Ухвала суду № 23529159, 17.01.2012, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2012 р.Справа № 2а-1870/1660/11Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Русанової В.Б. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Бондаровець Г.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2011р. по справі № 2а-1870/1660/11

за позовом Приватного підприємства "Комерційна фірма "Агроексім"

до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 17 травня 2011 року позовні вимоги Приватного підприємства "Комерційна фірма "Агроексім" (далі - ПП "КФ "Агроексім") до Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області (далі - Конотопська МДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та податкової вимоги були задоволені.

Визнано протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення видане Конотопською МДПІ 16 березня 2011 року № 0000212311, яким визначено податкове зобов'язання ПП "КФ "Агроексім" з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 43 374 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 10843 грн. 50 коп.

Визнано протиправною та скасувати податкову вимогу видану Конотопською МДПІ 05 квітня 2011 року № 83, якою ПП - "КФ "Агроексім" зобо`язано сплатити податковий борг в сумі 54214 грн. 50 коп.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП "КФ "Агроексім" судовий збір, сплачений при зверненні до суду в сумі 3 грн. 40 коп.

Не погодившись з даною постановою суду, Конотопською МДПІ подано апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати оскаржувану постанову прийняти нове судове рішення яким відмовити в задоволенні позовних вимог

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про їх обґрунтованість. Апелянт вказує, що позивачем було безпідставно віднесено до складу валових витрат суму витрат по договорам-дорученням, укладеними із приватними підприємцями: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9

Так, під час перевірки було встановлено, що ПП "КФ "Агроексім" у період з квітня 2010 року здійснювало придбання великої рогатої худоби (далі - ВРХ) від різних сільгоспвиробників з послідуючою її реалізацією Відкритому акціонерному товариству «Конотопм'ясо» (далі - ВАТ «Конотопм'ясо»). В свою чергу, позивачем, як заготівельником відповідно до умов договорів, було фактично самостійно здійснено закупівлю ВРХ у сільгоспвиробників, без залучення вище зазначених приватних підприємців.

Відповідач вказав, що оскільки сільгоспвиробники самостійно, своїми силами готують ВРХ, зважують та навантажують на транспортні засоби для продажу на ПП КФ «Агроексім», транспортні засоби надає за свій рахунок ПП КФ «Агроексім», то віднесення позивачем до складу валових витрат послуг вище зазначених підприємців-заготівельників є безпідставною, оскільки позивачем не було доведено необхідності їх залучення. Вважає , що віднесення позивачем даних витрат до складу валових витрат є неправомірним, оскільки не пов'язане із господарською діяльністю підприємства та спрямоване лише на незаконне формування валових витрат по податку на прибуток, без наміру фактичного виконання господарських зобов'язань за цими договорами.

Представник відповідача в судове засідання не з"явився. До суду надійшло клопотання з проханням розгляд справи проводити без участі представника Конотопської МДПІ.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що отримані позивачем від приватних підприємців ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9 послуги із закупівлі ВРХ від сільгоспвиробників за договорами-дорученнями безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю підприємства, оскільки є складовою частиною діяльності, що направлена на отримання доходу. Посилання податкового органу на недоведеність позивачем необхідності залучення вище зазначених приватних-підприємців спростовується матеріалами справи. Крім того відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, у відповідності до вимог ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), не було надано доказів економічної недоцільності залучення позивачем для виконання вище зазначених робіт приватних підприємців: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, та як наслідок, не доведено юридичної та фактичної обґрунтованості прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів з даним висновком суду погоджується виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги.

Співробітниками Конотопською МДПІ у період з 31.01.2011 року по 18.02.2011 року проведено планову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено Акт 78/23-3/33322090 від 25.02.2011 року.

На підставі даного акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000212311 від 16.03.2011 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 54 217 грн. 50 коп., у т.ч. за основним платежем 43 374 грн. та за штрафними санкціями 10843 грн. 50 коп.

Фактичною підставою для винесення оскаржуваних податкового повідомлення-рішення слугував викладений в акті перевірки висновок контролюючого органу про безпідставне віднесення позивачем до складу валових витрат витрати по договорам-дорученням, укладеними із приватними підприємцями: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8., ОСОБА_9, оскільки позивачем не було доведено економічної обґрунтованості залучення вище зазначених осіб.

Перевіряючи правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Колегія суддів зазначає, що до складу витрат, безпосередньо пов'язаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) згідно із Законом України №283/97-ВР.

Так, згідно з п.1.32 ст.1 Закону України №283/97-ВР господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Відповідно п.5.1 ст.5 вище зазначеного Закону, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

У відповідності до п.5.2.1. п.5.1 ст.5 Закону України №283/97-ВР суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, утому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7 цієї статті.

Згідно із абз. 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України №283/97-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як вбачається з матеріалів справи, ПП "КФ "Агроексім" (Довіритель) в квітні, серпні-вересні 2010 року укладено договори-доручення на закупівлю худоби від сільськогосподарських товаровиробників з приватними підприємцями (Повірені), а саме: ПП ОСОБА_2, ПП ОСОБА_3, ПП ОСОБА_4, ПП ОСОБА_5, ПП ОСОБА_6, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_9

Відповідно до умов вище зазначених договорів, Повірені зобов'язувались від імені та за рахунок ПП КФ "Агроексім" здійснювати закупівлю м'яса великої рогатої худоби та свиней у живій вазі на території України у товаровиробників для потреб Довірителя.

Колегія суддів зазначає, що виконання умов вище зазначених договорів-доручень було оформлено відповідними актами виконаних робіт.

Оплата за поставлену товаровиробниками ВРХ проведена ПП КФ "Агроексім" в повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи накладними.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст. 9 вище зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність зв'язку послуги з господарською діяльністю підприємства.

З матеріалів справи вбачається, що первинні документи, надані позивачем при проведенні перевірки та під час судового розгляду оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині того, що діяльність П.П. ОСОБА_2, П.П. ОСОБА_3, П.П.ОСОБА_4, П.П. ОСОБА_5, П.П. ОСОБА_6, П.П. ОСОБА_7, П.П. ОСОБА_8., П.П. ОСОБА_9, яка була проведена відповідно до договорів-доручень, а саме надання робіт із закупівлі ВРХ від сільськогосподарських товаровиробників є складовою частиною та безпосередньо пов'язано з господарською діяльністю ПП КФ "Агроексім" та направлена на отримання останнім доходу.

Посилання контролюючого органу про відсутність потреби в залученні інших осіб через наявність на наявність в штаті ПП КФ "Агроексім" працівників, якими може здійснюватись закупівля худоби, колегія суддів вважає неправомірними, в штатному розкладі позивача немає жодної штатної одиниці заготівельника ВРХ, а наявність менеджера по закупівлях ВРХ (0,25 ставки) та зоотехніка (0,5 ставки) не може свідчити про відсутність необхідності у позивача використовувати послуги підприємців-заготівельників.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем не було доведено економічної обґрунтованості залучення інших осіб для виконання роботи із закупівлі ВРХ від сільськогосподарських товаровиробників, колегія суддів вважає необґрунтованими та такими, що спростовуються матеріалами справи.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучі суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову, не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не надав доказів економічної необґрунтованості залучення позивачем П.П. ОСОБА_2, П.П. ОСОБА_3, П.П.ОСОБА_4, П.П. ОСОБА_5, П.П. ОСОБА_6, П.П. ОСОБА_7, П.П. ОСОБА_8., П.П. ОСОБА_9 до виконання робіт із закупівлі ВРХ від сільськогосподарських товаровиробників та відсутності факту отримання від них зазначених послуг.

Щодо задоволення позовних вимог в частині визнання протиправною та скасування податкової вимоги Конотопськї МДПІ 05.04.2011 року № 83, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 59.1. ст. 59 Податкового кодексу України (далі - ПК України) встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог чинного законодавства єдиною підставою для направлення податковим органом податкових вимог, є наявність у платника податків на момент їх направлення узгодженої суми грошового зобов'язання.

Разом з тим, відповідно о п. 56.18 ст. 56 ПК України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач до суду із вище зазначеним позовом звернувся 24.03.2011 року, контролюючим органом оскаржувану вимогу було винесено 05.04.2011 року, тобто після звернення позивача до суду із позовом про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки позивачем було реалізоване своє право на оскарження у судовому порядку податкового повідомлення-рішення, то визначені ним суми податкового зобов'язання не набули статусу узгоджених. В зв'язку з чим, податковий орган в порушення вимог діючого законодавства направив позивачу оскаржувану податкову вимогу.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність достатніх підстав у податкового органу для прийняття оскаржуваної податкової вимоги.

Оцінюючи дії відповідача на відповідність критеріям зазначеним в ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідач не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів визначення позивачу суми податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств за спірним податковим повідомленням-рішенням та податковою вимогою, як наслідок, суд першої інстанції дійшов до правомірного висновку про обґрунтованість позовних вимог.

З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Конотопської міжрайонної державної податкової інспекції Сумської області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 17.05.2011р. по справі № 2а-1870/1660/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В.Судді(підпис) (підпис) Русанова В.Б. Спаскін О.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 23.01.2012 р.