Ухвала суду № 23529941, 06.03.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/5399/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2011р. по справі № 2а-1670/5399/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляки хлібопродукт"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляки хлібопродукт" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0001981501/5/12.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 21.01.2011 року № 0001981501/5/12.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кобеляки хлібопродукт" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про плату за землю ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 24.12.2010 року по 30.12.2010 року відповідачем проведено документальну невиїзну перевірку подання та сплати земельного податку ТОВ "Кобеляки хлібопродукт"за 2008 - 2010 роки.

За результатами перевірки складено акт від 31.12.2010 року № 00099/1501/32207498, де відображено порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про плату за землю", а саме: занижено суму земельного податку за: січень - грудень 2008 р. на 40086,59 грн., січень - грудень 2009 р. на 46179,75 грн., січень - грудень 2010 р. на 48904,36 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0001981501/5/12, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: земельний податок з юридичних осіб на загальну суму 169 474 грн., в тому числі: 135 171 грн. - основний платіж, 34 303 грн. - штрафна санкція.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно статті 2 Закону України "Про плату за землю" від 03.07.1992 року № 2535-XII використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Розміри податку за земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, визначаються до її встановлення в порядку, визначеному цим Законом. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок. Справляння земельного податку за земельні ділянки, надані в користування у зв'язку з укладенням угоди про розподіл продукції, замінюється розподілом виробленої продукції між державою та інвестором на умовах такої угоди. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Статтею 5 вказаного Закону передбачено, що об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Норма пункту "в" частини 1 статті 91 Земельного кодексу України від 25.10.2001року № 2768-IІІ покладає обов'язок своєчасної сплати земельного податку на власника земельної ділянки, а пункт "в" частини 1 статті 96 цього Кодексу - на землекористувачів.

Згідно статті 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою, право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Колегія суддів зазначає, що статтею 13 Закону України "Про плату за землю" визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Згідно із положеннями статті 15 вказаного Закону власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок, а також орендну плату за земельні ділянки державної та комунальної власності з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, обов'язок по сплаті земельного податку покладається на власників або землекористувачів земельних ділянок, які отримали земельну ділянку у власність або у користування, що підтверджується відповідними державними актами, та при умові внесення відповідних даних до земельного кадастру, які є підставою для обчислення плати за землю, при цьому інших підстав для нарахування земельного податку законом не встановлено.

Як вбачається із листа відділу держкомзему у Кобеляцькому районі від 27.08.2010 року власником земельної ділянки площею 28,9 га, за юридичною адресою: вул. Пролетарська, 62, с. Бутенки, Кобеляцький район, Полтавська область, є Кобеляцький комбінат хлібопродуктів (код ЄДРПОУ 00958466), документація на земельну ділянку не переоформлялася з 2000 року.

При цьому, податковим органом не надано колегії суддів доказів щодо укладених позивачем договорів оренди даної земельної ділянки.

Між тим, матеріали справи містять договір оренди нерухомого майна, що знаходиться за адресою: вул. Пролетарська, 62, с. Бутенки, Кобеляцький район, Полтавська область від 06.12.2004 року, укладений між позивачем та ДАК "Хліб України".

Доводи відповідача про необхідність застосування статті 796 Цивільного кодексу України колегія суддів вважає безпідставними, оскільки норма даної статті регулює питання переходу права користування земельною ділянкою при оренді будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини). При цьому, наймачеві надається право користування земельною ділянкою, на якій вони знаходяться, а також право користування земельною ділянкою, яка прилягає до будівлі або споруди, у розмірі, необхідному для досягнення мети найму.

Згідно статті 797 Кодексу плата, яка справляється з наймача будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), складається з плати за користування нею і плати за користування земельною ділянкою.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вони передбачають перехід до орендаря права користування земельною ділянкою в межах цивільно-правових відносин, проте, не встановлюють обов'язку орендаря по сплаті земельного податку чи орендної плати за користування земельною ділянкою, оскільки такий обов'язок регулюється спеціальними нормативно-правовими актами, зокрема, Земельним кодексом України та Законом України "Про плату за землю".

Як вбачається зі змісту статей 13, 14 Закону України "Про плату за землю", платником земельного податку є власник або користувач земельної ділянки, а орендар земельної ділянки сплачує лише орендну плату за користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній чи комунальній власності, на підставі договору оренди такої ділянки.

Отже, встановивши, що у позивача відсутні відповідні документи про право власності на земельну ділянку по вул. Пролетарська, 62, с. Бутенки, Кобеляцький район, Полтавська область, право постійного користування земельною ділянкою чи договір оренди земельної ділянки, колегія суддів приходить до висновку про те, що позивач не є власником, користувачем чи орендарем даної земельної ділянки, а отже не може вважатися платником земельного податку.

За таких обставин, відповідачем неправомірно донараховано позивачу земельний податок з юридичних осіб за 2008-2010 роки на загальну суму 169 474 грн.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2011р. по справі № 2а-1670/5399/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.