Ухвала суду № 23526892, 30.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-2415/11/0170

30.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент"- Волкової Марини Ігорівни,

представника відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим- Терещенко Інни Сергіївни,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Євдокімова О.О.) від 25.05.2011 у справі № 2а-2415/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" (вул. Кулиняк, 15, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98400)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим (вул. Сімферопольська, 3, м. Бахчисарай, Автономна Республіка Крим, 98403)

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2011 у справі № 2а-2415/11/0170 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим № 0000770023/0 від 19.11.2010.

Визнано протиправним та скасовано повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим № 0000770023/1 від 15.12.2010.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 30.11.2011, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача підтримав апеляційну скаргу, просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Континент", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги ґрунтуються на положеннях ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та мотивовані тим, що підприємством позивача було отримано від контрагента продукцію і відповідні податкові накладні, на підставі яких позивач включив зазначений в них ПДВ, сплачений постачальнику товару, до податкового кредиту. Однак відповідач в порушення норм чинного законодавства безпідставно зменшив суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2010 року на 1127493,00 грн. та за липень 2010 року на 157043,00 грн., про що прийняв спірні податкові повідомлення-рішення. Також позивач зазначає, що контрагент -Фірма "Олівер" був належним чином зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності і платником податку на додану вартість. Контрагент виписував податкові накладні, а позивач сплачував кошти за придбаний товар. Всі господарські операції позивача підтверджуються документально. Сплата за товари, придбані позивачем була здійснена відповідно до умов договору.

Суд першої інстанції позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, посадовими особами відповідача з 28.10.2010 по 11.11.2010 проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника у банку за червень, липень 2010 року.

За результатами проведення вказаної перевірки 11.11.2010 відповідачем складений акт № 95/23/30328811, в якому зафіксовано порушення позивачем п. 1.8 ст.1 та п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за червень 2010 року на 1127493,00 грн. та за липень 2010 року на 157043,00 грн., та який покладений у підставу прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення №0000770023/0 від 19.11.2010, яким зменшено суму бюджетного відшкодування на 1284536,00 грн.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 №168/97-ВР, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При цьому згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання (загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом - п.1.6 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість") звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20% від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи почали такі основні фонди використовуватися у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював такий платник податку оподатковані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

У відповідності до п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Як вбачається з матеріалів справи, на думку відповідача позивач повинен був в звітності по ПДВ відобразити результати планової документальної перевірки (акт №83/23/27/3032881 від 15.03.2010, в якому було зменшено суму податкового кредиту на усю суму значення рядку 26 декларації ПДВ на кінець періоду, що перевірявся), та результати камеральної перевірки декларації ПДВ за квітень 2010 року (акт № 322/40/15-02/30328811 від 16.09.2010). Це призвело до порушення позивачем п. 1.8 ст.1 та п. 7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за червень 2010 року на 1127493,00 грн. та за липень 2010 року на 157043,00 грн.

Однак ці доводи є неспроможними, оскільки, як вбачається з матеріалів справи, позивач не погодившись з повідомленнями-рішеннями відповідача, прийнятими на підставі акту № 83/23/27/3032881 від 15.03.2010, оскаржив їх до суду. Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2010 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Континент" задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення -рішення Державної податкової інспекції в Бахчисарайському районі АР Крим від 26.03.2010 №0000400023\0; від 26.03.2010 №0000350023\0; від 23.04.2010 №0000400023\1; від 23.04.2010 №0000350023\1; від 06.07.2010 №0000400023\2; від 06.07.2010 №0000350023\2. Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2010 апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АР Крим залишено без задоволення; постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2010 у справі № 2а-7983/10/14/0170 залишено без змін.

Відповідно до вказаних судових рішень судами визнано право позивача на нарахування податку та включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість, через що обставини викладені в акті перевірки від 15.03.2010 № 83/23/30328811 не є підставою для винесення відповідачем податкових повідомлень-рішень, а тому їх визнано протиправними та скасовано.

В акті перевірки № 95/23/30328811 відповідач також зазначає, що одним з основних постачальників періоду, що перевірявся, є Фірма "Олівер", яка є підприємством-транзитером, який в свою чергу формує податковий кредит з підприємствами, котрі мають стан відмінні від нуля, які мають ознаки сумнівності та з підприємствами в котрих директор ТОВ "Олівер" значиться директором чи головним бухгалтером.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції. що така позиція відповідача є безпідставною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, певна продукція придбана позивачем відповідно до договору № 13 від 17.01.2007 та додаткової угоди від 28.12.2009, укладеного між позивачем та контрагентом -Фірмою "Олівер", що підтверджується залученими до матеріали справи документами бухгалтерського та податкового обліку, а саме: товарно-транспортні накладні, рахунки-фактури, видаткові накладні, податкові накладні, реєстр отриманих податкових накладних, платіжні доручення.

Судом першої інстанції встановлено, що контрагент позивача -Фірма "Олівер" на момент укладення договору та виписки податкових накладних перебував платником податку на додану вартість, що повністю відповідає приписам Закону № 168, тому мав права укладати договори та виписувати податкові накладні.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 25.05.2011 у справі № 2а-2415/11/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська