Ухвала суду № 23529970, 20.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 березня 2012 р.Справа № 2а-1870/4397/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції в м. Суми та Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Авгур-2" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі № 2а-1870/4397/11

за позовом Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Авгур-2"

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство науково-виробнича фірма "Авгур-2" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 000062314/0/7156, від 02.02.2011 № 000072314/0/7157 та від 02.02.2011 № 0000061712/0/6969.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року зазначений позов задоволено частково .

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 02.02.2011 № 0000061712/0/6969 з податку з доходів фізичних осіб в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 84 905, 25 грн, у тому числі основний платіж - 67 924, 20 грн., штрафні (фінансові) санкції - 16 981, 05 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб ".

Також не погодившись з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2011 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " .

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач зареєстрований виконавчим комітетом Сумської міської ради 22 жовтня 1993 року за № 1 632 120 0000 004115 (т.1 а.с.7).

З 02.12.2010 по 06.01.2011 Державною податковою інспекцією в місті Суми було проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010, за результатами якої складено акт № 125/2314/14022583/5 від 14.01.2011 (т. 1 а.с. 9-42).

Перевіркою встановлені порушення вимог пункту 4.1 статті 4, пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 11.2.3 пункту 11.2, підпункту 11.3.1 пункту 11.3 статті 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР з подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон №334/94-ВР), підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР з подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон №168/97-ВР), підпункту "е" підпункту 4.2.9 пункту 4.2, підпункту 43.20 пункту 4.3 статті 4, пункту 8.1 статті 8, пункту 19.2 статті 19 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" від 22 травня 2003 року №889-IV з подальшими змінами та доповненнями (далі - Закон №889-ІV), внаслідок чого товариству було донараховано податок на прибуток у загальній сумі 443445,0 грн., у тому числі за 2009 рік - 390567,0 грн., три квартали 0 року - 52878,0 грн., податок на додану вартість у загальній сумі 385325,0 грн., у тому числі за січень 2009 року - 73464,0 грн., лютий 2009 року - 89428,0 грн., березень 2009 року -55850,0 грн., травень 2009 року - 26267,0 грн., червень 2009 року - 21303,0 грн., жовтень 2009 року - 3642,0 грн., листопад 2009 року - 46166,0 грн., грудень 2009 року - 13065,0 грн., лютий 2010 року - 20295,0 грн., березень 2010 року - 26089,0 грн., квітень 2010 року - 5500,0 грн., вересень 2010 року - 4256,0 грн., податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 68569,2 гривень.

Причиною донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість, що є предметом оскарження, стало зменшення за результатами перевірки валових витрат та податкового кредиту ПП НВФ "АВГУР - 2"на суму витрат, понесених товариством у відповідних звітних податкових періодах 2009 - 2010 років у зв'язку з придбанням у ТОВ "Салют Трейд", ТОВ "Серія Проект", ТОВ "АВ Скайт", ТОВ "ДТ "Консалтинг" експедиційних послуг та послуг відстеженню вагонів, технічного управління вагонами на загальну суму 2286414,0 грн., ПДВ -381069,0 грн., оскільки дані операції були оформлені первинними документами, які не дають можливості встановити факт отримання послуг та підтвердити їх використання у межах господарської діяльності підприємства.

На підставі акту перевірки № 125/2314/14022583/5 від 14.01.2011 про результати планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.01.2009 по 30.09.2010 були винесені податкові повідомлення-рішення від 02.02.2011 № 000062314/0/7156 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток усього в сумі 554 306,00 грн., в тому числі: за основним платежем -443 445,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -110 861,00 грн., від 02.02.2011 № 000072314/0/7157 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість усього в сумі 481 656,00 грн., в тому числі: за основним платежем -385 325,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -96 331,00 грн. та від 02.02.2011 № 0000061712/0/6969 про визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем -68 569,20 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 17 142,30 грн.

Не погодившись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх в адміністративному порядку, проте скарги позивача були залишені без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України щодо правовідносин, відносно яких позовні вимоги задоволено.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається із матеріалів справи в ході планової виїзної перевірки позивача встановлено взаємовідносини товариства з ТОВ "Салют Трейд", ТОВ "Серія Проект", ТОВ "АВ"Скайт", ТОВ "ДТ "Консалтинг".

Так, між позивачем та ТОВ "Салют Трейд" (т. 1 а.с. 146-147), ТОВ "Серія Проект" (т.1 а.с. 187-188), ТОВ "АВ"Скайт"(т.1 а.с. 199-200), ТОВ "ДТ "Консалтинг"(т.1 а.с. 205-206) укладено договори про надання експедиційних послуг з відстеження та ТУ вагонів.

Відповідно до предмету даних договорів, виконавець за вказівками замовника (позивача) здійснює експедирування доставки на місця, вказані замовником, цистерн та мінераловозів, а замовник зобов'язується оплачувати надані виконавцем послуги на умовах передбачених цим договором.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин) господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

У відповідності із пунктом 5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Колегія суддів зазначає, що за змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Відповідно до підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) у відповідності із підпунктом 11.2.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств"вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

До набрання чинності Податковим кодексом України, платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету визначав Закон України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (який був чинним на момент виникнення спірних правовідносин).

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна у відповідності із підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 вказаного Закону встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Позивачем, в обґрунтування своєї позиції стосовно неправомірності висновків відповідача щодо визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 554 306,00 грн, визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) в сумі 481 656,00 грн. та визначення податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб за основним платежем -68 569,20 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 17 142,30 грн., внаслідок безпідставного включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ "Салют Трейд", ТОВ "Серія Проект", ТОВ "АВ "Скайт", ТОВ "ДТ "Консалтинг" надані копії договорів щодо надання експедиційних послуг, акти прийому-передачі виконаних робіт (надання послуг), податкові накладні (т. 1 а.с. 146-208).

Між тим, колегія суддів зазначає, що надані позивачем документи є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують, або спростовують обґрунтованість включення до складу валових витрат та податкового кредиту сплачених сум по операціях з ТОВ "Салют Трейд", ТОВ "Серія Проект", ТОВ "АВ"Скайт", ТОВ "ДТ "Консалтинг".

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", бухгалтерський облік - це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Згідно ст. 2 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Виходячи з вимог ч. 2 ст. 3 цього ж Закону України бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.

Більш того, відповідно до ч.3 ст.8 Закону України '" Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

Згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Тобто, діючим законодавством закріплено обов'язок власника або уповноваженої особи підприємства належним чином вести та зберігати документи бухгалтерського обліку, в тому числі з метою отримання податкових пільг у вигляді податкового кредиту.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п. 1, п.п. 2.1 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995р. за № 168/704, відповідно до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно з п. п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Отже, підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок встановлений Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Відповідно до ст.3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За таких обставин, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України, пункту 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.

Колегія суддів зазначає, що господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має суто економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків. Тому така ознака результатів господарської діяльності, як цінова визначеність, наявна в абсолютній більшості випадків.

Отже, правильність формування платником податків валових витрат та податкового кредиту вимагає наявності зв'язку витрат платника податків на придбання послуг з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. За відсутності ж останнього відсутні підстави для зменшення бази оподаткування податком на прибуток і податком на додану вартість за рахунок валових витрат та податкового кредиту.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що підставою для включення витрат підприємства до складу валових є належне документальне підтвердження факту понесення таких витрат та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

В свою чергу, факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик послуг, які б однозначно свідчили про призначення наданих послуг для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем у періоді з 01.01.2009 по 30.09.2010 включалися до складу валових витрат та податкового кредиту сплачені суми по операціях з ТОВ "Салют Трейд", ТОВ "Серія Проект", ТОВ "АВ"Скайт", ТОВ "ДТ "Консалтинг" за договорами про надання експедиційних послуг з відстеження та ТУ вагонів.

Колегія суддів зазначає, що наявні в матеріалах справи документи, а саме: акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), податкові накладні, в порушення ст. 9 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями) не містять інформації щодо змісту та обсягу господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Відповідно до змісту наданих до матеріалів справи актів прийому-передачі робіт (послуг), вони слугували підставою для прийняття позивачем рішення про оплату наданих послуг з відповідним віднесенням нарахованих до виплати грошових коштів до валових витрат підприємства.

Вбачається, що перераховані в актах види послуг носять загальний характер. З цих актів неможливо достовірно визначити які конкретні роботи (послуги) були виконані контрагентами та зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Тому, враховуючи вимоги, які висуваються щодо оформлення первинних документів, суд вважає, що надані акти прийому-передачі виконаних робіт (послуг), податкові накладні у розумінні ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" не можуть вважатися належними первинними документами та бути підставою для формування валових витрат за спірною господарською операцією.

Позивачем не підтверджено зв'язок понесених витрат зі своєю господарською діяльністю, не надано доказів щодо економічного ефекту від використання результатів наданих послуг експедирування у власній господарській діяльності з метою отримання доходу.

Отже, акти виконаних робіт (послуг) надані для перевірки не дають можливості пов'язати витрати з придбання експедиційних послуг з їх використанням у власній господарській діяльності позивача.

Крім того, як вбачається з листів від 30.12.2010 № 36/672 та 12.01.2011 № 40407-15/92 (т.1 а.с. 247-248) ДП "Інформаційно-обчислювальний центр південної залізниці" на підставі укладених господарських договорів надає послуги з розшуку (власних або орендованих) вагонів та стеженням за просуванням вагонів на території України та країн СНД. Приватна структура не може бути виконавцем послуги з розшуку та стеженням за вагонами, оскільки не має відповідного доступу до залізничної бази. Інформація стосовно розшуку та стеження за вагонами надається замовникам лише на підставі укладених господарських договорів. Відомості стосовно замовників послуг ПП НВФ "Авгур-2", ТОВ "Салют Трейд", ТОВ "Серія Проект", ТОВ "АВ"Скайт", ТОВ "ДТ "Консалтинг"в клієнтській базі ГІОЦ Південної залізниці -відсутні. Господарські договори на надання послуг з розшуку та стеження за вагонами з вищевказаними вагонами не укладались.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку що позовні вимоги в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.02.2011 № 000062314/0/7156 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем у сумі 443 445,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 110 861,00 грн. та від 02.02.2011 № 000072314/0/7157 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 381 069,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 95 267,25 грн. задоволенню не підлягають.

Стосовно визначення податковим органом зобов'язань щодо податку з доходів фізичних осіб у сумі 67 924,20 грн. та застосування в зв'язку із цим штрафних (фінансових) санкцій суд зазначає наступне.

При проведенні перевірки правильності обчислення та своєчасності внесення до бюджету податку з доходів фізичних осіб було встановлено, про що зазначено у Акті від 14 січня 2011 року №125/2314/14022583/5, факт неутримання та неперерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб у сумі 67 924,20 грн.

Дане порушення, на думку відповідача, виникло в зв'язку із продажем у листопаді 2009 року фізичній особі ОСОБА_1 нежитлового приміщення за 145 800,00 грн. згідно договору купівлі-продажу від 02.11.2009 року №2649 (т.1 а.с. 244-245). Оскільки згідно з Витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно №24202827 від 21.10.2009 року загальна вартість нерухомого майна складає 598 628,00 грн., відповідач вважає, що ОСОБА_1 при продажу нерухомого майна надана знижка в сумі 452 828,00 грн., на суму якої позивач повинен був утримати та перерахувати до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 67 924,20 грн.

З копії договору купівлі-продажу від 02.11.2009 року №2649, укладеного між позивачем та ОСОБА_1 вбачається, що ціна договору складає 145 800,00 грн.

У відповідності до довідки від 25.09.2009 № 25/09-1 (т. 1 а.с. 246) балансова вартість нежитлового приміщення за адресою: м. Суми, вул. Воскресенська, 6, що є предметом зазначеного договору, станом на 01.09.2009 складає 145 800,00 грн.

Посилання відповідача на Витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 24202827, виданого КП "Сумське міське БТІ"та визначення ним загальної вартості нежитлового приміщення у розмірі 598 628,00 грн. як підставу нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб, суд вважає безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках переоцінки основних фондів для цілей бухгалтерського обліку та оподаткування майна згідно з законом.

Згідно ст. 8 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав і професійну оціночну діяльність" передбачено, що оцінка у випадках її обов'язкового проведення, зазначених в ст.7 цього Закону, виконана не суб'єктом оцінювальної діяльності визнається недійсною.

Доказів того, що на час виконання робіт за договором між відповідачем та Сумським БТІ по проведенню інвентаризації, видачі свідоцтва про право власності, реєстрації права власності КП "Сумське міське БТІ" було суб'єктом оцінювальної діяльності відповідачем суду надано не було.

Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін.

Належних та допустимих доказів визначення у встановленому законом порядку рівня цін на нежитлове приміщення відчужене позивачем відповідачем не надано, відповідач обґрунтовує рівень договірних цін витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно в якому зазначено загальну вартість нежитлового приміщення.

З огляду на викладене, позов підлягає задоволенню частково щодо визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Суми від 02.02.2011 № 0000061712/0/6969 з податку з доходів фізичних осіб в частині збільшення суми грошового зобов'язання у розмірі 84 905, 25 грн, у тому числі основний платіж - 67 924, 20 грн., штрафні (фінансові) санкції - 16 981, 05 грн.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державної податкової інспекції в м. Суми та Приватного підприємства науково-виробнича фірма "Авгур-2" залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 31.08.2011р. по справі № 2а-1870/4397/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.