Постанова № 23544527, 13.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-7931/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Добрянська Я.І.

Суддя-доповідач: Мельничук В.П.

ПОСТАНОВА

Іменем України

"13" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді: Мельничука В.П.

суддів: Бабенка К.А., Федотова І.В.,

за участю секретаря: Плакси В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервіс»на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервіс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У червні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервіс»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень. Свої вимоги мотивує тим, що відповідач дійшов помилкового висновку про порушення позивачем п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального права, та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова суду - скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198, пункту 4 частини 1 статті 202 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції скасовує її та ухвалює нове рішення, якщо визнає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Судом першої інстанції було встановлено наступне.

Відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-Газсервіс»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 857392,00 грн. за червень 2010 року шляхом зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.03.2010 року по 31.03.2010 року.

За результатами даної перевірки було складено акт від 21.04.2011 року № 2049/0700/30480014, за змістом якого вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2, п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»щодо заниження позивачем податкових зобов'язань по податку на додану вартість в розмірі 227878,00 грн., в тому числі за березень 2010 року на суму 17674,00 грн., за квітень 2010 року на суму 61593,00 грн., за травень 2010 року на суму 96302,00 грн., за червень 2010 року на суму 52309,00 грн. та завищення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за червень 2010 року в розмірі 857392,00 грн.

На підставі встановлених в акті перевірки порушень відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення по формі «В1»№ 0000540700 від 19.05.2011 року, яким визначено суму завищення бюджетного відшкодування всього в сумі 857392,00 грн. та суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 214348,00 грн., а також податкове повідомлення-рішення та № 0000550700 по формі «Р», яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 284848,00 грн., з яких 227878,00 грн. основного платежу та 56970,00 грн. -штрафних (фінансових) санкцій, застосованих на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Зазначені податкові повідомлення-рішення в адміністративному порядку позивачем не оскаржувалися.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що спірні податкові повідомлення-рішення були прийняті відповідачем правомірно, а тому підстави для їх скасування відсутні.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції було встановлено, що на формування спірних показників вплинуло здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей для здійснення будівельних робіт, оренди будівельної техніки.

Основними постачальниками, по яким сума податку на додану вартість у складі податкового кредиту перевищує 5% від податкового кредиту ТОВ «Восток-Газсервіс»за березень 2010 року від одного постачальника та підтверджена оригіналами податкових накладних, віднесена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за березень 2010 року, станом на 01.03.2011 року було ТОВ «С.Дж.Р.Груп», зареєстроване в ДПІ у Печерському районі м. Києва, яким при отриманні попередньої оплати згідно договору постачання товарно-матеріальних цінностей № 04/03-10В від.04.03.2010 року було виписано податкову накладну № 3052 від 31.03.2010 року на загальну суму 6511620,00 грн., в тому числі ПДВ в сумі 1085270,00 грн.

Відповідно до даних бази АІС ОР підприємство має стан «фактична адреса не встановлена, юридична адреса масової реєстрації», останній поданий звіт з ПДВ за лютий 2010 року.

Станом на 01.03.2011 року відповідно до даних бази автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України обліковувалась розбіжність між задекларованою ТОВ «Восток-Газсервіс»сумою податкового кредиту та задекларованою ТОВ «С.Дж.Р.Груп»сумою податкового зобов'язання в розмірі 1085270,00 грн.

Пояснень та їх документальних підтверджень стосовно наведеного вище станом на дату складення акту відповідачу на відповідний письмовий запит надано не було.

До ГВПМ ДПІ у Дарницькому районі м. Києва було надіслано службову записку №37/07-006 від 24.02.2011 щодо розшуку ТОВ «С.Дж.Р.Груп».

За результатами проведених заходів СВ ПМ ДПА у Житомирській області порушена кримінальна справа № 079010/10 за ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 205 КК України.

У ході досудового слідства отримано покази засновників та посадових осіб ТОВ «С.Дж.Р.Груп»стосовно реєстрації вказаного суб'єкта господарської діяльності за винагороду та непричетності до фінансово-господарської діяльності підприємства.

У провадженні слідчого управління податкової міліції ДПА України знаходиться кримінальна справа № 69-107, яка порушена відносно директора ТОВ «С.Дж.Р.Груп»та інших осіб за ознаками злочину, передбаченого ст. 191 ч. 5 Кримінального кодексу України.

Під час розслідування вказаної кримінальної справи встановлено, що в період з 2007-2008 років. на території м. Києва невстановлені слідством особи, з метою прикриття власної незаконної діяльності, тобто заняття видами діяльності від імені суб'єктів господарської діяльності без належних повноважень, організували створення підприємств на підставних осіб, призначення їх на посади керівників. При цьому, вказані особи, на яких були зареєстровані підприємства, не мали ніякого відношення до ведення фінансово-господарської діяльності від імені створених підприємств.

Однак, суд першої інстанції не дослідив докази реальності здійснення позивачем спірної господарської операції та не звернув увагу на те, що відповідно до матеріалів справи у лютому 2011 року була підписана угода про заміну сторони в зобов'язанні за договором поставки № 04/03-10В від 04.03.2010 року, відповідно до якої постачальником обладнання за вищевказаним договором стало ПП «Егеста»замість TOB «Дон-Снек».

У травні 2011 року ПП «Егеста»здійснило поставку погодженого обладнання на користь TOB «Восток-газсервіс», отже, договір поставки № 04/03-10 від 04.03.2010 року був виконаний належним чином, оскільки товар був у повному обсязі переданий у власність TOB «Восток-газсервіс», що підтверджується видатковою накладною № 29 від 17 травня 2011 року та подорожнім листом вантажного автомобіля № 491554 від 17 травня 2011 року.

У березні 2011 року на підставі договору про ведення бухгалтерського обліку, укладеного між TOB «Восток-газсервіс»та ПП «Аудиторська фірма «Іноаудит-центр»здійснювалося приймання первинних бухгалтерських документів підприємства. При здійснені аудиту цих документів була виявлена бухгалтерська помилка. Внаслідок цього позивачем був поданий до Державної податкової інспекції Дарницького району м. Києва уточнюючий розрахунок за березень 2010 року, в якому було зазначено в додатку № 5 декларації з ПДВ дійсного контрагента TOB «Дон-Снек», згідно виписаної податкової накладної. Уточнюючий розрахунок був прийнятий у встановленому порядку ДПІ у Дарницькому районі м. Києва.

Згідно даних Державної податкової інспекції Дарницького району м.

Києва розбіжностей між податковою звітністю TOB «Восток-газсервіс»та TOB «Дон-Снек»не виявлено.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про те, що договір від 04.03.2010 року у повному обсязі виконаний обома сторонами, оскільки за ним здійснено оплату, подано податкову звітність, у встановленому законодавством України порядку самостійно виправлена помилка, TOB «Восток-газсервіс»отримано товар у власність.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та у розмірах, встановлених законом.

Відповідно до п. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців -засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру. Пунктом 3 статті 8 цього Закону зазначено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи.

Відповідно до п. 5 ст. 8 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»справжність підписів засновників (учасників) або уповноважених осіб на установчих документах повинні бути нотаріально засвідчені, а засновницькі договори -нотаріально посвідчені. У випадках, які передбачені законом, установчі документи повинні бути погоджені з відповідними органами державної влади.

Абзацом 9 ч. 1 ст. 1 цього Закону визначено, що свідоцтво про державну реєстрацію це документ встановленого зразка, який засвідчує факт внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи-підприємця.

Відповідно до п. 4 ст. 25 цього Закону дата внесення до Єдиного державного реєстру запису про проведення державної реєстрації юридичної особи є датою державної реєстрації юридичної особи.

Відповідно до ст. 33 вказаного вище Закону юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Згідно з ч. 2 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Суб'єкт господарювання позбавляється свого статусу юридичної особи за змістом ч. 7 ст. 59 Господарського кодексу України виключно в випадку скасування державної реєстрації, що є підставою для вилучення його з державного реєстру. Суб'єкт господарювання вважається ліквідованим з дня внесення до державного реєстру запису про припинення його діяльності. Такий запис вноситься лише після затвердження ліквідаційного балансу відповідно до вимог цього Кодексу та подання головою ліквідаційної комісії або уповноваженою ним особою документів для проведення державної реєстрації припинення юридичної у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Отже, колегія суддів з урахуванням правил зазначеного вище законодавства зауважує, що факт державної реєстрації, який підтверджується Свідоцтвом встановленого зразка, є визначальним для третіх осіб у стосунках з такою юридичною особою.

Суду не було надано доказів того, що на момент здійснення фінансово-господарських операцій з позивачем вказаний вище контрагент не був правоздатною та дієздатною юридичною особою, створеною та зареєстрованою у відповідності до чинного законодавства України.

Відповідачем не надано доказів, якими б підтверджувалась обізнаність позивача про наявність сумнівів щодо правоздатності та дієздатності даного підприємства в період, коли між позивачем та вказаним підприємством відбувалися фінансово-господарські стосунки, а також доказів того, що юридичну особу-контрагента було припинено, скасовано його державну реєстрацію, знято його з податкового обліку або анульовано Свідоцтва платника ПДВ в спірний період.

Натомість колегією суддів було встановлено, що 31 березня 2010 року ТОВ «Восток-Газсервіс»здійснило перерахування коштів ТОВ «С.Дж.Р.Груп»в рамках договору № 04/03-10В від 04.03.2010 року.

Оскільки згідно матеріалів справи вбачається, що за укладеним спірним договором для позивача мало місце реальне настання правових наслідків, ним обумовлених, позивачем доведений зв'язок між укладеним договором та його господарською діяльністю, то судом першої інстанції неправильно зроблено висновок про те, що у позивача не відбулися зміни в його майновому стані в зв'язку з виконанням зазначеного договору.

Відповідно до підпункту 7.2.4 пункту 7.2. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.6 ст. 9 цього ж Закону свідоцтво про реєстрацію діє до дати його анулювання. Зі змісту наведених положень Закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Отже, колегія суддів колегія суддів приходить до висновку про помилковість висновку відповідача про те, що позивач не підтвердив своє право на податковий кредит, оскільки відповідачем не доведено порушення позивачем наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість».

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Підтвердження даних податкового обліку можуть лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Оскільки на момент здійснення господарських операцій позивачем продавець був в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, то колегія суддів зауважує, що за таких обставин позивач-покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями, так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до Єдиного державного реєстру.

Таким чином сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було відмовлено у задоволенні вимог позивача без дослідження всіх обставин справи та безпідставно.

Доводи апеляційної скарги у зв'язку з вищевикладеним є обґрунтованими, а тому вона є такою, що підлягає задоволенню.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно встановлено обставини справи, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а судове рішення суду першої інстанції -скасуванню.

Керуючись ст. ст. 2, 159, 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервіс»-задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 22 серпня 2011 року -скасувати та ухвалити нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Восток-газсервіс»до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень -задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва по формі «В1»№ 0000540700 від 19 травня 2011 року та по формі «Р»№ 0000540700 від 19 травня 2011 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мельничук В.П.

Судді: Бабенко К.А

Федотов І.В.