Ухвала суду № 23526342, 30.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3088/11/0170

30.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Щепанської О.А.,

суддів Іщенко Г.М. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Міщенко М.М.

за участю сторін:

представника позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Факт-Т"- Домарацького Дмитра Ростиславовича,

представника відповідача, Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим- Григор'єва Іллі Олександровича,

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Трещова О.Р.) від 16.05.2011 у справі № 2а-3088/11/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Факт-Т" (вул. Дачна, 115-А, с. Перевальне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97578)

до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим (вул. Бєлова, 2, с. Мирне, Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим, 97503)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2011 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Факт-Т" до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим - задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим № 0009632301/0 від 12.10.2010, № 0009632301/1 від 08.11.2010, № 0009632301/2 від 23.12.2010 року в частині донарахування основного платежу в сумі 5484,45 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на суму податку в розмірі 27 242,23 грн.

Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.2011 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.

У судовому засіданні, призначеному до розгляду на 30.11.2011, представник позивача заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін; представник відповідача підтримав апеляційну скаргу просив рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову.

Згідно з ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

На підставі та за правилами ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факт-Т", звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення -рішення №0009632301/0 від 12.10.2010 в частині донарахування основного платежу в сумі 54484,45 грн. та штрафних санкцій, нарахованих на суму податку.

В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та просив суд визнати неправомірними та скасувати податкові повідомлення - рішення №0009632301/0 від 12.10.2010, № 0009632301/1 від 08.11.2010, № 0009632301/2 від 23.12.2010 в частині донарахування основного платежу в сумі 54484,45 грн. та штрафних санкцій,, нарахованих на суму податку в розмірі 27 242,23 грн.

Суд першої інстанції уточнені позовні вимоги задовольнив.

Судова колегія, вислухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, на підставі направлення №330/23-01 від 25.08.2010, направлення №348/23-01 від 08.09.2010, виданих ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим, згідно із п.1 ст. 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990 № 509-ХII та відповідно до плану -графіка проведення планових виїзних перевірок суб'єктів господарювання була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Факт -Т" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 30.06.2010, за результатами якої було складено акт перевірки № 1740/23-01/24030721 від 28.09.2010.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", яке виразилося у заниженні податкового кредиту, на підставі чого позивачу донараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 57483,00 грн.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що спірні правовідносини у справі виникли у зв'язку з висновком ДПІ в Сімферопольському районі АР Крим про відсутність у позивача права на включення у склад податкового кредиту у періоді, що перевірявся, суми ПДВ у загальному розмірі 57483,00 грн. за податковими накладними, виписаними у минулих податкових періодах, що на думку відповідача свідчить про порушення позивачем положень п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З даними висновками податкової інспекції судова колегія погодитися не може у зв'язку з наступним.

Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, уразі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджених податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.п. 7.2.6 цього пункту).

Матеріали справи свідчать про те, що податковий кредит у сумі 57483,00 грн., що був включений позивачем у декларації з ПДВ за період, що перевірявся, підтверджений належними податковими накладними.

Але, суть спору полягає у тому, що податкова інспекція вважає, що позивачем неправомірно було включено суму 57483,00 грн. у склад податкового кредиту, оскільки податкові накладні на вказану суму були виписані продавцями товарів (послуг) у інші податкові періоди, а саме: позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту в декларацї з ПДВ за січень 2008 року суми податкового кредиту згідно податкових накладних за червень, липень, грудень 2007 року.

На думку відповідача, оскільки позивач не звернувся до податкового органу з заявою зі скаргою на постачальників товарів (послуг) про те, що ними не надано податкові накладні у порядку, визначеному п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, то у позивача немає право на включення суми ПДВ у розмірі 57483,00 грн. у склад податкового кредиту.

Але, судова колегія вважає помилковими такі висновки податкового органу, оскільки положення п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлює не обов'язок платника податку щодо звернення з відповідною заявою та скаргою на постачальника товарів (послуг), а його право на таке звернення, що у свою чергу обумовлює його право на включення у склад податкового кредиту суми ПДВ у відповідному податковому періоді без отримання податкової накладної.

Позивач не скористався таким правом і включив ПДВ у сумі 57483,00 грн. у склад податкового кредиту у податковому періоді, коли податкові накладні були фактично ним отримані. Факт отримання податкових накладних на загальну суму 57483,00 грн. у тих податкових періодах, коли суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту, підтверджується матеріалами справи. Тому включення позивачем суми ПДВ 57483,00 грн. у склад податкового кредиту виходячи з дати отримання податкових накладних повністю відповідає положенням Закону України "Про податок на додану вартість".

Відповідачем не надано судової колегії доказів того, що податкові накладні на суму 57483,00 грн. були отримані позивачем не у тих податкових періодах, коли суми ПДВ були включені у податковий кредит, а будь у якому іншому податковому періоді.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч. 1 та 4 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Враховуючи, що податковий кредит з ПДВ у розмірі 57483,00 грн. підтверджений належними доказами - податковими накладними, факт здійснення господарських операцій відповідачем не спростовується, у судової колегії немає правових підстав для висновку про відсутність у позивача права на податковий кредит у сумі 57483,00 грн.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Все вищенаведене дає судовій колегії право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 195, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Сімферопольському районі Автономної Республіки Крим - залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.05.11 у справі № 2а-3088/11/0170- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 05 грудня 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.А.Щепанська

Судді підпис Г.М. Іщенко

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.А.Щепанська