Ухвала суду № 23546502, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-193/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян .К.

Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Беспалова О.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Публічного акціонерного товариства "Київенерго" та Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго" до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків про скасування податкового повідомлення-рішення від 14.07.2004 №0000261604/0 на загальну суму 13240548,24 грн., з яких податку на прибуток - 6620274,12 грн. та нарахованих штрафних санкцій по податку на прибуток - 6620274,12 грн.

Постановою Господарського суду м. Києва від 23.11.2007 року АЕК «Київенерго»задоволено: визнано недійсним податкове повідомлення-рішення СДПІ у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.07.2004 №0000261604/0 в частині визначення АЕК «Київенерго»податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 13240548,24 грн., у т.ч. основний платіж -6620274,12 грн. та штрафні санкції -6620274,12 грн.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2008 рішення суду першої інстанції скасовано в частині задоволення позовних вимог щодо визначення АЕК «Київенерго»податкових зобов'язань з податку на прибуток в сумі 11523881,21 грн., у тому числі основний платіж -5761940,6 грн. та штрафні (фінансові) санкції -5761940,6 грн., в цій частині в позові відмовлено, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16 грудня 2009 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 та постанову Господарського суду м.Києва від 23.11.2007 в частині визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 14.07.2004 №0000261604/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 515000,11 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 515000,11 грн. залишено в силі, в решті постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2009 та постанову Господарського суду м. Києва від 23.11.2007 скасовано, та в цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи Окружним адміністративним судом м. Києва 13 жовтня 2011 року було винесено постанову, якою позовні вимоги задоволено частково: скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.07.2004 №0000261604/0 в частині визначення Акціонерній енергопостачальній компанії "Київенерго" податкових зобов'язань з податку на прибуток на загальну суму 3322255,50грн., з яких 1671087грн. основного платежу та 1651168,50грн. застосованої штрафної (фінансової) санкції. В решті позову вирішено відмовити.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач та відповідач подали до суду апеляційні скарги.

Позивач в апеляційній скарзі, посилаючись на неправильне встановлення судом першої інстанції обставин справи та неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині про відмову в задоволенні позовних вимог та задовольнити позов повністю.

Відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню у зв'язку з наступним, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 202 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає встановленими наступні обставини у справі.

Спеціалізованою державною податковою інспекцією в м. Києві по роботі з великими платниками податків проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.04.2001 по 31.12.2002, за результатами якої складено акт №460/16-4/00131305 від 12.07.2004.

В акті перевірки контролюючим органом встановлено наступне:

- завищення позивачем валових витрат на суму 1716667,03 грн. внаслідок включення до їх складу вартості придбаних філіалом «Енергоавтотранс»паливно-мастильних матеріалів, які використовувались для надання автотранспортних послуг;

- завищення валових витрат у 2002 році на суму 30371,09 грн. внаслідок віднесення до їх складу заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах, що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс»АЕК «Київенерго»(туристичних баз та баз відпочинку);

- завищення валових витрат в 2002 році на суму 130339,00 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (туристичних баз та баз відпочинку), що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс»АЕК «Київенерго»;

- завищення суми амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2001 по 31.12.2002 в сумі 154150,67 грн. внаслідок нарахування амортизації на основні фонди (бази відпочинку та туристичні бази), що знаходяться на балансі філіалу «Енергосервіс»АК «Київенерго»;

- завищення валових витрат на суму 14054504,30 грн. у зв'язку з включенням до їх складу витрат, нарахованих (сплачених) у зв'язку з виробництвом електроенергії, яка була втрачена при транспортуванні понад законодавчо встановлені нормативи;

- завищення амортизаційних відрахувань на суму 3640,01 грн., які нараховувались на витрати з придбання холодильника;

- завищення амортизаційних відрахувань з витрат на основні фонди в сумі 100484,23 грн. та їх поліпшення (капітальний ремонт) в сумі 32307,81 грн., які були виведені з експлуатації (будівля по вулиці Новокостянтинівській, 1а);

- завищення валових витрат в III кварталі 2001 року внаслідок включення до їх складу 1650 грн. вартості сервісного обслуговування VІР- залу аеропорту «Бориспіль»;

- завищення валових витрат по обліку товарно-матеріальних цінностей на суму 415700 грн.;

- завищено валові витрати на суму 5437500 грн. у зв'язку з безпідставним використанням пільги щодо граничного розміру суми витрат на поліпшення основних

фондів, які можуть бути віднесені до валових витрат.

На підставі акта перевірки 14.07.2004 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000261604/0, яким згідно з пп. «б»пп.4.2.2 п.4.2 ст.4, п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та цільовими фондами», п.5.1 ст.5, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5, п.п.5.4.9 п.5.4 ст. 5, п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5, п.5.9 ст5, п.п.8.1.4 п.8.1, п.п.8.2.2 п.8.2, п.п.8.3.1 п.8.3 ст.8; п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8, п.п.8.7.1, п.8.7 ст.8, п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підприємству визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у загальній сумі 13244200,00 грн., в тому числі 6622100,00 грн. - основний платіж, 6622100,00 грн. - штрафні санкції.

З матеріалів справи вбачається, що в процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем було подано письмові заяви про часткову відмову від позову, які приєднано до матеріалів справи.

Зі змісту заяв вбачається, що позивач відмовився від позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків від 14.07.2004 №0000261604/0 на загальну суму 252 594грн. (з яких 126297грн. основного платежу та 126297грн. штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих у зв'язку з придбанням позивачем комплекту офісних меблів (донарахування 1092грн.), послуг аеропорту (495грн.), малоцінних та швидкозношувальних предметів (донарахування 124710грн.).

Відповідно до заяви від 16.09.2011р. позивач відмовився від позовних вимог в частині скасування оспорюваного рішення в сумі 8432702,58грн, з яких 4216351,29грн. основного платежу та 4216351,29грн. штрафних (фінансових) санкцій, які були нараховані за неправомірне віднесення до валових витрат вартості придбаної електроенергії, понаднормово витраченої в процесі транспортування.

Переглядаючи рішення суду першої інстанції в частині розгляду позовних вимог з урахуванням заяв позивача про часткову відмову від позову, колегія суддів зазначає, що перевірці підлягають наступні висновки контролюючого органу:

1. завищення амортизаційних відрахувань з витрат на основні фонди в сумі 100484,23 грн. та їх поліпшення (капітальний ремонт) в сумі 32307,81 грн., які були виведені з експлуатації (будівля по вулиці Новокостянтинівській, 1а);

2. завищення валових витрат на суму 5437500 грн. у зв'язку з безпідставним використанням пільги щодо граничного розміру суми витрат на поліпшення основних фондів, які можуть бути віднесені до валових витрат;

3. завищення валових витрат на суму 30371,09 грн. внаслідок віднесення до їх складу заробітної плати педагогічного та медичного персоналу, який працює на об'єктах, що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс" АЕК „Київенерго" (туристичних баз та баз відпочинку);

4. завищення валових витрат на суму 130339,00 грн. внаслідок віднесення до їх складу витрат, пов'язаних з поліпшенням основних фондів (туристичних баз та баз відпочинку), що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс" АЕК „Київенерго";

5. завищення суми амортизаційних відрахувань за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002 р. в сумі 154150,67 грн. внаслідок нарахування амортизації на основні фонди (бази відпочинку та туристичні бази), що знаходяться на балансі філіалу „Енергосервіс" АК „Київенерго".

Перевіряючи висновок контролюючого органу щодо порушення позивачем вимог п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону у складі амортизаційних відрахувань неправомірно нараховано амортизаційні відрахування в сумі 100484,23 грн. на балансову вартість будівлі (з врахуванням поліпшення), розташованої по вул. Новокостянтинівська, 1а, яку філією не було виведено з експлуатації в зв'язку з проведенням капітального ремонту, та порушення філією „Енергоналадка" за період з 01.04.2001р. по 31.12.2002р п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону у складі амортизаційних відрахувань неправомірно нараховано амортизаційні відрахування в сумі 32307,81грн. на вартість капітального ремонту будівлі, розташованої по вул. Новокостянтинівська, 1 а, проведеного в 2001 році, що перевищила 5% сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року, колегія суддів виходить з наступного.

Згідно з пп. 8.1.1 п.8.1 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції на час спірних правовідносин) амортизація основних фондів і нематеріальних активів - поступове віднесення витрат на їх придбання, виготовлення або поліпшення, на зменшення скоригованого прибутку платника податку у межах норм амортизаційних відрахувань, установлених цією статтею.

Амортизації, згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 цього Закону, підлягають витрати на придбання основних фондів та нематеріальних активів для власного виробничого використання, включаючи витрати на придбання племінної худоби та придбання, закладення і вирощування багаторічних насаджень до початку плодоношення.

Не підлягають амортизації та провадяться за рахунок відповідних джерел фінансування, згідно пп. 8.1.4 цієї статті Закону, витрати на придбання, ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення невиробничих фондів.

Амортизації, згідно пп.8.1.2 п.8.1 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підлягають витрати на проведення всіх видів ремонту, реконструкції, модернізації та інших видів поліпшення основних фондів.

У разі виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів групи 1 в зв'язку з його ліквідацією, капітальним ремонтом, реконструкцією та консервацією за рішенням платника податку або Кабінету Міністрів України балансова вартість такого об'єкта для цілей амортизації прирівнюється до нуля. При цьому амортизаційні відрахування не нараховуються (пп.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону).

З матеріалів справи вбачається, що з серпня 2001 року позивачем було розпочато капітальний ремонт будівлі по вул. Новокостянтинівська, 1-а в м. Києві.

Організацію та проведення ремонтних робіт регламентовано Положенням про проведення планово-попереджувального ремонту виробничих будівель і споруд, затвердженого постановою Держбуду СРСР від 29.12.1973 №279, згідно якого капітальний ремонт може бути проведений без виведення будівлі з експлуатації та виконуватись одночасно із проведенням основної діяльності.

Згідно листа Державного комітету України з будівництва та архітектури «Щодо віднесення ремонтно-будівельних робіт до капітального та поточного ремонтів»від 30.04.2003 №7/7-401 капітальний ремонт передбачає зупинення на час виконання робіт експлуатації будівлі в цілому або її частин (за умови їх автономності).

Виведення з експлуатації окремого об'єкта основних фондів 1 групи в зв'язку з капітальним ремонтом, як випливає з п.п. 8.4.5 п. 8.4 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", здійснюється за рішенням платника податку.

Таким чином, факт виведення з експлуатації на час проведення капітального ремонту будівлі по вул. Новокостянтинівська, 1а у м. Києві може бути підтверджений рішенням керівника юридичної особи - платника податку.

Судом першої інстанції встановлено, що будівля по вул. Новокостянтинівська, 1а у м. Києві під час капітального ремонту продовжувала використовуватися для розміщення окремих служб та працівників позивача, а докази, які б підтверджували факт виведення її з експлуатації в матеріалах справи відсутні.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що висновок контролюючого органу про порушення позивачем п.п.8.4.5 п.8.4 ст.8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є необґрунтованим, а тому визначення відповідачем податкового зобов'язання підприємству є неправомірним.

Визначаючи правомірність висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат на суму 5437500 грн. у зв'язку з безпідставним використанням пільги щодо граничного розміру суми витрат на поліпшення основних фондів, які можуть бути віднесені до валових витрат, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що наведена позиція контролюючого органу не ґрунтується на вимогах Закону та не підтверджена доказами, у зв'язку з наступним.

Виходячи з позиції відповідача, позивачем було неправомірно нараховано амортизацію на основні фонди, які були введені експлуатацію після 01.01.1993 р.

Згідно з п. 8.7.1 п. 8.7 ст. 8 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Витрати, що перевищують зазначену суму, відносяться на збільшення балансової вартості груп 2 і 3 (балансової вартості окремого об'єкта основних фондів групи 1) та підлягають амортизації за нормами, передбаченими для відповідних основних фондів.

Пунктом 22.4 ст.22 цього Закону передбачено до 1 січня 2003 року право платників податку -підприємств виробників електричної та теплової енергії на балансі яких перебувають введені в експлуатацію до 1 січня 1993 року основні фонди, що використовуються для здійснення господарської діяльності, відносити до складу валових витрат звітного (податкового) року витрати на проведення поліпшень таких основних фондів у розмірі, що не перевищує дев'ять відсотків від балансової вартості групи 1 та 3 таких основних фондів на початок звітного (податкового) року. Зазначені основні фонди групи 3 виділяються в окрему підгрупу групи 3 основних фондів, по якій ведеться окремий облік.

Виходячи з цього, обставиною, яка підлягає вставленню в даному випадку, є дата введення в експлуатацію основних фондів, що є визначальним фактором при визначенні правомірності застосування платником податків податкової пільги.

Судом першої інстанції встановлено, що граничний розмір суми поліпшення основних фондів, визначеної податковим органом, яку можливо віднести до складу валових витрат звітного періоду, становить 58355,55 тис. грн. (421879,0тис. грн.*9% + 407727,8тис. грн.*5%) (стор. 55 акту перевірки).

Зазначене донарахування мотивовано тим, що перевіркою було встановлено неправомірне віднесення позивачем основних фондів до таких, які введені в експлуатацію до 01.01.1993р.

В матеріалах справи (а.с. 23- 78 т.8) містяться інвентарні картки обліку основних засобів, якими підтверджується наявність на балансі філії „Енергосервіс" станом на 01.01.2001 р. майна, датою введення в експлуатацію є дата до 01.01.1993р.

В той же час відповідачем не надано суду доказів про основні фонди, які були введені в експлуатацію після 01.01.1993р., і щодо яких позивачем було перевищено граничний розмір.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено неправомірності віднесення позивачем до валових витрат на поліпшення основних фондів, введених в експлуатацію після 01.01.1993р., в розмірі до 9% від балансової вартості, у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення в цій частині підлягає скасуванню.

Перевіряючи висновки суду першої інстанції про неправомірне віднесення позивачем до валових витрат на дитячий садок, туристичні бази та бази відпочинку, колегія суддів виходить з наступного.

На думку відповідача, вказані витрати не пов'язані з господарською діяльністю позивача. В акті перевірки порушення обґрунтовується тим, що туристичні бази та бази відпочинку, які перебувають на балансі філіалу „Енергосервіс" АК „Київенерго", відносяться до об'єктів соціальної інфраструктури. Відповідач зазначає, що вичерпний перелік об'єктів соціальної інфраструктури, витрати на утримання та експлуатацію яких відносяться до складу валових витрат, встановлено п.п. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", і до вказаного переліку не відносяться будинки відпочинку та туристичні бази.

Колегія суддів погоджується з даним висновком контролюючого органу, що був підтриманий судом першої інстанції, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп. 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»(в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до пп. 5.4.9 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат відносяться витрати платника податку на утримання, експлуатацію та забезпечення основної діяльності таких об'єктів соціальної інфраструктури, що перебували на балансі та утримувалися за рахунок такого платника податку на момент набрання чинності цим Законом (крім капітальних затрат, які підлягають амортизації), зокрема, дитячих ясел або садків; спортивних залів і площадок, що використовуються безоплатно для фізичного оздоровлення та психологічного відтворення працівників, клубів і будинків культури, в разі якщо вони не використовуються для надання платних послуг та іншої комерційної діяльності (крім будинків відпочинку, туристичних баз та інших подібних закладів); дитячих таборів відпочинку за умови, що вони не здаються в оренду, не використовуються для надання платних послуг або іншої комерційної діяльності.

Колегією суддів встановлено, що вищезазначені об'єкти є об'єктами соціальної інфраструктури та не відносяться до основних фондів, не призначені для здійснення основної діяльності позивача, та використовуються для надання платних послуг оздоровчих закладів та закладів відпочинку.

Виходячи з цього, витрати на оплату заробітної плати медичному та педагогічному персоналу не є витратами, пов'язаними із власною господарською діяльністю, їх віднесення до складу валових витрат відповідного періоду не відповідає вимогам п.5.1 та пп. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно пп. 5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного період) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 8.7.1. п.8.7. ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачено, що платники податку мають право протягом звітного року віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, у сумі, що не перевищує п'ять відсотків сукупної балансової вартості груп основних фондів на початок звітного року.

Оскільки вищезазначені об'єкти, не призначені для здійснення основної діяльності позивача, є об'єктами соціальної інфраструктури, і враховуються на балансі філіалу, то відповідно нарахування амортизації на балансову вартість туристичних баз та баз відпочинку, які не належать до виробничих фондів, позивачем здійснено з порушенням пп. 8.1.2 п.8.1. ст. 8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

У зв'язку з чим рішення відповідача про неправомірне формування валових витрат в цій частині відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

Виходячи з цього, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги адміністративного позову підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, враховуючи, що суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення повною мірою з'ясував обставини справи, та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, апеляційні скарги задоволенню не підлягають, а оскаржувану постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 196, 198, 200, 205, 206, 112, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків та Публічного акціонерного товариства "Київенерго" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 жовтня 2011 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення (ч. 5 ст.254 КАС України) та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Губська О.А.

Беспалов О.О.