Постанова № 23546863, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/6074/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гриньковська Н.Ю.

Суддя-доповідач: Романчук О.М

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого-судді: Романчук О.М.,

Суддів: Глущенко Я.Б.,

Шелест С.Б.,

при секретарі: Воронець Н.В.,

розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім 2001»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2011 року № 0002382301, № 00002392301, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохім 2001»звернулися до Київського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2011 року № 0002382301, № 00002392301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач по справі подали апеляційну скаргу, в якій просили постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, які з'явилися у судове засідання, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Черкаси було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності податку на прибуток та додану вартість за період з 01.01.2010 р. по 31.12.2010 р. та взаємовідносин з ПП «Т-Груп», про що складено акт від 17.06.2011 р. № 1555/23-2/35274671.

Так, зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Т-Груп»; порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.l п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 161710,83 грн., в т.ч. в червні 2010 року на суму ПДВ 15920,83 грн., липні 2010 року на суму ПДВ 3333,33 грн. та вересні 2010 року на суму ПДВ 142456,67 грн.; порушення п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого встановлено, що ТОВ «Агрохім 2001» занижено податок на прибуток за 2010 рік у сумі 202139 грн., в т.ч. за ІІ квартал 2010 року на 19901 грн., за ІІІ квартал 2010 року на 182238 грн.

Відповідно податковим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011 року: № 00002392301, яким позивачу визначено зобов'язання зі сплати податку на прибуток в сумі 252674,00 грн. у т.ч. 202139,00 грн. основного платежу та 50535,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; № 0002382301, яким визначено зобов'язання зі сплати податку на додану вартість на суму 202139,00 грн. у т.ч. 161711,00 грн. основного платежу та 40428,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Позивач вважає зазначені податкові повідомлення-рішення від 05.07.2011 року неправомірними, оскільки підприємством з дотриманням вимог податкового законодавства було визначено податкові зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, позивач відносив до складу валових витрат вартість транспортно-експедиторських послуг, що надавалися ПП «Т-Груп».

Як стверджує відповідач, до перевірки не надано єдиний транспортний документ або комплект документів (залізничних, автомобільних), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення; акти виконаних робіт містять лише інформацію про вартість наданих послуг, що не доводить причетність отриманих послуг до складу валових витрат, які пов'язані з веденням господарської діяльності.

Так, відповідно до п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку

Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Як вбачається з матеріалів справи, перевіркою TOB «Агрохім 2001»за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року встановлено взаємовідносини з ПП «Т-Груп»на суму 970265,00 грн., в т.ч. ПДВ 161710,83 грн.: в червні 2010 року на суму ПДВ 15920,83 грн., липні 2010 року на суму ПДВ 3333,33 грн. та вересні 2010 року на суму ПДВ 142456,67 грн.

Згідно наданих до перевірки документів встановлено, що TOB «Агрохім 2001»є замовником у ПП «Т-Груп» транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 970265,00 грн., в т.ч. ПДВ 161710,83 грн., про що були виписані податкові накладні та акти виконаних робіт, на підставі яких позивачем сформовано валові витрати та до складу податкового кредиту віднесено дані, отримані від ПП «Т-Груп»за вищезазначеними податковими накладними.

Як зазначено в акті перевірки, згідно даних бухгалтерського обліку ТОВ «Агрохім 2001»отримувало товари, роботи, послуги згідно реєстрів транспортно-експедиційних послуг, розрахунки між підприємствами здійснювались в безготівковій формі.

Згідно акту від 14.02.2011 року № 436/23-2/36543851 «Про результати невиїзної документальної перевірки приватного підприємства «Т-Груп»(код ЄДРПОУ 36543851) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 23.06.09 по 31.12.10»встановлено наступне:

Фактичне місце здійснення діяльності ПП «Т-Груп»встановити немає можливості. Документи бухгалтерського та податкового обліку ПП «Т-Груп»за юридичною адресою не знаходяться.

ПП «Т-Груп»є «платником високого ризику»та має ознаки нікчемності, оскільки:

1) не має складських приміщень (основними видами економічної діяльності є будівництво будівель, інші види оптової торгівлі). Встановити фактичний вид діяльності не є можливим, оскільки підприємством не надано до перевірки первинні документи, підтверджуючі здійснення фінансово-господарської діяльності. Фактичне місце здійснення діяльності ПП «Т-Груп»встановити немає можливості.

2) працівниками ГВПМ було відібрано пояснення від директора ПП «Т-Груп»ОСОБА_3, який є директором, бухгалтером та засновником ПП «Т-Груп». З пояснень від 21.12.2010 року ОСОБА_3 вбачається, що з моменту реєстрації він являвся директором, бухгалтером та засновником ПП «Т-Груп». Юридична та фактична адреса підприємства знаходилась за адресою мого проживання: АДРЕСА_1. Щодо діяльності ПП «Груп»пояснив, що всією фінансово-господарською діяльністю ПП «Т-Груп»займався безпосередньо гр. ОСОБА_4, який і запропонував йому зареєструвати дане підприємтсво та стати його директором. Реєструючи ПП «Т-Груп», він не мав на меті здійснювати підприємницьку діяльність. ОСОБА_5 займався безпосередньо укладанням договорів з постачальниками та покупцями, подачею звітності до ПДІ, вся первинна бухгалтерська документація ПП «Т-Груп»знаходилась у нього. Стосовно взаємовідносин з СГД- постачальниками та покупцями ПП «Т-Груп», в т.ч. TOB «Брілюкс»(код 32268063) та TOB «БМК Тріада»(код 34503363), а також з іншими СГД - постачальниками та покупцями ПП «Т-Груп» за весь період діяльності ПП «Т-Груп»він не підписував та не бачив. У нього відсутня будь-яка документація ПП «Т-Груп». Будь-яких первинних бухгалтерських документів, договорів, угод з контрагентами «Т-Груп», звітних документів підприємства чи будь-яких інших документів, що стосуються фінансово-господарської діяльності ПП «Т-Груп»він ніколи не бачив, не оформляв та не підписував, в т.ч. документів щодо отримання ліцензій, оренди транспортних засобів, іншого майна. Доручення на здійснення діяльності ПП «Т-Груп» нікому не надавав. Будь-яке майно, основні засоби, які б могли використовуватись в діяльності підприємства на ПП «Т-Груп»відсутні, також на ПП «Т-Груп»відсутні наймані працівники. Тому надавати будь-які послуги, виконувати роботи (в т.ч. будівельні або ремонтні), здійснювати поставку ТМЦ у ПП «Т-Груп»не було ніяких можливостей.

Щодо податкової звітності ПП «Т-Груп»в т.ч. щодо податкових декларацій з ПДВ за весь період діяльності ПП «Т-Груп»(з моменту реєстрації по даний час) можу пояснити наступне: дану звітність я не формував, не підписував та не подавав до ДПІ у м. Черкаси.

3) підприємство не має достатньої кількості трудових ресурсів, не має можливості надавати будь-які послуги, виконувати роботи (в т.ч. будівельні або ремонтні), здійснювати поставку ТМЦ.

4) відсутність виробничих потужностей та автотранспортних засобів. Податкові зобов'язання ПП «Т-Груп»визнано недійсними внаслідок відсутності можливостей факту поставки товарів, робіт, послуг та ведення господарської діяльності.

Крім того, Головним слідчим управлінням МВС України розслідується кримінальна справа № 24-203, порушена 27.09.2010 року за ознаками вчинення службовими особами ПП «Т-Груп»злочинів, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 2 та ч. 3 ст. 358 Кримінального Кодексу України.

Згідно ст. 204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Наведені обставини та наявні у справі докази не підтверджують факт виконання господарських зобов'язань сторонами, та не свідчать про реальне настання правових наслідків, що обумовлені угодами, зокрема, договором транспортного експедирування № 28/05-10-1 від 28.05.2010 року.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем безпідставно включено до складу валових витрат витрати по господарських операціях з ПП «Т-Груп».

Спеціальним законом, який визначає платників податків на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних і звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету є Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

Згідно п. 1.7 ст. 1 Закону № 168/97-ВР податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Оскільки, як вже було зазначено, належних доказів на підтвердження товарності господарських операцій із ПП «Т-Груп»позивачем надано не було, останніми до складу податкового кредиту віднесено витрати за податковими накладними, які не надають право такому платнику податків на податковий кредит.

Отже, висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 17.06.2011 р. № 1555/23-2/35274671, про порушення позивачем ст. ст. 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статтей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених з ПП «Т-Груп»; порушення п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.l п. 7.3, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» знайшли своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги.

З огляду на вищевикладене, підстав для скасування податкових повідомленнь-рішень від 05.07.2011 року № 0002382301, № 00002392301 колегія суддів не вбачає.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі повністю спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198, п. 4 ч. 1 ст. 202 КАС України - за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та приймає нову, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги те, що судом першої інстанції ухвалено судове рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції скасовує постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року та приймає нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовляє.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси - задовольнити.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2011 року - скасувати та прийняти нову.

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохім 2001»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 05.07.2011 року № 0002382301, № 00002392301 -відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст постанови виготовлено: 19 березня 2012 року.

Головуючий суддя Романчук О.М

Судді: Глущенко Я.Б.

Шелест С.Б.