендованої земельної ділянки, виробничо-складських приміщень, майна тощо, що також свідчить, на думку податкового органу, про нереальність господарських операцій між ТОВ «Екобудсервіс-плюс»та ПАТ Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Миронівському районі Київської області прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000842353, згідно з яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 10 059,00 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ у Миронівському районі податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000842353, з таких підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Екобудсервіс-плюс»є юридичною особою, що зареєстрована 21.09.2007 Виконавчим комітетом Полтавської міської ради. Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців вказана юридична особа здійснює наступні види господарської діяльності: оптова торгівля будівельними матаріалами, оптова торгівля залізними виробами, водопровідним та опалювальним устаткуванням, будівництво будівель, будівництво місцевих трубопроводів, ліній звязку та енергопостачання, будівництво інших споруд.

22 грудня 2010 року між ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»та ТОВ «Екобудсервіс-плюс»укладено договір №775, відповідно до умов якого, з грудня 2010 року по січень 2011 року позивач придбавав у ТОВ «Екобудсервіс-плюс»послуги з автоперевезення сільськогосподарської продукції (а.с. 41-42).

У грудні та січні 2010 року ТОВ «Екобудсервіс-плюс»виставило позивачу для оплати рахунки-фактури на загальну суму 60 352,80 грн. (а.с. 49-50).

Оплата за придбаний товар здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунки ТОВ «Екобудсервіс-плюс». Згідно з банківськими виписками позивач у січні та лютому 2011 року в оплату за надані послуги перерахував на рахунок ТОВ «Екобудсервіс-плюс»кошти у розмірі 60352,80 грн.

Транспортування товарів здійснювалось контрагентом позивача. Факт поставки товару оформлено товарно-транспортними накладними, що підписані уповноваженими особами позивача (а.с. 43-45). Згідно з копіями товарно-транспортних накладних, досліджених у судовому засіданні, ТОВ «Екобудсервіс-плюс» надало автотранспортні послуги на загальну суму 60352,80 грн.

З товарно-транспортних накладних та акта виконаних робіт від 25.12.2010 №25 убачається, що транспортування сільськогосподарської продукції насіння соняшнику здійснювалось зі складів Новомосковської філії закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Оріль-Лідер»(с. Рокита, Елеватор №2) на адресу складів позивача (м. Миронівка).

У товарно-транспортних накладних зазначено марки та номери автомобілів та прізвища водіїв; вказано вагу насіння соняшника, який транспортувався. Крім цього, у акті виконаних робіт зазначена відстань між пунктами призначення.

За вказаними господарськими операціями позивач отримав від ТОВ «Екобудсервіс-плюс»податкові накладні на загальну суму 60352,80 грн., у тому числі ПДВ - 10 058,80 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Податкове зобов'язання це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом. Податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом (пункти 1.7, 1.8 статті 1 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР).

Згідно з підпунктом 7.7.3 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг) та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону № 168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР).

Порядок оподаткування юридичних осіб податком на додану вартість після 01.01.2011 визначається положеннями розділу V Податкового Кодексу України.

Обєкти оподаткування, порядок та особливості визначення бази оподаткування визначаються статтями 185, 188-192 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового Кодексу України, об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 194.1 статті 194 Податкового Кодексу України обєкти оподаткування, визначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є обєктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті «а»пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового Кодексу України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.2 статті 200 Податкового Кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Відповідно до пункту 200.3 статті 200 Податкового Кодексу України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Пунктом 202.1 статті 202 Податкового Кодексу України передбачено, що звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал.

Згідно з частиною другою статті 18 Закону України від 15.05.2003 № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»(надалі - Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»), якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, вони вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців». Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

На дату поставки товару ТОВ «Екобудсервіс-плюс»було зареєстровано у Єдиному державному реєстрі як юридична особа і мало право виписувати податкові накладні, оскільки було платником податку на додану вартість.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку про неправомірність прийняття ДПІ у Миронівському районі податкового повідомлення-рішення від 23.09.2011 № 0000842353.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як субєктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та обєктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у звязку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу представника Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвалу може бути оскаржено в касаційному поряд ку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів піс ля набрання ухвалою законної

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Безименна Н.В.

Міщук М.С.