Постанова № 23540830, 10.04.2012, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.04.12 Справа № 5015/7092/11

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого-судді: Бойко С.М.,

суддів: Бонк Т.Б.,

Желіка М.Б.,

при секретарі Чорній Н.,

з участю представників:

від скаржника (позивача) - з'явився,

прокурора - не з'явився,

відповідача - з'явився,

розглянув апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2011 року, суддя О.Шпакович, у справі №5015/7092/11

за позовом: першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго», м.Львів

до відповідача дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» №137 ВАТ «Центростальконструкція», м.Львів

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

рішенням господарського суду Львівської області від 28.12.2011 року відмовлено в задоволенні позовних вимог першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»про стягнення з дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» №137 ВАТ «Центростальконструкція»заборгованості в сумі 52375,92 грн., оскільки позивачем не доведено, а судом не встановлено наявність правових підстав для виникнення в останнього зобов'язання по сплаті вартості теплової енергії. Вказані вимоги є передчасними, оскільки у даному випадку, згідно з нормою ч. 2 ст. 613 ЦКУ, наявний факт правомірного відстрочення відповідачем виконання договірних зобов'язань, на час прострочення позивачем вчинення обов'язкових дій (з погодження питань щодо: - подачі теплоносія до будинку; - визначення щомісячного обсягу спожитої мешканцями будинку теплової енергії; - повідомлення про вартість теплової енергії, спожитої мешканцями у відповідному місяці), до вчинення яких відповідач не міг виконувати свої договірні зобов'язання.

В апеляційній скарзі позивач просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити в зв'язку з неповним з'ясуванням місцевим судом обставин, що мають значення для справи, апелюючи тим, що між сторонами існують договірні правовідносини на підставі укладеного між ними договору №132 від 01.10.2002 року про постачання теплової енергії в гарячій воді, доказів припинення цих правовідносин у встановленому п.10.4 договору порядку відповідачем не подано, а тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату поставленої теплової енергії, факт чого підтверджується актами реалізації теплової енергії, підписаними повноважними представниками сторін, скріплені печаткою ЛКП «Залізничнетеплоенерго»за підписом працівників відповідача.

Скаржник також покликається на те, що здійснена мешканцями будинку часткова оплата коштів на рахунок позивача підтверджується платіжними дорученнями, які містять посилання на договір №132 від 01.10.2002 року та примітку внесення платежів за відповідача мешканцями, що підтверджує існування між сторонами договірних правовідносин та відповідно обов'язок відповідача погасити спірну заборгованість.

Скаржник також просить стягнути з відповідача 480,81 грн. інфляційних втрат, 329,81 грн. три відсотки річних та 727,94 грн. пені, нарахованих за несвоєчасне погашення спірної заборгованості за період з 01.09.2010 року по 30.09.2011 року.

В судове засідання представник прокуратури не з'явився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому суд розцінює неявку як без поважних причин та вважає за можливе розгляд справи завершити без його участі за наявних в справі документів про права і обов'язки сторін.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін з їх участю на засіданні, які підтримали свої позиції, пояснення дали аналогічні, викладені в письмових поясненнях та дослідивши наявні докази по справі, вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з наступних підстав.

01.10.2002 року між Львівським комунальним підприємством «Залізничнетеплоенерго»та дочірнім підприємством «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» №137 ВАТ «Центростальконструкція»укладено договір №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді, згідно з умовами п.1 якого позивач здійснює постачання теплової енергії до об'єкту відповідача - житлового будинку, що знаходиться у м.Львові, вул.Широка, 85 (а.с.9-12, т.1).

Згідно п.2.1 договору теплова енергія постачається покупцеві в обсягах згідно з додатком 1 до цього договору

Згідно з умовами п.5.1. договору, облік спожитої відповідачем теплової енергії здійснюється за приладом обліку, а умовами п.5.3. договору встановлено обов'язок відповідача надавати щомісячно, до 28 числа, звіт позивачу про фактичне споживання теплової енергії.

Відповідно до п.6.3 покупець до 25-го числа місяця, наступного за звітним, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.

Відповідно до кількості спожитої теплової енергії (визначеної двосторонніми актами) та тарифу, позивач у період до вересня місяця 2010 року (до початку спірного періоду) надавав відповідачу щомісячні рахунки на оплату вартості теплоенергії і відповідач визнавав факт наявності (на той час) підстав для оплати.

У зв'язку зі створенням у житловому будинку Об'єднання співвласників, - мешканці будинку з початку опалювального періоду 2010-2011 років почали здійснювати оплату за теплоенергію безпосередньо позивачу, який приймає зазначені платежі, проте будинок на баланс для обслуговування і на час розгляду справи в суді переданий не був, договірні відносини припинені не були.

Зі змісту поданого позивачем розрахунку спірної суми боргу(а.с.12) вбачається факт часткової оплати теплоененргії у сумі 109338,05 грн., яку сплачено виключно мешканцями будинку.

З наведеного заборгованість відповідача за надані послуги за період з 01.09.2010 року по 01.10.2011 року облікується в розмірі 52375,92 грн., тобто з врахуванням здійснених мешканцями гуртожитку проплат за надані послуги в цей період.

Статтею 11 ЦК України регламентовано, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки. Підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, а згідно ст.526 ЦК України, ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України, господарське зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо зобов'язання не виконано або виконано неналежним чином, то воно не припиняється, а навпаки на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов'язки, у тому числі передбачені ст.625 ЦК України, оскільки остання передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Доказів погашення спірної заборгованості відповідачем не подано і на час розгляду справи в суді, а тому апеляційний суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» №137 ВАТ «Центростальконструкція»52375,92 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію згідно договору №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 року за період з 01.09.2010 року по 01.10.2011 року.

Висновок місцевого суду про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача спірної заборгованості в зв'язку зі створенням у житловому будинку Об'єднання співвласників, - мешканці будинку спростовується наступним.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, а згідно ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно п.10.1 договору №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 року цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003 року, а згідно п.10.2 договір припиняє свою дію у випадках закінчення терміну дії, на який був укладений, взаємної згоди сторін про його припинення, прийняття рішення судом, ліквідації сторін.

Відповідно до п.10.4 договору договір вважається пролонгований на кожен наступний рік, якщо за місяць до припинення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Відповідачем не доведено, а судом не встановлено наявність в спірному випадку вищепередбачених підстав для припинення дії цього договору, а тому, враховуючи вимоги п.10.4 договору, такий був чинним протягом періоду, за який виникла спірна заборгованість.

Покликання відповідача на повідомлення позивача згідно листа №14 від 03.02.2011 року (а.с.57-58)про передачу житлового будинку на баланс ОСББ «Стальконструкція», необхідність переукладення договору з ОСББ та анулювання укладеного між сторонами договору є безпідставним, оскільки такий лист не свідчить про припинення укладеного між сторонами договору. Згідно листа ЛКП «Залізничнетеплоенерго»№24-536 від 25.05.2011 року (а.с.59)вбачається, що позивач повідомив відповідача про необхідність вчинення ним конкретних дій для припинення цього договору, враховуючи специфіку надання послуг за договором. Згідно ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім цього, з наявного в матеріалах справи акту на виконання послуг з касового та розрахункового обслуговування, пов'язаних із збором коштів з населення за централізоване опалення та гаряче водопостачання вбачається отримання відповідачем коштів за здійснення такого обслуговування за період з червня 2011 року по січень 2012 року, що свідчить про продовження існування між сторонами договірних відносин.

Факт надання відповідачу послуг за договором №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 року підтверджується актом №84 від 17.10.2010 року про початок опалювального сезону(16-17), актами реалізації теплової енергії та виставленими на оплату наданих послуг рахунками(а.с.25-42).

Покликання відповідача на те, що вказані акти підписувалися не уповноваженою особою, а також нею отримувалися і рахунки від позивача, є безпідставним, оскільки як вбачається зі змісту пояснень позивача Савка М. з моменту укладення сторонами договору була комендантом гуртожитку, якому надавалися послуги за договором, а тому була уповноважена на вчинення таких дій. З цих підстав такі дії вчинялися нею і в подальшому після переведення з коменданта на паспортиста на цьому ж підприємстві. Проте, оскільки сторонами не подано доказів врегулювання процедури надіслання рахунків та уповноваження певної особи на здійснення таких дій, а також враховуючи існування між сторонами договірних відносин саме в такій конструкції протягом тривалого часу, апеляційний суд не вбачає підстав для висновку про недоведення позивачем факту надання послуг за договором лише з цих підстав.

Крім цього, в матеріалах справи наявні квитанції та платіжні доручення мешканців будинку (а.с.61-70), з призначення платежу яких вбачається оплата послуг згідно договору №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 року.

Згідно з ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Згідно з ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст.610 Цивільного Кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Ст.611 ЦК передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1, ч.3 ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов»язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України, якщо предметом неустойки (штрафу, пені) є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором, а згідно ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається подвійною обліковою ставкою НБУ від суми простроченої заборгованості, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.7.2.3 договору №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 року, за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань споживач сплачує на користь постачальника пеню за кожен день прострочення в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу. Відтак, з врахуванням вищенаведених обставин позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню в розмірі 727,94 грн. за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року (а.с.13).

Згідно ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно розрахунку позовних вимог відповідачу нараховано, які підлягають стягненню, інфляційні втрати у розмірі 480,81 грн. та 3% річних у розмірі 329,81 грн. за період з листопада 2010 року по вересень 2010 року (а.с.14-15).

З наведеного апеляційний суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог першого заступника прокурора м.Львова в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»про стягнення з дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» №137 ВАТ «Центростальконструкція» 52375,92 грн. основного боргу за поставлену теплову енергію згідно договору №132 про постачання теплової енергії в гарячій воді від 01.10.2002 року за період з 01.09.2010 року по 01.10.2011 року, 727,94 грн. пені за період з 01.04.2011 року по 30.09.2011 року, 480,81 грн. інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 329,81 грн. за період з листопада 2010 року по вересень 2010 року, скасувавши рішення місцевого суду про відмову в позові.

Оскільки судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та прийнято рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому воно підлягає скасуванню, а апеляційна скарга позивача - задоволенню.

При скасуванні рішення суду проводиться новий розподіл судових витрат на підставі ст.49 ГПК України, а тому з відповідача в доход державного бюджету належить стягнути 1411,5 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції та з відповідача на користь позивача належить стягнути понесені скаржником витрати в 705.75 грн. судового збору за апеляційне провадження.

Керуючись ст.ст.99,103-105 ГПК України, суд,

постановив:

рішення господарського суду Львівської області від 28.12.2011 року в справі за номером 5015/7092/11- скасувати. а апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»-задоволити.

Стягнути з дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» №137 ВАТ «Центростальконструкція»(79040, м.Львів, вул.Конюшинна,5, р/р №26000301366613 в Залізничному відділенні ПІБ, МФО 325105, код ЄДРПОУ 01413715) на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго»(79054, м.Львів, вул..С.Петлюри, 4а, р/р №26001709049713 в АТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805, код ЄДРПОУ 20784943) 52375,92 грн. основного боргу, 727,94 грн. пені, 480,81 грн. інфляційних втрат, 329,81 грн. три відсотки річних та 705.75 грн. судового збору.

Стягнути з дочірнього підприємства «Львівське спеціалізоване управління «Стальконструкція» №137 ВАТ «Центростальконструкція»(79040, м.Львів, вул.Конюшинна,5, р/р №26000301366613 в Залізничному відділенні ПІБ, МФО 325105, код ЄДРПОУ 01413715) в доход державного бюджету 1411,5 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції.

Наказ видати суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий -суддя: С.М.Бойко

Судді: Т.Б.Бонк

М.Б.Желік

Повний текст постанови

виготовлено 12.04.2012р.