Постанова № 22660716, 30.03.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 березня 2012 р. справа № 2а/0570/2879/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 15 хв. 05хв

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Бєломєстнова О.Ю.

при секретаріАврамченко С.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Донецьку по вул. 50-ї Гвардійської Дивізії, 17 адміністративну справу

за позовомПриватного акціонерного товариства «Каракубське хлібоприймальне

підприємство»

до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької

області Державної податкової служби

про скасування податкової вимоги від 03.01.2012 року № 1 у сумі 10003,51 грн., відміну нарахування пені у сумі 10 003,51 грн.

за участю представників позивача Джарти О.М., Попової А.А.

представників відповідача Берющева С.Д., Каменської Н.М.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Каракубське хлібоприймальне підприємство» звернулося до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі про скасування податкової вимоги від 03.01.2012 року № 1, відміну нарахування пені у сумі 10003,51 грн. та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000081550 від 27.01.2012р.

Ухвалою від 22.03.2012 року позовні вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000081550 від 27.01.2012р. виділені у окреме провадження.

Ухвалою від 30.03.2012р. відповідача у справі Державну податкову інспекцію у Старобешівському районі замінено її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ДПІ у Старобешівському районі було направлено податкову вимогу від 03.01.2012 року № 1, згідно якої позивач зобовязаний сплатити суму узгодженого податкового зобовязання з податку на додану вартість у сумі 10003,51 грн. Позивач вважає, що заборгованість з податку на додану вартість у сумі 10003,51 грн. у нього не виникала. Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України уточнюючі розрахунки з податку на додану вартість, за якими податковий орган нарахував пеню були подані 28.12.2011 року. Того ж дня узгоджена сума податкового зобовязання з зазначеного податку була сплачена без порушення строків сплати. Позивач наполягає на можливості нарахування пені тільки на суми податкового боргу. Такий борг у нього не виникав, а отже підстав для нарахування пені немає. Крім того, посилається на несвоєчасне одержання рішення органу ДПС на його скаргу про скасування податкової вимоги.

Представники позивача у судове засідання зявилися, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити їх з підстав, що викладені у позовній заяві та поданих у подальшому письмових поясненнях.

Представники відповідача у судове засідання зявилися, просили відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у запереченнях від 16.03.2012р. (а.с.164-167). Вказують, що спірна податкова вимога прийнята внаслідок нарахування пені у розмірі 10 004 грн. на суми заниження грошових зобовязань з ПДВ, щодо яких позивачем подані уточнюючі розрахунки. Така пеня нараховується відповідно до п. 129.1.2 ст. 129 Податкового кодексу України у автоматичному режимі. ЇЇ нарахування відповідач вважає правомірним та обґрунтованим, у звязку з чим просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши зібрані у справі докази суд встановив наступне.

Позивач - приватне акціонерне товариство «Каракубське хлібоприймальне підприємство» є субєктом підприємницької діяльності - юридичною особою, код ЄДРПОУ 00957519, знаходиться на обліку як платник податків у Державній податковій інспекції у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби.

Відповідач - Державна податкова інспекція у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби є субєктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

03.01.2012 року відповідачем були прийнята податкова вимога №1, згідно з якою позивачеві повідомляється про те, що станом на 31.12.2011 року він має податковий борг з податку на додану вартість у сумі 10 003,51 грн. (а.с. 12).

Як вбачається з картки особового рахунку позивача з ПДВ за 2011 рік (а.с. 149), заперечень відповідача від 16.03.2012р. №22/10/10 та рішення ДПС в Донецькій області від 06.02.2012р. №310/10/19-113, даний борг виник внаслідок несплати позивачем податкових зобовязань з ПДВ по декларації за листопад 2011 року №9012697933.

Позивач заперечує проти наявності такого податкового боргу та посилається на оплату зазначених податкових зобовязань згідно з платіжним дорученням №1008 від 27.12.2011 року (а.с. 91).

З картки особового рахунку позивача з ПДВ за 2011 рік вбачається, що після оплати згідно з вказаним платіжним дорученням у позивача виникла переплата з податку на додану вартість у сумі 259252,49 грн. За рахунок цієї переплати були погашені грошові зобовязання з пені, яка нарахована відповідачем у картці особового рахунку позивача 28.12.2011 року у сумі 2420,51 грн., 1481,70 грн., 2739,17 грн., 2960,95 грн. та 401,67 грн., усього на суму 10 004грн.

Після погашення цієї пені, 30.12.2011 року у вказаній картці відображено нарахування зобовязань по декларації за листопад 2011 року №9012697933 у сумі 259 252грн. Внаслідок того, що сплачена позивачем раніш сума коштів зменшена, за її рахунок не повністю погашені податкові зобовязання за листопад 2011 року, внаслідок чого і виник спірний податковий борг у сумі 10 003,51 грн. (259252,49 грн. переплати 10004 грн. пені 259252 зобовязань за декларацією = 10 003,51 грн.).

Позивач не згодний з нарахуванням вказаної пері у сумі 10 004 грн. та погашенням її за рахунок сплачених ним коштів. У звязку з цим просить відмінити її нарахування у сумі 10 003,51 грн.

Як вбачається з картки особового рахунку позивача з ПДВ за 2011 рік (а.с. 148), пеня у сумі 10 004 грн. нарахована на виявлену платником податків суму заниження податкових зобовязань з ПДВ на уточнюючі розрахунки №9012992617 за лютий 2011 року у сумі 2420,51грн., №6012993009 за березень 2011 року у сумі 1481,70 грн., №9012993171 за квітень 2011 року у сумі 2739,17 грн., №9012993275 за травень 2011 року у сумі 2960,95 грн., №9012993357 за червень 2011 року у сумі 401,67 грн.

У запереченнях відповідача від 16.03.2012р. №22/10/10 та рішенні ДПС в Донецькій області від 06.02.2012р. №310/10/19-113 зазначено, що вказана пеня нарахована у автоматичному режимі. Підставою для її нарахування є виключно зазначені уточнюючі розрахунки. Враховуючи це інших документів, на підставі яких 28.12.2011 року відповідачем нарахована пеня у сумі 10 004 грн., судом не встановлено. Отже мають місце дії відповідача з нарахування у картці особового рахунку позивача сум пені, у звязку з якими виник податковий борг та прийнята податкова вимога та яку позивач просить скасувати.

Суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Нарахування пені у 2011 році врегульоване главою 12 Податкового кодексу України (надалі ПКУ).

Відповідно до п.п. 14.1.162 п. 14.1 ст. 14 ПКУ пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

При цьому п.п. 14.1.39. тієї самої статті під грошовим зобов'язанням платника податків розуміється сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

У свою чергу податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПКУ).

Таким чином, з визначення пені вбачається, що вона може нараховуватися не тільки на податковий борг, а і на суми податку, строк сплати яких не пропущений.

Пунктом 129.1 статті 129 ПКУ передбачено, що пеня нараховується у таких випадках:

1. на суму податкового боргу - після закінчення встановлених ПКУ строків погашення узгодженого грошового зобов'язання (п.п. 129.1.1. п. 129.1 ст. 129 ПКУ);

2. на суму заниження податкового зобов'язання - у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження) (п.п. 129.1.2. п. 129.1 ст. 129 ПКУ); або у день настання строку погашення податкового зобов'язання, визначеного податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб, та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента (п.п. 129.1.3. п. 129.1 ст. 129 ПКУ).

Перелік цих випадків є вичерпним. Вони відрізняються механізмом нарахування.

Так, відповідно до п. 129.4. ст. 129 ПКУ пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Пеня ж, визначена підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, нараховується із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день заниження.

Що стосується нарахування пені на суму заниження податкового зобов'язання, її нарахування закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок Державного казначейства України та/або в інших випадках погашення грошових зобов'язань (п.п. 129.3.1. п. 129.3 ст. 129 ПКУ).

Як вже зазначалося, за приписами п.п.129.1.2. п. 129.1 ст. 129 ПКУ на суму заниження податкового зобов'язання пеня нараховується у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження)

Відповідно до п. 50.1. ст. 50 ПК України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Таким чином, у разі подання платником податків уточнюючого розрахунку або декларації, у якій виправляються виявлені помилки, внаслідок чого усувається заниження податкових зобовязань у минулих податкових періодах, на суму такого заниження нараховується пеня.

При цьому обовязок такого нарахування покладений на платника податків. Таке випливає з приписів п. 54.1 ст. 54 ПКУ, згідно з яким крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

На користь цього висновку свідчить те, що форми декларації з податку на прибуток (як приклад) та додатку «ВП» до неї, що затверджені наказом Міністерства фінансів України від 28.09.2011 N1213, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 жовтня 2011 р. за N1215/19953 містять відповідні рядки. Зокрема рядки 25, 30 «Пеня, нарахована на виконання вимог підпункту 129.1.2 пункту 129.1 статті 129 розділу II Податкового кодексу України».

Відповідно до п. 4.2.1. Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. N 276 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за N 843/11123) податкові зобов'язання, штрафні санкції, пеня, самостійно визначені платником у податковій звітності, уносяться до електронної бази даних підрозділами обробки та ведення податкових документів і формуються в електронні та паперові реєстри.

Таким чином, пеня може нараховуватися платником податків у податковій звітності.

Що стосується податку на додану вартість, затверджена наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 N 1492, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 грудня 2011 р. за N 1490/20228, форма декларації не передбачає відображення у неї нарахованої пені.

Проте, ця вада форми декларації не свідчить про наділення контролюючого органу правом нараховувати пеню у таких випадках.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України не містить положень, які б передбачали повноваження податкового органу нараховувати пеню у разі самостійного виявлення заниження грошових зобовязань платником податків.

Крім того, відсутні інші нормативно-правові акти, які б передбачали таке право відповідача.

Так, відповідно до п. 1.2 Інструкції про порядок нарахування та погашення пені за платежами, що контролюються органами державної податкової служби, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 17.12.2010 N 953 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2010 р. за N 1350/18645) нею встановлюється порядок ведення органами державної податкової служби обліку нарахування та погашення пені, що справляється з платників податків у зв'язку із несвоєчасним погашенням узгодженого грошового зобов'язання, та пені на податкове зобов'язання, нараховане контролюючим органом у разі виявлення його заниження та/або визначене податковим агентом при виплаті (нарахуванні) доходів на користь платників податків - фізичних осіб та/або контролюючим органом під час перевірки такого податкового агента.

З викладеного у цьому пункті переліку випадків нарахування пені відсутній той, що відповідає нарахуванню пені на податкове зобовязання, нараховане платником податків у разі виявлення його заниження. Отже, вказана інструкція не розповсюджується на випадки подання платниками податків уточнюючих розрахунків або декларацій з виправленням помилок, що призвели до заниження податкових зобовязань.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист ДПА в Донецькій області від 24.10.2011р. №15581/7/19-113-4, у якому пропонується у аналогічному випадку нараховувати пеню автоматично. Такий порядок нарахування пені не ґрунтується на приписах податкового законодавства та по суті усуває недоліки форми декларації з ПДВ підміною підстав для нарахування пені.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку, що за наслідками подання позивачем уточнюючих розрахунків з ПДВ відповідач неправомірно самостійно нарахував та відобразив у картці особового рахунку суми пені на грошові зобовязання, заниження яких усунено такими уточнюючими розрахунками. Сума такої пені складає 10 004 грн.

Внаслідок неправомірного нарахування цієї суми частина податкових зобовязань позивача з ПДВ за листопад 2011 року не була погашена, що спричинило виникнення податкового боргу та, як наслідок, прийняття спірної податкової вимоги. Враховуючи, що у відповідача не було законних підстав самостійно нараховувати таку пеню, відповідний борг також виник безпідставно, що обумовлює висновок про неправомірність прийняття відповідачем податкової вимоги №1 від 03.01.2012 року. Відтак позовні вимоги про її скасування підлягають задоволенню.

Крім того, окремою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині є наступне.

Керуючись ст. 56 Податкового кодексу України позивач звернувся до ДПС у Донецькій області зі скаргою від 11.01.2012р. № 7 про скасування податкової вимоги від 03.01.2012р. №1. Скарга була отримана ДПС у Донецькій області 16.01.2012 року, що підтверджується відповідним поштовим повідомленням (а.с. 70).

Відповідно до п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Зважаючи на це, останнім днем для розгляду скарги було 07.02.2012 року.

Рішення про продовження строку розгляду скарги позивача не приймалося. ДПС у Донецькій області за наслідками розгляду скарги прийняла рішення від 06.02.2012 року №310/10/19-113, яким її було залишено без задоволення. Втім, в порушення вищенаведеної норми ДПС у Донецькій області надіслало скаргу тільки 08.02.2012 року, що підтверджується датою на відповідному поштовому повідомленні (а.с. 174).

Згідно з абз. 2 п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника контролюючого органу (або його заступника), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. На підставі наведених норм, скарга позивача вважається задоволеною, а податкова вимога - скасованою.

Відповідач заперечує скасування податкової вимоги, та просить відмовити у її скасуванні, у звязку з чим суд вважає наявним предмет судового захисту. Як вбачається зі змісту спірної вимоги та передбачене положеннями ст. 88 ПКУ з моменту виникнення податкового боргу щодо майна позивача виникає право податкової застави. Таке має юридичні наслідки для платника податків, а тому подальше відкликання або скасування податкової вимоги в силу закону не виключає права звернення такого платника податків до суду та надання судового захисту порушених прав позивача.

Що стосується позовних вимог про скасування нарахування пені слід зазначити, що вони також підлягають задоволенню, оскільки таке нарахування визнано судом протиправним.

Однак спосіб, у який позивач просить здійснити таке скасування, не відповідає меті адміністративного судочинства, якою згідно зі ст.2 КАС України є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

З пункту 4.2.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, яка затверджена Наказом ДПА 18.07.2005р. № 276 вбачається, що облікові операції скасування пені здійснюються на підставі рішення керівника (заступника керівника) податкового органу датою прийняття такого рішення. Тому суд вважає, що належним способом захисту у даному випадку є саме зобовязання відповідача внести зміни до картки особового рахунку платника податку.

Крім того, суд звертає увагу на те, що пеня, нарахування якої спричинило прийняття спірної вимоги, складає 10 004 грн., у той час як позивач просить скасувати пеню у сумі 10 003,51 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

У судовому засіданні зясовано, що позивач просить захистити його право не сплачувати незаконно нараховану відповідачем пеню та здійснювати господарську діяльність без виникнення права податкової застави. Зважаючи на це суд дійшов висновку, що захист такого права вимагає виходу за межі позовних вимог та зобовязання відповідача внести зміни до картки особового рахунку платника податку шляхом скасування нарахованої 28.12.2011 року пені у сумі 10 004 грн.

Судові витрати відповідно до ст. 94 КАС України підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача у розмірі, встановленому законом України «Про судовий збір» на момент звернення до суду.

Керуючись, ст. ст. 2, 11, 15, 17-18, 69-71, 79, 86, 87, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позов Приватного акціонерного товариства «Каракубське хлібоприймальне підприємство» до Державної податкової інспекції у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби про скасування податкової вимоги від 03.01.2012року №1 та відміну пені у сумі 10003,51 грн. задовольнити.

Скасувати податкову вимогу Державної податкової інспекції у Старобешівському районі від 03.01.2012 року №1.

Зобовязати Державну податкову інспекцію у Старобешівському районі Донецької області Державної податкової служби (87200, Донецька область, Старобешівський район, смт. Старобешеве, вул. Радянська, 68, ЄДРПОУ 20399702) внести зміни до карти особового рахунку Приватного акціонерного товариства «Каракубське хлібоприймальне підприємство» з податку на додану вартість шляхом скасування нарахованої 28.12.2011року пені у сумі 10004 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Каракубське хлібоприймальне підприємство» (87252, Донецька область, Старобешівський район, с. Роздольне, вул. Чкалова, 96, код ЄДРПОУ 00957519) судовий збір у сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривні 19 копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її отримання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У випадку подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена у судовому засіданні 30 березня 2012р. Постанова виготовлена в повному обсязі 04 квітня 2012р.

Суддя Бєломєстнов О. Ю.