Ухвала суду № 23526390, 29.11.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6318/11/0170/4

29.11.11 м. Севастополь Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Щепанської О.А. ,

Кучерука О.В.

секретар судового засідання Кисельова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим"- ОСОБА_2, довіреність № 23 від 11.10.10

представник відповідача, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим- не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 21.07.11 у справі № 2а-6318/11/0170/4

за позовом Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" (вул. Г. Сталінграда, 12, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95047)

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. М. Залки, 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2011 адміністративний позов Публічного акціонерного товариства "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" задоволено: визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 11.05.2011 №0000414001 про визначення Публічному акціонерному товариству "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 17924,70 грн., у тому числі: 12107,24 грн. за основним платежем, 5817,46 грн. за штрафними санкціями, вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2011 скасувати, в задоволенні позову відмовити.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язани діяти на підставах, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що для органів державної податкової служби таким доказом є акт документальної перевірки, в якому згідно з пунктом 1.7 розділу 1 та пунктом 2 розділу 2 Порядку оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового та валютного законодавства суб'єктами підприємницької діяльності - юридичними особами, їх філіями, відділеннями та іншими відокремленими підрозділами, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 №327 зазначено, що факти виявлених порушень податкового і валютного законодавства в акті документальної перевірки повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі, з посиланням на первинні документи, що підтверджують наявність зазначених фактів та на підставі яких вчинені записи у податковому та бухгалтерському обліку, з наведенням кореспонденції рахунків та інших доказів, що достовірно підтверджують наявність факту порушення, із зазначенням змісту порушень.

Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування факту виявлених порушень є підстави для визначення платнику податкових зобов'язань.

При апеляційному перегляді справи встановлено, що 11.05.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим прийнято податкове повідомлення-рішення №0000414001 про визначення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 12107,24 грн.; за штрафними санкціями, застосованими на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України - 5817,46 грн.

Передумовою визначення Публічному акціонерному товариству "Пивобезалкогольний комбінат "Крим" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем - 12107,24 грн. та за штрафними санкціями в сумі 5817,46 грн. став акт від 12.04.2011№145/40-01/05513847 документальної невиїзної перевірки позивача з питань дотримання норм податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" та Приватним підприємством "Севелітстрой" за період з 01.10.2010 по 31.01.2011.

Перевіркою встановлено порушення позивачем частин першої, п'ятої статті 203, пунктів 1, 2 статті 215, статті 228 Цивільного кодексу України, підпункту 7.2.3 пункту 7.2, підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України Про податок на додану вартість" (чинний до 01.01.2011), що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість на суму 12107,24грн.

Відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України обов'язковою умовою проведення невиїзної перевірки є надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Як свідчать матеріали справи, позивачем із Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" укладено договір від 10.05.2010№115/87, за яким останнє зобов'язувалось поставити позивачу запірну арматуру, металопрокат та будівельні матеріали.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що факти поставки підтверджуються витратними накладними, копії яких долучено до матеріалів справи, факти сплати договірної вартості та податку на додану вартість- платіжними дорученнями.

Відповідно до частики третьої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що згідно реєстру отриманих податкових накладних позивач отримав від Приватного підприємства "Бренд Строй" відповідні накладні, які судом першої інстанції були досліджені, їх копії долучено до матеріалів справи і порушень щодо їх форми та порядку заповнення судом не встановлено, відповідач про такі порушення не зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором від 09.11.2010 №09/11-10 Приватне підприємство "Севелітстрой" зобов'язалось перед позивачем виконати електромонтажні роботи по зовнішньому електрозабезпеченню виробничого приміщення 81,84 кв. м по вул. М. Донського, 6А згідно із технічними умовами, наданими замовником, і підготувати технічну документацію, узгоджену в Відкритому акціонерному товаристві "Крименерго".

До складу податкового кредиту позивачем віднесено суми податку, сплачені в ціні електромонтажних робіт, за податковою накладною від 18.11.2010№1868 на суму податку на додану вартість 1333,33 грн., виписаною ПП "Севелітстрой", сплата вартості робіт з податком на додану вартість підтверджується платіжним дорученням від 17.11. 2010.

Отже позивачем віднесено до складу податкового кредиту суми податку, сплачені за наслідками господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" та Приватним підприємством "Севелітстрой".

Податковим органом проведено перевірки вказаних осіб, встановлено проведення ними безтоварних операцій із ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ", на підставі яких ці особи сформували податковий кредит у жовтні-грудні 2010 року. За даними акту перевірки ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ" відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням, господарські операції із цими контрагентами не мали на меті досягнення правових наслідків, обумовлених відповідними правочинами, правочини носять ознаки фіктивних і таких, що направлені на ухилення від оподаткування.

Недоречними визнаються судовою колегією посилання в апеляційній скарзі на порушення вимог закону при здійсненні господарських операцій за ПП "Фрегат ХХІ" і ПП "Родіна ХХІ", оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що ПП "Фрегат ХХІ" або ПП "Родіна "ХХІ" є "ланкою" у ланцюгу постачання саме того товару, який є предметом договору позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що предметом договірних відносин позивача із Приватним підприємством "Севелітстрой" є електромонтажні роботи та оформлення документації, а в акті перевірки жодним чином не роз'яснено впливу правочинів ПП "Севелітстрой" із ПП "Фрегат ХХІ" або ПП "Родіна "ХХІ" на можливість виконання договірних зобов'язань ПП "Севелітстрой" із позивачем у справі.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок першої інстанції про те, що як за Законом України «Про податок на додану вартість»та і за Податковим кодексом України необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (робіт, послуг) сум податку на додану вартість є факт їх придбання з метою їх використання в господарській діяльності.

Отже, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що позивач підтвердив дані податкового обліку достовірними первинними документами, які складені за наслідками фактичного здійснення господарських операцій.

Судом першої інстанції безспірно встановлені обставини реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку.

Помилковими вважаються доводи апеляційної скарги про порушення позивачем правил оподаткування пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених котрагентами позивача - Товариством з обмеженою відповідальністю "Бренд Строй" та ПП "Севелітстрой" із іншими особами - ПП "Фрегат ХХІ" та ПП "Родіна ХХІ", оскільки ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин. Невиконання зобов'язань перед бюджетом постачальниками у ланцюгу постачання є підставою для застосування заходів відповідальності виключно до таких постачальників, і само по собі не свідчить про порушення правил оподаткування позивачем.

Судова колегія відмічає, що позивач при проведені господарських операцій зі своїм постачальником оформив первинні документи, які і відобразив в своєму податковому обліку, що не заперечувалось відповідачем. Недостовірність жодного з цих документів не встановлена.

Саме ж по собі припущення контролюючого органу щодо можливої несплати постачальниками підприємства по ланцюгу необхідних сум податку на додану вартість до бюджету не може слугувати достатньою підставою для відмови позивачеві в одержанні бюджетного відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що законодавство України, чинне на час виникнення спірних відносин, не ставить виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит в залежність від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Зазначений висновок узгоджується із позицію, викладеною у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справах №21-42а10 та 21-47а10, за позовами Закритого акціонерного товариства "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської об'єднаної державної податкової інспекції в Закарпатській області, які є обов'язковими для всіх судів України, в силу положень частини першої статі 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, правомірність такої позиції підтверджується практикою Європейського суду з прав людини, яку суди повинні застосовувати як джерело права, відповідно до положень статті 17 Закону України від 23.02.2006 №3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Так, у справі "БУЛВЕС"АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.2009 зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Судова колегія вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що у податкового органу не було визначених законом підстав визначати позивачу суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у спірному податковому повідомленні-рішенні.

Слід зазначити, що застосування санкцій у цьому податковому повідомленні-рішенні обумовлено визначенням суми грошового зобов'язання за результатами документальної перевірки. Оскільки судом встановлено помилковість відповідних висновків податкового органу, то і для застосування штрафних санкцій теж не має правових підстав.

Особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії (стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не надані відповідні докази порушення позивачем правил оподаткування, а надані позивачем письмові пояснення, зокрема, реальне виконання сторонами правочинів, встановлено факт сплати позивачем заборгованості постачальникам, в тому числі податку на додану вартість в ціні товару (робіт), є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм, у зв'язку з чим підстав для скасування оскаржуваного судового рішення не встановлено.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.

Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в мотивувальній частині рішення помилково зазначив: «…що позивачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача»замість: «…що відповідачем не надано жодних доказів наявності такого наміру у позивача». Тим не менш цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.

Відповідно до статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 21.07.2011 у справі № 2а-6318/11/0170/4 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис О.В.Кучерук

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко

Повний текст судового рішення

виготовлений 05 грудня 2011 року