Ухвала суду № 23529224, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/4539/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтава на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі № 2а-1670/4539/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Полтавський автоагрегатний завод"

до Державної податкової інспекції у м. Полтава

про визнання рішення нечинним,

ВСТАНОВИЛА:

Відкрите акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтава (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000802305 від 20.05.2011 року .

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року зазначений позов задоволено .

Скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000802305 від 20.05.2011 року .

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами ".

На підставі п. 2 ч. 1 ст. 197 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Відкрите акціонерне товариство "Полтавський автоагрегатний завод" зареєстровано, як юридичну особу (ідентифікаційний код 00232124) виконавчим комітетом Полтавської міської ради 27.12.1994 року.

З 29.12.1994 року позивач перебуває на податковому обліку у ДПІ у м. Полтаві (№ 49).

ДПІ у м. Полтаві в період з 27.04.2011 року по 13.05.2011 року була проведена позапланова виїзна перевірка ВАТ "Полтавський автоагрегатний завод" питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок підприємства за лютий 2011 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. За результатами перевірки 13.05.2011 року відповідачем складено Акт, в якому зроблено висновок про порушення платником податку п. 185.1 ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за січень 2011 року та сума бюджетного відшкодування за лютий 2011 року на суму 24795 грн.

На підставі вищезазначеного Акту відповідачем 20.05.2011 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000802305.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач посилався як на правову підставу його винесення на встановлене ним у Акті перевірки порушення позивачем, як платником податків п. 185.1 ст. 185, ст. 188 Податкового кодексу України.

У відповідності до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 цього Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 вказаного Закону України визначено первинні облікові документи та регістри бухгалтерського обліку.

Підставою для бухгалтерської обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснені господарської операції, а якщо це неможливо то безпосередньо після її закінчення. Для контролю порядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведенні облікові документи.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Колегією суддів встановлено, що 25.01.2009 року між позивачем та ТОВ "Торговий дім "Агрінол" укладено договір купівлі-продажу нафтопродуктів № 15/09, згідно якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця обладнання б/в, металоконструкції б/в, а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити товар за різновидом, ціною та в кількості обумовленій сторонами. Відповідно до умов договору вартість товару визначається в рахунках на дату відвантаження товару. Розрахунки між сторонами проводились після підписання акту прийому-передачі.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України/.

Згідно п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (абз. 1 п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України).

Вимоги вказаних норм діючого законодавства позивачем виконано у повному обсязі, оскільки суми податку, сплачені в ціні придбаних товарів (послуг) підтверджені податковими накладними № 1210013 від 12.01.2011 року та № 2101001 від 21.01.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження того що вищевказаний договір відбувся позивачем надано акти приймання № ПА000000079 від 12 січня 2011 року та № ПА000000253 від 21.01.2011 року, рахунки-фактури № АТ-1210000013 від 12.01.2011 року, № АТ-2001010 від 20.01.2011 року; видаткові накладні № АТ-1210000013 від 12.01.2011 року, № АТ-2001010 від 21.01.2011 року; товарно-транспортні накладні № 12/01-03 від 12.01.2011 року, № 21/01-01 від 21.01.2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав вимоги, передбачені пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, сплативши податок на додану вартість в ціні товарів, придбаних у ТОВ "Торговий дім "Агрінол" , яке, в свою чергу, виконало вимоги статті 201 Податкового кодексу України - видало покупцеві, яким є позивач, належним чином оформлені податкові накладні на визначені та сплачені суми податку.

Податковии органом в тексті Акту перевірки не наведені дані про наявність порушень при аналізі працівниками податкового органу первинної документації щодо даних операцій, натомість робиться висновок про те, що угода між платником податку ВАТ "ПААЗ" та його контрагентом ТОВ "Торговий дім "Агрінол" не мала реального характеру, а вчинялися вони без мети реального настання правових наслідків з метою включення платником податку відповідних до сум до складу податкового кредиту.

Сторони в повному обсязі виконали взяті на себе зобов'язання, здійснили поставку товарів в обумовлені строки покупцю, сторони один до одного претензій не мають, а отже договір між ними укладений та виконаний у встановленому законом порядку.

Виконання договору характеризується дотриманням кожною стороною його умов: передачею майна у власність та його оплатою, що підтверджується матеріалами справи.

Слід зазначити, що Податковий кодекс України не ставить право платника ПДВ на податковий кредит в залежність від дій чи бездіяльності його контрагентів.

Реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Торговий дім "Агрінол" підтверджується первинними та іншими документами, копії яких наявні у справі та були досліджені судом під час розгляду справи.

Отже, ВАТ "ПААЗ" правомірно віднесено до складу податкового кредиту кошти, спрямовані на оплату товару від ТОВ "Торговий дім "Агрінол". Звідси випливає, що позивачем не було вчинено заниження податку на додану вартість.

Встановлені фактичні обставини справи свідчать про те, що позивач виконав усі передбачені законом умови для набуття права на податковий кредит та має документальне підтвердження його.

Відповідно до частини першої статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, обов'язок доведення обставин, які стали підставою для прийняття спірного повідомлення-рішення покладено на податковий орган.

В даному випадку відповідач не довів правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, на відміну від позивача, який довів обґрунтованість вимог, заявлених у позові.

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтава залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі № 2а-1670/4539/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Гуцал М.І.Судді(підпис) (підпис) Зеленський В.В. Пянова Я.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Зеленський В.В.