Ухвала суду № 23543768, 14.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-6518/11/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Каракашьян С.К.

Суддя-доповідач: Гром Л.М.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді -Гром Л.М.;

суддів - Денісова А.О.,

Міщука М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомресурс»до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень - рішень від 11.01.2011р. №0000032304/0 та №0000022304/0.

в с т а н о в и л а:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Техкомресурс»звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва про скасування податкових повідомлень-рішень від 11.01.2011р. №0000032304/0 та №0000022304/0.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва 27 липня 2011 року позов задоволено.

Не погоджуючись з Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 липня 2011 року Державна податкова інспекція у Голосіївському районі м. Києва звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У судове засідання сторони не з'явилися, причини неявки сторін суду невідомі, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч.4 ст.196 КАС України неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь в справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч.1 ст.41 КАС України, не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.

Державною податковою інспекцією у Голосіївському районі міста Києва проведено невиїзну документальну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Техкомресурс»(код ЄДРПОУ 30857773) з питань правовідносин з ТОВ «С.Дж.Р.Груп»за період з 01.10.2007р. по 30.09.2010р. за результатами якої складено акт перевірки № 1042/1 -2340-30857773 від 20.12.2010р.

Перевіркою встановлено порушення позивачем пп. 7.4.1. пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 7656грн. та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та виявлено заниження податку на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 9571 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки. ДП1 у Голосіївському районі м. Києва прийняті податкові повідомлення - рішення від 11.01.11р.:

- №0000022304/0. яким визначено суму податкового зобов'язання ( з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) по податку на додану вартість в розмірі 9 570.00 грн.. в т.ч. 7656,0 грн. - основний платіж, 1914.0 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- №0000032304/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 11 964,00 грн., в т.ч. 9571.0 грн. - основного платежу, 2393.0грн. -штрафні (фінансові) санкцій.

Відповідно до ст. 9 розділу 3 Закону про бухгалтерський облік, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Господарські операції, як зазначено в п.5 ст.9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені. Відповідно до ст. 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтвердженні відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Підпункт 5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначає, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг) які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарський діяльності.

Відповідно до пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Підпунктом 11.2.1 п.11.2 ст.П Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку;

або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

TOB «Техкомресурс», як платник податків та зборів взяте на облік в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва та в періоді, що перевірявся, був зареєстрований платником податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено актом перевірки, між TOB «Техкомресурс»та TOB «С.Дж.Р.Груп»укладено договір №02/08 від 22.09.2008р.

На виконання даного договору TOB «С. Дж.Р.Груп»надано товари на адресу TOB «Техкомресурс», на що були виписані податкові накладні. Суми податку на додану вартість по зазначених податкових накладних включені TOB «Техкомресурс»до складу податкового кредиту у вересні 2008р. на суму 7656,53 грн., а вартість отриманих від TOB «С. Дж.Р.Груп»товарів була віднесена позивачем до складу валових витрат за III квартал 2008р. на суму 38283 грн.

Згідно акту перевірки, розрахунки між суб'єктами господарювання згідно договору поставки від 22.09.2008р. №02/08 за перевіряємий період проведені в повному обсязі. Фактичне виконання робіт підтверджується прибутково-видатковою накладною та податковою накладною. Заборгованості за даними бухгалтерського обліку TOB «Техкомресурс»по розрахункам з TOB «С.Дж.Р.Груп»не значиться.

Крім того, актом перевірки підтверджено, що віднесення сум до валових витрат та до податкового кредиту з податку на додану вартість по взаємовідносинам TOB «Техкомресурс»з TOB «С.Дж.Р.Груп»зроблено на підставі первинних документів, а саме: прибутково-видаткової накладної, податкової накладної, суми ПДВ. по яким були включені до реєстру отриманих податкових накладних, податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди, що підтверджується актом перевірки.

Оскільки здійснення позивачем господарських операцій та понесені ним валові витрати підтверджуються відповідними розрахунковими платіжними та іншими документами, як того вимагає пп.5.3.9 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», судова колегія погоджується з висновком суд першої інстанції про безпідставність тверджень відповідача щодо неправомірності формування позивачем валових витрат.

Також, судом першої інстанції проведено дослідження наданих доказів щодо нікчемності угод між суб'єктами господарювання та надано оцінку висновкам та доводам відповідача. Так, суд першої інстанції встановив що підставою для визнання нікчемності укладених угод є факт наявності в провадженні СУ ПМ ДПА України кримінальної справи №69-107 за ч.2 ст.205 КК України, яка порушена відносно директора TOB «С.Дж.Р.Груп»ОСОБА_4 Зокрема, в ході досудового слідства встановлено, що громадянин ОСОБА_4 є формально засновником та директором TOB «С.Дж.Р.Груп»та ніяких документів фінансово - господарської діяльності підприємства від імені даного товариства не підписував. Одночасно позивачем в ході судового розгляду справи було надано постанову від 27.04.2011р. по кримінальній справі №69-107, якою кримінальну справу, порушену відносно ОСОБА_4 та невстановлених осіб за фактом створення фіктивного підприємства TOB «С.ДЖ.Р.Груп», за ознаками злочину, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України -закрито за відсутністю складу злочину.

Також, в акті перевірки відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам підприємств або будь - які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

Відповідно до підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 і цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.4.5 цього пункту в тій самій редакції, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до підпункту 7.2.1. пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, шо має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

В матеріалах справи знаходяться податкові накладні, надані позивачу його контрагентом, контрагент позивача значиться платником податку, відсутні ствердження з боку податкової інспекції про несплату ним податку на додану вартість до бюджету.

Також, судом першої інстанції досліджені надані позивачем на вимогу суду документи, які підтверджують використання придбаного товару згідно договору від 22.09.2008р. №02/08 в своїй господарській діяльності, а саме договір №01/08 від 17.09.2008р., податкова накладна від 19.09.2008р., прибуткова-видаткова накладна № 1/08 від 26.09.2008р. та банківські виписки.

На підставі наведеного, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів правомірності прийнятих ним спірних рішень з урахуванням всіх встановлених фактичних обставин та вимог законодавства.

Судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.

Керуючись статтями 195, 196, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва 27 липня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядок і строки, визначені ст.212 КАС України.

Головуючий суддя Гром Л.М.

Судді: Денісов А.О.

Міщук М.С.