Ухвала суду № 23542495, 13.03.2012, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" березня 2012 р. справа № 2а-10037/10/0870

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря Шкуропадської В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у справі №2а-10037/10/0870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мрія»

до Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мрія»звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.09.2010 №0001352310/0, яким визначено податкові зобовязання за платежем земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 199612,25 грн.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2011 року позовні вимоги задоволені.

Не погодившись з постановою суду, Бердянська ОДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального права, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволені позову відмовити. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції вимог Закону України «Про плату за землю», яким визначено як обєкт так і субєкти плати за землю. Вказуючи на те, що позивач фактично користувався земельною ділянкою, без укладення договору оренди, ОДПІ зазначала про його обовязок сплачувати земельний податок. Крім цього, ОДПІ зазначала про те, що позивач неправомірно застосовував пільги по земельному податку в деклараціях, які подавались до ДПІ.

У судове засідання, сторони, які належним чином повідомленні про час та місце розгляду справи, не зявились, у звязку з чим, відповідно до ст..41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювався.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що повноважними особами ОДПІ було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Мрія»з питань правомірності застосування пільги по сплаті земельного податку за період з 01.01.2008 по 22.09.2009 р. по земельній ділянці площею 7,7495 га, розташованій за адресою: м.Бердянськ, вул.Курортана пров. Морський, за результатами якої складено Акт № 137/23-108/30201452 від 20.08.2010 р.

В Акті перевірки вказано на порушення позивачем вимог ст.2, ст.ст. 5,7, ч.2 ст.12, ст. 14 Закону України «Про плату за землю», а саме в результаті неправомірного застосування пільги по земельному податку підприємством занижено податкові зобовязання у розмірі 133074,83 грн., в тому числі за 2008 р. 72492,66 грн., за 2009 р. 60582,17 грн..

Такі висновки ОДПІ обґрунтовані наступним.

Відповідно до ст..2 Закону України «Про плату за землю»власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендаторів сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, сплавляється орендна плата.

Позивач ТОВ «Мрія»фактично користувався вказаною земельною ділянкою, хоча не мав правовстановлювальних документів, що свідчить про надання останнім розрахунків земельного податку, але не сплачував податок шляхом декларування 100 відсоткової пільги, як дитячий оздоровчий заклад України. Відповідно до ст..12 Закону України «Про плату за землю»від земельного податку, зокрема, звільняються дитячі санітарно-курортні та оздоровчі заклади України. Згідно з позицією податкового органу, позивач не мав права на використання податкової пільги, оскільки дитячий оздоровчий комплекс «Смарагдове місто»є структурним підрозділом ТОВ «Мрія», тобто не є самостійною юридичною особою, а відтак не має право на користування податковою пільгою. Крім цього, ТОВ «Мрія»надавало не тільки послуги дитячого відпочинку, що також виключає застосування пільги по сплаті земельного податку.

На підставі Акту перевірки ОДПІ прийняте податкове повідомлення-рішення №0001352310/0 від 03.09.2010 року на суму 199612, 25 грн., з яких за основним платежем 133074, 83 грн., штрафні санкції 66537, 42 грн..

Правомірність та обґрунтованість вказаного рішення податкового органу є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що Законом України «Про плату за землю»встановлено як підстави сплати земельного податку (орендної плати) так і підстави для застосування пільг щодо сплати земельного податку. Суд першої інстанції вказав на те, що по-перше, оскільки позивач не набув права користування земельної ділянки, в розумінні Земельного кодексу України, то у нього не виникало обовязку щодо плати за землю, до укладення договору оренди, посвідчення його у встановленому порядку, такий обовязок був покладений на попереднього користувача земельної ділянки, по-друге, позивач мав право на застосування пільги по земельному податку за використання земельної ділянки, на якій розташовано дитячий оздоровчий заклад.

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що 03.04.2006р. між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України по Запорізькій області та ТОВ «Мрія»укладено договір оренди №1916 цілісного майнового комплексу дитячого оздоровчого комплексу «Розвідник надр»- ВСП КП «Південукргеологія», розташованого на земельній ділянці за адресою: м.Бердянськ вул..Курортна, 75/4.

Відповідно до пп.1.1 Договору орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування цілісний майновий комплекс «Дитячий оздоровчий комплекс «Розвідник надр»- відокремлений структурний підрозділ Казенного підприємства «Південукрекологія», склад і вартість якого визначено відповідно до Акта оцінки вартості цілісного майнового комплексу, протоколи про результати інвентаризації, передаточного балансу та інвентарного опису основних засобів, складених станом на 31.01.2006р.

Згідно із пп.1.4 Договору до складу майнового комплексу входять і розташовані за адресами:

- дитячий оздоровчий табір «Розвідник надр»: 71100, Запорізька область м.Бердянськ, вул..Курортна, 75/4 (з 10.01.2007р. «Смарагдове місто»);

- база відпочинку «Геолог»: 71100, Запорізька область, м.Бердянськ, вул..Курортна, 75/4;

- база відпочинку «Геолог Приазовя»:87451, Донецька область, Першотравневий район, с.Ялта, вул..Приморська, 64-в.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що згідно із ст..5 Закону України «Про плату за землю», який був чинним на час виникнення спірних правовідносин між сторонами, обєктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди. Субєктом плати за землю (платником) є власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, у тому числі орендар.

Відповідно до ст.. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Статтями 125, 126 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права і таке право посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень", зі змінами та доповненнями, встановлено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на неї.

Таким чином, враховуючи, що укладення договору оренди земельних ділянок державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право землекористування, зокрема оренди земельної ділянки, у особи виникає з моменту державної реєстрації договору оренди, у звязку з чим і обовязок сплачувати орендну плату виникає з моменту набуття права на землекористування.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що право постійного користування земельною ділянкою, на якій розташований Майновий комплекс», належало Казенному підприємству «Південукрекологія»відповідно до рішення бердянської міської ради від 21.09.2000р. №517, на підставі якого видано державний акт на право постійного користування землею серія І-ЗП №000346 від 25.05.2001р.

01.07.2009р. між Бердянською міською радою та ТОВ «Мрія»укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендодавець надав, а орендар прийняв у строкове платне володіння і користування земельну ділянку для розміщення та обслуговування дитячого табору відпочинку «Розвідник надр». 22.09.2009р. вказаний договір оренди було зареєстровано Бердянським районним відділом Запорізької філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №040929599348.

Таким чином, з дати державної реєстрації Договору оренди земельної ділянки у позивача виникло як право користування так і обовязок сплачувати орендну плату.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність у позивача обовязку з 01.01.2008р. (період з якого розраховані спірні податкові зобовязання) по 22.09.2009р. (дата набуття позивачем права на оренду земельної ділянки) сплачувати орендну плату за користування земельної ділянки.

Правильними, на думку суду апеляційної інстанції, є і висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на застосування пільги по сплаті земельного податку, про що підприємством було зазначено у поданих до ДПІ деклараціях.

Статтею 12 Закону України «Про плату за землю»визначено, що від сплати земельного податку звільняються, зокрема, дитячі санаторно-курортні та оздоровчі заклади України.

Як зазначено вище, позиція ДПІ полягає у тому, що позивач не мав права на використання податкової пільги, оскільки дитячий оздоровчий комплекс «Смарагдове місто»є структурним підрозділом ТОВ «Мрія», тобто не є самостійною юридичною особою, а відтак не має право на користування податковою пільгою. Тобто, на думку ДПІ право на застосування податкової пільги може мати місце лише у випадку коли оздоровчий дитячий заклад є самостійною юридичною особою.

Така позиція податкового органу не узгоджується з вимогами п.3 ст.12 Закону України «Про плату за землю», в якій не поставлено право на застосування пільги по сплаті земельного податку в залежність від правового статусу дитячого оздоровчого закладу.

Крім цього, відповідно до ст..15 Закону України «Про оздоровлення та відпочинок дітей», дитячі заклади оздоровлення та відпочинку незалежно від форми власності можуть функціонувати як юридичні особи або не мати статусу юридичної особи і перебувати у складі підприємств, установ та організацій як їх філіали чи структурні підрозділи і обовязково заносяться до Державного реєстру дитячих закладів оздоровлення та відпочинку.

Отже, дитячі заклади оздоровлення та відпочинку можуть функціонувати як юридичні особи так і без набуття статусу юридичної особи, як структурний підрозділ підприємства.

Дитячий оздоровчий табір «Розвідник надр»значиться у Переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладів, затверджених розпорядженням КМУ від 17.03.2004р. №141-р.

Суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги посилання ДПІ про те, що ТОВ «Мрія», яке є платником земельного податку, не значиться у Переліку державних і комунальних дитячих оздоровчих закладах та вірно вказав на те, що вказаним розпорядженням КМУ затверджено перелік дитячих оздоровчих закладів, а не юридичних осіб, до складу яких вони відносяться.

Встановлені обставини справи також свідчать про те, що на земельній ділянці площею 7,7495га, за користування якою ДПІ нараховані спірні зобовязання по земельному податку, розташовано лише дитячий оздоровчий заклад табір «Розвідник надр»(«Смарагдове місто»). Про вказані обставини справи свідчать: Дозвіл на розміщення обєкту (а.с.124), витяг з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки (а.с.125), рішення Бердянської міської ради (а.с.130), Договір оренди земельної ділянки (а.с.136).

Про факт використання дитячого оздоровчого закладу за цільовим призначенням свідчать: сертифікати відповідності (а.с.56-61), висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи (а.с.62), договори про надання послуг з оздоровлення дітей (а.с.63-104), довідки з перевірки дитячого оздоровчого табору «Смарагдове місто»(а.с.112-123).

Таким чином, встановлені обставини спростовують доводи відповідача про використання земельної ділянки площею 7,7495га з іншими цілями, ніж функціонування дитячого оздоровчого закладу.

З огляду на встановлені обставини справи, суд першої інстанції обґрунтовано вказав на наявність у позивача права щодо застосування пільг зі сплати земельного податку у період фактичного користування земельною ділянкою.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну Бердянської обєднаної державної податкової інспекції Запорізької області залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 30 березня 2011 року у справі №10037/10/0870 без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

(Повний текст ухвали виготовлено 14.03.2012 р.)

Головуючий: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк