Рішення № 22645450, 12.04.2012, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" квітня 2012 р.Справа № 5013/131/12Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Змеула О.А. розглянув у судовому засіданні матеріали справи

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка"

про стягнення 882,19 грн.

представники сторін:

від позивача - ОСОБА_1 довіреність від 22.06.11;

від відповідача - участі не брали.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" 12 698,41 грн. заборгованості за договором поставки № 306 від 22.12.2010, із яких 11 816,22 грн. основного боргу, 709,68 грн. пені, 137,07 грн. 3% річних, 35,44 грн. інфляційних збитків, а також судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Ухвалою про порушення провадження в справі від 20.02.2012 позовну заяву прийнято до розгляду, судове засідання призначено на 15.03.2012.

До вирішення спору по суті позивачем 15.03.2012 подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, пояснюючи тим, що відповідач сплатив основний борг у розмірі 11 816,22 грн.

Позивач просить стягнути з відповідача 882,19 грн. заборгованості за договором поставки № 306 від 22.12.2010, із яких 709,68 грн. пені, 137,07 грн. 3% річних, 35,44 грн. інфляційних збитків, а також судовий збір у розмірі 1 609,50 грн.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду даної справи, що засвідчено повідомленнями про вручення відповідачу поштових відправлень, але відзиву на позовну заяву не надіслав, будь-яких клопотань до суду не надходило.

На підставі ст. 75 ГПК України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, оцінивши наявні в справі докази, господарський суд встановив наступне.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (Постачальник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Копілка" (Покупець) укладений договір поставки № 306 від 22.12.2010 р. (далі - Договір).

У відповідності до предмета Договору Постачальник зобов'язався поставити у власність Покупця, а Покупець прийняти і оплатити алкогольні і безалкогольні напої (далі - товар) в асортименті, партіями відповідно до накладних, на умовах діючого Договору.

Покупець зобов'язався оплатити кожну партію товару не пізніше 45 календарних днів з моменту її передачі.

За умовами договору моментом передачі партії товару є дата його фактичного отримання, зазначена Покупцем в підписаній сторонами видатковій накладній. У випадку відсутності відмітки Продавця на екземплярі видаткової накладної Постачальника про дату фактичного отримання товару, датою поставки є дата, зазначена в такій накладній друкованим способом.

Договір вступає в силу з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2012 р.

На виконання умов Договору ТОВ "Кримська водочна компанія" здійснено постачання товару ТОВ "Копілка" за його замовленням.

У відповідності до акта звірки взаєморозрахунків від 1 жовтня 2011 року, складеного та підписаного уповноваженими особами сторін, станом на 1 жовтня 2011 року заборгованість ТОВ "Копілка" становила 26 816,22 грн.

Протягом липня - серпня 2011 року Продавець передав уповноваженим особам Покупця товар за видатковими накладними № РН-43-020643 від 21.07.2011 року на суму 1590,84 грн., № РН-43-020644 від 21.07.2011 року на суму 2511,60 грн., № РН-43-021343 від 29.07.2011 року на суму 554,64 грн., № РН-43-021344 від 29.07.2011 року на суму 1789,26 грн., № РН-43-021345 від 29.07.2011 року на суму 1719,66 грн., № РН-43-021999 від 04.08.2011 року на суму 2371,14 грн., № РН-43-022004 від 04.08.2011 року на суму 1744,80 грн. на підставі листів на одержання продукції уповноваженими особами із зразками їх підписів, виданими згідно п. 13 наказу Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996 року "Про затвердження Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей" (а.с. 10-19).

Відповідно до частини 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 655, 692 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобовязаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобовязаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором виконав частково, заборгованість станом на 07.02.2012 становила 11 816,22 грн.

15.03.12 до вирішення спору по справі позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України з тих причин, що відповідач 10.03.12 сплатив основний борг у розмірі 11 816,22 грн., тобто борг був сплачений відповідачем після подання позивачем позову. Дана обставина підтверджується банківською випискою від 12.03.12.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно п. 4.1 Договору в редакції додаткової угоди № 1, у випадку прострочення строків оплати продукції Покупець сплачує на користь Постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми боргу за кожний день прострочення.

У відповідності до частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Також в силу статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно розгорнутого розрахунку позивачем обчислена пеня за прострочення платежів у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який сплачується пеня, окремо по кожній видатковій накладній.

Спосіб та порядок нарахування, розмір пені відповідає умовам договору та правилам ст. 232 та частини 2 ст. 343 Господарського кодексу України.

Таким чином, загальний розмір пені складає 709,68 грн. за період прострочення оплати з 19.09.2011 року по 09.02.2012 року, тому вимога про стягнення пені підлягає задоволенню повністю.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Інфляційні втрати пов'язані з інфляційними процесами в державі, за своєю правовою природою є компенсацією за понесені збитки, спричинені знеціненням грошових коштів, а три проценти річних - платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення 137,07 грн. 3% річних та 35,44 грн. інфляційних втрат.

Відповідно обґрунтованого розгорнутого розрахунку на суму боргу за вказаний період прострочення платежів позивач правомірно обчислив три проценти річних, що становлять суму 137,07 грн., та інфляційні втрати з урахуванням встановленого індексу інфляції, що становлять суму 35,44 грн.

З огляду на викладене вище позовні вимоги про стягнення 137,07 грн. 3% річних, 35,44 грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню.

За таких обставин, позов про стягнення пені в розмірі 709,68 грн., трьох процентів річних у розмірі 137,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 35,44 грн. підлягає задоволенню.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо зменшення розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Отже, згідно приписів частини другої ст. 49 ГПК України судовий збір в сумі 1609,50 грн. покладається на відповідача повністю, оскільки спір виник внаслідок його неправильних дій, основну суму заборгованості відповідач сплатив лише після подання позову до нього.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРIШИВ:

Позов про стягнення пені в розмірі 709,68 грн., трьох процентів річних у розмірі 137,07 грн. та інфляційних втрат у розмірі 35,44 грн. задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Копілка" (27641, Кіровоградська область, Кіровоградський район, с. Соколівське, вул. Шосейна, 3, ідентифікаційний код 32967633) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Кримська водочна компанія" (97530, АР Крим, Сімферопольський район, с. Мазанка, вул. Садова, 19, ідентифікаційний код 36499654) пеню в розмірі 709,68 грн., трьох процентів річних у розмірі 137,07 грн., інфляційні втрати у розмірі 35,44 грн. та витрати на судовий збір у розмірі 1609,50 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Суддя О.А. Змеул

Повне рішення складено 17.04.12