Ухвала суду № 23547231, 20.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-642/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Шостак О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

"20" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Шостака О.О.,

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.,

при секретарі: Лелюх М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2011 року у справі за позовом Дочірньої компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення № 0003624120/0 від 31.12.2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2011 року в задоволенні позову відмовлено повному обсязі.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про задоволення позову. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 26.08.2010 р. по 21.10.2010 р. та з 03.12.2010 р. по 08.12.2010 р. СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків було проведено планову виїзну перевірку Дочірньої компанії «Газ України»Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов'язань за період з 01.07.2009 р. по 30.06.2010 р. встановлено їх заниження в сумі 24153390,00 грн., в тому числі за листопад 2009 року у сумі 61070,00 грн., за грудень 2009 року у сумі 24092320,00 грн.

В ході проведення перевірки встановлено, що згідно даних регістрів бухгалтерського обліку на рахунку 28 «Товари»обліковуються залишки товарів станом на 01.07.2009 р. на загальну суму 176492,6 тис. грн., період виникнення яких 1998-2000, 2003, 2004, 2006 роки.

Враховуючи те, що на дату проведення ДК «Газ України»інвентаризації основних засобів, матеріальних та нематеріальних активів, згідно наказу Компанії від 30.10.2009 р. №191 «Про проведення річної інвентаризації», закінчився граничний термін давності звернення з позовом до суду з вимогою про стягнення заборгованості за використаний природний газ, а також враховуючи те, що згідно документів наданих до перевірки нерозподілений природний газу є спожитим без належного оформлення підприємствами та організаціями, що не встановлені, ДК «Газ України»занижено податкові зобов'язання з ПДВ, розраховані відповідно балансової вартості залишків, що обліковуються на рахунку 28 «Товари»без наявності первинних документів, які підтверджують зберігання залишків товарів.

Оскільки позивачем не надано до перевірки первинних документів щодо зберігання ТМЦ, які обліковуються на рахунку 28 «Товари», встановлено порушення пункту 4.1 статті 4, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ДК «Газ України», яке призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 24092 320,00 грн., у тому числі за грудень 2009 року у сумі 24092320,00 грн.

За результатами перевірки відповідачем було складено акт від 22.12.2010 р. №668/41-20/31301827, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 р. №0003624120/0, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість на суму 54131143,00 грн.

Не погоджуючись з висновками податкового органу, позивач, листом від 27.12.2010 р. №31/18-14406, направив відповідачеві заперечення та зауваження до акту перевірки.

Розглянувши вказані заперечення відповідач, листом від 30.12.2010 р. №17422/10/41-211 повідомив позивачеві про те, що висновки акта виїзної планової перевірки від 22.12.2010 р. №668/41-20/31301827 залишено без змін.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Окружний адміністративний суд м. Києва прийшов до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про податок на додану вартість»база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг).

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 вказаного Закону, датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем не було надано відповідачеві, при проведені перевірки, первинних документів щодо зберігання ТМЦ, які обліковуються на рахунку 28 «Товари», а також первинних документів на підтвердження отримання цих обсягів газу.

На запити відповідача від 30.09.2010 р., 03.12.2010 р. та від 17.12.2010 р. щодо наявності залишків природного газу в обсязі 1130243,3 тис. куб. м. (період виникнення залишків 1999-2000, 2003, 2004. 2006 або 2007 роки), що за даними бухгалтерського обліку обліковуються на рах. 28 «Товари»та згідно наданих до перевірки є фактично спожитими було надано пояснення заступника директора з фінансових питань ДК «Газ України»ОСОБА_2, наданого до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП листом від 20.12.2010 р. № 31/18-13838 (пункт 4): «Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для відображення у бухгалтерському обліку та фінансовій звітності господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документа документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Таким чином, за відсутності у компанії первинних документів, які свідчать про факти споживання природного газу у попередніх періодах (у 1999-2000, 2003, 2004, 2006 або 2007 роки), у ДК «Газ України»відсутні підстави для списання вартості вказаних запасів з балансу компанії».

Первинні документи (акти приймання-передачі природного газу, податкові накладні тощо), що підтверджують походження такого природного газу, дату поставки та категорію споживача для визначення правомірності оподаткування поставки природного газу (залишки 1999-2000, 2003, 2004, 2006 або 2007 років) податком на додану вартість, до перевірки не надано.

Крім того, з листів наданих позивачем вбачається, що незважаючи на неодноразові застереження НАК «Нафтогаз України»про недопустимість випадків постачання природного газу споживачам без відповідного підтвердження ресурсів з боку ОДУ ДК «Укртрансгаз», мали місце неодноразові відпущення обсягів газу третім особам без такого підтвердження, а також про виявлення фактів поставок газу без укладення договорів на постачання, що свідчить не про відсутність факту реалізації газу, а про реалізацію газу без його належного документального оформлення.

Таким чином, апеляційна інстанція приходить до висновку, що суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні позову.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких підстав, апеляційну скаргу -необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196,198, 200, 205, 206 КАС України, судова колегія, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Дочірній компанії «Газ України»НАК «Нафтогаз України»-відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 2 ст. 212 КАС України та може бути оскаржена в двадцятиденний термін шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Шостак О.О.

Судді: Горяйнов А.М.

Грибан І.О.