Ухвала суду № 23529226, 31.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 січня 2012 р.Справа № 2а-1670/4551/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Гуцала М.І.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю представника позивача Лишевського І.І. та представника відповідача Зайця С.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі № 2а-1670/4551/11

за позовом Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (далі по справі - позивач) звернулось до суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області (далі по справі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправними та скасувати податкові повідомленя-рішеня №0000511550/74 від 17.05.2011 року та №0000481550/1649 від 17.05.2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року зазначений позов задоволено .

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000481550/1649 від 17.05.2011 року, яким Приватному підприємству "Виробничо-торгова компанія "Лукас" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 7085 грн. (сім тисяч вісімдесят п'ять гривень), з них: за основним платежем - у сумі 5668 грн. (п'ять тисяч шістсот шістдесят вісім гривень) та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1417 грн. (одна тисяча чотириста сімнадцять гривень).

Визнано протиправним та скасувано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області № 0000511550/74 від 17.05.2011 року, яким Приватному підприємству "Виробничо-торгова компанія "Лукас" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1916 грн. 25 коп. (одна тисяча дев'ятсот шістнадцять гривень двадцять п'ять копійок), з них: сума завищення бюджетного відшкодування - 1533 грн. (одна тисяча п'ятсот тридцять три гривні) та нараховані штрафні (фінансові) санкції - в сумі 383 грн. 25 коп. (триста вісімдесят три гривні двадцять п'ять копійок).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас" витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, відповідач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 року скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів Закону України "Про податок на додану вартість ".

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "Лукас", ідентифікаційний код 23808087, є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради 16.11.1995 року, та взято на податковий облік Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області з 23.11.1995 року за № 2016. Позивач є платником податку на додану вартість з 05.08.1997 року.

У термін з 14.04.2011 року по 27.04.2011 року посадовою особою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції в Полтавській області на підставі наказу № 1896 від 14.04.2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку податкової звітності Приватного підприємства "Виробничо-торгова компанія "Лукас", поданої за червень, вересень, жовтень, грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт № 2617/15-514/23808087 від 27.04.2011 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого по деклараціях за вересень, жовтень, грудень 2010 року завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 5668 грн., та по декларації за червень 2010 року зменшується сума заявленого бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ в сумі 1533 грн.

За висновками перевіряючого дані порушення виникли через включення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ на підставі податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" та Приватним підприємством "Ексімінвест".

17.05.2011 року Кременчуцькою об'єднаною державною податковою інспекцією в Полтавській області на підставі акту перевірки № 2617/15-514/23808087 від 27.04.2011 року винесено податкові повідомлення-рішення № 0000481550/1649, яким Приватному підприємству "Виробничо-торгова компанія "Лукас" збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість" в розмірі 7085 грн., з них: за основним платежем - у сумі 5668 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 1417 грн., та № 0000511550/74, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1916 грн. 25 коп., з них: сума завищення бюджетного відшкодування - 1533 грн., нараховані штрафні (фінансові) санкції - в сумі 383 грн. 25 коп.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з огляду на наступне.

У відповідності до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегією суддів встановлено, що в акті перевірки та оскаржуваних податкових повідомленнях - рішеннях, відповідачем встановлено та зафіксовано порушення Приватним підприємством "Виробничо-торгова компанія "Лукас" вимог п. 198.1, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого по деклараціях за вересень, жовтень, грудень 2010 року завищено податковий кредит та відповідно занижена сума ПДВ, що за підсумками звітного періоду підлягає сплаті платником податку до бюджету в розмірі 5668 грн., та по декларації за червень 2010 року зменшується сума заявленого бюджетного відшкодування в рахунок майбутніх платежів з ПДВ в сумі 1533 грн.

Разом з тим, пунктом 1 розділу ХІХ "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України встановлено, що цей Кодекс набирає чинності з 1 січня 2011 року.

Отже, до спірних правовідносин, які виникли у 2010 році, не можуть застосовуватися норми матеріального права Податкового кодексу України, зокрема, стаття 198, що набрав чинності з 01 січня 2011 року. Спірні правовідносини регламентуються нормами Закону України "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент їх виникнення.

Законом України "Про податок на додану вартість" (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) визначено коло платників податку на додану вартість, об'єкти, база, ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

У відповідності до п.п 7.4.1. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі -Закон) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Податкова накладна відповідно до пп. 7.2.6. п. 7.2. ст. 7 Закону видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно із пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп. 7.2.6.).

З огляду на викладені положення Закону, для отримання права сформувати податковий кредит із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у своїй господарській діяльності.

У відповідності пп. 7.2.4. п. 7.2. ст. 7 Закону передбачено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

При цьому, відповідно до п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Колегією суддів встановлено, що між Приватним підприємством "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" (Продавець) 02.04.2010 року укладено договір купівлі-продажу № 185, згідно якого Продавець зобов'язується передавати у власність Покупця товар, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість згідно умов цього Договору у відповідності до направленого на адресу Продавця замовлення на товар (п. 1.1 Договору). Найменування товару, одиниці виміру, кількість товару, ціна товару вказані у накладних, які є невід'ємною частиною Договору. Продавець надає Покупцю необхідні документи на товар (п. 1.2 Договору). Поставка товару здійснюється транспортом Продавця за домовленістю з Покупцем (п. 4.2 Договору).

На виконання умов договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" виписано податкові накладні: від 17.06.2010 року № 1914 на придбання стрейч 17мкм 500мм в кількості 500 кг на загальну суму 9200 грн. (з них, ПДВ - 1533 грн. 33 коп.) ( І том, а.с. 39); від 08.09.2010 року № 4596 на придбання стрейч 17мкм 500мм 1500м М в кількості 850 кг на загальну суму 15810 грн. (з них, ПДВ - 2635 грн.) (І том, а.с. 42); від 18.10.2010 року № 6214 на придбання стрейч 17мкм 500мм (ручна) в кількості 850 кг та стрейч 20мкм 500мм машинна (по нетто) в кількості 14,3 кг на загальну суму 16099 грн. 86 коп. (з них, ПДВ - 2683 грн. 31 коп.) (І том, а.с. 46), копії яких наявні у матеріалах справи.

Також колегією суддів встановлено, що між Приватним підприємством "Виробничо-торгова компанія "Лукас" (Покупець) та Приватним підприємством "Ексімінвест" (Постачальник) 02.12.2010 року укладено договір № 0212/4, згідно якого Постачальник зобов'язується передавати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар (сировину харчового призначення) за ціною, в кількості та асортименті, що вказані у відповідних Специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного Договору (п. 1.1 Договору). Поставка товару здійснюється самовивозом (транспортом Покупця) (п. 2.1 Договору).

Згідно специфікації № 1 до договору № 0212/4 від 02.12.2010 року (а.с. 30) Постачальник передає у власність Покупця альбумін яєчний у кількості 20 кг на загальну суму 2100 грн.

На виконання умов договору Приватним підприємством "Ексімінвест" виписано податкову накладну від 08.12.2010 року № 4 на придбання альбуміну яєчного у кількості 20 кг на загальну суму 2100 грн. (з них, ПДВ - 350 грн.) ( І том, а.с. 32).

Колегією суддів встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" та Приватне підприємство "Ексімінвест", як на момент складення та видачі податкових накладних, так і на момент розгляду справи судом, включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що підтверджується спеціальними витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Із акту перевірки № 666/23-3/37305099 від 22.03.2011 року (а.с. 112-113) вбачається, що Приватне підприємство "Ексімінвест" зареєстровано платником податку на додану вартість з 13.10.2009 року, свідоцтво № 100305405.

Згідно акту перевірки № 603/23-05/36988381 від 09.03.2011 року (а.с. 116-117) Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" зареєстровано платником податку на додану вартість з 25.03.2010 року, свідоцтво № 100276399.

Доказів анулювання свідоцтв платників податку на додану вартість вказаних підприємств як станом на момент видачі податкових накладних, так і на час розгляду справи судом, відповідачем суду не надано.

Із акту перевірки вбачається, що порушень у оформленні податкових накладних, виписаних Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" та Приватним підприємством "Ексімінвест", перевіряючими під час проведення перевірки не встановлено.

Крім того, згідно листа Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" за підписом директора К.Т.Асюкова, копія якого наявна у матеріалах справи, ОСОБА_4 наділена правом складати та засвідчувати власним підписом податкові накладні, у тому числі, податкові накладні № 6214 від 18.10.2010 р., № 4596 від 08.09.2010 р., № 1914 від 17.06.2010 р.

Податкова накладна Приватнимого підприємства "Ексімінвест" від 08.12.2010 року № 4 підписана директором Б.І. Пилипяк.

Матеріалами справи підтверджено, що згідно зазначених вище податкових накладних позивачем включено відповідні суми, сплачені у складі ціни за товари, до складу свого податкового кредиту відповідного періоду та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість, копії яких наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Перевезення та фактичне отримання позивачем товарів згідно укладених договорів з Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" та Приватним підприємством "Ексімінвест" підтверджується видатковими накладними: від 17.06.2010 року № КИ0/0001914 (стрейч 17мкм 500мм в кількості 500 кг, сума ПДВ 1533 грн. 33 коп.), від 08.09.2010 року № КИ0/0004596 (стрейч 17мкм 500мм 1500м М в кількості 850 кг, сума ПДВ 2635 грн.), від 18.10.2010 року № КИ0/0006214 (стрейч 17мкм 500мм (ручна) в кількості 850 кг та стрейч 20мкм 500мм машинна (по нетто) в кількості 14,3 кг, сума ПДВ 2683 грн. 31 коп.), № НФ-0000004 від 08.12.2010 року (альбумін яєчний у кількості 20 кг, сума ПДВ - 350 грн.) та товарно - транспортними накладними: від 17.06.2010 року, від 09.09.2010 року, від 18.10.2010 року № 426/2, копії яких наявні у матеріалах справи, та які надавалися позивачем перевіряючим під час проведення перевірки, про що відображено на стор. 1-2 акту перевірки.

З матеріалва справи вбачається, що перевезення альбуміну яєчного у кількості 20 кг здійснено позивачем самовивозом із м. Львова, що відповідає умовах договору, тому товарно-транспортна накладна на перевезення 20 кг альбуміну яєчного не складалася.

Зауваження щодо складення зазначених вище первинних документів бухгалтерського обліку в акті перевірки відсутні.

Також з матеріалів справи вбачається, що придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" та Приватного підприємства "Ексімінвест" товар зберігався з моменту надходження і до дати використання у власній господарській діяльності в складських приміщеннях за адресою: м. Кременчук, вул. Чкалова, 186, які перебувають у приватній власності позивача згідно договору купівлі - продажу будівель та споруд військового містечка № 70 від 01.02.2006 року, укладеного між Зовнішньо-торгівельним колективним підприємством "Граніт" та позивачем, копія якого наявна у матеріалах справи.

На підтвердження факту надходження товару на склад та використання його у власній господарській діяльності позивачем надано картки аналітичного обліку, підписані головним бухгалтером підприємства, за період з 01.06.2010 року по 12.07.2010 року (том І, а.с. 147), з 02.09.2010 року по 21.09.2010 року (том І, а.с. 198), з 18.10.2010 року по 11.11.2010 року (том ІІ, а.с. 1), з 01.12.2010 року по 20.12.2010 року (том І а.с. 136), накладні - вимоги на відпуск/внутрішнє переміщення матеріалів від 30.06.2010 року, 01.07.2010 року, 05.07.2010 року, 12.07.2010 року, 08.09.2010 року, 09.09.2010 року, 21.09.2010 року, 07.11.2010 року, 08.11.2010 року, 09.11.2010 року, 10.11.2010 року, 11.11.2010 року, 20.12.2010 року, відомості передачі готової продукції на склад, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Розрахунок за товари між позивачем та контрагентами проводився у безготівковій формі на загальну суму 43209 грн. 86 коп. Платіжні доручення № 1427 від 07.07.2010 року, № 2290 від 29.09.2010 року, № 2713 від 08.11.2010 року, № 3088 від 14.12.2010 року наявні у матеріалах справи.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Із акту перевірки вбачається, що Приватне підприємство "Виробничо-торгова компанія "Лукас" має право на здійснення таких видів діяльності за КВЕД: 15.82.0 Виробництво сухарів, печива, пирогів і тістечок тривалого зберігання, 15.84.0 Виробництво какао, шоколаду та цукристих кондитерських виробів,, 45.21.1 Будівництво будівель, 51.90.0 Інші види оптової торгівлі, 63.40.0 Організація перевезення вантажів, 71.10.0 Оренда автомобілів.

Згідно технологічних інструкцій, копії яких наявні у матеріалах справи, альбумін яєчний (білок яєчний сухий) використовується позивачем при виготовленні цукерок.

З матеріалів справи слідує, що стрейч-плівка використовується позивачем у виробництві для пакування продукції. У подальшому позивач використовував придбані товари у власному виробництві та реалізовував готову продукцію іншим суб'єктам господарювання: ТОВ "Свєлар", ТОВ "ТГ "Союз", ТОВ ВКФ "Юлія-1", ТОВ "Експансія", ТОВ "ФОЗЗІ-ФУД", ПП "Берта Плюс", ПП "ТД "Солодкий світ", ТОВ "Асканія - Прод", ТОВ ПФ "ВИОЛА". Копії видаткових накладних, товарно - транспортних накладних наявні у матеріалах справи.

Отже, до розміру податкового кредиту позивачем було включено суми ПДВ, сплачені у складі ціни фактично придбаних товарів, із метою здійснення господарської діяльності.

Щодо твердження відповідача, що обов'язковою підставою для включення сум ПДВ до податкового кредиту є сплата цих сум до державного бюджету України контрагентами, суд зазначає наступне.

Добросовісний платник податків, який в силу покладеного на нього законами обов'язку щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за не виконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо цього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Колегією суддів встановлено, що акти про відсутність даних контрагентів позивача за своїм місцезнаходженням складено 03.03.2011 року (ТОВ "Компанія "Істсервіс") та 21.03.2011 року (Приватне підприємство "Ексімінвест"). Тоді як спірні договори були укладені та їх умови виконані позивачем та його контрагентами у червні-грудні 2010 року.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження відсутності Приватного підприємства "Ексімінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" за своїм місцезнаходженням у червні-грудні 2010 року.

Згідно Спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с 80-83) Приватне підприємства "Ексімінвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" мають право здійснювати, зокрема, інші види оптової торгівлі (51.90.0).

Колегії суддів не надано доказів на підтвердження обставин щодо відсутності ділової мети у позивача під час вчинення господарських операцій при купівлі товарів у контрагентів Приватного підприємства "Ексімінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс", а також щодо обізнаності позивача з можливим протиправним характером дій своїх контрагентів за укладеними договорами.

Крім того, вироками судів, які набрали законної сили, ознаки узгоджених кримінально - карних дій в діях працівників позивача та його контрагентів Приватного підприємства "Ексімінвест" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Істсервіс" не встановлені.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Згідно із пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 Цивільного кодексу України : 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін.

Між тим, як зазначено вище, податковим органом доказів безтоварного характеру операцій, що здійснені платником податку на додану вартість та доказів наявності умислу хоча б у однієї із сторін станом на момент укладення угод, спрямованого на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, не надано.

З огляду на частину 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено факт порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість".

Отже, колегія суддів, підтверджує, що при прийнятті судового рішення у справі суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ст.198, 200, п.1 ч.1 ст.205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.07.2011р. по справі № 2а-1670/4551/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Гуцал М.І.Судді Зеленський В.В. Пянова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 06.02.2012 р.