Ухвала суду № 23546758, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6442/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київська енергетична будівельна компанія»(далі -позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень -рішень № 0014351530/0 від 18 серпня 2009 року, № 0014351530/1 від 27 листопада 2009 року, № 0014351530/2 та від 05 лютого 2010 року.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені вимог адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, та застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі міста Києва була проведена камеральна перевірка податкової декларації (розрахунку) ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія»щодо земельного податку за квітень - червень 2009 рік, про що складено Акт № 740/15-30/32878418 від 30 липня 2009 року.

Вказаним актом встановлено, що розмір податкового зобов'язання з податку, зазначеного у податковій декларації є меншим, ніж визначено за результатами камеральної перевірки, оскільки при заповненні податкової декларації платником податку був занижений земельний податок за квітень - червень 2009 року, що привело до заниження податкового зобов'язання на суму 27 056,67 грн.

Не погоджуючись з результатами викладеними в Акті позивачем було направлено до ДПІ в Голосіївському районі м. Києва заперечення до акта. На що 25 вересня 2009 року отримали відповідь, в якій зазначено що висновки акту перевірки є правомірними.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийнято податкове повідомлення -рішення № 0014351530/0 від 18 серпня 2009 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 28 409,53 грн., у тому числі 27 056,70 грн. - за основним платежем та 1 352,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позивач звертався із скаргами до ДПІ у Голосіївському районі м. Києва, ДПА у м. Києві та ДПА України, як до контролюючих органів вищого рівня, про перегляд податкового повідомлення-рішення, як такого, що суперечить законодавству з питань оподаткування.

Проте рішеннями про результати розгляду скарг, податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва №0014351530/0 від 18 серпня 2009 року залишено без змін, а скарги без задоволення, та винесені податкові повідомлення-рішення № 0014351530/1 від 27 листопада 2009 року та № 0014351530/2 від 05 лютого 2010 року, якими також було визначено позивачу суму податкового зобов'язання з земельного податку в розмірі 28 409,53 грн., у тому числі 27 056,70 грн. - за основним платежем та 1 352,83 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Голосіївському районі міста Києва протиправними, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем при визначенні ставки земельного податку було безпідставно застосовано рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року, оскільки воно прийняте радою з перевищенням повноважень..

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія»сплачує земельний податок із земельної ділянки, розташованої за адресою: вул. Промислова, 4-А, м. Київ, у зв'язку з придбанням у власність розташованої на ній адміністративній будівлі.

З матеріалів справи вбачається, що податкове зобов'язання, визначене в оскаржуваних податкових повідомленнях-рішеннях, виникло внаслідок донарахування позивачу земельного податку за квітень - червень 2009 року, з урахуванням п. 2 Рішення Київської міської ради від 25 грудня 2008 року №944/944 «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві».

Рішенням Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»було встановлено ставку земельного податку для суб'єктів господарської діяльності, які використовують земельні ділянки на території м. Києва, але в установленому законодавством порядку не оформили права власності або права користування земельними ділянками.

У відповідності до п. 2 вказаного рішення з 01 квітня 2009 року плата за земельні ділянки (крім земель, які використовуються державними (казенними) підприємствами, підприємствами оборонно-промислового комплексу, визначеними розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 року № 1382-р, для будь-яких потреб та комунальними підприємствами, установами, організаціями для ведення лісового господарства, для водогосподарських потреб, та земель, зайнятих зеленими насадженнями загального користування, житловим фондом, об'єктами інженерно-транспортної інфраструктури, крім присадибних і садових земельних ділянок, а також визначених Київською міською радою земельних ділянок, які використовуються підприємствами, що забезпечують життєдіяльність міста, та земельних ділянок, щодо яких Київською міською радою прийняті рішення про їх передачу у власність або в користування, але документи, що посвідчують права на такі земельні ділянки, не зареєстровані), які використовуються суб'єктами господарської діяльності, але право власності на які або право оренди яких в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено), справляється в розмірі мінімальної річної орендної плати за земельні ділянки, встановленої ст. 21 Закону України «Про оренду землі».

Як видно з наданих позивачем доказів, та не заперечується відповідачем, право власності на земельну ділянку, якою користується позивач за адресою: вул. Промислова, 4-А, м. Київ в установленому законодавством порядку не оформлено (не переоформлено).

Колегія суддів звертає увагу на наступне.

Згідно з п. 8 ч. 1 ст. 14 Закону України від 25 червня 1991 року № 1251-XII «Про систему оподаткування»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) земельний податок належить до загальнодержавних податків та зборів.

Частиною 2 ст. 14 вказаного Закону визначено, що загальнодержавні податки і збори (обов'язкові платежі) встановлюються Верховною Радою України і справляються на всій території України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.

Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону № 2535-XII ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких встановлено, встановлюються у розмірі одного відсотка від їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених у частинах п'ятій - десятій цієї статті та частині другій статті 6 цього Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, земельна ділянка, якою користується позивач не підпадає під жоден із встановлених Законом винятків, щодо яких застосовується ставка земельного податку інша, ніж 1 відсоток від її грошової оцінки.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що ТОВ «Київська енергетична будівельна компанія», сплативши земельний податок у розмірі, визначеному статтею 7 Закону України «Про плату за землю», виконало свої податкові зобов'язання у повному обсязі, а у податкового органу були відсутні підстави для донарахування позивачу земельного податку та винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Крім того, рішення Київської міської ради «Про врегулювання питання користування земельними ділянками в місті Києві»№ 944/944 від 25 грудня 2008 року в подальшому в судовому порядку було визнано незаконним та нечинним з моменту прийняття, як таке, що прийняте поза межами компетенції органу місцевого самоврядування.

Колегія суддів приходить до висновку, що Державна податкова інспекція у даному випадку при визначені ставки земельного податку, який підлягає сплаті суб'єктами господарської діяльності при використані земельних ділянок, повинна керуватися ч. 1 ст. 7 Закону України «Про плату за землю».

Отже, спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначено податкове зобов'язання по земельному податку з юридичних осіб, підлягають скасуванню як такі, що не відповідають вимогам законодавства.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального права, на які посилається у апеляційній скарзі відповідач, та вважає, що суд повно встановив обставини у справі, яким надав правову оцінку на підставі законодавства, яке врегульовує спірні відносини.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За наведених обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Голосіївському районі м. Києва залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 02 грудня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Беспалов О.О.

Губська О.А.