Ухвала суду № 23545571, 28.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-8818/10/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Журавель В.О.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

"28" лютого 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого -судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Гринчуку В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Молочна Компанія»до Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 19 жовтня 2010 року №0000591660/0, прийняте Яготинською МДПІ (Згурівське відділення) щодо ТОВ «Українська Молочна Компанія».

Не погоджуючись з постановленим у справі судовим рішенням, Яготинська МДПІ звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права. Свої вимоги апелянт мотивує тим, що ТОВ «Українська Молочна Компанія»мала право в декларації у 2009 році заявити до відшкодування податок на додану вартість, але позивач повинен був це зробити не в декларації за січень місяць 2009 року, яка подана в лютому, а в декларації за грудень місяць 2008 року, яка подається в січні 2009 року. Виключивши з рядка 26 загальної декларації по ПДВ за січень 2009 року залишок від'ємного значення, позивач не має права вносити в рядок 23.2 наступних податкових декларацій значення рядка 26 податкової декларації попереднього звітного періоду, тобто рядок 23.2 загальної декларації з ПДВ за липень 2010 року повинен бути незаповненим.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 19 жовтня 2010 року Яготинською МДПІ проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації позивача з податку на додану вартість, поданої за серпень 2010 року, за результатами якої складений акт від 19 жовтня 2010 року №561/1600-34099131, в якому встановлено порушення порядку ведення податкового обліку, а саме: п.81.3 ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», п.5.8 Порядку заповнення і подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30 травня 1997 року №166.

При проведенні перевірки відповідач дійшов висновку, що у випадку, якщо вхідний податок на додану вартість за товари (послуги) раніше потрапив до загальної декларації, а потім його спрямовують для використання в спецрежимній діяльності, то необхідно зменшити податковий кредит за встановленою формою шляхом перенесення його до скороченої декларації, тобто позивачу, який з 01 січня 2009 року застосовує спецрежим, необхідно з 01 січня 2009 року перенести значення рядка 26 загальної декларації звітного податкового періоду до податкової декларації (скороченої по спецрежиму) за січень 2009 року. При цьому у податковій декларації позивача за серпень 2010 року податкові зобов'язання становлять 33770 грн., податковий кредит 1710 грн., 32060 грн. -позитивне значення між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту, а тому сума податку на додану вартість, яка у відповідності до абз.2 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»підлягає до сплати в бюджет, становить 32060 грн.

На підставі акту перевірки №561/1600-34099131 від 19 жовтня 2010 року Яготинською МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000591660/0 від 19 жовтня 2010 року, яким позивачу за порушення абз.2 пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 32060,00 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності податкового повідомлення-рішення №0000591660/0 від 19 жовтня 2010 року Яготинської МДПІ та необхідності його скасування, виходячи з наступного:

У відповідності до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Разом з тим, відповідно до пп.7.7.2 п.7.2 ст.7 вищенаведеного Закону, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пп.7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг); залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду.

Суми сплаченого податку на додану вартість включались позивачем до складу податкового кредиту у відповідності до вимог Закону України «Про податок на додану вартість».

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»визначено дату виникнення права платника податку на податковий кредит, якою вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.7.4 п.7.7 ст.7 вищезазначеного Закону платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. При цьому платник податку в п'ятиденний термін після подання декларації податковому органу подає органу Державного казначейства України копію декларації, з відміткою податкового органу про її прийняття, для ведення реєстру податкових декларацій у розрізі платників.

Виходячи з положень пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку має право отримати бюджетне відшкодування протягом строку, визначеного пп.пп.7.7.5, 7.7.6 п.7.7 ст.7 Закону, після отримання податковим органом податкової декларації.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 01 січня 2009 року являється суб'єктом спеціального режиму оподаткування, що підтверджується свідоцтвом №100165202 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

У відповідності до п.81.2 Закону України «Про податок на додану вартість»згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Відповідно до ст.81.3 Закону України «Про податок на додану вартість»якщо сума податку на додану вартість, сплачена (нарахована) сільськогосподарським підприємством постачальнику на вартість виробничих факторів, перевищує суму податку, нараховану по операціях з поставки сільськогосподарських товарів (послуг), то різниця між такими сумами не підлягає бюджетному відшкодуванню.

При цьому ст.81 Закону України «Про податок на додану вартість», яка регламентує спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського і лісового господарства та рибальства, не містить положень щодо втрати платником податку права на бюджетне відшкодування за попередні податкові періоди, до 01 січня 2009 року, у зв'язку з переходом з загальної системи оподаткування на спеціальний режим оподаткування.

За таких обставин, враховуючи, що відповідач реальність здійснення господарських операцій, правомірність формування податкового кредиту та розрахунку від'ємного значення не оспорює та не заперечує фактичної сплати податку на додану вартість в складі ціни товару постачальникам, а також зважаючи на визначення платником суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню в порядку, встановленому п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», позивач не втрачає право на отримання у загальному порядку бюджетного відшкодування, в розрахунку якого враховувався виключно податковий кредит з перенесеного від'ємного значення, що виникло у грудні 2008 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що в декларації з податку на додану вартість за серпень 2010 року, в якій відображено податковий кредит, сформований за результатами господарської діяльності підприємства за попередні податкові періоди, тобто до 01 січня 2009 року, позивачем обґрунтовано включено суми у рядок 26 загальної декларації «залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду», а тому, враховуючи, що відповідачем в порушення ст.71 КАС України не доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, податкове повідомлення-рішення №0000591660/0 від 19 жовтня 2010 року є протиправним та підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Яготинської міжрайонної державної податкової інспекції Київської області - залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 березня 2012 року.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Грищенко Т.М.

Лічевецький І.О.