Ухвала суду № 23547288, 07.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/4587/2011 Головуючий у 1-й інстанції:

Суддя-доповідач: Петрик І.Й.

У Х В А Л А

Іменем України

"07" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого суддіПетрика І.Й.СуддівГрищенко Т.М., Лічевецького І.О.,При секретарі судового засіданняЛаврентьєві Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Звенигородської міжрайонної прокуратури Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у справі за адміністративним позовом Звенигородського міжрайонного прокурора в інтерсах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Ватутіне до Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" про стягнення податкового боргу.

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2011 року Звенигородський міжрайонний прокурор в інтерсах держави в особі Державної податкової інспекції у м. Ватутіне пред'явив позов до Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" про стягнення з відповідача частини податкового боргу в розмірі 5 561 грн. 36 .коп..

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача та осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду -без змін з таких підстав.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 198, 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд першої інстанції дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Із такою правовою позицією суду першої інстанції колегія суддів може погодитись із огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ватутінське комунальне виробниче підприємство «Водоканал», як суб'єкт господарювання -юридична особа, ідентифікаційний код 24359125, зареєстрований 12 серпня 1996р. та перебуває на обліку як платник податків в державній податковій інспекції у місті Ватутіне. Відповідно до пункту 1.1 статуту Ватутінського комунального виробничого підприємства "Водоканал" це підприємство засноване Ватутінською міською радою, знаходиться в міській комунальній власності, діє на основі самоврядування і забезпечує комунальне та побутове водопостачання та водовідведення, з статутним фондом в сумі 1 480 499 грн. 00 коп. у вигляді комунального майна.

З 1 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (далі -Податковий кодекс).

Відповідно до пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 49.1 статті 49 Податкового кодексу передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків.

Згідно пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

30 січня 2010 року відповідачем до державної податкової інспекції у місті Ватутіне поданий податковий розрахунок земельного податку за 2010 рік із самостійно визначеним розміром цього податку в сумі 15 120 грн. 34 коп., з помісячною розбивкою відповідних платежів, в тому числі за грудень 2010 року -1 260 грн. 01 коп. Зазначене податкове зобов'язання відповідач повинен був сплатити протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, тобто протягом січня 2011 року.

Відповідно до пункту 286.2 статті 286 Податкового кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

31 січня 2011 року відповідачем до державної податкової інспекції у місті Ватутіне подана податкова декларація з плати за землю на 2011 рік з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями, в тому числі за січень і лютий 2011 року податкове зобов'язання становить по 1 315 грн. 03 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач самостійно визначену суму земельного податку за грудень 2010 року, січень та лютий 2011 року сплатив повністю, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями. Позивач зарахував зазначені суми в рахунок погашення податкового боргу минулих періодів, про що свідчать дані зворотного боку облікової картки відповідача як платника земельного податку, а також відповідні усні та письмові пояснення, надані представником позивача.

Відповідно до пункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Згідно пункту 59.3 вказаної статті податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Пунктом 59.4 зазначеної статті передбачено, що податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до пункту 95.1 статті 95 Податкового кодексу орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 96.1 статті 96 Податкового кодексу передбачено спеціальний порядок досудового врегулювання спору щодо стягнення податкового боргу з комунального підприємства, яким є відповідач. В цьому пункті статті передбачено, що у разі якщо сума коштів, отримана від продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, не покриває суму його податкового боргу і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, або у разі відсутності у такого боржника власного майна, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, орган державної податкової служби зобов'язаний звернутися до органу місцевого самоврядування чи органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить майно такого платника податків, з поданням щодо прийняття рішення про: виділення коштів місцевого бюджету на сплату податкового боргу такого платника податків. Рішення про фінансування таких витрат розглядається на найближчій сесії відповідної ради; затвердження плану досудової санації такого платника податків, який передбачає погашення його податкового боргу; ліквідацію такого платника податків та призначення ліквідаційної комісії; прийняття сесією відповідної ради рішення щодо порушення справи про банкрутство платника податків.

Пункт 95.2 вказаної статті передбачає, що стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Колегія суддів звертає увагу на те, що будь-які докази надіслання відповідачу у встановлені терміни податкової вимоги на підставі норм саме Податкового кодексу позивач не надав, так само як не надав доказів продажу внесеного в податкову заставу майна комунального підприємства, доказів відсутності власного майна у відповідача, що відповідно до законодавства України може бути внесено в податкову заставу та відчужено, а тому в даному випадку у позивача не виникло право на звернення до суду з позовом про стягнення податкового боргу з відповідача.

Крім того, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Таким чином колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що зарахування коштів податковим органом в рахунок погашення податкового боргу платника податку згідно з черговістю його виникнення можливе стосовно податкового боргу, який виник на підставі норм Податкового кодексу України, тобто після 1 січня 2011 року, а тому зарахування сплаченої суми узгодженого грошового зобов'язання, яке виникло після вказаної дати, в рахунок податкового боргу, який виник до 1 січня 2011 року є помилковим.

Також колегія суддів звертає увагу на те, що в матеріалах справи містяться перша та друга податкові вимоги за 2001 рік, які були надіслані податковим органом відповідачу на підставі норм Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". Цей закон втратив чинність з 1 січня 2011 року, а, отже не регулює питання погашення податкового боргу платника податку, який виник після вказаної дати.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно із ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, колегія суддів, ретельно дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в справі, підтвердженими доказами, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то колегія суддів апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 160, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Звенигородської міжрайонної прокуратури Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 06 липня 2011 року -без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя Петрик І.Й.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.