Ухвала суду № 23546258, 22.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8429/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Усенко В.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"22" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого -судді Усенка В.Г,

суддів: Бистрик Г.М., Сорочка Є.О.,

при секретарі Мартиненко Д.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Представництва «ЛЖЛ Франс», Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Представництва «ЛЖЛ Франс»до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30.12.2010р. №0002712204/0, від 30.12.2010р. №0009901705, -

ВСТАНОВИВ:

Представництво «ЛЖЛ Франс»(далі -Позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва (далі -Відповідача) у якому просило:

- визнати протиправними дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по складанню Акта планової виїзної перевірки від 16.12.2010р. № 190/2204/26170202, на підставі якого були винесенні податкові повідомлення-рішення від 30.12.2010р. № 0002712204/0 та № 0009901705/0.

- визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 30.12.2010р. № 0002712204/0 та №0009901705/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року провадження у справі закрито в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва по складанню Акта планової виїзної перевірки від 16.12.2010 р. №190/2204/26170202

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року вимоги адміністративного позову задоволено частково. Суд першої інстанції визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010р. № 0002712204/0, врешті позовних вимог відмовив.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач та відповідач подали апеляційні скарги в яких просять скасувати рішення суду першої інстанції.

Свої вимоги апелянти обґрунтовують тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Заслухавши представників обох сторін, що прибули у судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову - без змін, виходячи з наступного.

Згідно зі ч. 1 п. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, посадовими особами ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведена планова виїзна перевірка Представництва «ЛЖЛ Франс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 12.04.2002р. по 30.06.2010р.

За результатами перевірки позивача складено Акт від 16.12.2010р. № 190/2204/26170202, на підставі якого винесено податкове повідомлення-рішення № 0002712204/0 з податку на прибуток на загальну суму 347 238 грн., у т.ч. за основним платежем 231 492 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 115 746 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0009901705/0 по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 37 665 грн., у т.ч. за основним платежем 12 555 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 25 110 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначені податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Задовольняючи вимоги адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не довів правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010р. № 0002712204/0, однак надав обґрунтовані пояснення, що підтверджуються допустимими доказами стосовно правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0009901705/0.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.

Як вбачається з наявних матеріалів справи, Представництво «ЛЖЛ Франс»було зареєстровано у податкових органах як платник податку на прибуток, однак, зважаючи на дані Свідоцтва про державну реєстрацію, представництво було зареєстровано в Мінекономіки станом на 01.04.2002р., у відповідності до вимог Інструкції про порядок реєстрації представництв іноземних суб'єктів господарської діяльності в Україні, затверджений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв'язків і торгівлі України від 18.01.1996 р. № 30.

Відповідно до п. 14 зазначеної Інструкції № 30, представництво суб'єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не займається самостійно комерційною діяльністю, у всіх випадках воно діє від імені і за дорученням іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у свідоцтві про реєстрацію, і виконує свої функції згідно з чинним законодавством України.

Представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності в Україні може здійснювати функції, пов'язані з виконанням представницьких послуг тільки в інтересах іноземного суб'єкта господарської діяльності, зазначеного у Свідоцтві.

У відповідності до вимог п.11 Інструкції № 30, представництво іноземного суб'єкта господарської діяльності зобов'язане протягом місяця з моменту отримання Свідоцтва стати на облік у податковій інспекції за місцезнаходженням представництва та у Мінстаті України.

Таким чином, представництво виконало всі вимоги щодо його реєстрації для здійснення відповідних функцій на території України та стало на облік в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (довідка про взяття на облік платника податків від 16.04.2002 р. № 3231/10/28-01) та у МіЗ наведеного вище вбачається, що Представництво «ЛЖЛ Франс»не займається господарською діяльністю, оскільки також в Акті перевірки податковим органом не зроблено посилання на жодні первинні документи, які б свідчили про укладення позивачем господарських договорів з юридичними особами-резидентами, та крім того зазначених документів не було надано відповідачем в судових засіданнях.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком окружного суду, що позивач, відповідно до вимог реєстрації представництва став на облік в податковому органі як платник податку на прибуток, а отже, як видно з наявних матеріалів справи, саме позивач (представництво), що зареєстрований платником податку на прибуток надавав послуги «інжинірингу»по запуску обладнання, що постачалося за договорами Головної компанії представництва, відповідно до доручення від Головної компанії. А зважаючи на те, що дане представництво є постійним на території України, оскільки знаходиться на території України більше року, та є платником податку на прибуток, податковим органом було правомірно проведено перевірку саме Представництва «ЛЖЛ Франс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, та відповідно саме представництво є належним позивачем по справі щодо оскарження податкових повідомлень-рішень, винесених за наслідками такої перевірки.

Отже, Представництво «ЛЖЛ Франс»не здійснювало окремої господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), а виключно, відповідно до укладених головною компанією на території України угод з купівлі-продажу власного кліматичного обладнання з резидентами України -забезпечувало присутність уповноваженого представника головної компанії при першому запуску змонтованого та встановленого обладнання, а отже здійснювало саме функції шеф-нагляду за запуском змонтованого та встановленого обладнання, однак не надавало послуги з інжинірингу (поточного ремонту даного обладнання), оскільки також, як було зазначено вище, Акт перевірки не містить посилання на жодні первинні документи, які б свідчили про укладення позивачем господарських договорів з юридичними особами-резидентами щодо надання будь-яких послуг, та зазначених документів не було надано відповідачем в судовому засіданні. А тому, що позивач надавав саме послуги інжинірингу.

Таким чином, контракти Головної Компанії FRANCE/LENOX»(Франція) з покупцями-резидентами України, містили також умову щодо забезпечення Продавцем саме надання послуги з шеф-монтажу (шеф-нагляду за монтажем), що здійснювалася Представництвом Головної компанії в країні Покупця-резидента, та як вбачається з наявних матеріалів справи, окремих коштів для здійснення таких послуг від мені Головної компанії-нерезидента -Представництво не отримувало ні від Покупців (оскільки основний контракт містив всі умови щодо загальної вартості всіх послуг) ні від самої Головної компанії.

Таким чином, зазначені контракти укладалися Головною компанією-нерезидентом України з Покупцями-резидентами України, та повна оплата коштів за даними контрактами відбувалася на рахунки Головної компанії, проте не Представництва «ЛЖЛ Франс»в Україні (ст.6 Контрактів, Умови платежу).

Отже, колегія суддів вважає, що перевіряючи особи ДПІ дійшли помилкового висновку про порушення позивачем вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»щодо неоподаткування доходів, отриманих позивачем за угодами головної компанії нерезидента на території України при здійсненні господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), оскільки позивач не отримував коштів від здійснення господарської діяльності від резидентів України та не отримував коштів від Головної компанії на здійснення господарської діяльності з надання обслуговуючих послуг (поточного ремонту обладнання), а виконував виключно шеф-нагляду (шеф-нагляду за монтажем) за запуском змонтованого та встановленого за основними контрактами Головної компанії обладнання, а відповідно податкове повідомлення-рішення від 30.12.2010 р. № 0002712204/0 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо порушення позивачем вимог позивачем вимог Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»від 22 травня 2003 р. №889-ІV (далі Закону №889-ІV).

Як вбачається з наявних матеріалів справи, позивачем з ВАТ «СК «Країна»були укладені договори добровільного медичного страхування своїх співробітників № 428/1.1.2, № 429/1.1.1 від 20.11.2007 р., № 12/12/1.1.1, № 12/11/1.1.2 від 09.01.2009 р.

За зазначеними договорами добровільного медичного страхування, позивачем на користь ВАТ «СК «Країна»були перераховані кошти по страхових випадках від 05.12.2007 р. в сумі 8 800,00 грн., від 05.12.2007 р. в сумі 28 800,00 грн., від 12.01.2009 р. в сумі 35 100,00 грн., від 12.01.2009 р. в сумі 11 000,00 грн., що також не заперечувалося представниками позивача в судовому засіданні.

Згідно з пп.3.1.1 п.3.1 ст.3 Закону № 889, об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний оподатковуваний дохід. Відповідно до пп.4.2.4 п.4.2 ст.4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу платника податку включається сума пенсійних внесків у межах недержавного пенсійного забезпечення відповідно до закону, страхових внесків (премій), пенсійних вкладів, сплачена будь-якою особою резидентом, іншою ніж платник податку, за такого платника податку чи на його користь, крім сум, визначених цим підпунктом.

Крім того, відповідно до п.5.3 ст.5 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», до переліку витрат, дозволених до включення до складу податкового кредиту суми власних коштів платника податку, сплачених на користь закладів охорони здоров'я для компенсації вартості платних послуг з лікування такого платника податку або члена його сім'ї першого ступеня споріднення, у тому числі для придбання ліків, донорських компонентів, протезно-ортопедичних пристосувань у розмірах, що не покриваються виплатами з фонду загальнообов'язкового медичного страхування.

З наведеного вбачається, що страхові внески на добровільне медичне страхування та медичне обстеження щодо покращення стану здоров'я, які сплачуються працедавцем страховій компанії за своїх працівників розглядаються, як дохід таких платників податку, підлягають оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб, та можуть бути включені до складу податкового кредиту.

Водночас, підпунктом 4.2.9 п.4.2 ст.4 Закону № 889 встановлено, що до складу загального місячного оподатковуваного доходу включається дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо.

Відповідно до п.п.8.1.1 п.8.1. ст.8 Закону України від 22.05.2003 р. № 889 «Про податок з доходів фізичних осіб»із змінами та доповненнями, податковий агент, який нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід на користь платника податку, утримує податок від суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у відповідних пунктах ст.7 цього Закону.

Отже, ДПІ у Шевченківському районі м. Києва дійшла вірного висновку про порушення позивачем вимог Закону України № 899-IV, а отже відповідачем було правомірно винесено податкове повідомлення-рішення № 0009901705/0 по податку з доходів фізичних осіб на загальну суму 37 665 грн., у т.ч. за основним платежем 12 555 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 25 110 грн.

Отже, судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Обставини, викладені в апеляційних скаргах, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.

В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову окружного суду -без змін.

Керуючись ст.ст. 156, 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Представництва «ЛЖЛ Франс», Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Києва -залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 серпня 2011 року -без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення.

Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Усенко В.Г.

Судді: Бистрик Г.М.

Сорочко Є.О.