Ухвала суду № 23529472, 16.02.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2012 р.Справа № 2а-1670/5919/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі № 2а-1670/5919/11

за позовом Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про скасування податкового повідомлення- рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення від 24.06.2011 року № 0005722301/2096.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року зазначений позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0005722301/2096 від 24 червня 2011 року.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів норм чинного законодавства.

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на підставі повідомлення від 03.06.2011 року № 20463/10/23 та відповідно до наказу Кременчуцької ОДПІ від 03.06.2011 року № 2912 та згідно розпорядження ДПА України № 48-Р від 24.02.2011 року "Про відпрацювання підприємств" проведена позапланова невиїзна перевірка Публічного акціонерного товариства "Кременчуцький міськмолокозавод" (код 00446782) з питань правильності включення сум до податкового кредиту за лютий 2011 року.

В ході перевірки встановлено порушення:

- ст.198 Податкового кодексу України № 2755- VI.

- ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.2015, ст.228 Цивільного кодексу України в частині заниження ПДВ на загальну суму 120305,00 грн.

За результатами перевірки складено акт № 3688/23-209/00446782 від 06.06.2011 року.

На підставі вищезазначеного акту податковим органом прийняте податкове повідомлення - рішення від 24.06.2011 року № 0005722301/2096 про визначення податкового зобов`язання з податку на додану вартість в розмірі 120305,00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до ст. 62 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов'язкова.

При дослідженні правомірності прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Кременчуцькою ОДПІ колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, актом перевірки встановлено порушення ст.198 Податкового кодексу України № 2755- VI, ч.1,5 ст.203, п.1,2 ст.2015, ст.228 Цивільного кодексу України, а саме здійснення господарських операцій з використанням вигодоформуючих суб'єктів з метою заниження бази оподаткування податком на додану вартість спрямованою на отримання податкової вигоди в результаті чого задекларовано сумнівну суму податкового кредиту по взаємовідносинах з ТОВ "Укренергохолдінг" за лютий 2011 року в сумі 120 305,00 грн., укладення угод без мети настання реальних наслідків.

Колегією суддів встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Кременчуцький міськмолокозавод" ( ідентифікаційний код 00446782) зареєстрований Виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області 30.11.1995 року.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.1995 року № 168/704, у відповідності до яких первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, відповідно до яких підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарських операцій, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно із п.п.14.1.181.п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Приписами статті 201 Податкового кодексу України визначено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Матеріали справи містять договір № Г-09/03/04-024 від 04 березня 2009 року на постачання природного газу та додатки нього, додаткові угоди відповідно до яких ТОВ "Укренергохолдінг" (34628035) - постачальник зобов'язується надавати у власність покупцю - ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" природний газ, а покупець зобов'язується оплачувати вартість прийнятого газу, згідно тарифу, на умовах договору.

На підтвердження реальності даної угоди позивачем надано акт приймання передачі природного газу № 282 від 28 лютого 2011 року, податкові накладні № 209 від 11.02.2011 року, № 67 від 04.02.2011, № 374 від 22.02.2011 року, банківські виписки.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснює виготовлення молочної продукції з молочної сировини. З метою виготовлення готової продукції, для забезпечення параметрів роботи технологічного обладнання та забезпечення вимог санітарних правил на виробничих дільницях позивачем використовується гаряча вода, опалення та насичений пар, які утворюються внаслідок перегрівання води у котлі за рахунок згорання природного газу.

У котельні ВАТ "Кременчуцький міськмолокозавод" встановлено три парових котла ДЕ 10-14 Г, паспорти котлів, посвідчення про якість виготовлення котла, відомості про основні частини котла, режимна карта котла наявні в матеріалах справи.

Таким чином відповідно до паспорта котла для котлів ДЕ 10-14 Г як спалюване паливо використовується природний газ (ГОСТ 5542-87).

Єдиним постачальником природного газу позивача в лютому 2011 року було ТОВ "Укренергохолдінг".

Відповідно до статуту, довідки з ЄДРПОУ ТОВ "Укренергохолдінг" (ідентифікаційний код 34628035) видом діяльності за КВЕД є розподіленням та постачанням газу, оптова торгівля паливом, розподілення та постачання електроенергії, інші види оптової торгівлі, транспортування газу трубопроводами, діяльність агентів нерухомості.

Згідно свідоцтва ТОВ "Укренергохолдінг" зареєстровано як платника податку на додану вартість від 15.03.2007 року, тобто на момент видачі накладних підприємство зареєстроване як платник ПДВ.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивачем правомірно та обґрунтовано задекларовано податок на додану вартість, який підлягає віднесенню до податкового кредиту в розмірі 120305,00 грн. по взаємовідносинах з ТОВ "Укренергохолдінг".

Висновки податкового органу щодо відсутності підстав для віднесення даних сум ПДВ до податкового кредиту є необґрунтованими та безпідставними, оскільки підприємство сформувало свій податковий кредит, в порядку встановленому чинним законодавством на підставі податкових накладних, виданих його контрагентом.

Згідно ч.ч. 1,3,5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У відповідності до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Частинами 1-3 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що правочин не стає автоматично нікчемним, а може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку.

Відповідачем не доведено, що договори укладені з ТОВ "Укренергохолдінг" суперечать чинному законодавству України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам тобто порушують публічний порядок.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу щодо нікчемності господарського договору укладеного з ТОВ "Укренергохолдінг", оскільки відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Також слід зазначити, що з акту перевірки не вбачається, які саме документи первинної документації відсутні у позивача та які не відповідають вимогам Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", доказів визнання договору не дійсними, чи інших обґрунтованих пояснень та доказів щодо зазначеного порушення податковим органом не надано.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі № 2а-1670/5919/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.