Рішення № 22645264, 12.04.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "12" квітня 2012 р.Справа № 20/5007/72/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Гнисюка С.Д.

за участю представників сторін

від позивача ОСОБА_1 довіреність №355 від 19.07.2011р.

від відповідача не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (м.Київ)

до Приватного підприємства "Звягельпромсервіс" (м.Новоград-Волинський Житомирська область)

про стягнення 359757,82 грн.

Публічне акціонерне товариство "Сведбанк" звернулось до господарського суду Житомирської області з позовом до приватного підприємства "Звягельпромсервіс" про стягнення 359757,82грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 03.08.2011р. прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі № 20/5007/72/11.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.08.2011р. розгляд справи відкладено, зобов'язано представників сторін надати належні документи по справі.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 13.09.2011р. провадження у справі №20/5007/72/11 зупинено до вирішення господарським судом м. Києва повязаної з нею справи № 1/208.

Рішенням господарського суду м. Києва від 21.10.2011р. у справі №1/208 встановлено факт надання Приватному підприємству "Звягельпромсервіс" кредитних коштів в сумі 260000,00грн.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.02.2012р. провадження у справі поновлено та призначено засідання суду.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 16.02.2012р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 12.03.2012р. у зв'язку з можливістю укладання мирової угоди, представниками сторін подано клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою господарського суду Житомирської області від 12.03.2012р. розгляд справи відкладено на підставі ст. 77 ГПК України.

В судовому засіданні 12.04.2012р. представник Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав зазначених у позовній заяві.

Обґрунтовуючи позовні вимоги представник Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" посилався на невиконання Приватним підприємством "Звягельпромсервіс" взятих на себе зобов'язань, передбачених кредитним договором №Т010708-К35 від 06.10.2008р. в частині погашення кредиту та відсотків за користування кредитом.

Крім того, надав для залучення до матеріалів справи копію листа від 06.10.2008р.; копію платіжного доручення №112 від 06.10.2008р. на суму 260000,00грн.; копію акту перевірки цільового використання кредиту від 15.10.2008р.

Приватне підприємство "Звягельпромсервіс" не скористалося своїм правом надання письмового відзиву на позовну заяву та правом на участь у судовому засіданні, повноважного представника в судове засідання не направило, хоча про час та місце розгляду справи належним чином було повідомлено (про що свідчить, зокрема, підпис уповноваженого представника у розписці господарського суду про відкладення розгляду справи а.с.129). Вимог ухвал господарського суду Житомирської області від 03.08.2011р., від 23.08.2011р., від 06.02.2012р., від 16.02.2012р. та від 12.03.2012р. не виконало.

Крім того, ухвалою господарського суду Житомирської області від 06.02.2012р. суд попереджав Приватне підприємство "Звягельпромсервіс", якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не буде подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обовязків цивільного характеру.

Враховуючи викладене, господарський суд Житомирської області визнав за можливе розглянути справу за відсутності представника Приватного підприємства "Звягельпромсервіс" та за наявними в матеріалах справи документами у відповідності до ст.75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника Публічного акціонерного товариства "Сведбанк", дослідивши наявні в матеріалах справи докази господарський суд Житомирської області, -

ВСТАНОВИВ:

06.10.2008р. між Відкритим акціонерним товариством "Сведбанк" (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Сведбанк") (далі позивач, банк) та Приватним підприємством "Звягельпромсервіс" (далі відповідач, позичальник) був укладений кредитний договір №Т010708-К/35 (далі договір).

Сторони узгодили, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного погашення кредитної лінії, сплати процентів, комісій, можливих штрафних санкцій і до повного виконання усіх умов цього договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено положеннями про кредитний договір і не випливає із суті кредитного договору.

Положеннями ч. 1 ст. 1048 ЦК України визначено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 1.1 договору, банк має право надати позичальнику грошові кошти у вигляді кредитної лінії, що поновлюється, у розмірі, на строк та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов'язується повернути кошти, одержані в рахунок кредитної лінії (надалі - кредитна лінія), сплатити проценти за користування кредитною лінією та виконати свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Згідно із п. 1.2 договору, розмір кредитної лінії 260000,00грн.

Строк користування кредитною лінією з 06.10.2008р. по 05.10.2009р. включно (п. 1.3 договору).

Плата за користування кредитною у вигляді процентів (надалі процентна ставка) становить 23,2% річних (п.1.4 договору).

Пунктом 2.4 договору сторони узгодили, що кошти в рахунок кредитної лінії надаються позичальнику при наявності у банку відповідного запиту, який надається шляхом письмового повідомлення чи шляхом формування вихідних електронних повідомлень в системі дистанційного обслуговування. При цьому позичальник зобов'язаний виконувати всі умови для надання кредитної лінії згідно пп.1.5, 2.3 та 5.1, а також застрахувати на умовах передбачених п. 5.5 договору майно, що є предметом застави.

Матеріали справи містять лист Приватного підприємства "Звягельпромсервіс" від 06.10.2008р. в якому останній просить позивача надати грошові кошти в сумі 260000,00грн. згідно кредитного договору №Т010708-К/35 від 06.10.2008р.

На виконання своїх зобов'язань передбачених кредитним договором позивач надав відповідачу кредитні кошти в сумі 260000,00грн., що підтверджується платіжним дорученням №112 від 06.10.2008р.

Крім того, в судових засіданнях представник відповідача не заперечував щодо наданих грошових коштів в сумі 260000,00грн. Крім того, представник відповідача неодноразово заявляв клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливістю укладення мирової угоди щодо предмету позову.

Матеріалами справи доведено та не заперечується представником позивача в судовому засіданні, що відповідач здійснив часткові проплати в рахунок погашення кредиту та процентів за користування кредитом підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку (а.с.70-71).

Судом встановлено, що всупереч умовам кредитного договору відповідач у встановлений строк - до 05.10.2009р. кредит не погасив, в результаті чого станом на день розгляду справи за останнім утворилась прострочена заборгованість за кредитом в сумі 248941,30грн.

Додаткових угод щодо продовження строку повернення кредиту сторони суду не надавали. Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що таких угод сторони не укладали.

Таким чином, в наслідок не належного виконання відповідачем зобов'язань на день розгляду справи за останнім утворилась заборгованість в сумі 248941,30грн., що також вбачається з наданого позивачем розрахунку заборгованості та акту звірки (а.с.16-25, 95-97).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Відповідно до ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України, ч. 7 ст. 193 ГК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення простроченого кредиту в сумі 248941,30грн. є обґрунтованими, такими що підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Крім суми простроченого кредиту, позивач просив суд стягнути з відповідача прострочені проценти за користування кредитом в сумі 65665,88грн.

Згідно ч.1 ст. 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Виходячи зі змісту п. 3 ст. 346 ГК України, кредити надаються банком під відсоток, ставка якого, як правило, не може бути нижчою від відсоткової ставки за кредитами, які бере сам банк, і відсоткової ставки, що виплачується ним по депозитах. Надання безвідсоткових кредитів забороняється, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткові проплати в рахунок погашення відсотків за користування кредитними коштами підтвердженням чого є наявні в матеріалах справи виписки по особовому рахунку (а.с.52-69).

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення 65665,88грн. - прострочених відсотків за користування кредитом підлягають задоволенню, оскільки є обґрунтованими та доведені матеріалами справи.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань позивачем було нараховано та заявлено до стягнення пеню за несвоєчасне погашення відсотків за період 17.06.2010р. по 23.02.2011р. в сумі 5725,85грн. та пеню за несвоєчасну сплату кредиту за період з 17.06.2010р. по 16.06.2011р. в сумі 39424,79грн.

Розглядаючи правомірність здійснених позивачем нарахувань пені, господарський суд враховує наступне.

Частина 1 ст. 546 ЦК України визначає, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно п.3 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Як передбачено ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Вирішуючи питання про стягнення пені судом враховується, що згідно п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до умов договору, у випадку ненадходження на рахунок банку суми заборгованості за кредитною лінією та процентів в строки, визначені у п.п. 1.3., З.З., 3.4., 4.1., 7.5., 7.6., 7.7, 8.1 та 8.2 цього Договору, позичальник, незалежно від наявності його вини у невиконанні чи неналежному виконанні зобов'язань за цим договором, сплачує банку пеню в розмірі подвійної ставки рефінансування НБУ, що діє на момент прострочення відповідного платежу, від суми, відповідного непогашеного платежу за кожний день прострочення, при цьому кількість днів року приймається рівною фактичній кількості днів у році.

Отже, виходячи з вищевказаного, пеня має нараховуватись, в разі несвоєчасно проведених розрахунків кредиту, з наступної дати після дати, коли мав бути здійснений платіж.

Як вже зазначалося строк виконання зобов'язання наступив 05.10.2009р. отже, з огляду на умови договору, правомірним періодом для нараховування пені на суму кредиту є період з 06.10.2009р. по 05.04.2010р.

Однак, з наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач за несвоєчасне погашення кредиту нарахував пеню за період з 17.06.2010р. по 16.06.2011р.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач невірно визначив періоди нарахування та відповідно кількість прострочених днів, а саме не врахував положення ст. 253 ЦК України, відповідно до якої перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Крім того, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені за несвоєчасну сплату відсотків, суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення з відповідача пені за несвоєчасну сплату відсотків за кредитним договором є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 4623,73грн.

Відповідач позовні вимоги не оспорив, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати на підставі статей 44, 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов заволинити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Звягельпромсервіс" (11700, Житомирська область, м.Новоград-Волинський, вул. Пархоменко, 112, ідентифікаційний код 20420796) на користь Публічного акціонерного товариства "Сведбанк" (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30,, ідентифікаційний код 19356840) 248941,30грн. (двісті сорок вісім тисяч дев'ятсот сорок одну гривню 30 коп.) - заборгованості по кредиту, 65665,88грн. (шістдесят п'ять тисяч шістсот шістдесят п'ять гривень 88 коп.) - заборгованість відповідача по сплаті відсотків за користування кредитними коштами, 4623,73грн. (чотири тисячі шістсот двадцять три гривні 73 коп.) - пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами, 3192,31грн. (три тисячі сто дев'яносто дві гривні 31 коп.) - державне мито, 209,41грн. (двісті дев'ять гривень 41 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяГнисюк С.Д.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - 4 - позивачу - ПАТ "Сведбанк"

- 01032, м. Київ, вул. С.Петлюри,. 30

- м. Житомир, вул. Перемоги, 32

- 01032, м. Київ, Новокостянтинівська, 18 - В

5 - відповідачу (рек. з пов.)