Ухвала суду № 23543846, 06.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/2370/7272/11 Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О.

Суддя-доповідач: Мамчур Я.С

У Х В А Л А

Іменем України

"06" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого судді: Мамчура Я.С.

суддів: Горяйнова А.М., Грибан І.О.

при секретарі Буба О.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві у відповідності до положень ст.41 КАС України без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промхолод 07»до Державної податкової інспекції у м. Чернігові про скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив скасувати податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції у м. Чернігові №000023112301 та №00002302301 від 04 липня 2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток та податку на додану вартість.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить дану постанову скасувати та прийняти нову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 та ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Промхолод 07»та ПП «Т-груп»і відповідно правомірності прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Промхолод 07»зареєстровано як юридична особа та є платником податку на прибуток та податку на додану вартість в розумінні ЗУ «Про податок на додану вартість»та ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»(чинних на момент виникнення спірних правовідносин).

Так, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові проведено документальну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за результатами відносин з ПП «Т-груп»за період з 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, за результатами якої складено акт від 17 червня 2011 року №1559/23-2/34998019.

В ході проведеної перевірки відповідачем використано матеріали позапланової перевірки ПП «Т-Груп»за період з 23 червня 2009 року по 31 грудня 2010 року, викладених в акті від 14 лютого 2011 року №436/23-2/36543851. На підставі даного акту відповідачем зроблені висновки про те, що господарські операції, які були проведені між позивачем та ПП «Т-груп»не спрямовані на настання реальних наслідків. Підтвердження цього, на думку відповідача є, те, що директор ПП «Т-груп»господарською діяльністю даного підприємства не займався ніяких бухгалтерських документів не підписував та те, що у ПП «Т-груп»були відсутні трудові ресурси, основні фонди, складські приміщення, транспортні засоби. Отже, відповідачем зроблені висновки про те, що господарські договори, укладені між позивачем та ПП «Т-груп»є нікчемними, а податкові накладні виписані даним підприємством на їх виконання такими, що не дають позивачу права формування податкового кредиту з податку на додану вартість. У зв'язку з цим, на думку відповідача позивачем не підтверджено розрахунковими, платіжними та іншими документами валові витрати з період з 23 червня 2009 року по 31 грудня 2010 року

Відповідачем було встановлено, що позивачем порушено п.п.7.2.3,п.7.2,п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 34 747,00 грн. та п.5.1,п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 43 434 грн.

На підставі акту від 17 червня 2011 року №1559/23-2/34998019 відповідачем прийняті податкові повідомлення -рішення №000023112301 від 04 липня 2011 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції в сумі 43 434,00 грн. та №00002302301 від 04 липня 2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та штрафні санкції в сумі 54 290,00 грн.

Прийняті податкові повідомлення -рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку. Подані скарги залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення -рішення -без змін.

Відповідно доп.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість», право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Згідно п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 ЗУ «Про податок на додану вартість»датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

З наведеного вбачається, що підставою для виникнення у платника податку права на формувати податковий кредит з податку на додану вартість є оформлена відповідно до вимог чинного законодавства України податкова накладна, виписана його контрагентом, зареєстрованим як платник податку на додану вартість.

Відповідно до п.5.1 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Дослідивши матеріали справи колегія суддів вважає, що відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не надано належних доказів нечинності договорів, укладеним між ТОВ «Промхолод 07»та ПП «Т-груп».

Висновки відповідача про відсутність у ПП «Т-груп» трудових ресурсів основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів не можуть бути доказом того, що договори між позивачем та ПП «Т-груп»не спрямовані на настання реальних наслідків, оскільки вони зроблені на момент проведення перевірки. Факт відсутності трудових ресурсів та іншого станом на час виникнення спірних правовідносин (з 23 червня 2009 року по 31 грудня 2010 року) встановлено не було.

Слід зазначити, що ні ЗУ «Про податок на додану вартість»ні ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств» (чинних на момент виникнення спірних правовідносин) будь-якої відповідальності платника податків за порушення вимог чинного законодавства його контрагентами не встановлено. Висновки відповідача про те, що податкові накладні, виписані ПП «Т-груп»в період з 23 червня 2009 року по 31 грудня 2010 року не дають права позивачу на формування податкового кредиту з податку на додану вартість за вказаний період є помилковими.

Колегія суддів, також, вважає помилковими висновки відповідача про не підтвердження валових витрат за період (з 23 червня 2009 року по 31 грудня 2010 року) відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами.

Відповідачем у відповідності до положень ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень №000023112301 та №00002302301 від 04 липня 2011 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необхідність задоволення позовних вимог та вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись статтями 41, 196, 198, 200, 205, 206, 212 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові -залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 24 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Мамчур Я.С

Судді: Горяйнов А.М.

Грибан І.О.

Ухвалу складено в повному обсязі 15.03.12