Ухвала суду № 23546825, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2570/5128/11 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро»до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням уточнень, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000162310 від 19 травня 2011 року.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що TOB «Бахмач Агро»зареєстровано в якості юридичної особи Бахмацькою районною державною адміністрацією Чернігівської області 03 липня 2007 року та взято на податковий облік до Бахмацької МДПІ Державної податкової служби 05 липня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи та довідкою про взяття на облік платника податків.

Судом першої інстанції встановлено, що співробітниками Бахмацької МДПІ Державної податкової служби, на підставі наказу начальника Бахмацької МДПІ Державної податкової служби від 20 квітня 2011 року №199 проведена невиїзна документальна позапланова перевірка ТОВ «Бахмач Агро»з питань дотримання ведення податкового обліку та правильності обчислення, повноти і своєчасності сплати до бюджету податку на додану вартість за лютий 2011 року.

За результатами якої складено акт перевірки № 476/23/35173362 від 29 квітня 2011 року, яким встановлено порушення позивачем п. 198.1. п. 198.3. п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в лютому 2011 року в сумі 230266, 67 грн.

На підставі акта перевірки Бахмацькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000162310 від 19 травня 2011 року, яким позивачу зменшено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з ПДВ в лютому 2011 року в розмірі 230266,67 грн. та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку до ДПА в Чернігівській області та ДПА України.

За результатами розгляду скарг позивача, рішеннями ДПА в Чернігівській області від 15 липня 2011 року та ДПА України від 21 вересня 2011 року податкове повідомлення-рішення Бахмацької МДПІ Державної податкової служби від 19 травня 2011 року №0000162310 залишено без змін, а скарги позивача-без задоволення.

Вважаючи спірне податкове повідомлення-рішення протиправним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення адміністративного позову та скасовуючи спірне податкове повідомлення-рішення відповідача, виходив з того, що позивачем підтверджено правомірність нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість та реальність господарської операції з придбання товару, у зв'язку з чим відповідачем протиправно зменшено суму відшкодування податку на додану вартість.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як встановлено судом першої інстанції, оскаржуване податкове повідомлення -рішення було прийнято Бахмацькою міжрайонною державною податковою інспекцією Чернігівської області Державної податкової служби на підставі висновку про нікчемність договору купівлі-продажу нафтопродуктів №4 від 04 лютого 2011 року укладеного позивачем з TOB «Нафтаторг-К».

З матеріалів справи вбачається, що 04 лютого 2011 року TOB «Бахмач Агро»з TOB «Нафтаторг-К»укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 4, відповідно до якого позивач у лютому 2011 року придбав у ТОВ «Нафтаторг-К»дизельна пальне в кількості 176 тон на загальну суму 1381600.00 грн., в т.ч. ПДВ в розмірі 230266.67 грн.

28 березня 2011 року ТОВ «Бахмач Агро»передано на зберігання дизельне пальне в кількості 176 тон, згідно угоди про зберігання від 28 березня 2011 року та акту приймання-передачі від 28 березня 2011 року.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції встановлено, що на момент звернення до суду, контрагент позивача повернув із зберігання пального в кількості 131 885 л. Та під час розгляду справи судами було повернуто зі зберігання ще 33605 л.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на додану вартість податкового кредиту, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI.

Згідно із п. 14.1.181 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу;

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із пунктом 201.1. ПКУ платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Відповідно до пп 201.4 ПКУ податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для визначення податкового кредиту позивачем є податкові накладні, видані йому продавцем товару (платниками ПДВ), що оформлені з дотриманням вимог чинного законодавства.

Проте колегія суддів звертає увагу, що наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Податкового Кодексу України необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності. В даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виконання зазначеного договору та оплата придбаного товару підтверджується належним чином оформленими документами, а саме платіжними дорученнями, видатковими накладними, товарно -транспортними накладними, що містяться в матеріалах справи.

Також матеріалами первинної документації товариства з обмеженою відповідальністю «Бахмач Агро», що містяться в матеріалах справи, підтверджується реальне здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ «Нафтаторг-К». Оскільки сторони вчинили дії з виконання умов договору купівлі -продажу, а саме: покупець - ТОВ «Бахмач Агро»перерахував грошові кошти, а продавець -ТОВ «Нафта торг-К»поставила нафтопродукти.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що сторони в межах взятих на себе зобов'язань виконують мови договору.

Колегія суддів також звертає увагу, що згідно з ч. 1 ст. 18 «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Відповідачем не надано доказів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, щодо наявності запису про виключення з реєстру контрагента позивача на момент укладення чи виконання договору чи відсутності у нього статусу платника ПДВ.

Натомість позивачем доведено, що TOB «Нафтаторг-К», на момент виникнення спірних правовідносин, було зареєстровано як юридична особа та платник податків, що підтверджується наявними в матеріалах справи свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, довідкою про взяття на облік платника податків та свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, які б підтверджували не відповідність вимогам Закону первинних документів позивача, на підставі яких сформовано податковий кредит, як і доказів, які б підтверджували, що договір, укладений позивачем з ТОВ «Нафтаторг-К» не мав реального характеру чи є таким, що порушує публічний порядок.

В свою чергу, з встановлених судом обставин вбачається, що договір купівлі-продажу нафтопродуктів, укладений позивачем з контрагентом, мав реальний характер, а отримане за договором пальне було використано у власній господарській діяльності, а тому позивач правомірно включив до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних.

Відтак, зменшення відповідачем суми заявленого позивачем бюджетного відшкодування ПДВ згідно з оспорюваним податковим повідомленням - рішенням є незаконним.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем дотримано вимоги Податкового Кодексу України при формуванні податкового кредиту, відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про недобросовісність позивача, як платника податку на додану вартість, про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої суми до відшкодування, відповідачем не доведено наявність підстав та правомірність зменшення заявленого позивачем бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення скасоване обґрунтовано.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Бахмацької міжрайонної державної податкової інспекції Чернігівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч.5 ст.254 КАС України)та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.