Постанова № 22660917, 26.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2012 р. справа № 2а/0570/1032/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Христофорова А.Б.

при секретарі Мірошниченко А.О.

за участю:

прокурора Профатила О.П.,

представника позивача Рабасса-Скрябіної Н.В.,

представника відповідача-1 Радченко А.В.,

представника відповідача-2 Болтенкової М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000611322/0/22845/10/15-16-23/5 від 02.06.2011 та № 0000891322/31021/10/15-16-23/5 від 05.08.2011, стягнення з Державного бюджету України 192 469 985 грн., -

В С Т А Н О В И В:

Корпорація «Індустріальна Спілка Донбасу» звернулась до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, Головного управління Державної казначейства України в Донецькій області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000611322/0/22845/10/15-16-23/5 від 02.06.2011, стягнення з Державного бюджету України 192 469 985 грн. (т. 1 а.с. 70а-76).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу було зменшено розмір відємного значення суми ПДВ у розмірі 192 469 985 грн. та застосовані фінансові санкції у розмірі 1 грн. Підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення стали висновки акту виїзної позапланової перевірки від 20.05.2011 № 310/15-16-23/5/24068988 з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за лютий 2011р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 по 31.01.2011. Перевіркою було встановлено порушення позивачем п.п. 1.4, 1.7, 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18, 14.1.181, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яке виразилось у завищенні суми податкового кредиту ПДВ за січень 2011р. в сумі 192 469 985 грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011р. на суму 192 469 985 грн., у т.ч. на суму 4 083 333 грн. по господарській операції щодо надання фінансової допомоги ТОВ «Енерго-Міг» та на суму 188 386 652 грн. по операціям з ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Вважає зазначені висновки акту перевірки необґрунтованими та такими, що суперечать фактичним обставинам справи, на підставі чого податкове повідомлення-рішення має бути визнано недійсним. Оскільки строк для надання бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2011р. вже настав, позивач має право на стягнення неправомірно зменшеної суми бюджетного відшкодування ПДВ з Державного бюджету України у розмірі 192 469 985 грн.

Доповнивши позовні вимоги (т. 1 а.с. 225-227, т. 2 а.с. 53-55), позивач остаточно просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000611322/0/22845/10/15-16-23/5 від 02.06.2011 та № 0000891322/31021/10/15-16-23/5 від 05.08.2011, стягнути з Державного бюджету України 192 469 985 грн.

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000891322/31021/10/15-16-23/5 від 05.08.2011 позивач зазначив, що на підставі рішення ДПА в Донецькій області була проведена додаткова перевірка, за наслідками якої складено акт № 443/15-16-23/5/24068988 від 04.07.2011, в якому відображені порушення, аналогічні викладеним у акті перевірки від 20.05.2011 № 310/15-16-23/5/24068988. На підставі висновків зазначених актів відповідач прийняв податкове повідомлення № 0000891322/31021/10/15-16-23/5 від 05.08.2011, яким зменшив позивачу бюджетне відшкодування ПДВ за лютий 2011р. на суму 192 469 985 грн. З підстав, зазначених у позовній заяві та у доповненнях до неї (т. 1 а.с. 225-227, т. 2 а.с. 53-55), просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Ухвалою суду від 20.02.2012 відповідача Головне управління Державної казначейства України в Донецькій області замінено на його правонаступника Головне управління Державної казначейської служби в Донецькій області (т. 1 а.с. 235).

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача-1 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував з тих підстав, що позивачем неправомірно був сформований податковий кредит на суму 4 083 333 грн. по господарській операції щодо надання фінансової допомоги ТОВ «Енерго-Міг» та у розмірі 188 386 652 грн. по операціям з ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського». Зазначає, що позивач не мав права на формування податкового кредиту за рахунок ПДВ, сплаченого при наданні безповоротної фінансової допомоги, оскільки податковий кредит формується по операціях з придбання товару, а факт поставки по договору із ТОВ «Енерго-Міг» відсутній. Що стосується придбання товару у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», то товар вугілля, брухт чорних металів, агломерат, поставлявся на адресу цього підприємства від постачальників, що мають багатоступеневий ланцюг постачання, і які не знаходяться за юридичними адресами, приховують фактичне місцезнаходження, не сплачують податки, та не підтверджують факт транспортування сировини, ТМЦ, витрат на їх зберігання. Зазначені обставини не дають змоги встановити виробника (імпортера) сировини та товарів по всьому ланцюгу постачання та, відповідно, сплату ПДВ до бюджету. Просив відмовити у задоволенні позову.

Також представник відповідача-1 надав суду письмові заперечення проти позову, в яких обґрунтував свою позицію посиланнями на норми діючого законодавства (т. 2 а.с. 141-149).

Представник відповідача-2 у судовому засіданні також заперечував проти задоволення позову з тих підстав, що відповідно до встановленого порядку, списання коштів з рахунків, на яких обліковуються надходження Державного бюджету України з податку на додану вартість відбувається лише у разі предявлення оригіналу виконавчого документа, що свідчить про набрання судовим рішенням законної сили. Ведення особових рахунків платників податків не входить до компетенції Державної казначейської служби, у звязку з чим відсутні підстави для самостійного відшкодування податку з бюджету. Крім того, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області не отримувало висновок та реєстр на відшкодування бюджетної заборгованості з податку на додану вартість на розрахунковий рахунок позивача не отримувало. Просив відмовити у задоволенні позову.

Також представник відповідача-2 надав суду письмові заперечення проти позову, в яких обґрунтував свою позицію посиланнями на норми діючого законодавства (т. 2 а.с. 139-140).

Прокурор у судовому засіданні наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених відповідачами.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Корпорація «Індустріальна спілка Донбасу» (далі Корпорація «ІСД», позивач) зареєстрована як юридична особа 18.12.1995 та включено до ЄДРПОУ за № 24068988, що підтверджується Випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААБ № 868859 від 05.12.2011 (т. 1 а.с. 57). Позивач здійснює свою діяльність на підставі Установчого договору, затвердженого у новій редакції Рішенням Загальних зборів учасників Корпорації, протокол від 01.10.2008 (т. 1 а.с. 28-56). Позивач перебуває на обліку як платник податків у Спеціалізованій державній податковій інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку з 01.01.2006 за № 16, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків від 02.04.2007 № 61/10/29-014-2. Позивач є платником ПДВ відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ № 05913113 серія НБ № 092022, виданого 16.01.2006 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку.

З 26.04.2011 по 13.05.2011 Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку (далі СДПІ, відповідач-1) проводилась документальна позапланова виїзна перевірка Корпорації «ІСД» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - ПДВ) на розрахунковий рахунок за лютий 2011р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за наслідками якої складено акт від 20.05.2011 № 310/15-16-23/5/24068988 (т. 1 а.с. 77-133).

Перевіркою було встановлено, порушення позивачем п.п. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, оскільки позивач не має права на бюджетне відшкодування по декларації за лютий 2011р. у сумі 322 1378 305 грн., оскільки вказану суму бюджетного відшкодування не підтверджено за результатами перевірки, у звязку із тим, що позивач не підтвердив факт сплати частини залишку відємного значення за січень 2011р. у сумі 322 137 305 грн., а також порушення позивачем п.п. 1.4, 1.7, 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18, 14.1.181, 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, яке виразилось у завищенні суми податкового кредиту ПДВ за січень 2011р. в сумі 192 469 985 грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011р. на суму 192 469 985 грн. (т. 1 а.с. 132).

Позивач, не погоджуючись із висновками акту перевірки надав заперечення (т. 1 а.с. 181-185), на які отримав відповідь від 31.05.2011 № 22304/10/15-16-23/5 (т. 1 а.с. 171-180), за змістом яких заперечення позивача податковим органом не приймаються.

На підставі висновків акту перевірки СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000611322/0/22345/10/15-16-23/5 від 02.06.2011, яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми ПДВ по декларації за січень 2011р. у розмірі 192 469 985,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (т. 1 а.с. 186).

Позивач оскаржив прийняте податкове повідомлення-рішення в адміністративному порядку до ДПА у Донецькій області, ДПС України (т. 1 а.с. 134-138, 166-170). Рішеннями ДПА у Донецькій області від 01.08.2011 № 14224/10/25-113-1, ДПС України від 12.10.2011 № 3487/6/10-2115 скарги позивача були залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0000611322/0/22345/10/15-16-23/5 від 02.06.2011 без змін (т. 1 а.с. 152-154, 158-165).

З 21.06.2011 по 04.07.2011 СДПІ проводилась документальна позапланова виїзна перевірка з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за лютий 2011р., яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.01.2011 по 31.01.2011, за наслідками якої складено акт від 04.07.2011 № 443/15-16-23/5/24068988 (т. 2 а.с. 56-98).

Згідно висновку цього акту, на порушення п.п. 1.4, п. 1.7, п. 1.8 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.18, п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п.198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України субєктом господарювання завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на загальну суму ПДВ 192 469 985 грн., що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 року на загальну суму 192 469 985 грн. Перевіркою повноти нарахування ПДВ, що підлягає бюджетному відшкодуванню за лютий 2011 року встановлено його завищення всього у сумі 192 469 985 грн. (т. 2 а.с. 97).

Не погоджуючись із висновком акту перевірки позивач подав до СДПІ заперечення на нього (т. 2 а.с. 100-112).

На підставі зазначеного висновку акту перевірки, СДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000891322/31021/10/15-16-23/5, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за лютий 2011р. у розмірі 192 469 985 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (т. 2 а.с. 99).

Позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення до ДПА у Донецькій області (т. 2 а.с. 113-118), рішенням ДПА у Донецькій області скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін (т. 2 а.с. 119-125). 06.09.2011 позивач направив скаргу до ДПС України (т. 2 а.с. 126-130), рішенням ДПС України від 10.11.2011 № 5203/6/10-2115 скарга позивача була залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін (т. 2 а.с. 131-135).

У листопаді 2011р. позивач звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із даним позовом, в якому, з урахуванням доповнень до позову, просив визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000611322/0/22845/10/15-16-23/5 від 02.06.2011 та № 0000891322/31021/10/15-16-23/5 від 05.08.2011, а також стягнути з Державного бюджету України бюджетне відшкодування ПДВ у розмірі 192 469 985 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 3 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», органи державної податкової служби України у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, іншими нормативно-правовими актами органів державної влади, а також рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань оподаткування, виданими у межах їх повноважень.

Як передбачено п.п. 21.1.1 п. 21.1 ст. 21 Податкового кодексу України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

На підставі ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що відповідач-1 не довів правомірність прийнятих ним податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

17.02.2011 позивач подав до СДПІ податкову декларацію з ПДВ за січень 2011р., у р. 22.2 якої визначив суму відємного значення різниці поточного (звітного) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 322 137 305 грн. (т. 2 а.с. 33-34). Відповідно, у декларації з ПДВ за лютий 2011р. від 18.03.2011, у р. 25.1 позивач вказав, що сума у розмірі 322 137 305 грн. підлягає бюджетному відшкодуванню на його розрахунковий рахунок у банку (т. 2 а.с. 18-19). Також зазначена сума бюджетного відшкодування відображена у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, що є додатком 4 до декларації з ПДВ за лютий 2011р. (т. 2 а.с. 23).

Як свідчать акти перевірок від 20.05.2011 № 310/15-16-23/5/24068988 та від 04.07.2011 № 443/15-16-23/5/24068988, порушення позивачем порядку формування податкового кредиту ПДВ за січень 2011р. в сумі 192 469 985 грн., та, відповідно, визначення суми бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2011р. в сумі 192 469 985 грн. виразилось у необґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 4 083 333 грн. по господарській операції щодо надання фінансової допомоги ТОВ «Енерго-Міг» та суми ПДВ у розмірі 188 386 652 грн. по господарським операціям поставки з ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

Як вбачається з матеріалів справи, 26.06.2007 між ТОВ «Енерго-Міг», м. Дніпропетровськ (Постачальник) та Корпорацією «ІСД», м. Донецьк (Покупцем) було укладено договір поставки № 26.06.07/Х, предметом якого є передача Постачальником у власність Покупця товару приватних/власних полувагонів. Відповідно до умов вказаного договору, ціна, кількість, якісні та інші характеристики товару вказуються у додатках, що є невідємною частиною договору (пункт 1.2 договору). Оплата товару здійснюється Покупцем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в національній валюті України (пункт 2.1 договору). Строки оплати Покупцем товару вказуються у додатках (пункт 2.2 договору). Загальна вартість товару на час підписання договору складає 25 286 499,58 грн., у т.ч. ПДВ 20% (пункт 2.3 договору). Датою поставки вважається дата підписання сторонами акту приймання-передачі (пункт 3.6 договору). Право власності на отриманий, але не оплачений товар до Покупця не переходить до повної оплати товару (пункт 3.7 договору). Покупець здійснює розрахунок за товар у порядку та строки, узгоджені сторонами у додатках до цього договору (пункт 4.2 договору). Договір набирає сили з моменту підписання його обома сторонами і діє до повного виконання сторонами своїх зобовязань по цьому договору, і зобовязань, що з нього витікають (пункт 12.3 договору) (т. 1 а.с. 142-144).

26.06.2007 між сторонами договору було підписано додаток № 1 до нього, згідно з яким визначено специфікацію на поставку товару (т. 1 а.с. 145). Відповідно до цієї специфікації здійснюється поставка товару полувагонів, модель 12-783, 2005 року випуску, виробництво ВАТ «Крюковський вагонно-будівельний завод», у кількості 103 за ціною за одиницю 204 583,33 грн., всього на суму 21 072 082,99 грн. З урахуванням ПДВ 20% - 7 485 615,00 грн., сума до сплати за товар складає 25 286 499,58 грн. Також у додатку № 1 до договору визначено умови поставки, строки та дата поставки, а також умови і строки оплати за товар. Згідно пункту 8 додатку № 1 до договору , покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 100% вартості узгодженої партії товару відповідно до вищевказаної специфікації.

Згідно платіжних доручень № 565 від 27.06.2007 і № 1121 від 20.07.2007, копії яких наявні у матеріалах справи (т. 1 а.с. 140-141), позивач здійснив передплату за полувагони згідно виставленому рахунку на розрахунковий рахунок ТОВ «Енерго-Міг» у розмірах 4 500 000,00 грн. і 20 000 000,00 грн. відповідно, тобто передплата за товар була здійснена позивачем не у повному обсязі. У платіжних дорученнях також зазначено суму ПДВ, яка складає 750 000,00 грн. та 3 333 333,33 грн. відповідно. Тобто, загальна сума ПДВ, сплачена при внесенні передплати за товар позивачем, склала 4 083 333,33 грн.

Позиція відповідача ґрунтується на тому, що сума передплати, сплачена Корпорацією «ІСД» згідно зазначених вище платіжних доручень, є сумою безповоротної фінансової допомоги, ПДВ по якій відповідно до положень п. 1.4, п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п. 14.1.181, п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України не підлягає включенню до складу податкового кредиту, у звязку із тим, що фактично операція поставки товару не відбулась.

Суд не приймає до уваги таку позицію відповідача з таких підстав.

Відповідно до п.п. 1.22.1 п. 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на який посилається відповідач в обґрунтування своїх доводів, визначено, що безповоротна фінансова допомога це, зокрема, сума заборгованості платника податку перед іншою юридичною чи фізичною особою, що залишилася нестягнутою після закінчення строку позовної давності.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

У пункті 6 додатку № 1 до договору поставки від 26.06.2007 № 26.06.07/Х, зазначено, що товар поставляється в строк до 30 вересня 2007 року при виконанні Покупцем умов, обумовлених у пункті 8 цього додатку. У пункті 8 цього додатку вказано, що покупець здійснює авансовий платіж у розмірі 100% вартості узгодженої партії товару.

Таким чином, поставка товару відповідно до додатку № 1 до договору поставки від 26.06.2007 № 26.06.07/Х здійснюється тільки за умови сплати 100% вартості товару. При цьому строк внесення передплати ані умовами договору, ані умовами додатку до нього не встановлений.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як пояснив представник позивача у судовому засіданні, жодних вимог щодо здійснення доплати за товар з боку ТОВ «Енерго-Міг» не предявлялось.

Отже, у даному випадку станом на час формування позивачем податкового кредиту з ПДВ (січень 2011р.) по операції зі здійснення передплати за товар по договору з ТОВ «Енерго-Міг», зобовязання позивача по здійсненню 100% передплати за товар не припинилось у звязку з неповним перерахуванням позивачем усієї суми передплати на розрахунковий рахунок ТОВ «Енерго-Міг», а відтак у ТОВ «Енерго-Міг» не виникло обовязку здійснити поставку товару у власність позивача. Тобто, договір станом на січень 2011р. обома сторонами договору не виконаний. При цьому, строк дії договору, визначений у п. 12.3 договору моментом повного виконання сторонами своїх зобовязань, станом на час формування позивачем податкового кредиту січня 2011р. не сплинув. З огляду на викладене, а також враховуючи відсутність факту предявлення вимог позивачу з боку ТОВ «Енерго-Міг» щодо здійснення доплати за товар, суд приходить до висновку, що у даному випадку не можливо кваліфікувати дії позивача щодо здійснення неповної передплати за товар як надання безповоротної фінансової допомоги ТОВ «Енерго-Міг».

Згідно п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення якого інкриміновано позивачу згідно актів перевірок, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) у звязку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Згідно з пунктом 5.1, підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Зміст договору поставки відповідно до вимог ст. 265 Господарського кодексу України та ст. 712 Цивільного кодексу України полягає у передачі товару у власність покупця з метою використання товару у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а в покупця, відповідно, виникає зобов'язання прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Аналіз змісту договору поставки від 26.06.2007 № 26.06.07/Х та додатку № 1 до нього, укладених між ТОВ «Енерго-Міг», м. Дніпропетровськ (Постачальник) та Корпорацією «ІСД», м. Донецьк (Покупцем), дає підстави суду вважати, що купівля покупцем товару за цим договором спрямована на отримання доходу. Отже, витрати з переплати за вказаний товар належать до валових витрат, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю, а отже ПДВ у розмірі 4 083 333,33 грн. по даній господарській операцій правомірно включений позивачем до складу податкового кредиту січня 2011р. та, як наслідок до складу відємного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту за січень 2011 року.

Стосовно правовідносин між позивачем і ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» суд зазначає наступне.

27.12.2005 між ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (Постачальником) та Корпорацією «ІСД» (Покупцем) укладено договір № 2005-108пст-ДМКД/25-2282-01, предметом якого є поставка товару, сортамент, кількість, якість і ціна якого вказані у Специфікації, оформлених у формі додатків до даного договору, що є його невідємною частиною (пункт 1.1 договору). Ціна товару за одиницю і по позиціях вказується у Специфікаціях до даного договору (пункт 3.1 договору). Умови поставки визначені у розділі 4 договору: поставка товару здійснюється після попереднього письмового повідомлення Покупцем Постачальника або вантажовідправника про готовність прийняти партію товару; Постачальник зобвоязується повідомляти Покупця про здійснені відвантаження товару протягом двох днів, а також протягом 5 днів з моменту відвантаження надати Покупцю (його представнику) оригінали або копії рахунків-фактур на товар, сертифікат (посвідчення) якості, копії залізничних квитанцій (накладних) та/або інших товаросупровідних документів; на кожну партію товару окрім зазначених документів надається податкова накладна; датою поставки вважається дата календарного штемпеля станції відправника, вказана у залізничній накладній (квитанції), або дата іншого товарно-транспортного документа; право власності переходить у момент передачі товару перевізнику. Розрахунки за товар здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 30 днів з дати поставки товару (пункт 6.1 договору). Договір набирає чинності з дати його підписання обома сторонами і дії до закінчення виконання взятих на себе сторонами зобовязань (пункт 10.1 договору) (т. 2 а.с. 150-153).

До вказаного договору були укладені додаткові угоди та специфікації (т. 2 а.с. 154-189), у яких визначені найменування, кількість, ціна та вартість товару, строки відвантаження та умови поставок.

Фактичне виконання умов договору у січні 2011 року підтверджується наявними у справі матеріалами, зокрема, рахунками-фактурами, залізничними квитанціями про приймання вантажу, сертифікатами якості, довіреностями Корпорації «ІСД» на отримання товару, накладними (т. 2 а.с. 230-250; т. 3 а.с. 1-250; т. 4 а.с. 1-163; т. 8 а.с. 4-250; т. 9 а.с. 1-250; т. 10 а.с. 1-250; т. 11 а.с. 1-151). Оплата за товар підтверджується відповідними платіжними дорученнями, реєстрами рахунків, копії яких також наявні у матеріалах справи.

Використання товару у власній господарській діяльності Корпорації «ІСД» підтверджується договорами поставки товару з покупцями ТОВ «Регіон» від 25.09.2006 № 0360 та від 25.05.2006 № 206-043пст (т. 11 а.с. 161-168), ЗАТ «Керамет» від 13.10.2010 № 2010-041пст (т. 11 а.с. 169-171), Компанією «Інтернешнл транзит С.А.Л. «Офшор» від 16.08.2010 № ISD/ITO-01D (т. 11 а.с. 172-187) зі специфікаціями до них.

Суми ПДВ, сплачені у ціні придбаного товару, підтверджуються виданими ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» податковими накладними, в яких зазначено усі обовязкові реквізити, а також зміст та обсяг господарської операції, суми сплаченого податку (т. 4 а.с. 164-250; т. 5 а.с. 1-250; т. 6 а.с. 1-250; т. 7 а.с. 1-212).

Отже, суд вважає, що у даному випадку позивачем надано достатній обєм документів, на підставі яких можливо зробити висновок про фактичне виконання обома сторонами договору поставки, що свідчить на спрямованість укладеного договору на настання реальних правових наслідків, а також підтверджує звязок придбаних позивачем товарів з його господарською діяльністю.

СДПІ у актах перевірки зазначає, що податковий кредит по ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» за січень 2011р. у сумі 188 386 652 грн. було сформовано за участю «сумнівних» контрагентів, що підтверджено актом від 10.03.2011 № 808/08-02/2-05393043 позапланової перевірки вказаного підприємства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2011р. Зазначеним актом, зокрема, встановлено завищення ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» податкового кредиту за січень 2011р. по операціях з придбання брухту чорних металів, агломерату, коксового вугілля від наступних постачальників: ТОВ «Промислова Група Союз», ТОВ «ТК Схід Регіон», ТОВ «Схід Трейд», ЗАТ «Керамет»,ТОВ «Щит Інвест», ТОВ «ДТЕК Трейдінг», ТОВ «ПІК Енерго - Інвест», ТОВ «Метінвест Холдінг», що мають багатоступеневий ланцюг постачання, до складу якого входять постачальники, які відсутні за юридичною адресою, приховують фактичне місцезнаходження, не подають податкової та іншої звітності до контролюючих органів, не сплачують податків, документально не підтверджують факт транспортування сировини, товарно-матеріальних цінностей, витрат на їх зберігання, за матеріалами перевірок є постійними в ланцюгах поставок, працюють в одному сегменті ринку. Тобто, є недоведеною реальність здійснення господарської діяльності зазначеними контрагентами. Зазначене не дає можливість встановити виробника/імпортера сировини та товарів по всьому ланцюгу постачання та, відповідно, сплату ПДВ до бюджету.

Суд не приймає до уваги зазначену позицію податкового органу з таких підстав.

Підпунктом 7.4.1 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», порушення якого інкриміновано позивачу згідно актів перевірок, визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними.

З 01.01.2011 набрав чинності Податковий кодекс України, який у п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 визначив, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до вимог п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено судом вище, товар придбавався позивачем у ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з метою використання у власній господарській діяльності (подальша реалізація). Виконання договору з ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» підтверджено достатнім обсягом первинних і інших документів бухгалтерського обліку. За наслідками господарської операції поставки товару ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» видав позивачу податкові накладні. Тобто, позивачем були дотримані вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України при формуванні податкового кредиту. Проведення позивачем оплати в повному обсязі та реальність зазначених операцій документально підтверджено. Доказів, які б спростовували зазначені висновки суду, відповідачем-1 не надано.

З аналізу зазначених вище норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Податкового кодексу України, виходячи з суті бюджетного відшкодування, що полягає у поверненні з бюджету надмірно сплаченого податку, необхідною умовою бюджетного відшкодування виступає фактична сплата цього податку постачальнику товарів (послуг) в ціні придбання таких товарів (послуг).

Відсутність документального підтвердження сплати податку на додану вартість постачальниками у ланцюгу постачання товару не впливає на право позивача (покупця) на віднесення до складу податкового кредиту сплаченого податку на додану вартість при придбанні товару та заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить таке право платника податку на додану вартість в залежність від отримання документального підтвердження щодо належного виконання постачальниками у ланцюгу постачання своїх податкових зобов'язань та сплати ними сум податків до державного бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобовязання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Вказаний висновок суду узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, викладеній в ухвалах від 13.02.2012 №№ К/9991/80546/11, К/9991/81624/11, К/9991/81571/11.

Крім того, суд також не приймає до уваги посилання відповідача-1 на акт від 10.03.2011 № 808/08-02/2-05393043 позапланової перевірки ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за січень 2011р., складений СДПІ м. Дніпропетровська, яким встановлено формування останнім податкового кредиту по операціях із «сумнівними» контрагентами, оскільки зазначеними вище приписами законодавства не ставиться у залежність формування податкового кредиту платника податків та, відповідно, заявлення суми ПДВ до відшкодування з бюджету, від результатів перевірки контрагента такого платника податку, якими встановлено факт діяльності контрагента із «сумнівними» підприємствами. Взагалі законодавство України з питань оподаткування не містить такого поняття як «сумнівне» підприємство, а також не встановлює обовязку платника податку при укладенні договорів з іншим підприємством перевіряти факти виникнення товару на підставі договорів із «сумнівними» підприємствами. До того ж, зазначений акт від 10.03.2011 № 808/08-02/2-05393043 під час судового розгляду справи відповідачем-1 не був наданий суду.

Також суд звертає увагу на ту обставину, що відповідач не надав суду доказів стосовно того, що договір поставки, укладений між позивачем та ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського», а також договори ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» з іншими «сумнівними» підприємствами не мали реального характеру, або були визнані недійсними в судовому порядку.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про недоведеність СДПІ висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту з ПДВ у січні 2011р. та заявлення до бюджетного відшкодування ПДВ у лютому 2011р. податку, сплаченого у ціні товару по операціях поставки з ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського».

З огляду на викладене, суд приходить до висновку що за наслідками судового розгляду позивачем доведено обґрунтованість формування податкового кредиту січня 2011р. та заявлення, відповідно, до бюджетного відшкодування у лютому 2011р. суми ПДВ по господарських операціях з ТОВ «Енергоміг» та ВАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» у загальному розмірі 192 469 985 грн., що доводить протиправність прийняття відповідачем-1 податкових повідомлень-рішень від 02.06.2011 № 0000611322/0/22345/10/15-16-23/5 , яким позивачу зменшено розмір відємного значення суми ПДВ по декларації за січень 2011р. у розмірі 192 469 985,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (т. 1 а.с. 186), та від 05.08.2011 № 0000891322/31021/10/15-16-23/5, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ по декларації за лютий 2011р. у розмірі 192 469 985 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн. (т. 2 а.с. 99). Таким чином, позовні вимоги позивача про визнання недійсними зазначених податкових повідомлень-рішень є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з Державного бюджету України бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 192 469 985 грн. суд зазначає наступне.

Що стосується бюджетного відшкодування ПДВ, то згідно п.п. 14.1.18., п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, бюджетне відшкодування - відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Згідно п. 200.1. ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.3. ст. 200 цього Кодексу, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п. 200.4. ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно п. 200.6. ст. 200 Податкового кодексу України, платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. У разі прийняття такого рішення зазначена сума не враховується при розрахунку сум бюджетного відшкодування наступних звітних (податкових) періодів.

Згідно п. 200.7. ст. 200 цього Кодексу, платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Як зазначалось судом вище, у декларації з ПДВ за лютий 2011р. від 18.03.2011, у р. 25.1 позивач вказав, що сума у розмірі 322 137 305 грн. (у т.ч. спірна сума 192 469 985 грн.) підлягає бюджетному відшкодуванню на його розрахунковий рахунок у банку (т. 2 а.с. 18-19). Також зазначена сума бюджетного відшкодування відображена у заяві про повернення суми бюджетного відшкодування, що є додатком 4 до декларації з ПДВ за лютий 2011р. (т. 2 а.с. 23).

Згідно п. 200.10. ст. 200 Податкового кодексу України, протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, податковий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

Згідно п. 200.11. ст. 200 Податкового кодексу України за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, податковий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Як було встановлено судом, за наслідками проведеної перевірки, відповідач-1 прийняв податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000891322/31021/10/15-16-23/5 про зменшення суми бюджетного відшкодування позивачу на 192 469 985 грн., оцінку правомірності якого вже надано судом вище. Зокрема, судом були досліджені первинні документи бухгалтерського та податкового обліку (договори з контрагентами, накладні, залізничні квитанції, рахунки-фактури, платіжні доручення та ін.), а також податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит січня 2011р., і як наслідок визначена сума бюджетного відшкодування ПДВ у лютому 2011р.

Тобто, суд вважає підтвердженим право позивача на отримання вказаної суми бюджетного відшкодування.

Згідно з п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України.

Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.

Після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Відповідно до п. 200.23 ст. 200 Податкового кодексу України, суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість.

Згідно ст. 48 Бюджетного кодексу України в Україні застосовується казначейська форма обслуговування Державного бюджету України, яка передбачає здійснення Державним казначейством України операцій з коштами Державного бюджету.

Таким чином, враховуючи, що позивачем виконані всі необхідні умови для отримання бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог у частині стягнення з Державного бюджету України суми ПДВ у розмірі 192 469 985 грн.

Отже, позовні вимоги Корпорації «ІСД» підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 94 КАС України суд присуджує з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у розмірі 1910,23 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 24, 71, 94, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позов Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Донецьку, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень № 0000611322/0/22845/10/15-16-23/5 від 02.06.2011 та № 0000891322/31021/10/15-16-23/5 від 05.08.2011, стягнення з Державного бюджету України 192 469 985 грн. - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 02.06.2011 № 0000611322/0/22345/10/15-16-23/5, яким Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» зменшено розмір відємного значення суми податку на додану вартість по декларації за січень 2011р. у розмірі 192 469 985,00 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 05.08.2011 № 0000891322/31021/10/15-16-23/5, яким Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2011р. у розмірі 192 469 985 грн. і нараховано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 48, ідентифікаційний код юридичної особи 24068988) бюджетну заборгованість з податку на додану вартість, заявлену в декларації за лютий 2011 року у розмірі 192 469 985 (сто девяносто два мільйони чотириста шістдесят девять тисяч девятсот вісімдесят пять) гривень 00 копійок.

Присудити з Державного бюджету України на користь Корпорації «Індустріальна Спілка Донбасу» (83050, м. Донецьк, вул. Щорса, 48, ідентифікаційний код юридичної особи 24068988) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1910 (одна тисяча девятсот десять) гривень 23 копійки.

Постанова ухвалена у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 26 березня 2012 року.

Повний текст постанови складений 31 березня 2012 року.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 КАС України, і може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Христофоров А.Б.