Рішення № 23539935, 11.04.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" квітня 2012 р. Справа № 5019/2174/11

За позовом Публічне акціонерне товариство "Рівнеголовпостач"

до відповідача 1: Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг"

до відповідача 2: Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та його скасування

Суддя Бережнюк В.В.

Представники:

Від позивача : Долбієв О.В.

Від відповідача 1 : не з'явився

Від відповідача 2 : Демська С.Є.

Від третьої особи : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство "Рівнеголовпостач" звернулося до господарського суду Рівненської області з позовною заявою до відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" та відповідача-2 Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса №3559 від 14.12.2009 р. В обґрунтування вимог зазначає, що 24 липня 2006 року між відповідачем-2 та відповідачем-1 був укладений Договір про відновлювальну кредитну лінію №0022-01-06, відповідно до умов якого відповідач-2 надав відповідачу-1 грошові кошти у розмірі 4 000 000,00 грн., а ТОВ «Літа-Холдинг»прийняв їх з обов'язком повернути кредит до 23 липня 2008 року, а також сплатити за його користування відсотки. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.06.2006р. до Договору №0022-01-06 кредитна лінія була збільшена до 7 600 000,00 грн. Згідно Додаткової угоди №5 від 23.06.2008р. відповідач-1 зобов'язувався повертати кредитні кошти згідно Графіку погашення, а саме 2550000,00 грн. в строк до 30.11.2008р.; 2550000,00 грн. в строк до 31.12.2008р.; 2500000,00 грн. в строк до 22.01.2009 р.

24 липня 2006 року між позивачем та відповідачем-2 на забезпечення повернення кредитних ресурсів, наданих ТзОВ «Літа Холдинг»за Договором про відновлювальну кредитну лінію №0022-01-06 від 24.07.06 р., був укладений Іпотечний договір №00211/0706, посвідчений 24.07.2006 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, та зареєстрований в реєстрі за №3088. Предметом іпотеки згідно умов цього договору є нерухоме майно, що належить іпотекодавцю на праві власності. Пунктом 3 Іпотечного договору встановлено, що вартість предмету іпотеки складає 6 000 000,00 грн. Згідно п.п.8.4.3. Іпотечного договору, Іпотекодержатель (відповідач-2) має право звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до вимог чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань Позичальником, забезпечених іпотекою за цим Договором вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_1 був вчинений виконавчий напис №3559, яким звернене стягнення на предмет Іпотеки. За рахунок коштів, отриманих від реалізації предмету іпотеки, нотаріус пропонує задовольнити вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та кредит»на загальну суму 10564181,46 грн. По вказаному виконавчому напису було відкрито виконавче провадження, про що свідчить постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ВП №16998790 від 20 січня 2010 року.

ПАТ «Рівнеголовпостач»вважає виконавчий напис №3559 від 14 грудня 2009 року таким, що суперечить нормам матеріального права та не підлягає виконанню з таких підстав. 13 листопада 2009 року господарським судом Рівненської області було винесено ухвалу в справі №9/36 за заявою ПП «ВКФ «ПЛАСТИКПАК»до ВАТ «Рівнеголовпостач», якою було порушено провадження в справі про банкрутство останнього та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ «Рівнеголовпостач». Вказана ухвала була направлена судом Рівненському обласному сектору з питань банкрутства, Головному управлінню статистики в Рівненській області, ДВС у м. Рівне, Державному реєстратору. Згідно ст.1 ЗУ «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів:

забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства;

не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Відповідно до п.2.4 Інформаційного листа ВГСУ N 01-8/307 від 19.03.2002 «Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його "банкрутом" мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Мораторій, зокрема, зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі, виконання зобов'язання боржника його поручителем, гарантом, страховиком тощо.

Таким чином, вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ПАТ «Рівнеголовпостач»повинні розглядатися в порядку, що визначений спеціальним Законом. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо вчинення такої дії суперечить законодавству України.

Відтак, позивач вважає, що виконавчий напис №3559 від 14 грудня 2009 року, вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 в порушення Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом». Тому просить суд задоволити позовні вимоги повністю.

Крім того, позивачем було подано додаткові пояснення (арк.с.119-123), у яких висвітлені доводи, які співпадають з позицією, що викладена у позовній заяві.

Відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" письмового відзиву на позов не надав.

Відповідач 2 ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» подав письмові відзиви (арк.с.40-42, 95-98) у якому вказує що, виконавчий напис було вчинено відповідно п.19 ст.34, ст.87 Закону України "Про нотаріат" з дотриманням вимог, передбачених Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України та Правил ведення нотаріального діловодства, затверджених наказом Міністерства юстиції України 21.12.2008 № 2368/5, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 31.12.2008 за № 1325/16016. Постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.99р. затверджено Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів. Пункт перший вказаного Переліку містить нотаріально посвідчені угоди, що передбачають право звернення стягнення на заставлене майно, до якого і відноситься Іпотечний договір. Отримання інших документів, в тому числі щодо статусу юридичної особи законодавством не передбачено. Також не передбачено Законом "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" заборони вчинення виконавчого напису. Крім цього, відповідно до ч.6 ст.64 Закону України "Про виконавче провадження", якою передбачено, що у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника-юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно. Така ж норма передбачена п.8 ст.37 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначається, що виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, запровадженого господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника), а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах.

За таких обставин відповідач-2 вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1 надав суду пояснення (відзив на позовну заяву) (арк.с.48), згідно яких зазначає, що чинним законодавством України не передбачено при вчиненні виконавчих написів нотаріусом перевіряти чи не порушено проти боржника (майнового поручителя) справу про банкрутство. Вчинення виконавчого напису нотаріусом не є стягнення на майно, у виконавчому написі нотаріус тільки пропонує звернути стягнення на майно боржника, а саме стягнення проводиться органами ДВС згідно законодавства. Крім того третя особа вказує, що ст.64 ЗУ "Про виконавче провадження" передбачає, що у разі порушення судом провадження у справі про банкрутство боржника - юридичної особи державний виконавець виносить постанову про зупинення виконавчого провадження, крім виконання провадження по зверненню стягнення на заставлене майно. Оспорюваний виконавчий напис вчинявся на заставлене майно ВАТ "Рівнеголовпостач", яке згідно Іпотечного договору було передане в іпотеку Банку "Фінанси та Кредит". Враховуючи все наведене третя особа вважає, що оспорюваний виконавчий напис вчинений з дотриманням всіх вимог чинного законодавства України, та скасуванню не підлягає.

У процесі розгляду даного спору ухвалою від 10 жовтня 2011 року за клопотанням ВАТ "Рівнеголовпостач" було вжито заходи забезпечення позову у справі №5019/2174/11, а саме: зупинено стягнення за виконавчим написом №3559, виданим 14.12.2009 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1. Відповідач 2 - Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та кредит" подав апеляційну скаргу на ухвалу від 10.10.2011 р. про вжиття заходів забезпечення позову. У зв'язку з чим до Рівненського апеляційного господарського суду разом з поданою скаргою було надіслано копії матеріалів, необхідних для розгляду даної скарги. Однак, через канцелярію суду надійшла ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 14 листопада 2011 року у справі №5019/2174/11, якою було зобов'язано господарський суд Рівненської області надати апеляційній інстанції матеріали даної справи, які містять оригінал ухвали про вжиття заходів до забезпечення позову від 10.10.2011 р. Враховуючи викладене суд вважав за необхідне на виконання ухвали Рівненського апеляційного господарського суду від 14.11.2011 р. направити матеріали справи №5019/2174/11 до суду апеляційної інстанції. Тому ухвалою суду від 16.11.2011 р. провадження у справі №5019/2174/11 було зупинено до повернення матеріалів останньої з Рівненського апеляційного господарського суду. Постановою РАГС від 28.11.2011 р. ухвалу господарського суду Рівненської області від 10 жовтня 2011 року у справі №5019/2174/11 було скасовано і справу передано на розгляд місцевого господарського суду. Після чого провадження у даній справі було поновлено згідно ухвали від 13.03.2012 р.

11 квітня 2012 року відповідачем-2 Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та кредит" було подано заяву №907 від 02.04.2012 р. про відвід судді Бережнюк В.В. зі справи №5019/2174/11.

Ухвалою від 11.04.2012 р. заяву про відвід судді Бережнюк В.В. залишено без задоволення у зв'язку з тим, що заявником не наведено обґрунтованих підстав для відводу судді у розумінні ст. 20 ГПК України.

У судовому засіданні 11.04.2012 р. представник позивача повністю підтримав доводи, що викладені у позовній заяві та додаткових поясненнях. Просить суд позов задоволити.

Представник відповідача-2 надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у відзивах на позов. Просить в позові відмовити.

Представник відповідача-1 та третьої особи у судове засідання не з'явилися. Поряд з цим третя особа подала клопотання про розгляд справи без участі її представника.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, повно та об'єктивно оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 24 липня 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Банк «Фінанси та Кредит»(правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»(Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Літа-Холдинг»(Позичальник) був укладений Договір про відновлювальну кредитну лінію №0022-01-06, відповідно до предмету якого Банк відкриває Позичальнику відновлювальну кредитну лінію на загальну суму 4 000 000,00 грн., а Позичальник зобов'язується повернути отримані в рахунок кредитної лінії грошові кошти згідно Графіку зниження ліміту (Додаток №1 до даного Договору) з кінцевим строком погашення до 23.07.2008 р. включно, і сплатити за користування кредитними коштами проценти в розмірі 17% річних. (арк.с.7-14). Відповідно до Додаткової угоди №1 від 31.06.2006 р. до Договору про відновлювальну кредитну лінію №0022-01-06 кредитна лінія була збільшена до 7 600 000,00 грн. Згідно Додаткової угоди №5 від 23.06.2008 р. відповідач-1 зобов'язувався повертати кредитні кошти згідно Графіку погашення, а саме 2550000,00 грн. в строк до 30.11.2008 р.; 2550000,00 грн. в строк до 31.12.2008 р.; 2500000,00 грн. в строк до 22.01.2009 р.

Того ж 24 липня 2006 року між Позивачем (Іпотекодавець) та відповідачем-2 (Іпотекодержатель) як забезпечення повернення кредитних ресурсів, наданих Товариству з обмеженою відповідальністю «Літа Холдинг»за Договором про відновлювальну кредитну лінію №0022-01-06 від 24.07.06р., був укладений Іпотечний договір №00211/0706, посвідчений 24.07.2006 р. приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, та зареєстрований в реєстрі за №3088. (арк.с.15-21).

Згідно п.1. Іпотечного договору Іпотекодавець передає в заставу Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: торговий павільйон, літ.А-2, 1997 року побудови, загальною площею 2241,00 кв.м., що знаходиться за адресою Рівненська область, м.Рівне, вул.Степова,16.

Пунктом 3 Іпотечного договору встановлено, що вартість предмету іпотеки складає 6000000,00 грн. (шість мільйонів гривень 00 коп.).

За умовами п.п. 8.4.3. Іпотечного договору, Іпотекодержатель (відповідач-2) має право звернути стягнення на Предмет іпотеки відповідно до чинного законодавства у разі, коли в момент настання терміну виконання зобов'язань Позичальником, забезпечених іпотекою за цим Договором, вони не будуть виконані чи будуть виконані неналежним чином.

У подальшому 13 листопада 2009 року господарським судом Рівненської області було винесено ухвалу в справі №9/36 за заявою Приватного підприємства «Виробничо-комерційної фірми «ПЛАСТИКПАК»до боржника Відкритого акціонерного товариства «Рівнеголовпостач» (правонаступником якого є ПАТ "Рівнеголовпостач"), якою порушено провадження у справі про банкрутство ВАТ «Рівнеголовпостач»та одночасно введено мораторій на задоволення вимог кредиторів ВАТ «Рівнеголовпостач».

Вказана ухвала була направлена судом Рівненському обласному сектору з питань банкрутства, Головному управлінню статистики в Рівненській області, ДВС у м. Рівне, Державному реєстратору.

Після цього 14 грудня 2009 року приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Рівненської області ОСОБА_1 був вчинений виконавчий напис №3559, за яким нотаріус пропонував звернути стягнення на торговий павільйон, літ.А-2, загальною площею 2231,00 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Степова,16, що належить на праві власності позивачу (арк.с.22).

За рахунок коштів, отриманих від реалізації торгового павільйону нотаріус пропонує задовольнити вимоги Банку у загальному розмірі 10 564 181,46 грн.

По вказаному виконавчому напису було відкрито виконавче провадження, про що свідчить постанова Відділу примусового виконання рішень Департаменту ДВС Міністерства юстиції України ВП №16998790 від 20 січня 2010 року (арк.с.23-24).

ПАТ "Рівнеголовпостач"вважає виконавчий напис №3559 від 14 грудня 2009 року таким, що суперечить норма чинного законодавства, тому звернувся до суду з даним позовом.

Згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є застава (ч.1 ст.546 ЦК України).

В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (ст. 572 ЦК України).

Статтею 589 ЦК України та статтею 20 Закону України "Про заставу" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Відповідно до частини 1 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно здійснюється за рішенням суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачене законом або договором застави.

Окремим видом застави є іпотека - застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (ч.1 ст.575 ЦК України).

Правовідносини щодо іпотеки врегульовані Законом України "Про іпотеку".

За визначеннями, наведеними в ст.1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановлений іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

У разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання, іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ст.33 Закону України "Про іпотеку").

Водночас, за умовами ст. 5 Закону України "Про нотаріат" нотаріус зобов'язаний здійснювати свої професійні обов'язки відповідно до цього Закону і принесеної присяги, сприяти громадянам, підприємствам, установам і організаціям у здійсненні їх прав та захисті законних інтересів, роз'яснювати права і обов'язки, попереджати про наслідки вчинюваних нотаріальних дій для того, щоб юридична необізнаність не могла бути використана їм на шкоду, зберігати в таємниці відомості, одержані ним у зв'язку з вчиненням нотаріальних дій, відмовити у вчиненні нотаріальної дії в разі її невідповідності законодавству України або міжнародним договорам.

Згідно п. 17 ст. 34, ст. 36 зазначеного Закону, приватний нотаріус вчиняє, зокрема, виконавчі написи.

Відповідно до ст. 50 Закону України "Про нотаріат" нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Чинне законодавство України не дає чіткого визначення поняття виконавчого напису. Проте у практиці застосування термінів, слів та словосполучень у юриспруденції під "виконавчим написом" розуміється спосіб захисту цивільних прав нотаріусом; напис, який вчиняє нотаріус для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна на документах, що встановлюють заборгованість.

За умовами частини 1 та 2 статті 17 ЗУ "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону до виконавчих документів, які підлягають виконанню державною виконавчою, зокрема, відносяться виконавчі написи нотаріусів.

Отже, Закон чітко встановлює, що виконавчий напис є виконавчим документом.

Виконавчий напис вчиняється на оригіналі документа, що встановлює заборгованість (нотаріально посвідчені угоди, опротестований вексель та ін.).

Разом з тим, за умовами статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" від 14.05.1992 року, банкрутство - це визнана господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

Частина 2 пункту 4 статті 12 цього Закону передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Пунктом 6 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди, на невикористані та своєчасно не повернуті кошти Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.

Відповідно до пункту 2.4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" №01-8/307 від 19.03.2002 р. мораторій поширюється на усі види забезпечення виконання зобов'язань неплатоспроможного боржника, щодо якого порушено справу про банкрутство. Мораторій, зокрема, зупиняє заходи звернення стягнення на заставлене майно та майно, яке знаходиться у податковій заставі, виконання зобов'язання боржника його поручителем, гарантом, страховиком тощо.

Як зазначено у п.41 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15 "Про судову практику в справах про банкрутство" відповідно до частини четвертої статті 12 Закону протягом дії мораторію, зокрема, забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства. Дія мораторію поширюється на вимоги кредиторів незалежно від моменту порушення виконавчого провадження за такими вимогами. Водночас потрібно мати на увазі, що відповідно до пункту 8 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника) до порушення провадження у справі про банкрутство, які до ліквідаційної маси не включаються і на них не поширюються заходи щодо забезпечення грошових вимог кредиторів. Тому не підлягає зупиненню виконавче провадження, яке знаходиться на зазначеній стадії і здійснюється за виконавчими документами.

З аналізу наведених вище правових норм та матеріалів справи вбачається, що оскільки виконавчий напис є виконавчим документом, та є одним із заходів (способів) звернення стягнення на заставлене майно, тому на вчинення виконавчих написів також поширюється мораторій у розумінні ЗУ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, суд приходить до висновку, що у даному випадку нотаріусом неправомірно вчинено виконавчий напис №3559 від 14 грудня 2009 року під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів ПАТ "Рівнеголовпостач".

Вказана правова позиція викладена також у постановах ВГСУ від 27.07.2011 р. у справі №2/26/2011/5003 , від 07.04.2011 р. у справі №2/129-10.

В силу статей 33, 38, 43, 47 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, коли кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а суд, оцінивши подані по справі докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен прийняти рішення за результатами обговорення усіх цих обставин.

Отже, враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що вимоги ПАТ "Рівнеголовпостач", які викладені у позовній заяві про визнання таким, що не підлягає виконанню та скасування виконавчого напису нотаріуса №3559 від 14.12.2009 р., ґрунтуються на законі та підлягають задоволенню.

Доводи відповідача-2, викладені у письмових відзивах на позов, спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, відтак не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, при задоволенні позову покладаються на відповідачів.

Крім того, судом встановлено, що позивачем згідно квитанції №2031.145.1 від 05.10.2011 р. при поданні даного позову надлишково сплачено Державне мито (судовий збір) у розмірі 85 грн. 00 коп. Відповідно до п.1 ч.1 ст.7 ЗУ "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Тому суд вважає за необхідне повернути Публічному акціонерному товариству "Рівнеголовпостач" з державного бюджету надлишково сплачений судовий збір (державне мито) в розмірі 85 грн. 00 коп., про що винести відповідну ухвалу.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Визнання таким, що не підлягає виконанню та скасувати виконавчий напис нотаріуса №3559 від 14.12.2009 р., вчинений приватним нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу ОСОБА_1, яким звернено стягнення на торговий павільйон літ.А-2 загальною площею 2231,00 кв.м., що знаходиться за адресою м.Рівне, вул.Степова, буд.16, який належить на праві приватної власності Публічному акціонерному товариству "Рівнеголовпостач" (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А, код ЄДРПОУ 04542761).

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Літа Холдинг" (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А, код ЄДРПОУ 33167320) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А, код ЄДРПОУ 04542761) - 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та кредит" (01001, м.Київ, вул.Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Публічного акціонерного товариства "Рівнеголовпостач" (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А, код ЄДРПОУ 04542761) - 42 грн. 50 коп. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. витрат на оплату послуг по інформаційно-технічному забезпеченню судового процесу. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству "Рівнеголовпостач" (33000, м.Рівне, вул.Князя Володимира,112А, код ЄДРПОУ 04542761) з державного бюджету України надлишково сплачений судовий збір (державне мито) в розмірі 85 грн. 00 коп. Винести відповідну ухвалу після набрання рішенням суду законної сили.

Суддя Бережнюк В.В.

повний текст рішення підписаний суддею "13" квітня 2012 року