Ухвала суду № 23546543, 15.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-15863/10/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Амельохін В.В.

Суддя-доповідач: Бистрик Г.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"15" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Бистрик Г.М.,

суддів: Усенка В.Г., Сорочко Є.О.,

при секретарі: Пеньковій О.Г.,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року у справі за адміністративним позовом Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010 року №00000602307/0,

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2010 року позивач Підприємство «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»звернулися в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 13.10.2010 року №00000602307/0.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2011 року вимоги позивача задоволено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою в задоволенні вимог позивача відмовити.

В апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що в свою чергу призвело до неправильного вирішення справи по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, учасників судового засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини, яким та наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення вимог позивача.

Судом першої інстанції встановлено, що Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі м. Києва проведено перевірку Підприємства «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»за результатами якої 30.10.2010 року складено Акт №832/1/23-70-30382690 про результати невиїзної документальної перевірки з питання правильності нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість при взаємовідносинах з ТОВ «ВФ Будлегпром»за березень 2008 року.

На підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення №0000602307/0 від 13.10.2010 року.

Вирішуючи правомірність спірного податкового повідомлення-рішення колегія суддів зважає на наступні обставини справи.

З матеріалів справи вбачається, що між Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»та ТОВ «ВФ Будлегпром»здійснювалися господарські операції.

Апелянт свої вимоги обґрунтовує тим, що фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та ТОВ «ВФ Будлегпром»носять характер нікчемного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, у зв'язку з чим позивачем неправомірно віднесена до складу податкового кредиту сума податку на додану вартість сплачена при взаєморозрахунках з ТОВ «ВФ Будлегпром».

Твердження, щодо фіктивності правочинів укладених позивачем з ТОВ «ВФ Будлегпром»відповідач обґрунтовує тим, що відповідно до рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 22 травня 2009 року №2-3375/09, установчі документи ТОВ «ВФ Будлегпром»були визнані недійсними та недійсною визнана реєстрація ТОВ «ВФ Будлегпром»в якості платника податку на додану вартість (свідоцтва платника податку на додану вартість №100093214) з моменту видачі свідоцтва ДПІ у Голосіївському р - ні м. Києва, тобто з 26.01.2008 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1.3. статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року №168/97-ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка ввозить (пересилає) товари на митну територію України.

Згідно з п.п. 7.2.3 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.10.1 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є: а) платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Пунктом 3 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого Наказом ДПА України від 30.05.1997 року №165 (із змінами та доповненнями), передбачено, що порядковий номер податкової накладної відповідає порядковому номеру реєстру отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до п. 4 Порядку заповнення податкової накладної, сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з поставки товарів (послуг) продавця у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних.

Відповідно до статті 18 Закону України від 15.05.2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

На момент підписання договорів між позивачем та ТОВ «ВФ Будлегпром», юридична особа ТОВ «ВФ Будлегпром»не була припинена.

Зобов'язання за договорами між Підприємством «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»та ТОВ «ВФ Будлегпром», виконані сторонами у повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими актами приймання-передачі, податковими накладними та виписками з банківських рахунків, що наявні в матеріалах справи.

Доводи відповідача, що договір, укладений між позивачем та ТОВ «ВФ Будлегпром»є фіктивним, не заслуговують на увагу, оскільки на момент видачі ТОВ «ВФ Будлегпром»податкової накладної на користь Підприємства «ЦСТРІ м. Києва» відомості про вказане товариство було внесено до Єдиного державного реєстру.

Відповідно до п. 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п. 7.4.1. п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 7.4.5 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Будь-якої із перелічених вище обставин, які б за змістом Закону України «Про податок на додану вартість»могли б стати підставою для відсутності виникнення у позивача права на віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по оспорюваних господарських операцій не встановлено.

Інших перешкод для формування податкового кредиту законодавцем не визначено.

Згідно з п. 9.8 статті 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.

На момент укладення та виконання договору ТОВ «ВФ Будлегпром»зареєстровано як платник податку на додану вартість і внесене до реєстру платників податку на додану вартість, та не було ліквідоване, а тому доводи апелянта, що у позивача відсутні підстави для включення до податкового кредиту сум ПДВ по господарським зобов'язанням Підприємство «Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва»є помилковими.

Суд першої інстанції дав належну правову оцінку, доказам наданими позивачем на підтвердження того, що у нього є належним чином оформлені податкові накладні, а отже правомірно віднесли до складу податкового кредиту в періоді, що перевірявся відповідачем, податок на додану вартість, сплачений у вартості придбаних товарів (робіт, послуг).

Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Сума податку на додану вартість, віднесена позивачем до податкового кредиту підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Апелянтом не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття податкового повідомлення-рішення №0000602307/0 від 13.10.2010 року.

Суд першої інстанції вірно застосував норми Закону України «Про податок на додану вартість», правову позицію з приводу яких аргументовано виклав в мотивувальній частині оскаржуваного апелянтом рішення.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст. ст. 201 - 204 КАС України.

Оскаржуване судове рішення в межах вимог апеляційної скарги ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 158, 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254, КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу відповідача Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 квітня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки передбаченні ст. 212 КАС України.

Повний текст ухвали суду виготовлено 20.03.2012 року.

Головуючий суддя Бистрик Г.М.

Судді: Усенко В.Г.

Сорочко Є.О.