Постанова № 2324615, 30.09.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30.09.2008 р. № 6/168

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Добрянську Я.І. , судді Ковзеля П.О. Келеберди В.І. при секретарі судового засідання Зубко Л.П. вирішив адміністративну справу

Спеціалізована державна податкова інспекція у м.Києві по роботі з великими платниками податків

доНаціональна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

пропримусове сиягнення активів Представники: від позивача: Новикова Ю.О., Неменший А.І., Воронова О.Ю., Пічугін О.В., Пузіно К.С.

від відповідача: Куницький В.В.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 30.09.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулася Спеціалізована державна податкова інспекція у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП) з позовом до Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»(далі НАК «Нафтогаз України») про примусове стягнення активів платника податку в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 1958696783,50 грн.

В ході судового розгляду позивач СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подав заяву від 19.06.2008 р. № 935/9/10-006 про зменшення позовних вимог та просив стягнути кошти в рахунок погашення податкового боргу в розмірі 1958696699,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач має податковий борг в розмірі 1958696699,62 грн., який складається :

- заборгованість по податку на прибуток 1160895387,70 грн.

- заборгованість з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України 795136013,40 грн.

- заборгованість за оренду державного майна 177755,20 грн.

- заборгованість по надходженню частини виручки від реалізації газу 2487543,10 грн.

Заборгованість по податку на прибуток відповідач має в звязку з несвоєчасною сплатою податкових зобовязань з податку на прибуток, не сплаченою сумою податкового зобовязання за договорами розстрочення, несплаті відсотків за вказаними договорами та несплаченої пені. Заборгованість з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України у НАК «Нафтогаз України»виникла на підставі прострочення сплати за податковими розрахунками. Також, відповідач не сплатив орендну плату за державне майно, за що нарахована пеня.

Наявність податкового боргу підтверджується податковими деклараціями з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності , розрахунками рентної плати за транзитне транспортування природного газу України, довідкою про податковий борг та податковими вимогами.

Відповідач проти позову заперечує та вказує на те, що НАК «Нафтогаз України»сплачував заявлені до стягнення зобовязання, що підтверджується платіжними дорученнями а також позовна вимога в частині сплати виручки від реалізації природного газу за грудень 2005 р. не підлягає розгляду, оскільки минув річний термін, передбачений ст.. 99 КАС України. Окрім того, відповідач вважає, що немає підстав вважати податкові зобовязання розстроченими в разі прийняття рішення про скасування розстрочення та розірвання договору про розстрочення податкових зобовязань. Також, на думку відповідача, у позивача відсутні підстави для донарахування йому зобовязань з орендної плати, оскільки контроль за вказаним платежем не відноситься до компетенції податкового органу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - НАК "Нафтогаз України", Компанія) взята на податковий облік у Державній податковій інспекції у Дніпровському районі м. Києва 08.06.1998р. за № 11817.

У зв'язку з організацією Спеціалізованої державної податкової інспекції у м. Києві по роботі з великими платниками податків (далі - СДШ у м.Києві по роботі з ВПП), Компанія взята на податковий облік в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, про що видана Довідка про взяття на облік платників податків від 31.07.2002р. № 283.

На виконання вимог п. 9.3 ст. 9 Закону України " Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, НАК "Нафтогаз України" зареєстрована як платник податку на додану вартість в СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, про що видано свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 30.04.02р №35480667 (НБ №216193), індивідуальний податковий номер платника ПДВ -200777226658.

Позиція податкового органу, ґрунтується на тому, що НАК "Нафтогаз України" має податковий борг, загальна сума якого становить 1 958 696 7699,20 грн. При цьому відповідно до пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (далі також Закон №2181) активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Відповідно до пп. 4.1.1. п. 4.1. ст. 4 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, крім випадків, передбачених підпунктом "г" підпункту 4.2.2 пункту 4.2, а також пунктом 4.3 цієї статті. При цьому згідно з пунктом 5.1. статті 5 вказаного закону податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації.

В позові зазначено, що відповідачем подано до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП податкову декларацію з податку на прибуток у сумі 204 716 135,00 грн., податкові зобовязання, за якою не сплачені і входять до загальної суми податкового боргу, що стягується. Також позивач вказує про подання відповідачем розрахунків з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України від 20.09.2007 р. № 13913, від 18.10.2007 р. № 15271, від 20.11.2007 р. № 19485 та від 19.12.2007 р. № 20365 на загальну суму 498 218 271,97 грн., яка також, на думку позивача, не сплачена та стягується відповідно до позову.

Крім того, відповідно до пп. 14.1.3 п. 14.1 ст. 14 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, який звертається до податкового органу з заявою про розстрочення, відстрочення податкових зобов'язань, вважається таким, що узгодив суму такого податкового зобов'язання. В позовній заяві вказано, що НАК "Нафтогаз України" не сплачена сума податкового зобовязання з податку на прибуток за договорами розстрочення: від 30.11.2004 р. № 15 у розмірі 717 881 118,24 грн. та від 07.09.2007 р. № 10 у розмірі 77518550,00 грн. Несплачена сума рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України згідно з договорами розстрочення від 30.07.2007 р. № 8, від 30.08.2007 р. № 11, від 20.09.2007 р. № 17, від 30.10.2007 р. № 18 та від 30.11.2007 р. № 1 складає, за даними податкового органу, 256 389 421,58 грн. (83 020 540,00 + 97 822 043,00 + 39 816 596,06 + 28 186 106,24 + 7 544 136,28).

Таким чином, загальна сума узгоджених податкових зобовязань про стягнення якої заявлено позов Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків складає 1958696699,62 грн.

З посиланням на те, що вжиття податковим органом інших заходів не призвело до позитивного наслідку, позивач вважає, що на сьогоднішній день єдиним заходом з погашення податкового боргу є примусове стягнення активів НАК "Нафтогаз України" в судовому порядку.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з огляду на наступне.

Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначена процедура та відповідні повноваження податкового органу щодо погашення податкового боргу платника податків, яких СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП має притримуватись. При цьому норма пп. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" не поширюється на правовідносини, врегульовані ст. 10 та 11 цього Закону.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не надано доказів надсилання податкових вимог НАК "Нафтогаз України" на суму податкового боргу, яку вона просить стягнути з урахуванням того, що податковий борг з податку на прибуток та рентної плати за транзитне транспортування газу територією України, частини виручки від реалізації природного газу у 2000 році, що отримувався як плата за транзит, виник, відповідно до наданого СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП обґрунтування позовних вимог, за підсумками діяльності відповідача у 2005 - 2007 роках. При цьому, як вбачається з дат, якими винесено першу та другу податкові вимоги, вони надіслані до НАК "Нафтогаз України" ще в 2001 році. Доказів існування податкового боргу НАК "Нафтогаз України" в період до 2001 року, а також протягом 2001 - 2004 років Спеціалізованою державною податковою інспекцією у м. Києві по роботі з великими платниками податків до суду не надано.

Також, позивач не надав доказів дотримання в повному обсязі Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2002 №538, а також Порядку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 19.09.2003 №439, а саме доказів здійснення безпосередньо продажу активів платника податків, які віднесені до додаткових та інших джерел погашення податкового боргу НАК "Нафтогаз України".

Посилання СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП в своїй позовній заяві на прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів та рішення про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків, а також на те, що було описано активи НАК "Нафтогаз України", на думку відповідача, не свідчать про вжиття передбачених законом заходів з погашення податкового боргу платника податків.

Так, прийняття СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП рішень від 25.06.2002 №4/24-0120 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу; від 20.05.2004 №12427/10/24-0200 про продаж активів, які віднесені до додаткових джерел погашення податкового боргу платника податків; опис відповідних активів НАК "Нафтогаз України", які можуть бути реалізовані (з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством), не є доказами того, що зазначені заходи не привели до позитивного результату, оскільки відсутні докази вчинення дій (передбачених зазначеними вище Порядками) на виконання цих рішень.

Крім того, з огляду на те, що дати документів, якими оформлювались зазначені вище дії та рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП, відносяться до періоду 2002 2004 років, не можна погодитись з тим, що вказані дії та рішення стосуються стягнення податкового боргу, який стягується згідно з позовною заявою у цій справі та виник, за даними податкового органу, в 2005 2007 роках.

Згідно з п. 11.2 ст. 11 Закону №2181-ІІІ, у разі коли податковим боржником визнається платник податків, який не підлягає приватизації, податковий орган здійснює заходи щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності. Законом України “Про перелік об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації” НАК "Нафтогаз України" включено до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації.

Отже, стосовно Компанії повинні дотримуватись також вимоги щодо погашення її податкового боргу, передбачені пунктом 11.2 статті 11 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому як зазначалось вище податковим органом не вжито належних заходів щодо продажу активів НАК "Нафтогаз України", що не входять до складу її цілісного майнового комплексу.

У разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків;

реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;

ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;

оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Однак, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП не зверталась з однією з зазначених пропозицій до Кабінету Міністрів України.

До матеріалів справи залучені листи, які були направлені до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Міністерства палива та енергетики України. З огляду на те, що 100 % акцій НАК "Нафтогаз України" належить державі в особі Кабінету Міністрів України, що підтверджується сертифікатом іменних акцій серії “А” №1 від 20.12.2001 р., зазначені листи надіслано до органів, в сферу управління яких НАК "Нафтогаз України" не входить. А тому звернення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП до Державної податкової адміністрації у м. Києві та Міністерства палива та енергетики України не може вважатись виконанням вимог п.п. 11.1 та 11.2 ст. 11 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Крім того, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звертає увагу суду на те, що зобовязання Компанії, про стягнення коштів за якими заявлено позов, сплачені Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України".

Станом на 27.11.2007 р. згідно з договором від 30.11.2004 р. №15 та доповненням №7 до цього договору настав строк сплати зобовязань в сумі 269 403 615,00 грн. та відсотків за користування податковим кредитом в сумі 133 972 571,00 грн.

Згідно з платіжними дорученнями від 29.11.2007 р. №7340, №7324 та №7339 та копією довідки №11 і розшифровки до неї (додаються до цих заперечень) вказані зобовязання за договором від 30.11.2004 р. №15 сплачені в повному обсязі. Так, платіжними дорученнями від 29.11.2007 р. №7324 та №7339 сплачено основне зобовязання в сумі 269 403 615,00 грн., а платіжним дорученням від 29.11.2007 р. №7340 зобовязання зі сплати відсотків в сумі 137 320 558,26 грн.

В звязку з тим, що рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про розірвання договору від 30.11.2004 р. №15 до НАК "Нафтогаз України" не надходило і в Компанії відсутня інформація про існування такого рішення, позивач вважає, що відсутні підстави для висновку про розірвання на даний час договору від 30.11.2004 р. №15 і нарахування в звязку з розірванням договору розстрочення суми податкового боргу з податку на прибуток в розмірі 717 881 118,24 грн.

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП пропущено 1095 денний строк (який обчислюється від дати узгодження податкових зобовязань) для стягнення узгоджених податкових зобовязань. Ст. 100 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. В звязку з чим відповідач просить суд врахувати зазначене та застосувати строк позовної давності і відмовити СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП в адміністративному позові в частині стягнення 717 881 118,24 грн. через пропуск цього строку.

Сплата суми розстрочених податкових зобовязань з податку на прибуток за договором розстрочення від 07.09.2007 р. №10 в сумі 77 518 550,00 грн. підтверджується платіжними дорученнями від 12.12.2007 р. №7679, №7673, №7672, №7671 та від 12.01.2008 р. №123 та №122 (копії яких додаються до цих заперечень).

В позовній заяві зазначено, що НАК "Нафтогаз України" не сплачено проценти - по договору від 30.11.2004 р. №15 в сумі 64 133 806,50 грн.

- по договору від 07.09.2007 р. №10 в сумі 8 655 895,072 грн.

- по договору від 28.02.2007 р. №1 в сумі 71 071,39 грн.

Однак, відповідач вважає, що вказане твердження спростовується платіжними дорученнями від 29.11.2007 р. №7340, від 18.10.2007 р. 36340, від 17.10.2007 р. №6321, від 16.10.2007 р. №6269, від 15.10.2007 р. 36264, від 27.09.2007 р. №5740, від 12.12.2007 р. №7678, від 22.11.2007 р. №7174, від 12.01.2008 р. №124, від 16.11.2007 р. №7034, від 19.10.2007 р. №6408, від 18.04.2007 р. №1906, від 21.05.2007 р. №2616, від 06.06.2007 р. №2935, від 20.09.2007 р. №5438, від 20.08.2007 р. №4444 та від 20.07.2007 р. №3745 (копії яких додані до цих заперечень).

Також, позивачем нарахована пеня за несвоєчасну сплату розстрочених податкових зобовязань в загальному розмірі 66 764 320,80 грн.

Зобовязання, визначені згідно з розрахунком рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України від 20.09.2007 р. №13913 сплачувались відповідно до інформації наведеної у запереченнях на позовну заяву.

Сплата розстрочених зобовязань з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України та відсотків за користування розстроченням за договором від 07.09.2007 р. №11 підтверджується платіжними дорученнями

Зобовязання з рентної плати за транзитне транспортування природного газу територією України та відсотків за користування розстроченням (за якими на момент подання позову СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП настав строк сплати) згідно договорів про розстрочення: від 30.07.2007 р. №8, від 30.08.2007 р. №11, від 20.09.2007 р. №17, від 30.10.2007 р. №18 та від 30.11.2007 р. №1 сплачені повністю.

Також, за несвоєчасну сплату чергової частки за договорами розстрочення податкових зобовязань від 30.07.2007 р. №8 та від 30.08.2007 р. №11 нарахована пеня в сумі 546 919,78 грн. та 248 559,02 грн. відповідно.

Відповідач вказує на те, що порядок та підстави нарахування пені визначені ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", а вказана норма не передбачає нарахування пені в разі несвоєчасної сплати розстрочених податкових зобовязань, які сплачуються на умовах визначених відповідним договором про розстрочення.

Позивач вказує про несплату НАК "Нафтогаз України" частини орендної плати за оренду державного майна в сумі 64 866,08 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2005 р. №0000631604/0 та в сумі 109 477,35 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2006 р. №0000281650/0.

Відповідач посилається на ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На думку відповідача, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП дізналась про порушення своїх прав в зазначених випадках в термін більше одного року на момент подання позову у даній справі, і, що податковим органом пропущено строк, встановлений для звернення до суду.

Відповідач вважає, що обовязок НАК "Нафтогаз України" зі сплати частини виручки від реалізації природного газу у 2000 році, що отримувалась як плата за транзит природного газу існував лише в 2005 році.

В позові зазначено про несплату НАК "Нафтогаз України" частини виручки від реалізації природного газу саме за грудень 2005 р. у розмірі 2 487 543,10 грн. Однак, зобовязання НАК "Нафтогаз України" в грудні зі сплати вказаного платежу існувало відповідно до ст. 13 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” та Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. №398, в сумі 125 677 800,00 грн. Вказана сума сплачена НАК "Нафтогаз України" згідно з платіжними дорученнями.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають до задоволення з таких підстав.

Суд не погоджується з позицією відповідача щодо неправомірності звернення до суду СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП з позовом про стягнення податкового боргу, виходячи з наступного.

Відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст. З Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" від 21.12.2000 р № 2181-ІІІ (із змінами та доповненнями), активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Пункт.1.6 ст.1 Закону № 2181-ІІІ встановлює, що примусове стягнення - звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків.

Згідно з п.1.3 ст.1 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг (недоїмка) - податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пп.5.4.1 п.5.4 ст.5 Закону № 2181-ІІІ, узгоджена сума податкового зобов'язання, не сплачена платником податків у строки, визначені цією статтею (у випадку визначення суми податкового зобов'язання у податковій декларації протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону; у разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення; у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження), визнається сумою податкового боргу платника податків.

Таким чином, сума податкового зобов'язання набуде статусу податкового боргу при настанні в сукупності двох умов - узгодження в апеляційному порядку (за процедурами адміністративного або судового оскарження) та/або несплати протягом встановлених Законом № 2181-ІІІ строків.

З огляду на викладене, за правовою природою податковий борг не може бути неузгодженим, як наслідок в контексті п.1.6 ст.1 Закону № 2181-ІІІ слова «без попереднього узгодження суми податкового боргу»необхідно розуміти як неузгодження платником податків загального розміру податкового боргу, за стягненням якого звертається орган державної податкової служби, тобто фактично процедурі звернення стягнення на активи платника податків в судовому порядку не передує будь-яка процедура узгодження (звірки) з платником податку загального розміру податкового боргу.

Відповідач зазначає, що норма пп.3.1.1 п.3.1 ст. 3 Закону №2181-ІІІ не поширюється на правовідносини, врегульовані ст. 10 та ст. 11 Закону № 2181-ІІІ.

Суд з таким висновком не погоджується виходячи з того, що з метою правильності визначення порядку погашення податкового боргу, в розрізі норм Закону №2181-ІІІ, можна умовно викреслити декілька процедур:

стаття 10 цього Закону визначає загальний порядок погашення податкового боргу платника податків шляхом: -здійснення податковим органом за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків (пп.10.1.1-пп.10.1.3);

-прийняття податковим органом рішення про продаж цілісного майнового комплексу або його частини (пп.10.1.4);

Окрім цього, існує спеціальний порядок щодо погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств. Так, відповідно до пп. 10.2.2 п.10.2 ст. 10 цього Закону: у разі коли продажу підлягає цілісний майновий комплекс підприємства, активи якого перебувають у державній або комунальній власності, чи коли згідно із законодавством з питань приватизації для відчуження активів підприємства потрібна попередня згода органу приватизації або іншого державного органу, уповноваженого здійснювати управління корпоративними правами, продаж активів такого підприємства організовується за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації із дотриманням норм законодавства з питань приватизації.

Також, згідно з п.11.1 ст.11 цього Закону, у разі коли платник податків, який перебуває у державній або комунальній власності, не погашає суму податкового боргу у строки, встановлені цим Законом, податковий орган здійснює заходи щодо продажу активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує здійснення основної діяльності платника податків.

У разі коли сума коштів, отримана від такого продажу, не покриває суму податкового боргу та витрат, пов'язаних з продажем активів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, що здійснює управління таким платником податків, з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства за кошти або під зобов'язання щодо погашення його податкового боргу протягом поточного бюджетного року.

Інформація зазначеного органу управління щодо прийняття або відхилення запропонованого рішення має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення такого звернення. Організація такого продажу здійснюється за правилами і у строки, встановлені законодавством з питань приватизації.

У разі коли зазначений орган не прийме рішення про продаж частини акцій для погашення податкового боргу у зазначені цим пунктом строки, податковий орган зобов'язаний у місячний строк з дня отримання такої відмови або після закінчення встановленого для надання відповіді строку звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Отже, норми пп. 10.2.2 та п.11.1 Закону № 2181-ІІІ фактично встановлюють дві різні процедури для погашення податкового боргу державних або комунальних підприємств:

-шляхом продажу активів такого підприємства за поданням відповідного податкового органу регіональним органом приватизації; -шляхом продажу податковим органом активів такого платника податків, які не входять до складу цілісного майнового комплексу; або звернення податкового органу з пропозицією щодо прийняття рішення про продаж частини акцій корпоратизованого підприємства; або звернення податкового органу до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом. Пункт 11.2 ст.11 цього Закону визначає порядок погашення податкового боргу платника податків, який не підлягає приватизації шляхом здійснення податковим органом заходів щодо продажу його активів, які не входять до складу цілісного майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної діяльності.

Також, цим пунктом визначено, що у разі коли сума коштів, отриманих від такого продажу, не покриває суму податкового боргу такого платника податків та витрат, пов'язаних з організацією та проведенням публічних торгів, податковий орган зобов'язаний звернутися до органу виконавчої влади, до сфери управління якого залежить такий платник податків, з поданням про прийняття рішення щодо:

1.надання відповідної компенсації бюджету, до якого має зараховуватися сума податкового боргу такого платника податків, за рахунок коштів, призначених для утримання такого органу виконавчої влади, до сфери управління якого належить платник податків;

2.реорганізації такого платника податків з урахуванням правил, встановлених цим Законом;

3.ліквідації такого платника податків та списання податкового боргу;

4.оголошення такого платника податків банкрутом у порядку, встановленому Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідь щодо прийняття одного із зазначених рішень має бути надіслана податковому органу протягом тридцяти календарних днів з дня направлення звернення. У разі коли податковий орган не отримує зазначену відповідь у визначений цим пунктом строк або отримує незадовільну відповідь, податковий орган зобов'язаний звернутися до суду із заявою про визнання такого платника податків банкрутом.

Згідно з п.11.3 ст.11 цього Закону визначено, що визнання державного або комунального підприємства таким, що має податковий борг, є обов'язковою підставою розірвання трудового договору (контракту) з керівником підприємства.

Також, податковий орган може вжити інших заходів щодо стягнення податкового боргу.

Відповідно п. 7 ч. 1 ст. З Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п.4.1 ст. 17 КАС України, спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень відносяться до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до ст.104 КАС України, суб'єкт владних повноважень має право звернутися до адміністративного суду у випадках, встановлених законом.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні" від 04.12.1990р., за № 509-ХП із змінами та доповненнями, державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Реалізація права податкового органу на звернення до суду здійснюється на підставі наступних норм:

Відповідно до пп.2.3.1 п.2.3 ст.2 Закону України „Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу (далі орган стягнення), є виключно податкові органи, а також державні виконавці у межах їх компетенції.

Також, відповідно до пп.3.1.1 п.3.1 ст. З цього Закону № 2181-ІІІ, активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Таким чином, податковий орган в межах своєї компетенції може здійснити такий захід щодо стягнення податкового боргу як звернення до суду в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України, а також пп.3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України № 2181-ІІІ, що за своєю суттю є відокремленою процедурою стягнення податкових зобов'язань, які набули статусу податкового боргу.

Закон України № 2181-ІІІ безпосередньо не пов'язує такий захід ж. звернення до суду з процедурами погашення податкового боргу, передбачених ст.ст. 10, 11 цього ж Закону.

Щодо тверджень НАК «Нафтогаз України»про не виконання СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП вимог Закону № 2181-ІІІ щодо надсилання першої та другої податкових вимог на загальну суму податкового боргу.

Відповідно до п.1.10 ст.1 Закону № 2181-ІІІ, податкова вимога - це письмова вимога податкового органу до платника податків погасити суму податкового боргу.

Відповідно до пп.6.2.3 п.6.2 ст.6 Закону № 2181- ІІІ податкові вимоги надсилаються:

а)перша податкова вимога - не раніше робочого дня після закінчення граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання; б)друга податкова вимога - не раніше тридцятого календарного дня від дня направлення (вручення) першої податкової вимоги, у разі непогашення платником податків суми податкового боргу у встановлені строки. Окрім цього, пп.6.3.2 п.6.3 ст.6 Закону №2181 передбачено, що у разі, коли у платника податків, якому було надіслано першу податкову вимогу, виникає новий податковий борг, друга податкова вимога має містити суму консолідованого боргу. При цьому окрема податкова вимога щодо такого нового податкового боргу не виставляється. Пункт 4.6 Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків (наказ ДПА України від 03.07.2001р. №266 зареєстрований в Міністерстві юстиції України 16.07.2001 р. за № 595/5786) встановлює аналогічні умови щодо направлення першої та другої податкових вимог.

Норми Закону № 2181-ІІІ та «Порядку направлення органами державної податкової служби України податкових вимог платникам податків», не містять будь-яких додаткових умов щодо повторного направлення податкових вимог (першої та другої), крім тієї, коли у платника податків після повного погашення попереднього податкового боргу та відкликання податкових вимог в порядку п.6.4 ст.6 Закону, виникає новий податковий борг.

Податкові вимоги були направлені НАК „Нафтогаз України" в виникнення податкового боргу в 2001 році, і жодного разу, не відбувалось повного погашення податкового боргу (податковий борг має тенденцію до постійного зростання);

Пункт 6.4 ст.6 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" містить перелік підстав для відкликання податкових вимог, зокрема, повне погашення податків суми податкового боргу.

Отже, можна дійти висновку щодо того, що перша податкова вимога від 09.10.2001 р. за № 1/1 та друга податкова вимога від 08.11.2001р. за № 2/79 є чинними, і такими, що не відкликані в порядку п.6.4 ст.6 вищезазначеного Закону, а отже, у податкового органу відсутні будь-які правові підстави щодо направлені окремих податкових вимог на нові суми податкового боргу, що виникли в подальшому та включені до загального розміру позовних вимог СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП.

Щодо твердження НАК «Нафтогаз України»про не вжиття позивачем заходів передбачених ст.10 Закону № 2181-ІІІ. Суд не погоджується з позицією відповідача з вказаним твердженням з наступних підстав.

Статтею 10 Закону №2181-ІІІ визначений порядок продажу активів, що перебувають у податковій заставі. Підпунктом 10.1.1 пункту 10.1 статті 10 Закону № 2181-ІІІ визначено, що у разі коли інші, передбачені цим Законом, заходи з погашення податкового боргу те дали позитивного результату, податковий орган здійснює за платника податків та на користь держави заходи щодо залучення додаткових джерел погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а за їх недостатності - шляхом продажу інших активів такого платника податків.

Стягнення коштів та продаж інших активів платника податків провадяться не раніше тридцятого календарного дня з моменту надіслання йому другої податкової вимоги.

Стягнення безготівкових коштів здійснюється шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, платіжної вимоги на суму податкового боргу або його частини, а при стягненні готівкових коштів - у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Продаж інших активів здійснюється на підставі рішення податкового органу, відписаного його керівником та скріпленого гербовою печаткою податкового органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним податковим органом.

У зв'язку з непогашенням НАК «Нафтогаз України»суми податкового боргу та відповідно до вищезазначеного підпункту СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було прийнято рішення від 24.04.2002 №1/24-0120 про стягнення коштів та продаж інших активів НАК «Нафтогаз України»в рахунок погашення податкового боргу.

Дане рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 24.04.2002 № 1/24-0120 було оскаржено НАК «Нафтогаз України»до Господарського суду м. Києва.

Рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2002 у справі №11/126, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2003 р.) позов НАК «Нафтогаз України»було задоволено, визнано недійсним рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 24.04.2002 №1/24-0120 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення податкового боргу.

Водночас, постановою Вищого господарського суду України від 18.09.2003 у справі №11/126 касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП було задоволено, рішення Господарського суду м. Києва від 19.06.2002 та постанова Київського апеляційного господарського суду від 06.02.2003 скасовані, в позові НАК «Нафтогаз України»до СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про визнання недійсним рішення від 24.04.2002 №1/24-0120 було відмовлено.

Ухвалою Верховного Суду України від 27.11.2003 НАК «Нафтогаз України»було відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18 вересня 2003 року №11/126.

Після прийняття рішення про стягнення коштів та продаж інших активів СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП вживались заходи направлені на стягнення коштів боржника -НАК «Нафтогаз України»шляхом надіслання банку (банкам), обслуговуючому платника податків, наприклад, платіжна вимога № 1529 від 14.08.2002 року, платіжна вимога № 1538 від 15.08.2002 року, платіжна вимога № 63 від 23.01.2003 року, платіжна вимога № 62 від 23.01.2003 року, платіжна вимога № 132 від 04.02.2003 року, платіжна вимога № 20 від 08.02.2004 року.

Дані платіжні вимоги були повернуті без виконання, так, зокрема, платіжна вимога № 20 від 08.02.2004 року, повернута без виконання з наступними посиланнями:

згідно п.5.1. (кошти можуть бути списані з рахунку клієнта без його доручення на підставі рішення суду); п.5.3 (примусове списання коштів з рахунків платників ініціюють стягувані на підставі виконавчих документів, виданих судами);

п.2.13 абзац З (платіжні вимоги стягувана на примусове списання коштів, на яких є підпис відповідального виконавця та відбиток штампа банку, що обслуговує цього стягувана, якщо він доставляє їх у банк платника самостійно (посильним, рекомендованим або цінним листом тощо)

п.2.6 абзац 2 (Якщо використання копіювального (самокопіювального) паперу неможливе, то на всіх тотожних примірниках розрахункового документа в правому верхньому куті проставляються їх порядкові номери (наприклад, 1, 2, 3 тощо).

"Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті" затверджена Постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 року за № 22 та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 року за № 377/8976 відповідно до ст.. 7 Закону України "Про Національний банк України ".

Відповідно до пп. 10.1.3 п.10.1 ст. 10 Закону № 2181-ІІІ, платник податків (для державних і комунальних підприємств - за узгодженням з органом, уповноваженим управляти його майном) самостійно визначає склад і черговість продажу своїх активів виходячи з принципів збереження цілісності майнового комплексу, що забезпечує ведення його основної виробничої діяльності, та повного погашення суми податкового боргу. Якщо податковий керуючий вирішує, що платник податків визначає для продажу активи, чия звичайна ціна є завідомо нижчою, ніж сума податкового боргу, такий податковий керуючий зобов'язаний самостійно визначити склад активів, що підлягають продажу, виходячи із принципів збереження цілісності майнового комплексу та з урахуванням того, що звичайна (оціночна) вартість таких активів не перевищує двократного розміру податкового боргу.

Таке рішення податкового керуючого може бути оскаржене у порядку, визначеному цим Законом для оскарження рішень податкового органу щодо визначення сум податкових зобов'язань або податкового боргу. При цьому протягом строку такого оскарження продаж активів платника податків, визначених за рішенням податкового керуючого, не здійснюється.

Відповідно до п.2, п.5 постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 р. № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»- Міністерству палива та енергетики разом з Міністерством економіки, разом з Міністерством фінансів Україні, Фондом державного майна та Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України», якщо розмір провести до 1 липня 2006 р. організаційну роботу з продажу на відкритих аукціонах пакетів акцій акціонерних товариств, які є власністю НАК «Нафтогаз України»(крім акціонерних товариств, що проводять діяльність з видобування, транспортування, постачання, переробки природного газу і нафти), якщо розмір такого пакету менший ніж 50 відсотків статутного фонду товариства.

НАК «Нафтогаз України»листом від 22.02.2007 №10/5-270 самостійно виділені активи у вигляді пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»та пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк».

Крім того, позивачем складено акт №16 від 23.02.2007 р. підписаний податковим керуючим ОСОБА_1, заступником голови правління ОСОБА_2 та затверджений заступником начальника СДШ у м. Києві по роботі з ВПП ОСОБА_3

Згідно пп..«б»пп..10.2.1 п.10.2 ст.10 Закону № 2181-ІІІ, інші товари, об'єкти рухомого чи нерухомого майна, а також цілісні майнові комплекси підприємств підлягають продажу за кошти виключно на цільових аукціонах, які організовуються за поданням відповідного податкового органу на біржах створених відповідно до Закону України «Про товарну біржу», які визначаються центральним податковим органом на конкурсних засадах.

Відповідно до пп..10.2.4 п.10.2 ст.10 Закону №2181-ІІІ, при продажу активів на товарних біржах податковий орган укладає відповідний договір з брокером (брокерською конторою), яка вчиняє дії з продажу такого активу за дорученням податкового органу на умовах найкращої цінової пропозиції.

У відповідності до вимог вказаного підпункту позивачем було укладено з Українською універсальною товарною біржею договір від 01.03.2007 №62/1 про надання послуг по проведенню аукціону.

Аукціон з продажу активів НАК «Нафтогаз України»повинен був відбутися 14.03.2007 об 11-00.

Відповідно до листа Української універсальної товарної біржі від 14.03.2007 №35, аукціон з продажу активів НАК «Нафтогаз України», що мав відбутися 14.03.2007 об 11-00 не відбувся в зв'язку з надходженням ухвали Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 №2/126, якою заборонено до вирішення справи по суті НАК «Нафтогаз України», Українській універсальній товарній біржі та будь-яким іншим юридичним особам вчиняти дії щодо продажу активів НАК «Нафтогаз України», що знаходяться в податковій заставі, а саме пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Акціонерний банк «Укргазбанк»та пакету акцій Відкритого акціонерного товариства «Мегабанк».

СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП подана касаційна скарга на ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 № 2/126.

Постановою ВГСУ від 17.04.2007р. у справі № 2/126 касаційну скаргу СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП залишено без задоволення, ухвалу Господарського суду м. Києва від 13.03.2007 №2/126 - без змін (ухвалою ВСУ від 19.07.2007 р. відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови ВГСУ від 17.04.2007р. у справі №2/126).

Крім того, НАК «Нафтогаз України»звернулась до суду з позовною заявою про визнання не чинним рішення СДШ у м. Києві по роботі з ВПП про продаж на аукціоні пакету акцій ВАТ АБ "Укргазбанк" та пакету акцій ВАТ "Мегабанк", що належать НАК "Нафтогаз України".

Постановою Господарського суду м. Києва від 12.04.2007р. у справі №25/141-А відмовлено в задоволені позову НАК "Нафтогаз України" про визнання не чинним рішення СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП про продаж на аукціоні пакету акцій ВАТ АБ "Укргазбанк" та пакету акцій ВАТ "Мегабанк", що належать НАК "Нафтогаз України".

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2007р. у справі №22а-1949/07 апеляційна скарга НАК «Нафтогаз України»залишена без задоволення, постанова Господарського суду м. Києва від 12.04.2007р. - без змін.

Крім того, на виконання вимог ст.10 Закону № 218-ІІІ СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП описана дебіторська заборгованість, а саме:

згідно акту опису №19 від 30.03.2007 р. описана дебіторська заборгованість на суму 2128 005100,55 грн., внесена до реєстру обтяжень рухомого майна 12.04.2007 р.;

згідно акту опису №18 від 30.03.2007р. описана дебіторська заборгованість у сумі 150 783 472,49 грн., внесена до реєстру обтяжень рухомого майна 12.04.2007 р.;

згідно акту опису №12 від 08.12.2006р. описана дебіторська заборгованість у сумі 1 128 842 437 грн., внесена до реєстру обтяжень рухомого майна 15.02.2007 р.

Відповідно до п.4.5 «Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 19 вересня 2003 р. № 439 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2003 р. за № 926/8247, переведення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, на орган стягнення здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладеного в письмовій формі між платником податків та податковим органом.

На виконання вищезазначеного Порядку позивачем був направлений лист від 28.04.2007 р. № 5636/10/24-025 щодо надання для узгодження та підписання проекту договору про переведення права грошової вимоги до дебітора, яка була самостійна виділена відповідно до акту опису активів №12 від 08.12.2006р., №18 від 30.03.2007р., №19 від 30.03.2007р. СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП повторно направлений лист від 30.08.2007 р. №10026/10/24-025 щодо розгляду та підписання раніше направленого проекту договору про переведення права грошової вимоги до дебітора.

Розглянувши вищезазначений лист НАК «Нафтогаз України»надала відповідь від 18.09.2007р. №3-1376-5171 про те, що на сьогодні переведення права вимоги боргу (дебіторської заборгованості) на податковий орган економічно невиправдано.

Враховуючи той факт, що НАК «Нафтогаз України»повідомлено про економічну невиправданість переведення права вимоги боргу (дебіторської заборгованості) на податковий орган, СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП був направлений лист від 01.10.2007 р. № 11340/10/24-025 про необхідність виділення інших ліквідних активів компанії для продажу в рахунок погашення її податкового боргу.

Також, позивач стверджує про несплату НАК "Нафтогаз України" частини орендної плати за оренду державного майна в сумі 64 866,08 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 21.03.2005 р. №0000631604/0 та в сумі 109 477,35 грн. за податковим повідомленням-рішенням від 25.04.2006 р. № 0000281650/0.

Відповідно до пп.5.2.4 п.5.2 ст. 5 Закону № 2181-ІІІ, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті та прийняття відповідного рішення.

Постановою Господарського суду м. Києва від 21.02.2007р. у справі № 42/34-А в позові НАК «Нафтогаз України»про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП від 25.04.2006р. №0000281650/0 відмовлено повністю.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.06.2007р. у справі №42/34-а в задоволенні апеляційної скарги НАК «Нафтогаз України»відмовлено, а постанову Господарського суду м. Києва залишено без змін.

Відповідно до ч.5 ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення, оскаржене платником податків до суду, вважається узгодженим після розгляду справи по суті, а саме з огляду на вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, днем узгодження є день проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

В даному випадку днем узгодження є 26.06.2007р., саме з цієї дати починає обчислюватись річний строк для звернення до суду, позов подано 26.01.2008 р.

Отже, з дати виникнення права у органу державної податкової служби звернутись до суду за захистом своїх прав до дати звернення до суду минуло 7 місяців, що спростовує доводи НАК «Нафтогаз України»про пропущення річного строку.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

Отже, до категорії податкового зобов'язання належать зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки визначені іншими законами України.

В даному випадку таким іншим Законом є Закон України від 10.04.1992р. №2269-ХП "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до ст.4 Закону України від 10.04.1992р. №2269-ХП "Про оренду державного та комунального майна" (із змінами та доповненнями, далі - Закон №2269) - об'єктами оренди за цим Законом, зокрема, є нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно підприємств.

Відповідно до ч.2 ст.19 Закону №2269 - Методика розрахунку та порядок використання орендної плати визначаються: Кабінетом Міністрів України - для об'єктів, що перебувають у державній власності.

Відповідно до абз.5 п.17 Методики розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 (із змінами та доповненнями, далі - Методика) - У разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, орендна плата спрямовується: за нерухоме майно - 70 відсотків орендної плати підприємству, організації, 30 відсотків - до державного бюджету.

Таким чином, у разі коли орендодавцем майна є державне підприємство, організація, орендна плата у розмірі 30 відсотків спрямовується до державного бюджету.

Відповідно до п. ІІ ст.61 Закону України „Про державний бюджет України на 2004р." від 27 листопада 2003 року № 1344-ІУ до доходів загального фонду Державного бюджету України, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій вирівнювання, включаються плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств та іншого державного майна

Відповідно до п.ІІ ст.54 Закону України „Про державний бюджет України на 2005р." від 23 грудня 2004 року № 2285-ІУ до доходів загального фонду Державного бюджету України, за рахунок яких здійснюється перерахування дотацій вирівнювання, включаються плата за оренду цілісних майнових комплексів державних підприємств та іншого державного майна.

Отже, плата за оренду державного майна належить до доходу загального фонду Державного бюджету України та відповідає ознакам поняття податкового зобов'язання наведеного у ст.1 Закону №2181, контроль за повнотою сплати та своєчасності якого здійснюють органи державної податкової служби.

Відповідно до пп.16.1.1. п.16.1 ст.16 Закону №2181 Після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Отже, нарахування пені на суму орендної плати за державне та комунальне майно є правомірним.

Суд погоджується з висновками податкового органу щодо наявності заборгованості по сплаті податкових зобовязань, виходячи з наступного.

Щодо сплати частини виручки від реалізації газу за грудень 2005р.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про державний бюджет України на 2005р.», Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" забезпечити перерахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини виручки від реалізації природного газу у 2000 році, що отримувалась як плата за транзит природного газу через територію України, у розмірі 1.005.422 тис. гривень. Установити, що сплата зазначеного платежу здійснюється рівними частками щомісячно протягом 2005 року. Порядок сплати цього платежу та контролю за його надходженням затверджується Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2 «Порядку сплати до спеціального фонду державного бюджету частини виручки від реалізації природного газу у 2000 році, одержаної як плата за транзит природного газу через територію України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2005 р. № 398 НАК "Нафтогаз України" забезпечує перерахування частини виручки протягом травня - грудня 2005 року щомісяця до 5 числа наступного періоду у розмірах згідно з додатком.

Отже, на НАК «Нафтогаз України»у 2005 р. покладався обов'язок перерахування до спеціального фонду Державного бюджету України частини виручки від реалізації природного газу у 2000 році, що отримувалась як плата за транзит природного газу через територію України.

Як наслідок, не виконання зазначеного вище обов'язку у 2005р. автоматично не звільняє НАК "Нафтогаз України" від сплати частини виручки від реалізації природного газу.

Щодо посилання НАК «Нафтогаз України»на відсутність факту розірвання договору розстрочення від 30.11.2004 р. № 15 та закінчення строків передбачених ст.15 Закону №2181 для стягнення узгоджених податкових зобов'язань.

Рішенням ДПА України від 27.11.2007р. №25/с скасовано рішення про розстрочення податкових зобов'язань згідно договору розстрочення від 30.11.2004р. №15. Вищезазначене рішення надіслано НАК «Нафтогаз України»СДПІ у м. Києві по роботі з ВПП листом від 28.12.2007р. №14815/10/24-025. Відповідно до п.4.5. «Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків», затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18 вересня 2001 р. № 378 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.10.2001 р. за №912/6103 (надалі - Порядок №378), з ініціативи органу державної податкової служби, що уклав договір про розстрочення (відстрочення), орган державної податкової служби вищого рівня, який прийняв рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань на підставі відповідного подання, скасовує його, про що повідомляє платника податків та відповідний податковий орган. Рішення про скасування розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань оформляється на бланку відповідного податкового органу за формою згідно з додатком 6. Таким чином, вищезазначеним Порядком передбачено надіслання платнику податків рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, будь-яких інших вимог щодо обов'язку органу державного податкової служби повідомляти про розірвання договору відстрочення Порядок №378 не містить.

Відповідно до п.4.6. Порядку № 378, рішення про скасування раніше прийнятого рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань та дострокове розірвання договору приймаються одночасно. У пункті 6.4 "Особливі умови" договору проводиться запис: "Договір достроково розірвано, документ від". У журнал реєстрації заноситься номер, дата рішення про скасування розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, сума розстрочення (відстрочення), яку скасовано. В картці особового рахунку платника рішення про скасування розстрочення (відстрочення) проводиться датою скасування шляхом: 1)скасування суми розстрочення (відстрочення);

2)проведення нарахування розстрочених (відстрочених) сум, термін сплати яких не настав;

3)проведення нарахування процентів за фактичний термін користування розстроченням (відстроченням).

З огляду на викладене, можна прийти до висновку, що в контексті Порядку №378 словосполучення «рішення про дострокове розірвання договору»вживається не як певний письмовий документ (так, для рішення про скасування розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань Порядком № 378 встановлена відповідна форма), а як вчинення відповідного запису.

При цьому нарахування сум податкових зобов'язань та процентів здійснюється не на підставі рішення про розірвання договору розстрочення, а на підставі рішення про скасування розстрочення, що спростовує висновок НАК «Нафтогаз України»про відсутність підстав для нарахування відповідних сум.

Відповідно до п.1.2 ст.1 Закону № 2181-ІІІ, податкове зобов'язання - зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.

При цьому, порядок, строки сплати, стягнення (у разі прийняття рішення про скасування розстрочення податкових зобов'язань) розстрочених податкових

зобов'язань, встановлюються згідно умов відповідних договорів про розстрочення податкових зобов'язань, а не Законом № 2181-ІІІ або іншими законами.

Відповідно до пп.14.1.1 п.14.1 ст.14 Закону №2181 розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.

Відповідно до пп.14.3.1 п.14.3 ст.14 Закону №2181 розстрочення податкових зобов'язань надається на умовах податкового кредиту, за якими основна сума кредиту та нараховані на неї проценти погашаються рівними частками, починаючи з податкового періоду, наступного за періодом надання такого кредиту.

Відповідно до п.4.8. Порядку №378 від дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань та суму процентів, нарахованих за фактичний термін дії розстрочення (відстрочення).

Відповідно до п.4.1 Договору про розстрочення податкових зобов'язань від 30.11.2004р. №15 СДШ у м. Києві по роботі з ВПП має право:

- розстрочені суми податкових зобов'язань та суми нарахованих процентів, що залишилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення, стягувати та погашати у порядку, установленому законодавством для стягнення та погашення податкового боргу. Аналогічні положення містяться у п.4.9. Порядку № 378.

Отже, порядок стягнення розстрочених податкових зобов'язань (у разі прийняття рішення про скасування розстрочення податкових зобов'язань) не регулюється нормами Закону №2181.

Таким чином, можна зробити висновок про поширення на дані правовідносини загальних строків позовної давності встановлених Цивільним Кодексом України, а саме ст.257 Цивільного Кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалості у три роки.

Крім того, підтвердженням правомірності зазначеної думки є те, що право у органу державної податкової служби стягувати розстрочені суми податкових зобов'язань та суми нарахованих процентів, що залишилися не сплаченими на день прийняття рішення про скасування розстрочення, виникне після прийняття рішення про скасування розстрочення.

Відповідач - НАК «Нафтогаз України»стверджує, що станом 27.11.2007 р. згідно договору розстрочення від 30.11.2004 р. № 15 настав строк сплати лише податкових зобов'язань у сумі 269 403 615 грн.

Дане твердження не відповідає дійсності виходячи з наступного.

Відповідно до договору розстрочення від 30.11.2004р. №15 та доповнення № 7 до цього договору, встановлений графік сплати розстрочених сум податкових зобов'язань (загальна сума - 1 796 024 100 грн.):

24.10.2007р. - 89 801 205 грн.;

23.11.2007р. - 179 602 410 грн.

12.12.2007р. -89 801 205 грн.;

24.01.2008р. - 89 801 205 грн.;

24.04.2008р. -89 801 205 грн.;

24.07.2008р. -89 801 205 грн.;

24.10.2008р. -89 801 205 грн.;

24.01.2009р. - 89 801 205 грн.;

24.04.2009р. - 89 801 205 грн.;

24.07.2009р. - 89 801 205 грн.;

24.10.2009р.-89 801205 грн.

Як зазначалося вище, від дня дострокового розірвання договору платник податків зобов'язаний сплатити невнесену суму розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань та суму процентів, нарахованих за фактичний термін дії розстрочення (відстрочення), станом на 27.11.2007р. (день прийняття рішення про скасування розстрочення податкових зобов'язань) жодна з наведених вище часток розстроченої суми податкових зобов'язань сплачена не була, що спростовує доводи НАК «Нафтогаз України»про настання строку сплати лише податкових зобов'язань у сумі 269 403 615 грн.

Підпунктом 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»передбачено, що активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду (господарського суду). В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань забезпечення боргу.

Отже, платник податків має право вибору черговості погашення своїх податкових зобов'язань тільки у разі наявності в нього активів, вільних від заставних зобов'язань, та саме за їх рахунок.

Відповідно до п. 8.1 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ, активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно із законом та не потребує письмового оформлення.

При цьому, пп.8.2.1 п. 8.2 ст.8 Закону №2181 передбачено, що право податкової застави виникає, зокрема, у разі несплати у строки, встановлені цим Законом, суми податкового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації - з дня, наступного за останнім днем зазначеного строку.

Таким чином, платник податків не може мати активів, за рахунок яких він міг би самостійно визначити черговість задоволення претензій кредиторів.

Крім того, у Законі №2181 мова йде саме про право вибору платником податків задоволення претензій кредиторів, а не право вибору черговості погашення кредиторських заборгованостей.

Отже, пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону № 2181-ІІІ не є підставою для надання права Позивачу погашати податкові зобов'язання, що мають більш пізні граничні терміни сплати, за наявності в нього непогашених сум податкових зобов'язань з більш ранніми термінами сплати та накопичувати таким чином борг за період, що пройшов.

Ключовими положеннями, що визначають порядок погашення сум податкового боргу відповідно до календарної черговості настання граничних термінів сплати податкових зобов'язань, є:

а) пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. З Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, яким платникам податків надається можливість визначати черговість погашення претензій кредиторів виключно за рахунок активів, вільних від заставних зобов'язань.

б)п. 8.1 ст. 8 та пп. 8.2.2 п. 8.2 ст. 8 Закону № 2181-ІІІ, якими передбачено передачу всіх активів платника податків у податкову заставу з моменту виникнення податкового боргу. в)п.7.7 ст.7 Закону № 2181-ІІІ, яким передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Спираючись на зазначені положення Закону № 2181-ІІІ, можна однозначно стверджувати про неможливість визначення платником податків, який має податковий борг, черговості погашення своїх зобов'язань з одного платежу. При цьому, Законом № 2181-ІІІ передбачено механізм перенесення термінів сплати податкових зобов'язань платника податків на більш пізні терміни шляхом їх відстрочення або розстрочення. Слід особливо наголосити на тому, що порядок зарахування коштів, які надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), в рахунок погашення податкових зобов'язань у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати, стосується випадків наявності податкового боргу та надходження коштів на сплату за одним і тим самим платежем. При цьому така черговість повною мірою поширюється і на суми штрафних санкцій. Також Закон № 2181 чітко встановлює обов'язок платника податків сплатити узгоджену суму податкового зобов'язання та терміни її сплати.

Зокрема, Законом № 2181 передбачений обов'язок платника податків сплатити:

-узгоджену суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, або у терміни, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про їх нарахування;

-у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження (п. 5.3 ст. 5 Закону).

У випадках, передбачених ст. 14 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ, платник податків може використати право на розстрочення або відстрочення податкового боргу та отримати право сплатити їх у більш пізній термін (терміни).

Інших випадків можливості сплати платником податків податкових зобов'язань наступного періоду до сплати податкових зобов'язань попереднього періоду Законом №2181-ІІІ не встановлено.

Тобто платник податків, визначивши суму узгодженого податкового зобов'язання, бере на себе обов'язки по сплаті та сплачує її у повному обсязі або на умовах розстрочення, відстрочення податкового боргу у терміни, встановлені нормами Закону.

Крім того, відповідно до п.7.7 ст.7 Закону № 2181-ІІІ, податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях.

Кошти, що надійшли на сплату зобов'язань з податку, збору (обов'язкового платежу), спрямовуються на погашення податкових зобов'язань з того самого платежу у порядку календарної черговості настання граничних термінів їх сплати.

Така черговість погашення діє незалежно від волі платника податків та стосується як самостійно розрахованих платником податків податкових зобов'язань, так і податкових зобов'язань, розрахованих контролюючим органом.

Таким чином, якщо платник податків має податковий борг, погашення такого боргу відбувається в порядку черговості його виникнення.

Як наслідок, суми, що надходили згідно з платіжними дорученнями, які наведені відповідачем, спрямовувалися на погашення податкового боргу, що виник раніше.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення судових витрат з відповідача суд відмовляє з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Таким чином, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Враховуючи все вищевикладене та керуючись ст. ст. 69, 71, 94, 97, 112, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ПОСТАНОВИВ :

1.Позов задовольнити частково

2.Стягнути з Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул.. Б.Хмельницького, 6, р/р 260053012609 в ГОУ ПІБ м. Києва МФО 3000012, код ЄДРПОУ 20077720) податковий борг в розмірі 1958696699,62 грн. (один мільярд девятсот пятдесят вісім мільйонів шістсот девяносто шість тисяч шістсот девяносто девять грн. 62 коп.) до Державного бюджету України.

3.В іншій частині позову відмовити.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Головуючий Суддя Добрянська Я.І.

Судді Ковзель П.О. Келеберда В.І.