Ухвала суду № 23543410, 14.03.2012, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-4756/11/1070 Головуючий у 1-й інстанції: Колеснікова І.С.

Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"14" березня 2012 р. м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Костюк Л.О., Романчук О.М.,

при секретарі: Акуленко Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві без фіксування технічними засобами, в порядку ст. 41 КАС України, апеляційну скаргу приватного підприємства «СВ-Імпекс КО»на постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року по справі за позовом приватного підприємства «СВ-Імпекс КО»до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112304 від 19.09.2011 року, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «СВ-Імпекс КО»19.10.2011 року звернулися до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Броварської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000112304 від 19.09.2011 року.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу про скасування незаконної, на його думку, постанови суду першої інстанції та постановлення нового рішення про задоволення позову у повному обсязі. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, а також порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.08.2011 року по 07.09.2011 року відповідачем проведено перевірку позивача, за результатами якої складено акт № 1172/233/36107620 від 13.09.2011 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі -ПДВ) у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних звітних (податкових) періодів за червень 2001 року.

У даному акті зазначено, що під час перевірки встановлено порушення позивачем п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200, абз. 8 п. 201.10 ст. 201 ПК України.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення № 0000112304 від 19.09.2011 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 824 347 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції, перевіривши матеріали справи, дійшов висновку щодо правомірності винесеного відповідачем повідомлення-рішення.

Колегія суддів, ознайомившись з матеріалами справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, повністю погоджується з правовою позицією суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Між позивачем та ПП «Торговий дім «РКП»укладено договір № 03/02/11 від 03.01.2011 року, за умовами якого постачальник -ПП «Торговий дім «РКП»зобов'язується передати покупцю -позивачу товар у кількості та асортименті, замовленому покупцем.

Матеріалами справи підтверджується, що розрахунки по даному договору між позивачем та його контрагентом здійснювалися у безготівковій формі.

У зв'язку з виконанням умов зазначеного договору та на підтвердження отримання позивачем товару, ПП «Торговий дім «РКП»виписав позивачу податкову накладну № 86 від 05.05.2011 року на загальну суму 4 946 083 грн 20 коп., у тому числі ПДВ на суму 824 347 грн 20 коп. (а.с. 37).

На підставі згаданої податкової накладної позивач відніс до складу податкового кредиту за травень 2011 року суму сплаченого ПДВ.

Апеляційна інстанція, проаналізувавши доводи апеляційної скарги щодо правомірності винесення податкової накладної, не вважає їх обґрунтованою підставою для скасування оскаржуваної постанови, у зв'язку з наступним.

Ознайомившись зі змістом акту перевірки, колегія суддів встановила, що відповідачем не спростовується правомірність винесення податкової накладної, її відповідність вимогам ПК України, а також факт виконання позивачем та його контрагентом господарської операції, на підставі якої така накладна виписана. Єдиною підставою для визнання формування податкового кредиту неправомірним є врахування до такого кредиту сум ПДВ на підставі податкової накладної, не зареєстрованої належним чином.

Зокрема, відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Податковий кредит -сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобовязання звітного (податкового) періоду (п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 4 ПК України).

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3 ст. 198 ПК України).

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 ст. 200 ПК України, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом, а при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 ПК України).

З положень п. 200.3 ст. 200 ПК України вбачається, що якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках, передбачені цією статтею обов'язкові реквізити.

За п. 201. 4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Колегія суддів, проаналізувавши наведені норми, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо існування декількох підстав для формування податкового кредиту, а саме: наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої накладної, сплата грошових коштів контрагенту у сумі, визначеній у податковій накладній, а також фактичне виконання господарської операції, на підставі якої у платника ПДВ виникає право на формування податкового кредиту.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Пунктом 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України визначено, яку саме податкову накладну платники ПДВ повинні реєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних перед наданням її покупцеві.

Так, реєстрації підлягає податкова накладна, в якій сума ПДВ в одній податковій накладній становить: з 01.01.2011 року -понад 1 000 000 грн, з 01.04.2011 року -понад 500 000 грн, …

Виходячи з того, що податкову накладну ПП «Торговий дім «РКП»винесено 05.05.2011 року, то її необхідно було в обов'язковому порядку реєструвати у зазначеному вище Єдиному реєстрі. Проте, таких дій контрагентом позивача здійснено не було, внаслідок чого віднесення позивачем суми ПДВ до податкового кредиту суперечить вимогам ПК України. Судом першої інстанції встановлено, що дані обставини позивачем не заперечувалися.

Слід відзначити, що позивачем не надано суд жодних доказів того, що він використав надане йому право на подання одночасно з декларацією по ПДВ за травень 2011 року скарги на ПП «Торговий дім «РКП», яка, відповідно до положень Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою КМУ № 1246 від 29.12.2010 року, є підставою для включення су ПДВ до складу податкового кредиту.

Відповідно до наведеного Порядку, покупець, у разі нереєстрації контрагентом податкової накладної, має право звернутися до податкового органу зі скаргою на такі неправомірні дії, що надасть право на включення суми ПДВ до податкового кредиту.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, позивач із зазначеною вище скаргою до податкового органу не звертався, а, отже, втратив можливість включити суму ПДВ до податкового кредиту.

Враховуючи вищевикладене та зважаючи на відсутність підстав, з якими відповідач пов'язує наявність у позивача права на включення сум ПДВ до податкового кредиту за податковими накладними, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів вважає цілком правомірним рішення суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення … .

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

На виконання вимог зазначеної норми відповідачем суду надано всі належні та допустимі докази на підтвердження правомірності своїх дій та рішень.

Отже, підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції обставини справи встановлені правильно, з'ясовані повно та об'єктивно, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на викладене вище, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 189, 195, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу приватного підприємства «СВ-Імпекс КО» -залишити без задоволення.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2011 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Костюк Л.О.

Романчук О.М

Повний текст ухвали виготовлено: 19.03.2012 року