Постанова № 2324616, 04.06.2008, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04.06.2008 р.                                                                                                     № 6/198

Товариство з обмеженою відповідальністю "Телесистеми України"

до Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м.Києва

провизнання рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій нечинним ,

за участю представників:          

від позивача: Мамчур А.П.

від відповідача Кривобок Ю.М.

Суддя Добрянська Я.І.

Секретар судового засідання Богдан В.Є.

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України 04.06.2008 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2007 р. № 0000772350/0 на суму 94471,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що при виконання зовнішньоекономічного контракту з компанією «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO. LTD” (Китай) від 25.12.2006 р. ним не були порушені вимоги Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 р. № 185/94-ВР (із змінами та доповненнями), оскільки згідно з п. 3 2 1 контракту, товариством здійснено попередню оплату 19.02.2007 р., тому граничний термін надходження товару відповідно до ст.. 2 Закону України № 185/94-ВР, - 20.05.2007 р. Згідно з авіа накладною від 02.05.2007 р. товар знаходився під митним контролем з 19.05.2007 р. Також, за контрактом з “SIEMENS NETWORKS Gmbh&Co.KG” (Німеччина) від 31.10.2006 р. здійснено попередню оплату 09.02.2007 р., отже граничний термін надходження товару –10.05.2007 р. Згідно з міжнародною накладною № 1620000012539 товар знаходився під митним контролем з 10.05.2007 р.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає наступне..

Державна податкова інспекція у Дніпровському районі м. Києва отримала інформацію від Першої Київської філії АКБ «Форум»№ 1104 від 08.06.2007 р. про виявленні факти порушень чинного законодавства по імпортним контрактам від 31.10.2006 р. б/н та від 25.12.2006 р. за № 0008040607050В.

Позивачу був направлений лист за № 7773/10/22-004 від 16.06.2007 р. у відповідності до п. 5 ч. 6 ст. 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 р. за № 509-ХІІ (з подальшими змінами та доповненнями) та згідно листа Першої Київської філії АКБ «Форум»№ 1104 від 08.06.2007 р., щодо надання пояснень та їх документального підтвердження протягом десяти днів з дня отримання цього листа стосовно взаєморозрахунків по імпортному контракту від 31.10.2006 р. б/н та від 25.12.2006 р. за № 0008040607050В.

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Телесистеми України»з питань дотримання вимог чинного валютного законодавства України по імпортним контрактам від 25.12.2007 р. за № 0008040607050В та від 31.10.2006 р. б/н та складено Акт № 3458/22 –34726705 від 24.07.2007 р..

На підставі Акту відповідачем було винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій № 0000772350/0 від 30.07.2007 р. та застосовано штрафні санкції у сумі 94417,05 грн..

Як вказує відповідач, між позивачем та фірмою “SIEMENS NETWORKS Gmbh&Co.KG” (Німеччина) було укладено зовнішньоекономічний контракт від 31.10.2006 р. б/н. та зовнішньоекономічний контракт між позивачем та «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO. LTD” (Китай) від 25.12.2006 р. за № 0008040607050В на купівлю товару –телекомунікаційного обладнання.

Позивачем було здійснено попередню оплату за контрактом з «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO. LTD” (Китай) від 25.12.2006 р. за № 0008040607050В у сумі 66999,18 дол. США із граничним надходженням продукції до 20.05.2007 року. Однак, на думку відповідача, що зафіксовано в Акті перевірки та ВМД від 16.06.2007 р. № 057307 надходження продукції на територію України згідно з цим контрактом відбулося з порушенням термінів встановлених ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. за № 185/4-ВР.

Також, відповідач вважає, що по контракту від 31.10.2006 р. б/н з фірмою“SIEMENS NETWORKS Gmbh&Co.KG” (Німеччина) позивачем було порушено ст. 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994р. за № 185/4-ВР, що зафіксовано у Акті на підставі ВМД від 16.06.2007 р. № 057308.

Перед початком розгляду справи по суті представника роз’яснено 49 –51 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оглянувши надані сторонами докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, та копії котрих долучені до матеріалів справи, Окружний адміністративний суд м. Києва, –

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Дніпровському районі м. Києва, проведена позапланова виїзна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України»(далі Позивач) вимог чинного валютного законодавства України. За результатами перевірки складений акт від 24.07.2007 р. 143.

          На підставі вказаного акту перевірки винесено рішення № 0000772350/0 від 30 липня 2007 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 94 417,50 грн.(дев’яносто чотири тисячі чотириста сімнадцять гривень п’ятдесят копійок) за виявлене порушення ст.2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»від 23.09.1994 року.

          На зазначений акт від 24.07.2007 р., позивачем 25.07.2007 року було подано заперечення, в якому обґрунтовувалась безпідставність накладення штрафних санкцій. У відповіді на заперечення від 26.07.2007 року ДПІ Дніпровського району міста Києва підтвердила правомірність накладення штрафних санкцій, та водночас відмовила у задоволенні вимог товариства.

          В подальшому позивач оскаржував вказане рішення до ДПІ у Дніпровському районі м. Києва (Скарга №750 від 09.08.2007 року), до ДПА у м. Києві (Скарга №835 від 06.09.2007 року) та до Державної податкової адміністрації України (Скарга №1288 від 22.11.2007), однак всі скарги залишені без задоволення (рішення про результати розгляду скарг від 30.07.2007 р., 27.08.2007 р., 05.11.2007 р., 05.12.2007 року)

          Відповідач, в ході проведення позапланової перевірки виявив у діях позивача порушення ст. 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», що передбачає нарахування штрафних санкцій відповідно до ст. 4 вказаного Закону, згідно з якою порушення резидентами термінів, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (митної вартості недопоставленої продукції) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості.

          Суд проаналізувавши матеріали справи, прийшов до висновку, що позивач не порушував вимоги чинного валютного законодавства при виконанні Контракту №0008040607050 від 25.12.2006 року (далі Контракт), укладеного між ТОВ «Телесистеми України»з «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO. LTD” (Китай) та Контракту від 31.10.2006 року укладеного між ТОВ «Телесистеми України»з “SIEMENS NETWORKS Gmbh&Co.KG”.

Відповідач вважає, що при виконанні вказаних договорів було порушено ст. 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», згідно з якою імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національного банку України.

          Однак, як встановлено судом, умовою вказаних договорів був обов’язок в порядку виконання договору, провести попередню оплату продукції постачальникам. Так, згідно зі п.3.2.1 ст. 3 Контракту з «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO. LTD” (Китай) від 25.12.2006 р., позивачем здійснено попередню оплату 19.02.2007 року, отже, граничний термін надходження товару у відповідності до ст.2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті»становить 20.05.2007. Згідно з авіа накладною від 02.05.2007 року товар знаходився під митним контролем з 19.05.2007 року.

          Відповідно до ст. 3 Контракту з “SIEMENS NETWORKS Gmbh&Co.KG” (Німеччина) від 31.10.2006 року, здійснено попередню оплату 09.02.2007, отже граничний термін надходження товару становить 10.05.2007 року. Згідно з міжнародною накладною №1620000012539 товар знаходився під митним контролем з 10.05.2007 року.

          Отже, імпортну операцію резидента, в даному випадку позивача, слід вважати завершеною з моменту виконання його контрагентом зобов’язань, тобто з моменту поставки товару за умовами CIP «під митний контроль м. Київ, Україна», саме в цей момент у відповідності до ст. 4 Контракту на поставку між ТОВ «Телесистеми України»та «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO. LTD” (Китай) і ст. 18 Контракту між ТОВ «Телесистеми України»та “SIEMENS NETWORKS Gmbh&Co.KG” (Німеччина) переходить право власності на товар.

Зазначені умови Контрактів відповідають положенням Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», де зазначено, що момент здійснення експорту (імпорту) –момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця»(ст.1 Закону). Як встановлено судом, укладаючи та виконуючи зазначені контракти Позивач дотримався вимоги ст. 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», оскільки строк з моменту здійснення авансового платежу до моменту завершення імпортної операції не перевищує 90 днів.

          Позиція відповідача про правомірність накладення штрафних санкцій на підставі пунктом 4 листа Державної податкової адміністрації від 11.05.2007 року № 9433/7/22-601, в якому зазначено, що при проведенні податковими органами перевірок імпортних операцій, датою імпорту, у випадку ввезення продукції на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, слід вважати дату завершення оформлення ВМД є помилковою.

Даний лист прийнятий у зв’язку з внесенням змін до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджена постановою Правління Національного Банку України №37/13304, яка введена в дію з 29.01.2007 року.

          Оскільки, дану постанову було прийнято після укладення Контрактів позивачем, які вступили в дію з моменту їх підписання 25.12.2006 р. та 31.10.2006 р. відповідно, то на думку суду на момент укладення Договорів позивач діяв у відповідності до чинного валютного законодавства, зокрема дотримуючись вимог, встановлених ст.2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

          Відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом‘якшують або скасовують відповідальність особи.

          Відповідно до практики тлумачення Конституційним Судом України принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (Рішення від 05.04.2001 р. у справі №1-16/2001 та Рішення від 02.07.2002 р. у справі №1-8/2002 тощо) закони та інші нормативно-правові акти України не поширюються на правовідносини, які виникли і не закінчилися до набуття чинності таких законів та інших нормативно-правових актів.

Тому суд вважає, що у відповідача були відсутні підстави застосування до позивача штрафної санкції відповідно до рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 30.07.2007 р. № 0000772350/0 на загальну суму 94417,50 грн., відповідно до ст.4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюту». Оскільки, позивач не порушив 90-денний термін відстрочки поставки товару, бо до його спливу, товар було фактично ввезене на митну територію України в повному обсязі на суму здійсненого авансового платежу в розмірі 66999,18 дол. США по контракту на поставку № 0008040607050В «HUAWEI TECH. INVESTMENT CO. LTD” (Китай) та в розмірі 224246,18 дол. США по контракту з “SIEMENS NETWORKS Gmbh&Co.KG” (Німеччина).

З урахуванням наведеного вище, суд дійшов висновку, що прийняття відповідачем рішення, на підставі якого застосовано штрафну санкцію в розмірі 94417,50 грн. є таким, що не відповідає чинному законодавству України.

          Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1)          на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

          Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

          Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

          Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

          Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа.

          Згідно Прикінцевих та перехідних положень КАС України до набрання чинності законом, який регулює порядок сплати і розмір судового збору, розмір цього збору за подання позовів немайнового характеру визначається відповідно до пп. „б” п.1 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито”, тобто –3,40 грн.

          Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97, 158-163 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій

від 30.07.2007 р. № 0000772350/0 суму 94417,05 грн.;

3. Судові витрати у розмірі 3,40 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Телесистеми України» з Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Київському апеляційному адміністративному суду через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя                                                                                           Добрянська Я.І.