Ухвала суду № 23545600, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/5557/11 Головуючий у 1-й інстанції: Новікова Т.В.

Суддя-доповідач: Федорова Г. Г.

У Х В А Л А

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: суддів: при секретарі: Федорової Г.Г., Данилової М.В., Ключковича В.Ю., Петриченко Ю.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Афіна-10»до Державної податкової інспекції у м. Черкаси про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2011 року Приватне підприємство «Афіна-10»(далі - позивач) звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкаси (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 01.06.2011 року № 000001812301, яким ПП «Афіна-10»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року адміністративний позов Приватного підприємства «Афіна-10»задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Черкаси від 01.06.2011 року № 000001812301.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Афіна-10»судові витрати в розмірі 3,40 грн.

Відповідач, не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить постанову суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні -не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ТОВ «Афіна-10»зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 15.01.2010 року, що підтверджується наявною в справі копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Серії А01 № 137588.

17 травня 2011 року службовими особами відповідач була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ТОВ «Афіна-10», з питань дотримання вимог податкового законодавства щодо формування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за лютий 2011 року.

В ході проведення перевірки, з урахуванням уточнень від 07.07.2011 року за № 1726/23-218, було встановлено порушення позивачем вимог п. 198.2 ст. 198, п. 201.4, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «Афіна-10»було занижено податок на додану вартість за лютий 2011 року на суму 8 383,00 грн.

За результатами проведеної перевірки позивачем складено акт № 1268/23-2/36949419 від 19.05.2011 року, на підставі якого ДПІ у м. Черкаси було винесено податкове повідомлення-рішення № 000001212301 від 01.06.2011 року, яким (з урахуванням рішення про виправлення описки від 07.07.2011 року № 00002402301) ТОВ «Афіна-10»збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 8 384,00 грн., у тому числі за основним платежем -8 383,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями -1,00 грн.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

З аналізу зазначеної норми вбачається, що визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Так, під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (ст. 3 ГК України) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У розумінні п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року № 334/94-ВР, господарська діяльність -будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі, коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів ст. 3 Господарського кодексу України, п. 1.32 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги -мають вартісний характер і цінове вираження.

Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків, хоча в некомерційній господарській діяльності можливе безкоштовне надання результатів останньої.

Отже, вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Зазначені обставини відповідачем не доведені.

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що між ТОВ «Пелопс» та ПП «Афіна-10»було укладено договір про взаємодію та співпрацю № 100111 від 10.01.2011 року, за умовами якого позивач надає ТОВ «Пелопс»заявки на пошук товару, а ТОВ «Пелопс»зобов'язується здійснювати пошук підприємств, які бажають продати необхідний позивачу товар. Відповідно до п. 4.1. договору, усі розрахунки здійснюються у національній валюті на підставі рахунків-фактур, що виставлені Товариством з обмеженою відповідальністю «Пелопс»Приватному підприємству «Афіна-10».

В лютому 2011 року позивачем із залученням послуг, наданих ТОВ «Пелопс»було придбано товари: у ТОВ «Клуб Сиру»- молоко сухе незбиране на загальну суму із ПДВ 456 000,00 грн., у ВАТ «Каланчацький маслозавод»- масло солодковершкове «Селянське»на загальну суму 210 000,00 грн., у Тульчинської філії ТОВ «ІНТЕР ФУД»- сироватка молочна суха на загальну суму із ПДВ 340 000,00 грн.

Факт виконання ТОВ «Пелопс»та ПП «Афіна-10»умов договору про взаємодію та співпрацю № 100111 від 10.01.2011 року підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), видатковими накладними, товаро-транспортними накладними, податковими накладними та платіжним дорученням на перерахування коштів.

З акту перевірки вбачається, що ПП «Афіна-10»в лютому 2011 року сформовано податковий кредит в сумі 8 383,00 грн. по ТОВ «Пелопс», яке згідно інформаційної бази даних України має стан «3-прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру)».

ДПІ у Шевченківському районі м. Києва проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Пелопс»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року (акт № 748/23-04/37270428 від 06.04.2011 року), якою встановлено: неможливість фактичного здійснення ТОВ «Пелопс»господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів; відсутність об'єктів, які підпадають під визначеннння п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України; порушення ч. 1 ст. 203, ч. 1.ст. 207, ст. 215, п. 1.ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Пелопс»з постачальниками та покупцями.

На думку відповідача, вказані докази свідчать про нікчемність укладених правочинів.

Проте, колегія суддів не приймає до уваги дане твердження відповідача та обґрунтовує це наступним.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. В розумінні даної норми цивільного закону характеризуючими ознаками фіктивного правочину є те, що сторони вчиняють його лише для вигляду, знаючи заздалегідь що він не буде виконаний. Тобто, при вчинені фіктивного правочину учасники мають інші цілі, ніж ті що передбачені самим правочином, не маючи на меті встановлення його правових наслідків. При цьому, фіктивним можна визнати правочин тільки за умови, що обидві сторони діяли без наміру як створення та досягнення відповідних цивільно-правових наслідків.

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Аналізуючи наявні в справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що договір про взаємодію та співпрацю № 100111 від 10.01.2011 року та всі операції купівлі-продажу за ТОВ «Пелопс»є такими, що не суперечать інтересам держави та суспільства, придбані на їх умовах товари не були виключені з цивільного обігу, на момент укладення договорів сторони були зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності, взяті на облік як платники податків, а тому володіли необхідним обсягом цивільної правоздатності та дієздатності, вільно здійснювали своє волевиявлення що в свою чергу свідчить про настання правових наслідків.

Крім того, відповідачем не було надано доказів визнання судом недійсним свідоцтва платника податку ТОВ «Пелопс»та інших реєстраційних і первинних бухгалтерських документів вказаного підприємства. Також не надано витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців із зазначенням запису про припинення ТОВ «Пелопс»як юридичної особи.

Відповідно до п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку і відбувається, зокрема, у разі якщо: будь-яка особа, зареєстрована як платник податку, прийняла рішення про припинення та затвердила ліквідаційний або передавальний баланс щодо своєї діяльності відповідно до законодавства за умови сплати суми податкових зобов'язань із податку у випадках, визначених цим розділом; установчі документи будь-якої особи, зареєстрованої як платник податку, визнані рішенням суду недійсними; господарським судом винесено ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута; платник податку ліквідується за рішенням суду (фізична особа позбувається статусу суб'єкта господарювання) або особу звільнено від сплати податку чи її податкову реєстрацію анульовано (скасовано, визнано недійсною) за рішенням суду.

З наявної в справі довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців вбачається, що на момент звернення до суду ТОВ «Пелопс»знаходилося у єдиному державному реєстрі, а відповідно до ч. 5 ст. 111 Цивільного кодексу України, юридична особа є ліквідованою з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

При цьому, ухвалення судом рішення про припинення юридичної особи -платника податку на додану вартість, у тому числі у зв'язку з недійсністю його установчих документів, не означає автоматичної втрати такою особою статусу платника податку на додану вартість та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Крім цього, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що доводи відповідача про те, що оспорювані господарські зобов'язання ТОВ «Пелопс»та ПП «Афіна-10»не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, належними доказами не підтверджуються.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що спірна угода була укладена ТОВ «Пелопс»та ПП «Афіна-10»з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, зобов'язання за договором про взаємодію та співпрацю № 100111 від 10.01.2011 року виконані сторонами належним чином, а тому не можуть розглядатися як нікчемні.

Оскільки, судом не встановлено нікчемність договору про взаємодію та співпрацю № 100111 від 10.01.2011 року, то не можна застосовувати наслідки нікчемного правочину, а відтак позовні вимоги Приватного підприємства «Афіна-10» підлягають до задоволення.

Згідно зі ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для скасування постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкаси на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року -залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Федорова Г. Г.

Судді: Данилова М. В.

Ключкович В.Ю.