Ухвала суду № 23543434, 06.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-2621/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Панова Г.В.

Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"06" березня 2012 р. м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Маслія В.І.

Чаку Є.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року адміністративний позов ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»до ДПІ у Миронівському районі Київської області про визнання протиправними податкових повідомлень-рішень -задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, ПАТ «Миронівський завод по виготовленню круп і комбікормів»є юридичною особою, що зареєстрована 13 червня 1996 року державним реєстратором Миронівської районної державної адміністрації Київської області, як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Миронівському районі Київської області з 19 червня 1997 року та відповідно до Свідоцтва № 100336694 про реєстрацію платника податку на додану вартість позивач зареєстрований платником податку на додану вартість.

Основними видами діяльності позивача за КВЕД є: виробництво готових кормів для тварин, що утримуються на фермах, виробництво нерафінованої олії та жирів, виробництво продуктів борошномельно-круп'яної промисловості, оптова торгівля зерном, насінням та кормами для тварин, інші види оптової торгівлі, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту.

У квітні 2011 року на підставі наказу від 20 квітня 2011 № 237 посадовими особами ДПІ у Миронівському районі Київської області проведено позапланову невиїзну документальну перевірку позивача щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ТОВ «Агромарин-М»за період з серпня 2010 року по січень 2011 року, за результатами якої складено Акт від 29 квітня 2011 року № 199/23-011/00951770.

Згідно вказаного Акта перевірки, перевіряючими встановлено порушення позивачем приписів п. 1.7, 1.8 статті 1, п.п. 7.2.1, 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статтей 203, 215, 228, 662, 655, 656 Цивільного кодексу України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування за серпень 2010 року в сумі -32 069, 02 грн., за вересень 2010 року в сумі -406 988, 84 грн., за жовтень 2010 року в сумі 919 856, 43 грн., за листопад 2010 року в сумі 559 356, 10 грн. та за січень 2010 року в сумі 418 940, 79 грн.

На підставі встановлених в Акті перевірки обставин та висновку про нікчемність правочину, укладеного між відповідачем та ТОВ «Агромарин-М», відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 24 травня 2011 № 0000362353, згідно з яким визначено завищення позивачем суми бюджетного відшкодування у розмірі 2 337 211, 00 грн., а також податкове повідомлення-рішення форми від 24 травня 2011 року № 0000372353, згідно з яким позивачеві визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 752 909, 00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими відповідачем рішеннями, позивач оскаржив їх в судовому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, були зроблені в Акті перевірки висновки щодо нікчемності господарської операції між позивачем та ТОВ «Агромарин-М».

Так, між позивачем та ТОВ «Агромарин-М»був укладений договір поставки від 01 жовтня 2010 року № 388/м, предметом якого була поставка зернових.

Транспортування товару здійснювалось ТОВ «Агромарин-М», а оприбуткування товару та подальше зберігання відбувалось в складських приміщеннях ВАТ «Миронівський завод по виготовленню круп та комбікормів», а також новомосковської філії ЗАТ «Оріль-Лідер». При цьому, розрахунки між позивачем та контрагентом здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується даними банківських виписок, які відображені в Акті перевірки.

За податковими накладними, отриманими від контрагента позивачем віднесено до складу податкового кредиту за період серпень 2010 року -січень 2011 року суми сплаченого податку на додану вартість (2 337 211, 18 грн.) у складі ціни придбаного товару.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п. 7.1 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

У разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п. 7.7.1 п. 7.7 статті 7 Закону, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації. Відповідно до п. 1.8 статті 1 Закону бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, є податковим кредитом.

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»- податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку то (робіт, послуг) (п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону).

Податкова накладна, в свою чергу, згідно п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер, дату виписування, назву юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, податковий номер платника податку (продавця та покупця), опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг).

При цьому право на нарахування податку та складання податкових накладних згідно вимог п.п. 7.2.4 п. 7.2 статті 7 Закону надається виключно особам, зареєстрованим як платний податку у порядку, передбаченому статтею 9 Закону.

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні, виписані позивачу ТОВ «Агромарин-М», складені у відповідності до вимог п.п. 7.2.1 п. 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а також наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження форм податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг), порядку їх заповнення».

Відповідно ж до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»саме податкова накладна є підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окрім наявності належним чином оформлених первинних бухгалтерських документів, зокрема податкової накладної визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку.

В матеріалах справи наявні належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних за період з серпня 2010 року по лютий 2011 року, а також журнал реєстрації зважування вантажів на автомобільних вагах (надходження) за період 01 січня 2010 року по 31 грудня 2010 року, з яких вбачається, що ТОВ «Агромарин-М»було відпущено, а позивачем отримано зернові. Вказані документи підтверджують транспортування придбаного позивачем у контрагента товару зі складських приміщень.

При розгляді справи судом першої інстанції представниками позивача надано суду належним чином засвідчені копії витягу із Книги кількісно-якісного обліку хлібопродуктів накладних на відпуск зерна в переробку та виробничих звітів по переробці соняшника за період листопад-грудень 2010 року січень-лютий 2011 року. Згідно даних виробничих звітів, за результатами переробки соняшника позивачем отримано олію, макуху та лузгу, що свідчить про використання позивачем придбаного у контрагента товару в господарській діяльності.

Також, представниками позивача були надані суду першої інстанції належним чином засвідчені копії податкових та видаткових накладних, коригуючих накладних, розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних отриманих від ТОВ «Агромарин-М»за 2010 рік, а також належним чином засвідчені копії банківських виписок та копії рахунків-фактур, що підтверджують факт перерахування коштів за отриманий товар.

Ведення податкового обліку відповідно до статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»та статей 1 і 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Надання ж податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про оподаткування, з метою одержання податкової вигоди (бюджетного відшкодування) є підставою для її одержання, якщо контролюючий орган не доведе і не встановить, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Крім того, колегія суддів вважає, що податковим органом не доведена та обставина, що господарські операції з приводу поставки і купівлі-продажу зернових культур є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності позивача та його контрагента -ТОВ «Агромарин-М», оскільки позиція податкового органу про нікчемність правочину ґрунтується виключно на висновках Акта перевірки господарських операцій контрагента позивача та його постачальника. При цьому, доказів визнання нікчемними угод з постачання пшениці, кукурудзи та соняшника, укладених між контрагентом позивача та його постачальником суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку про те, що податкові повідомлення-рішення відповідача від 24 травня 2011 року № 0000362353 та від 24 травня 2011 року № 0000372353 прийняті безпідставно та підлягають скасуванню.

Отже при винесенні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

Відповідно до статті 200 КАС України - суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Миронівському районі Київської області -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, тобто з 13 березня 2012 року, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Чаку Є.В.

Маслій В.І.