Ухвала суду № 23547235, 20.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-659/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Грибан О.І.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві апеляційну скаргу Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року у справі за позовом закритого акціонерного товариства «Авіокомпанія «Аеросвіт»до Бориспільської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0036792310/0 від 25.06.2010 року, № 0036792310/1 від 23.07.2010 року, № 0036792310/2 від 11.10.2010 року, № 0036792310/3 від 05.01.2010 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року позов задоволено в повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28.05.2010 року по 10.06.2010 року відповідачем була проведена позапланова виїзна перевірка щодо достовірності нарахування позивачем суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню на розрахунковий рахунок за січень, лютий, березень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з податку на додану вартість, що декларувалась у період з грудня 2009 року, січня 2010 року, лютого 2010 року.

За результатами проведеної перевірки відповідач був складений акт перевірки № 471/23-1/20048090 від 17.06.2010 року та встановлено порушення ЗАТ «Авіокомпанія «Аеросвіт»пп. 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: завищення позивачем суми податку на додану вартість, що підлягає бюджетному відшкодуванню за січень 2010 року в розмірі 51 542,00 грн., за лютий 2010 року в розмірі 21 820,00 грн., за березень 2010 року в розмірі 13 823,00 грн., а всього на загальну суму 87 185,00 грн.

Не погоджуючись з висновками акта перевірки позивач звернувся до Бориспільської ОДПІ Київської області з запереченнями № 1-1-03/358 від 22.06.2010 року та просив переглянути висновки акта.

За результатами розгляду заперечень ЗАТ «Авікокомпанія «Аеросвіт», відповідачем була надана відповідь № 5989/10/23-1 від 25.06.2010 року, в якій зазначив, що підстави для перегляду висновків акту перевірки -відсутні.

На підставі акту перевірки Бориспільської ОДПІ Київської області було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0036792310/0 від 25.06.2010 року, відповідно до якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 87 185,00 грн. за січень, лютий та березень 2010 року.

Не погоджуючись з прийнятим відповідачем податковим повідомленням-рішенням, позивач неодноразово звертався до відповідача та ДПА у Київській області зі скаргами (в порядку адміністративного оскарження), внаслідок чого скарги були залишені без задоволення та прийняті рішення № 0036792310/1 від 23.07.2010 року, № 0036792310/2 від 11.10.2010 року, № 0036792310/3 від 05.01.2010 року.

Вважаючи вищезазначені податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті всупереч вимог чинного законодавства України, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав порушених, на його думку, неправомірними діями відповідача.

При винесенні оскаржуваної постанови суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі, посилаючись при цьому на ті обставини, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення не відповідають вимогам чинного законодавства України.

В свою чергу, в апеляційній скарзі апелянт посилається на ті обставини, що позивачем неправомірно сформовано податковий кредит з використанням зазначених сум податку, оскільки на момент виникнення права на податковий кредит він таким правом не скористався, тобто одночасно з поданням декларацій по податку на додану вартість не подав до податкового органу скарги на контрагентів щодо відмови у наданні податкових накладних.

Проте, при формуванні податкового кредиту за грудень 2009 року та січень, лютий, березень 2010 року було включено до його складу суми податку, зазначеного у податкових накладних, які були складені у попередніх податкових періодах (2007-2008 роки). Належних доказів щодо несвоєчасного отримання податкових накладних відповідачу надано не було, а тому всупереч вимогам чинного законодавства України позивач відніс суми податку на додану вартість до податкового кредиту у періоді, що відмінний від періоду складання таких податкових накладних.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо необхідності задоволення позову з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон) датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Суд першої інстанції правомірно зауважив, що законодавцем не встановлено, що період виникнення права платника податку на податковий кредит та дата складання податкової накладної повинні обов'язкового збігатися у часі.

Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені Законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Закону), а при його відсутності -зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп. 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону).

Фактично, єдиною підставою для відмови позивачу у бюджетному відшкодуванні стали висновки податкового органу, що попереднім податковим періодом для бюджетного відшкодування є лише місяць, що передує звітному, оскільки позивачем не були надані документальні підтвердження отримання податкових накладних із затримкою.

В свою чергу, у відповідності до пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону попереднім податковим періодом може бути будь-який податковий період, який передує звітному податковому періоду, а залишок відє'много значення податку на додану вартість після бюджетного відшкодування, включений до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, підлягає бюджетному відшкодуванню у будь-який з наступних звітних періодів.

Відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість», єдиною підставою для формування податкового кредиту є наявність у платника податку -покупця товару належним чином оформленої податкової накладної.

Судова колегія цілком погоджується з висновками суду першої інстанції щодо того, що позивачем формувався податковий кредит по мірі отримання податкових накладних від контрагентів, що цілком відповідає нормам чинного законодавства України.

Також апеляційна інстанція не приймає посилання апелянта на ті обставини, що ЗАТ «Авіокомпанія «Аеросвіт»не подавалися скарги на контрагентів щодо відмови від надання податкових накладних, оскільки у відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону звернення з такими скаргами являється правом платника, а не його обов'язком.

Крім того, Закон України «Про податок на додану вартість»містить пряму заборону на включення до податкового кредиту витрат, пов'язаних зі сплатою податку на додану вартість, які не підтверджені податковими накладними чи іншими документами, передбаченими пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7цього Закону.

Якщо платник не скористався правом подачі заяви, передбаченим пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»і не звернувся до податкової інспекції зі скаргою, то він не має права включати до податкового кредиту суму податку на додану вартість, не підтверджену податковою накладною.

У випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких відбулися оплата та поставка товарів, суми податку на додану вартість, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами, тобто, належним чином оформленими податковими накладними.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку, що право на податковий кредит може виникати як і з дати фактичного списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), так і з дати отримання податкової накладної. Проте, скористатися цим правом можливо лише при наявності податкової накладної, оформленої у відповідності до Закону. Відсутність податкових накладних зумовлює неможливість включення позивачем до податкового кредиту сум, що підтверджуються вказаними податковими накладними у періоді фізичного здійснення господарської операції.

За таких підстав, суд першої інстанції цілком правомірно прийшов до висновку про необхідність задоволення позову в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і апеляційним судом відхиляються.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А :

В задоволенні апеляційної скарги Бориспільській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області -відмовити.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Грибан І.О.