Ухвала суду № 23544471, 29.02.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-5989/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П.

Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

"29" лютого 2012 р. м. Київ

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М. В.

Федорова Г. Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2011 року у справі за адміністративним позовом Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2011 року адміністративний позов Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення задоволено. Визнано нечинним податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у місті Києві № 0000134210/0 від 06.02.2007 року.

Не погоджуючись з постановленим рішенням суду першої інстанції, відповідачем- Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Києві подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції, як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального, процесуального права та з неповним з»ясуванням обставин справи, і постановити нову про відмову в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, що з'явилися в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Постановляючи оскаржувану постанову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки позивач не є суб'єктом господарювання, який зобов'язаний здійснювати сплату частини прибутку (дивідендів) у порядку встановленому статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статтею 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року та вказаний платіж не відноситься до податкових надходжень та не має податкового режиму справляння, тому у відповідача не було правових підстав для визначення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем частина прибутку (доходу) та винесення податкового повідомлення - рішення № 0000134210/0 від 06.02.2007 року.

З вказаним висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 30.11.2006 року по 15.01.2007 року Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві було проведено виїзну планову перевірку Спільного українсько-німецького підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Інфоком" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2003 року по 30.06.2006 року.

Під час проведення перевірки було встановлено порушення позивачем ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статті 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та пункту 2 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово - господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2008 СП ТОВ "Інфоком" за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово - господарської діяльності у 2006 році не нараховувало та не сплачувало 50 відсотків чистого прибутку, розрахованого згідно з правилами бухгалтерського обліку у розмірі 1617479,67 грн.

За результатами перевірки було складено акт № 144/42-10/14297222 від 26.01.2007 року, на підставі якого Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у місті Києві винесено податкове повідомлення - рішення № 0000134210/0 від 06.02.2007, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем «частина прибутку (доходу)»у розмірі 2 384 987,74 грн., у тому числі за основним платежем у розмірі 1 617 479,67 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 767 508,07 грн.

Даючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зауважуває наступне.

Відповідно до ст. 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" господарські організації: державні, казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до загального фонду Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України за результатами фінансово-господарської діяльності 2004 року (крім результатів фінансово-господарської діяльності у 2004 році, з яких сплачено частину прибутку (доходу) відповідно до статті 72 Закону України "Про Державний бюджет України на 2004 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2004 р., № 17 - 18, ст. 250) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Норматив і порядок відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету.

Згідно із статтею 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" господарські організації: державні, в тому числі казенні підприємства та їх об'єднання і дочірні підприємства, а також акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства сплачують до Державного бюджету України частину прибутку (доходу). Частина прибутку (доходу) сплачується до Державного бюджету України або місцевих бюджетів за результатами фінансово-господарської діяльності 2005 року (крім частини прибутку (доходу), сплаченої відповідно до статті 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" (Відомості Верховної Ради України, 2005 р., NN 17 - 19, ст. 267) та наростаючим підсумком щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році у строки, встановлені для сплати податку на прибуток підприємств. Для акціонерних, холдингових компаній та інших суб'єктів господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірніх підприємств, а також господарських організацій, у статутних фондах яких є частка комунальної власності, зазначені відрахування провадяться з частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної або комунальної частки (акцій, паїв) у їх статутних фондах. Порядок і норматив відрахування частини прибутку (доходу), визначеної цією статтею, встановлюються Кабінетом Міністрів України з інформуванням Комітету Верховної Ради України з питань бюджету (крім порядку і нормативу відрахування частини прибутку (доходу) господарських організацій, які належать до комунальної власності або у статутних фондах яких є частка комунальної власності, які встановлюються відповідними радами).

Пунктом 3 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду державного бюджету частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2005 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2006 році затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року акціонерні, холдингові компанії та інші суб'єкти господарювання, у статутному фонді яких державі належать частки (акції, паї), та їх дочірні підприємства здійснюють відрахування частини прибутку (доходу) відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді.

Аналіз зазначених норм права вказує на те, що відрахування частки прибутку (доходу) до Державного бюджету пов'язано із наявністю частки держави у статутному фонді саме суб'єкта господарювання, а не його засновника.

Відповідно до ч.8 ст. 63 ГК України встановлено, що у випадках існування залежності від іншого підприємства, передбачених статтею 126 цього Кодексу, підприємство визнається дочірнім.

Згідно із ч.4 ст.126 Господарського кодексу України про наявність простої та вирішальної залежності має бути зазначено у відомостях державної реєстрації залежного (дочірнього) підприємства та опубліковано відповідно до закону.

Відповідно до Державного класифікатора України "Класифікація організаційно - правових форм господарювання", затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 97 від 28.05.2004 дочірнє підприємство - підприємство, єдиним засновником якого є інше підприємство (підприємство, залежне від іншого); господарські товариства - підприємства або інші суб'єкти господарювання, створені юридичними особами та (або) громадянами шляхом об'єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку. До господарських товариств належать, зокрема, товариства з обмеженою відповідальністю, що мають статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і таке товариство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов'язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів

В матеріалах справи відсутні відомості про те, що позивач є дочірнім товариством.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки відповідно до установчих та реєстраційних документів у статутному фонді позивача немає частки держави та він не є дочірнім підприємством ВАТ "Укртелеком", у статутному фонді якого є частка держави, то позивач не є суб'єктом господарювання, який зобов'язаний здійснювати сплату частини прибутку (дивідендів) у порядку встановленому статтею 65 Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік", статтею 67 Закону України "Про Державний бюджет України на 2006 рік" та постанови Кабінету Міністрів України № 678 від 17.05.2006 року.

Крім того, відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону України "Про систему оподаткування" будь-які податки і збори (обов'язкові платежі), які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Всі інші закони України про оподаткування мають відповідати принципам, закладеним у цьому Законі.

Статтями 14,15 Закону України "Про систему оподаткування" визначено вичерпний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів (обов'язкових платежів), та з їх аналізу вбачається, що в зазначеному переліку відсутній такий вид податку (збору, обов'язкового платежу), як "частина прибутку (доходу)" .

Таким чином, частина чистого прибутку, яку повинні сплачувати до загального фонду Державного бюджету України акціонерні, холдінгові, лізингові компанії та інші суб'єкти господарювання відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у їх статутному фонді, не входить до системи оподаткування України та відповідно не є податком (збором, обов'язковим платежем), тобто зазначені платежі не відносяться до податкових надходжень та не мають податкового режиму справляння.

Відповідно до вимог ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем не було доведено правомірності прийнятого податкового повідомлення - рішення № 0000134210/0 від 06.02.2007 року, а відтак вірним є висновок суду першої інстанції про визнання його нечинним.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2011 року ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, а тому підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.160,198, 200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Ключкович В.Ю.

Судді: Данилова М.В.

Федорова Г.Г.