Ухвала суду № 23542512, 15.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2012 р. справа № 2а-0870/80/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря -Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі №2а-0870/80/11 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дніпроенерго»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя про скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и В:

Публічне акціонерне товариство «Дніпроенерго»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.11.2010 р. № 0001420805/0 та від 17.12.2010р. № 0001420805/1, якими позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 68709 грн., та нараховані штрафні санкції у розмірі 34354, 50 грн.. В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на безпідставні висновки перевіряючих осіб щодо нікчемності укладених правочинів та вказував на реальність господарських операцій. Підприємством були виконані усі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість»щодо формування податкового кредиту, визначення від'ємного значення, як різниці між сумою податкових зобов'язань звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту, у зв'язку з чим підприємство набуло право на бюджетне відшкодування на суму, яку зменшено оскарженим податковим повідомленням-рішенням.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що позивачем до перевірки надані всі необхідні первинні документи, які свідчать про правомірність формування підприємством податкового кредиту, визначення від'ємного значення, а висновки податкового органу щодо нікчемності укладених позивачем угод, у перевіряємому періоді, носять характер припущень та жодними доказами не підтверджуються.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідно до п.1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом. Системний аналіз Закону України «Про податок на додану вартість»свідчить про прямий взаємозв'язок між сплатою, надходженням до бюджету податку на додану вартість та відшкодування такого податку. Вказуючи на те, що угоди з підприємствами-постачальниками, які укладено позивачем у перевіряємому періоді, порушували публічний порядок та є нікчемними, ПАТ «Дніпроенерго»не мало право на податковий кредит, а відтак не має право і на бюджетне відшкодування.

Перевіривши, в межах доводів апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення, оцінивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалам справи, що повноважними особами СДПІ у період з 11.10.2010 року була проведена документальна невиїзна перевірка ВАТ «Дніпроенерго»з питань правових взаємовідносин з контрагентами ТОВ «Таврія Будпостач», ТОВ «ТК «Ольвія», ТОВ «ТСЦ ЮГ», ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Цоколь», ТОВ «ТБ «Будмонтаж Запоріжжя»за період з 01.06.2008 р. по 30.09.2009 р..

За результатами перевірки складено Акт №473/08-05/00130872 від 05.11.2010 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого підприємством завищено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 68709 грн..

Таких висновків, згідно Акту перевірки, податковий орган дійшов з наступних підстав.

В ході перевірки встановлено, що 15.05.2008 року між позивачем та ТОВ «Таврія Будпостач»було укладено угоду № 1436, про постачання блочної установки знезаражування води гіпохлорідом натрію «Пламя-2»; 04.06.2009 року позивач та ТОВ «ЗНТК» уклали догорів №932, про поставку продукції (прутки та мідний лист).

Податковим органом зроблено висновок про те, що вказана угода, за якою ТОВ «Таврія Будпостач»та ТОВ «ЗНТК»є постачальниками продукції, є нікчемними, оскільки не спричиняють настання реальних правових наслідків, які обумовлені цим договором.

Висновків про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», податковий орган дійшов з огляду на акт перевірки контрагентів позивача ТОВ «Таврія Будпостач»та ТОВ «ЗНТК», в яких зроблено висновок про те, що правочини, які укладено від імені ТОВ «Таврія Будпостач»та ТОВ «ЗНТК» є нікчемними.

Так, вказуючи на нікчемність укладеного договору між ПАТ «Дніпроенерго»та ТОВ «ЗНТК»СДПІ виходила з наступного.

Від ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ТОВ "ЗНТК" (код ЄДРПОУ 35802928) від 11.06.2010р. № 93/23-2/35802928 з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 15.04.2010р.

В акті перевірки зафіксовано, що відповідно до реєстраційних даних юридична адреса ТОВ "ЗНТК" - м. Запоріжжя, вул. Червоногвардійська, 40; засновником та директором підприємства є ОСОБА_1. Згідно акту перевірки фактичного місцезнаходження ТОВ "ЗНТК" від 10.02.2010р. №41 встановлено відсутність підприємства за юридичною адресою. Відсутня інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. Фінансово-господарська діяльність ТОВ «ЗНТК»здійснювалась поза межами правового поля, що свідчить про не набуття належним цивільно-правової дієздатності підприємства, фінансово-господарські правовідносини між ТОВ «ЗНТК»та контрагентами є фіктивними правочинами, та такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлюються цими правочинами. Товар за цими правочинами не був поставлений. Перевіркою встановлено відсутність оподаткування при придбанні та продажу товарів.

Відносно взаємовідносин позивача з ТОВ Таврія Будпостач»в акті перевірки зазначено, що СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі отриманий від ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя акт невиїзної документальної перевірки ТОВ «Таврія Будпостач»від 08.07.2010р. №111/23-1/35421550.

В акті перевірки зафіксовано, що підприємство за місцем реєстрації не знаходиться, інформація про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства відсутня. Відповідно до баз даних ДПС податкової, звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів (послуг) від ТОВ «Таврія Будпостач»підприємствам покупцям, що свідчить про те, що правочини між ТОВ «Таврія Будпостач»та покупцями здійснені без мети настання реальних наслідків. Отже, зазначені правочини є нікчемними та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

З зазначених вище підстав податковим органом зроблено висновок про порушення ПАТ «Дніпроенерго»вимог податкового законодавства, що призвело до неправильного формування платником податкового кредиту і як наслідок, невірного визначення від'ємного значення.

На підставі складеного акту ДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 22.11.2010 р. №0001420805/0, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на загальну суму 68709 грн., у т.ч. за деклараціями №7938 за червень 2008 року на суму 67 824 грн., № 7700 за травень 2009 року на суму 885 грн., а також застосовані штрафні (фінансові) санкції у розмірі 34 354, 50 грн., у т.ч. за червень 2008 року у розмірі 33 912 грн., за травень 2009 року у розмірі 442, 50 грн..

За наслідками адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення та СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 17.12.2010 р. №0001420805/1.

Правомірність та обґрунтованість вказаних рішень відповідача є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача прийнято не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість», з огляду на відсутність доказів нікчемності укладених позивачем угод, що вплинуло на правильність формування податкового кредиту та визначення від'ємного значення.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Пунктом 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначалося, що бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Отже, виникнення права на бюджетне відшкодування залежить від правомірності формування платником податкового кредиту.

Пунктом 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинний на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п.7.2.4, 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп..7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняються більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складаються із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності ж з пп. 7.4.5 ст. 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, наведеними нормами матеріального права визначено підстави для формування платником податкового кредиту і до таких підстав віднесено: наявність господарської операції, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними, використання придбаних товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 15.05.2008 року між позивачем та ТОВ «Таврія Будпостач»було укладено договір поставки № 1436, відповідно до якого постачальник передає, а продавець приймає та сплачує блочну електролізну установку знезаражування води гіпохлорідом натрію "Пламя-2". Вартість товару, відповідно до пп. 1.1 договору становить 406 944,00грн., у тому числі ПДВ 67 824,00грн. Згідно умов договору (пп. 2.2) постачання товару проводиться транспортом постачальника на центральний склад позивача.

Виконання між сторонами умов указаного договору підтверджене документами, а саме: рахунком від 05.06.2008 №05/06 на суму 406 944,00грн., у тому числі ПДВ 67 824,00грн., платіжними дорученнями від 13.06.2008 №12623 (сплата ПДВ згідно умов договору у розмірі 67 824,00грн.), від 13.06.2008 №12621 (оплата за блочну установку відповідно до договору у розмірі 339 120,00грн.) із відміткою банківської установи про проведення, накладною ТОВ "Таврія Будпостач" від 05.06.2008 №05/06, податковою накладною від 05.06.2008 №0506136 на загальну суму 406 944,00грн., у тому числі ПДВ 67 824,00грн.

04.06.2009 між позивачем (покупець) та ТОВ "ЗНТК" (постачальник) укладений договір поставки №932, відповідно до якого постачальник передає, а продавець приймає та сплачує продукцію (прутки, лист мідний). Вартість товару, відповідно до пп. 1.1 договору становить 44 055,00грн., у тому числі ПДВ 7 342,50грн. Згідно умов договору (пп. 2.2) постачання товару проводиться транспортом постачальника на центральний склад позивача.

Виконання між сторонами умов указаного договору підтверджене документами, а саме: рахунками-фактурами від 03.04.2009 №30401, від 14.04.2009 №140406, платіжними дорученнями від 23.04.2009 №7893, від 28.04.2009 №8380, видатковою накладною від 03.04.2009 №30401, податковою накладною від 03.04.2009 №30401, видатковою накладною від 12.05.2009 №120503, податковою накладною від 28.04.2009 №280407, видатковою накладною від 12.05.2009 №120504, податковою накладною від 28.04.2009 №280406, податковою накладною від 12.05.2009 №120504.

Вищевказані первинні документи надавалися позивачем під час проведення перевірки, що не заперечувалось представником відповідача у судовому засіданні. При цьому, будь-яких зауважень відносно правильності складення цих документів, податковим органом висловлено не було.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтовано висновку про реальність господарських операцій, за наслідками яких позивачем до складу податкового кредиту віднесено спірні суми ПДВ.

Встановлені обставини справи також свідчать про те, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Таврія Будпостач»та ТОВ «ЗНТК» були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних-підприємців, мало свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Реєстрація ТОВ «Таврія Будпостач»та ТОВ «ЗНТК», як платників податку на додану вартість, анульована 26.11.2009 р., в той час, як податкові накладні, у яких зазначені спірні суми ПДВ, видані цими підприємствами у квітні -травні 2009 р. Тобто, на час здійснення господарських операцій з позивачем, ТОВ «Таврія Будпостач»та ТОВ «ЗНТК» були зареєстровано як платник податку на додану вартість, а відтак могли видавати податкові накладні, на підставі яких, сплачені суми ПДВ, було віднесено позивачем до податкового кредиту.

Відповідно до пп..7.2.6 названого Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу її отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Таким чином, отримавши від ТОВ «Таврія Будпостач»та ТОВ «ЗНТК» податкові накладні, які містять у собі необхідні реквізити, позивач мав право на віднесення сум ПДВ, що сплачені за поставку товарів від ТОВ «Таврія Будпостач»та ТОВ «ЗНТК» , до складу податкового кредиту.

В Акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Висновки про нікчемність укладених угод, згідно з Актом перевірки, зроблені СДПІ лише з огляду на аналіз фінансово-господарської діяльності контрагентів позивача (ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Таврія Будпостач»), а не виходячи з аналізу суті та наслідків господарських операцій, які мали місце у перевіряємому періоді, та за наслідками яких позивачем сформовано податковий кредит та визначено від'ємне значення.

Зробивши висновки про нікчемність укладених правочинів податковий орган не врахував наступного.

Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ст..228 ЦК України, в редакції яка діяла на час укладення спірних договорів, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Отже, вказаною нормою права визначено об'єктивну сторону нікчемного правочину, тобто визначено ознаки, за наявності яких укладений правочин можливо кваліфікувати як нікчемний. Податковим органом, в акті перевірки не наведено, визначених нормою права, ознак, які б свідчили про нікчемність укладених позивачем правочинів. Відсутність контрагентів за місцем своєї реєстрації, не подання звітів до ДПІ, не відображення своїх зобов'язань та можливі інші порушення, які ним були допущені, не є тими ознаками, які вказують на нікчемність укладених правочинів.

Крім цього, для кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України та застосування відповідних наслідків, необхідною та обов'язковою умовою є наявність умислу у формі вини, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Відповідачем, на якого відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого рішення, не доведено того, що сторонами укладено угоду не з метою реального настання правових наслідків, а з метою порушення публічного порядку.

Як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.1 ст.203 ЦК України, відповідно до якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Натомість, у якій частині зміст правочину, які укладено між позивачем ТОВ «ЗНТК», суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, податковий орган не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та ТОВ «ЗНТК», ТОВ «Таврія Будпостач» укладено договір поставки. При укладенні договору його сторонами було досягнуто усіх істотних умов, і ці угоди спрямовані на встановлення правовідносин, в контексті ст. 626 ЦК України.

Крім цього, як вбачається з Акту перевірки, обґрунтовуючи нікчемність правочину, податковий орган посилався на ч.5 ст.203 ЦК України, відповідно до якої правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. При цьому, ДПІ вказує на те, що правочини, які укладені позивачем з вказаним контрагентом, є нікчемними в силу ст..216 ЦК України та не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Отже, нікчемність укладених правочинів податковий орган пов'язує з тим, що сторонами укладено угоду, яка не спрямована на настання реальних наслідків, що такою угодою обумовлені.

Тобто, перевіряючими особами, в Акті перевірки, вказано на ознаки фіктивних правочинів, які, згідно зі ст..234 ЦК України, вчинюються без наміру створення правових наслідків, що обумовлюються цими правочинами.

Відповідно до ч.2 ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Доказів того, що вищевказаний договір визнано судом недійсними, відповідачем суду не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ДПІ в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, не наведено тих обставин, які б свідчили про порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», якими визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту підприємства.

З огляду на викладені обставини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законом України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в достатньому обсязі з'ясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст..ст.200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжя залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 травня 2011 року у справі №2а-0870/80/11 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з часу її проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку передбаченому ст..212 КАС України.

(Повний текст ухвали виготовлено 16.03.2012р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк