Постанова № 22661931, 12.04.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Донецький окружний адміністративний суд П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 квітня 2012 р. Справа № 2а/0570/1003/2012

12 год. 30 хв.

приміщення суду за адресою: 83052, м. Донецьк, вул. 50 Гвардійської Дивізії, 17

Донецький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Шинкарьової І.В.,

суддів Аканова О.О.,

Скріпніка А.І.,

при секретарі судового засідання Заднепровської В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відповідач 1, Державної податкової служби України відповідач 2 про скасування податкові повідомлення-рішення від 21.11.2011 року №0001051312/45548/10/15-16-23/3 та №0001041312/45546/10/15-16-23/3, рішення Державної податкової служби України від 13 січня 2012 року №821/6/10-2415 про результати розгляду повторної скарги

за участю представників сторін:

від позивача: Оджиковського В.О.,

від відповідача 1: Лисенков Д.М.,

від відповідача 2: Яковенко О.В.,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом, з урахуванням заяви про зміну предмету позову (а.с.206), до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Донецьку відповідач 1, Державної податкової служби України відповідач 2 про скасування податкові повідомлення-рішення від 21.11.2011 року №0001051312/45548/10/15-16-23/3 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у розмірі 60 118 180,00грн. та №0001041312/45546/10/15-16-23/3 яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 10 077 097,00грн., рішення Державної податкової служби України від 13 січня 2012 року №821/6/10-2415 про результати розгляду повторної скарги.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на безпідставність зменшення суми відємного значення обєкта оподаткування з податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року в сумі 60 118 180,00грн. та визначення суми податкового зобовязання по податку на прибуток за 2-й квартал 2011 року у сумі 10 077 097,00грн. спірними податковими повідомленнями-рішеннями. Позивач вважає, що порядок врахування відємного значення обєкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів визначений статтею 150 Податкового кодексу України і в ІІ кварталі 2011 року застосовується з урахуванням пункту 3 підрозділу Розділу ХХ «Перехідних положень» Податкового кодексу України, згідно якого пункт 150.1 статті 150 цього кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням відємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Отже, пункт 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України не встановлює порядок розрахунку об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств у І кварталі 2011 року, а лише визначає порядок врахування результату розрахунку об'єкта оподаткування за підсумками І кварталу 2011 року, коли таким результатом є від'ємне значення.

При цьому спеціальну норму щодо порядку включення від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке розраховане у І кварталі 2011 року, до витрат II кварталу 2011 року містить саме перший абзац зазначеного пункту. Другий абзац, який повинен застосовуватись лише з урахуванням змісту першого абзацу, останньому не суперечить і стосується порядку включення від'ємного значення І кварталу 2011 року не тільки у II кварталі, а й у II-III кварталах, II -IV кварталах 2011 року.

Керуючись вищенаведеними положеннями позивач зробив висновок, що збитки, сформовані в рамках дії Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» повинні враховуватися у від'ємному значенні з податку на прибуток у II кварталі 2011 року до повного погашення такого від'ємного значення.

А тому твердження відповідачів про те, що включення від'ємного значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, до складу від'ємного значення об'єкта оподаткування у II кварталі 2011 року є порушенням положень Податкового кодексу України є безпідставним, необґрунтованим та просто звуженим тлумаченням норм Податкового кодексу України.

Одночасно, положення пункту 150.1 статті 150 Податкового кодексу України передбачають, що якщо результатом розрахунку обєкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є відємне значення, то сума такого відємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок обєкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного відємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого відємного значення.

Аналіз зазначених норм, зазначає позивач, свідчить про те, що пункт 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011 року, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення відємного значення.

Позивач зауважує, що Податковий кодекс прямо встановлює право на оскарження рішень Державної податкової служби України, прийнятих за розглядом скарги платника податків, і визначає, що таке оскарження має відбуватися в судовому порядку. Право на судове оскарження підтверджене самим Відповідачем 2 у Рішенні Державної податкової служби України.

Згідно з пунктом 56.8 Податкового кодексу та пункту 13 Наказу № 1001: «контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення...».

Обов'язок прийняти вмотивоване рішення кореспондує із іншим обов'язком контролюючих органів, що передбачений в пункті 56.4 Податкового кодексу, а саме: «під час процедури адміністративного оскарження обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених цим Кодексом, або будь-яке інше рішення контролюючого органу є правомірним, покладається на контролюючий орган.»

З наведеного вбачається, що Відповідач 2 зобов'язаний був довести правомірність визначеного грошового зобов'язання та винести власне вмотивоване рішення. Логічно, що для цього спочатку необхідно розглянути всі аргументи платника податків, викладені у повторній скарзі, перевірити правомірність нарахувань та навести власні обґрунтування правомірності нарахувань.

Тобто, Податковий кодекс передбачає реальний розгляд викладених у скарзі аргументів, а не проведення суто формальної процедури із наданням контролюючим органом відписок.

Таким чином позивач вважає, висновки акта перевірки та рішення Державної податкової служби України не відповідають дійсності і спростовуються аналізом положень Податкового кодексу України, а відповідно податкові повідомлення-рішення та рішення Державної податкової служби України є необґрунтованими, протиправними та такими, що підлягають скасуванню.

В судовому засіданні представники позивача, позовні вимоги підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним в позові, просили їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, надав письмові заперечення (а.с.198), в яких зазначив, у зв'язку із набранням 1 квітня 2011 року чинності розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПК України та відсутністю у ньому посилання на врахування у ІІ кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, від'ємне значення об'єкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до пункту 22.4 статті 22 Закону №334, до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

В результаті не вірного розрахунку рядка 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за II квартал 2011 року - від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (від'ємного значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або від'ємного значення об'єкта оподаткування за І квартал 2011 року) підприємством занижено обєкт оподаткування за II квартал 2011 року на 43 813 466грн.

За результатами перевірки СДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення від

21.11.2011 року №0001051312/45548/10/15-16-23/3 яким зменшено суму від'ємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 60 118 180,00грн. та

№0001041312/45546/10/15-16-23/3 яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у розмірі 10 077 097,00грн.

Абзацом 2 пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX Перехідних положень ПК України визначено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого-четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь-яких інших звітних періодів.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, дію нормативно правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання чинності, тобто до події, в акту застосовується тій закон або нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Отже, виходячи з вимог пункту 3 підрозділу 4 Розділу XX «Перехідних положень» ПК України, до складу II кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкту оподаткування отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за І квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року повинен здійснюватися з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку саме за перший квартал 2011 року без врахування будь - яких інших звітних періодів.

Таким чином, у зв'язку із набранням 01.04.11 чинності розділу III «Податок на прибуток підприємств» ПК України та відсутністю у ньому посилання на врахування у II кварталі 2011 року від'ємного значення об'єкта оподаткування, окрім того, що виник за результатами діяльності у І кварталі 2011 року, від'ємне значення обєкту оподаткування 2010 року, що увійшло до першого кварталу 2011 року у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України від 28 грудня 1994 року №334/94 - ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу від'ємного значення другого кварталу 2011 року не включається.

На підставі викладеного відповідач просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі та спірні податкові повідомлення-рішення та рішення Державної податкової служби України залишити без змін.

Заслухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Артемівської міської ради Донецької області 20.10.2003 року №12541200000000202, ідентифікаційний код юридичної особи 31279540, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи та довідка АБ №379237 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.54,35), перебуває на податковому обліку у Спеціалізованій ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку з 04.07.2001 року за №544, що підтверджено довідкою про взяття на облік платника податків за формою 4-ОПП від 10.01.2011 року №13/10/29-14-2. (а.с.56) Свою діяльність здійснює на підставі Статуту (а.с.18,35).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України органи державної влади зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначені Законом України «Про державну податкову службу в Україні», порядок адміністрування податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України.

Серед прав, наданих податковим органом, статтею 75 Податкового кодексу України, передбачено право на проведення камеральних, документальних (планових або позапланових; виїзних або невиїзних) та фактичних перевірок.

Відповідно до п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

04.11.2011 року СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку здійснена камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на прибуток про виявлення помилок (порушень), наслідки якої викладені в акті перевірки №723/15-16-23/3/31279540. (а.с.64)

В висновках акту перевірки встановлено, що у порушення вимог підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 36.1 статті 36, пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідних положень», пункту 150.1 статті 150 ПК України, ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» неправомірно у рядку 06.6 податкової декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року відображено відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 60 118 180грн., що призвело до заниження грошового зобовязання з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року у сумі 10 077 097,00грн.

За результатами перевірки керівником податкового органу 21.11.2011 року згідно з п.54.3 ст.54 та п.58.1 ст.58, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, відповідно до п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України, прийняті податкові повідомлення - рішення №0001051312/45548/10/15-16-23/3 яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у розмірі 60 118 180,00грн. та №0001041312/45546/10/15-16-23/3 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 10 077 097,00грн. (а.с.60,62)

Як зазначено в акті перевірки, податковий орган розглянувши податкову декларацію позивача з податку на прибуток за І квартал 2011 року, Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку було встановлено, що ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» у рядку 04.9 (відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року) відображена сума 60 118 180,00грн.

Таким чином, значення рядка 06.6 «відємне значення обєкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду (відємне значення рядка 07 податкової декларації за попередній звітний (податковий) період або відємне значення обєкту оподаткування за 1 квартал 2011 року» декларації з податку на прибуток за ІІ квартал 2011 року повинно складати 11 042 906,00грн.

В порушення п.п.16.1.4 п.16.1 ст.16, п.36.1 ст.36, п.3 підрозділу 4 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року платником податку на прибуток до рядка 06.6 «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року» було включено відємне значення рядка 08 декларації з податку на прибуток за І квартал 2011 року в сумі 60 118 180грн., яке виникло за рахунок включення відємного значення обєкту оподаткування 2010 року, що увійшло до складу валових витрат першого кварталу 2011 року у відповідності до п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та не є збитками І кварталу 2011 року. Це вплинуло на заниження обєкта оподаткування декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року по коду рядка 07 «Обєкт оподаткування від усіх видів діяльності» на суму 43 813 466грн. та призвело до заниження податку на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню на 10 077 097грн.

Зазначена помилка призвела до виникнення помилок у податковій декларації з податку на прибуток ТОВ «Кнауф Гіпс Донбас» за ІІ квартал 2011 року, а саме:

- рядок 06.6 декларації «Відємне значення обєкта оподаткування попереднього податкового року» дорівнює 71 161 086,00грн., а повинен дорівнювати 11 042 906,00грн. Відхилення складає -60 118 180,00грн.;

- рядок 07 декларації «Обєкт оподаткування від усіх видів діяльності (позитивний «+», відємний «-») дорівнює -16 304 714,00грн., а повинен дорівнювати 43 813 466,00грн. Відхилення складає 60 118 180,00грн.;

- рядок 11 декларації «податок на прибуток від діяльності, що не підлягає патентуванню» дорівнює 0, а повинен дорівнювати 10 077 097,00грн. Відхилення складає 10 077 097,00грн.

З наведеного в акті перевірки розрахунку вбачається, що спірним моментом є, зокрема, те, що до рядку 04.9 «відємне значення обєкта оподаткування за попередній податковий період» декларації за І квартал 2011 року позивач неправомірно відніс суму в розмірі 60 118 180,00грн.

З метою встановлення правильності розрахунку позивача значення рядка 04.9. «відємне значення обєкта оподаткування за попередній податковий період» декларації за 1-й квартал 2011 року необхідно здійснити аналіз показників податкової звітності платника податків за 2009 2010 роки.

Об'єктом оподаткування у розумінні ст.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 року №334/94-ВР (який діяв до 01.04.2011 року) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.6.1 ст.6 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI, який набрав чинності 16.06.2011 року, пункт 6.1 статті 6 доповнено абзацом другим, згідно із яким у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.

Цим же Законом статтю 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» доповнено пунктом 22.4, згідно із яким у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.

Оскільки Закон №2275-VI набрав чинності 16.06.2010 року, порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, визначений п.22.4 Закону застосовується з початку наступного звітного (податкового) періоду, тобто за підсумками 9 місяців 2010 року.

Як вбачається з податкової декларації з податку на прибуток за 2009 рік (а.с.162), за підсумками цього року позивач мав відємне значення обєкта оподаткування в сумі «-77 346 595,00 грн.» (рядок 08).

У відповідності до абз.1 п.22.4 ст.22 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI, в декларації за 2010 року (а.с.181) у складі валових витрат позивач враховував 20% суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток. Але, як вбачається з пояснень позивача в третьому кварталі 2010 року, виявивши, що серед суми 77 346 595,00грн. відємного значення, яке декларувалось в 2009 році, у позивача відсутні правові підстави для декларування суми відємного значення в розмірі 2 198 870,00грн. за вказаний податковий період. Таке відємне значення у вказаний податковий період не мало документального та правового підтвердження. У звязку з виявленою помилкою позивач в декларації за 3 квартали 2010 року декларував 20% від відємного значення обєкта оподаткування попереднього податкового року з розрахунку загальної суми відємного значення, що зменшена на помилково відображені 2 198 870,00грн. Тобто 20%, позивач розрахував, виходячи з суми в розмірі 75 147 725,00грн. (77 346 595,00 2 198 870,00)

Таким чином, позивач в третьому кварталі 2010 року декларував 20% від суми відємного значення попереднього року не в розмірі 15 469 319,00грн. (77 346 595,00грн. х 20%), а правильну суму в загальному розмірі 15 029 545,00грн.

Так, станом на 1 січня 2010 року утворилася сума відємного значення у розмірі 15 029 545,00грн., тобто (75 147 725,00грн. х 20%) та відображена у рядку 04.9 податкової декларації.

Залишок суми від'ємного значення об'єкта оподаткування склав 80%, тобто, 60 118 180,00грн. (75 147 725,00 - 15 029 545,00).

У відповідності до абз.2 п.22.4 ст.22 наведеного Закону, у декларації за І квартал 2011 року (а.с.96) позивач включив до складу валових витрат суму від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат (в даному випадку 80% - 60 118 180,00грн.) та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, що за даними декларації 2010 року складає 90 167 421,00грн. (а.с.56). Всього 60 118 180,00грн. та відобразив цю суму у рядку 04.9 декларації за І квартал 2011року (а.с.10).

Аналіз норм п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» свідчить про те, що до 16.06.2010 року до складу валових витрат І-го кварталу наступного року платник податків мав право включати всю суму збитків, отриманих у попередньому році. При цьому, об'єкт оподаткування наступного року розраховується з урахуванням цього від'ємного значення у складі валових витрат наростаючим підсумком (тобто у І, ІІ, ІІ, VІ кв.) до повного погашення такого від'ємного значення.

Зазначена норма покликана на те, щоб платник податків повністю покрив витрати попереднього податкового року у наступному.

16.06.2010 року до даної норми були внесені обмеження і дозволено платнику податків включати до складу валових витрат лише 20% від'ємного значення, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.

А у 2011 році платнику податків знову дозволено включати до складу валових витрат і суму від'ємного значення, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року, а також сам збиток, який виник у 2010 році без обмежень, встановлених самим п.22.4 ст.22 Закону.

Із встановлених судом обставин, суд приходить до висновку, що позивачем вірно включено до складу відємного значення 1-го кварталу 2011 року суму 60 118 180,00грн. (80% залишку суми, яка не була врахована у складі валових витрат 2010 року - 60 118 180,00грн.).

Позивачем був правомірно сформований склад об'єкту оподаткування за 1-й квартал 2011 року «71 161 086,00грн.» з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року 60 118 180,00грн. Відповідач з цього приводу не заперечує та правомірність формування від'ємного значення об'єкту оподаткування 1-го кварталу 2011 року, з урахуванням висновків акта перевірки, він не оскаржує.

З 01.01.2011 року набрав чинності Податковий кодекс України. Суд зазначає, що відповідно до підрозділу 4 Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, застосування Розділу III «Податок на прибуток підприємств» починається з 1 квітня 2011 року.

Статтею 150 Податкового кодексу України встановлений порядок урахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодів.

Норми даної статті аналогічні нормам п.6.1 ст.6 та п.22.4 ст.22 Закону України від «Про оподаткування прибутку підприємств» з урахуванням змін, внесених Законом України від 20.05.2010 року №2275-VI.

Так, згідно із п.150.1 ст.150 Податкового кодексу України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Тобто, зазначена норма дозволяє платнику податків повністю включати до витрат першого календарного кварталу 2011 року всю суму від'ємного значення обєкта оподаткування.

Разом з тим пунктом 3 підрозділу 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств у 2011 році» Розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України встановлює, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого:

якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.

Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

З аналізу положень пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідних положень» Податкового кодексу України випливає, що до складу другого кварталу 2011 року включається від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року.

Як встановлено судом, результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку за підсумками І кварталу 2011 року (а.с.96) є від'ємне значення в сумі «-71 161 086,00грн.» (рядок 08).

Зазначену суму цього від'ємного значення позивач у відповідності до норм пункту 3 підрозділу 4 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України включив до витрат 2-го календарного кварталу 2011 року та відобразив її у декларації за 2-й квартал 2011 року у рядку 06.6 (а.с.102).

Відповідно до ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд не приймає висновків акту перевірки, про те, що до складу 2-го кварталу 2011 року позивачем неправомірно включено від'ємне значення з 2010 року в сумі 60 118 180,00грн., що увійшло до складу першого кварталу 2011 року та занижено грошове зобовязання з податку на прибуток за 2 квартал 2011 року у сумі 10 077 097,00грн.

Таке тлумачення суперечить нормам Податкового кодексу України.

Відповідно до п.1 розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, розділ III «Податок на прибуток» набрав чинності з 01.04.2011 року, який згідно з п.1 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 01.04.2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.

Інше встановлено у п. 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України, які і регулюють питання щодо формування від'ємного значення 2-го кварталу 2011року.

В нормі п. 3 підрозділу 4 Перехідних положеннях Податкового кодексу України законодавець, як і раніше, під час коригування порядку формування розміру валових витрат з урахуванням від'ємного значення у 2010 році, шляхом прийняття Закону України від 20.05.2010 року №2275-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визначив особливий порядок формування об'єкту оподаткування податком на прибуток.

Дослівне тлумачення положень п. 3 підрозділу 4 розділу XX Перехідних положень Податкового кодексу України дає підстави вважати, що у разі наявності від'ємного значення об'єкту оподаткування у 1-му кварталі 2011 року, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу витрат 2-го кварталу 2011 року.

Зазначена норма не містить обмеження щодо витрат, які мають бути враховані у складі валових витрат 2-го кварталу 2011 року.

На підставі вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 21.11.2011 року №0001051312/45548/10/15-16-23/3 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у розмірі 60 118 180,00грн. та №0001041312/45546/10/15-16-23/3 яким визначено податкове зобовязання по податку на прибуток у сумі 10 077 097,00грн. прийняті податковим органом неправомірно, та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно спірного рішення Державної податкової служби України (далі по тексту ДПСУ) від 13 січня 2012 року №821/6/10-2415 про результати розгляду повторної скарги суд встановив наступне.

Зазначене рішення є за назвою «рішенням», про яке йдеться в пункті 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскаржуване рішення ДПСУ є також рішенням (тобто правовим актом індивідуальної дії) для позивача по суті, адже таке рішення впливає на його права та обов'язки. Так, день отримання цього рішення є днем узгодження податкових зобов'язань (відповідно до пункту 56.17 Податкового кодексу). Протягом 10 днів з дня узгодження податкових зобов'язань Позивач зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання, визначене у податковому повідомленні-рішенні (абзац 2 пункту 57.3 Податкового кодексу).

Тобто це рішення створює загрозу стягнення з позивача значної суми грошового зобов'язання (10 077 097,00 гривень), що неминуче вплине на фінансовий стан позивача, його права та обов'язки.

Враховуючи вищевказане, рішення ДПСУ потрібно вважати правовим актом індивідуальної дії, який впливає на права та обов'язки Позивача і підлягає оскарженню в порядку адміністративного судочинства на підставі пункту 56.10 Податкового кодексу та статті 17 КАС України.

Право Позивача оскаржувати будь-які рішення податкових органів закріплене в підпункті 17.1.7 Податкового кодексу, яким встановлено, що, платник податків має право, зокрема, оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), надані контролюючими органами розяснення.

Порядок оскарження рішень Державної податкової служби України, прийнятих за результатами розгляду скарг платників податків, прямо визначений в пункті 56.10 Податкового кодексу України, відповідно до якого, рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку».

Це також зазначено в пункті 15 Положення про порядок подання та розгляду скарг платників податків органами державної податкової служби, затвердженого Наказом ДПА України від 23 грудня 2010 року №1001, який передбачає обов'язок органів державної податкової служби вказувати порядок оскарження прийнятого рішення у разі незгоди. У даній ситуації Відповідач 2 виконав таку вимогу та вказав, що як податкове повідомлення-рішення, так і рішення ДПСУ можуть бути оскаржені у судовому порядку.

Суд зазначає, що Податковий кодекс прямо встановлює право на оскарження рішень Державної податкової служби України, прийнятих за розглядом скарги платника податків, і визначає, що таке оскарження має відбуватися в судовому порядку.

Згідно з пунктом 56.10 ст.56 Податкового кодексу України рішення Державної податкової адміністрації України та спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи, прийняте за розглядом скарги платника податків, є остаточним і не підлягає подальшому адміністративному оскарженню, але може бути оскаржене в судовому порядку.

Крім того, посилання на дану норму Податкового кодексу України та можливість оскарження в судовому порядку міститься у самому рішенні Державної податкової служби України від 13.01.2012 року №821/6/10-2415 про результати розгляду повторної скарги.

Таким чином, рішення Державної податкової адміністрації України, прийняте за розглядом скарги платника податків, є рішенням в розумінні ст. 17 КАС України, а отже даний спір підсудний адміністративному суду.

З набранням чинності Податковим кодексом України з 01.01.2011, платники податків наділені правом на оскарження будь-якого рішення контролюючого органу, якщо воно на думку платника податків суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених Податковим кодексом України або іншими законами України. Дана позиція законодавця відображена у п.56.2 ст.56 Податкового кодексу України.

Таким чином, і рішення про результати розгляду скарги платника податків, винесене Державною податковою службою України, може бути оскаржено платником податків і в судовому порядку, що відповідає вимогам п.56.10 ст.56 Податкового кодексу.

З урахуванням обставин викладених вище, суд дійшов висновку, що рішення про результати розгляду скарги позивача, винесене Державною податковою службою України від 13.01.2012 №821/6/10-2415 є протиправним та підлягає скасуванню.

Позивач в позовній заяві просить скасувати податкові повідомлення-рішення та рішення Державної податкової служби України за результатами розгляду повторної скарги, але суд зазначає, що рішення субєкта владних повноважень є скасованим з моменту набрання постановою законної сили, тобто лише на майбутнє.

Разом з цим, враховуючи наведене, на підставі частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати недійсними податкові повідомлення рішення від 21.11.2011 року №0001051312/45548/10/15-16-23/3 яким позивачу зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року у розмірі 60 118 180,00грн. та №0001041312/45546/10/15-16-23/3 яким визначено суму податкового зобовязання по податку на прибуток у сумі 10 077 097,00грн., рішення Державної податкової служби України від 13 січня 2012 року №821/6/10-2415 про результати розгляду повторної скарги.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності та з урахуванням того, що відповідачем в судовому засіданні не доведено, що оскаржувані податкові повідомлення рішення та рішення Державної податкової служби України про результати розгляду повторної скарги були прийняті законно, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАСУ якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку відповідач 1, Державної податкової служби України відповідач 2 про скасування податкові повідомлення-рішення від 21.11.2011 року №0001051312/45548/10/15-16-23/3 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 60 118 180,00грн. та №0001041312/45546/10/15-16-23/3 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 10 077 097,00грн., рішення Державної податкової служби України від 13 січня 2012 року №821/6/10-2415 про результати розгляду повторної скарги, задовольнити.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податку у м. Донецьку від 21.11.2011 року №0001051312/45548/10/15-16-23/3 яким зменшено суму відємного значення обєкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 60 118 180,00грн. та №0001041312/45546/10/15-16-23/3 яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 10 077 097,00грн., рішення Державної податкової служби України від 13 січня 2012 року №821/6/10-2415 про результати розгляду повторної скарги.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кнауф Гіпс Донбас» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2179грн. 00коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 12 квітня 2012 року в присутності представників сторін.

Постанова у повному обсязі складена 17 квітня 2012 року.

У разі подання апеляційної скарги, постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постановою за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною 4 статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя Шинкарьова І.В.

СуддіСкріпнік А.І. Аканов О.О.