Рішення № 22644842, 17.04.2012, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

17.04.2012Справа №5002-29/524-2012

За позовом Державного комунального підприємства «Перовський Житсервіс» (97500, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перово, вул.. Шкільна, 3, код ЄДРПОУ 25629325);

До відповідача Відкритого акціонерного товариства «Агротехносервіс» (97500, АР Крим, Сімферопольський район, с. Перово, вул.. Леніна, буд. 20, код ЄДРПОУ 32315977);

Про стягнення 6 516,69 грн.

Суддя О.І. Башилашвілі

Представники:

Від позивача не зявився;

Від відповідача - не зявився;

Суть спору: Державне комунальне підприємство «Перовський Житсервіс» звернулося до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Агротехносервіс» про стягнення заборгованості за договором про відпустку води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію в сумі 6 516,69 грн. Крім того, позивач просить покласти судові витрати зі сплати судового збору на відповідача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що внаслідок порушення відповідачем умов договору про відпустку води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію від 27.06.2005 р., укладеного між сторонами по справі, в частині оплати наданих послуг, за ВАТ «Агротехносервіс» утворилася заборгованість в сумі 6 516,69 грн, яку останній самостійно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 16 лютого 2012 року позов Державного комунального підприємства «Перовський Житсервіс» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.

У судовому засіданні 01 березня 2012 року був присутній лише представник позивача, який надав для огляду суду оригінали статутних документів та оригінал договору від 27.06.2005 р, а також заявив клопотання про долучення до матеріалів справи читаєму копію договору від 27.06.2005 р., яке судом задоволено.

У судовому засіданні 15 березня 2012 року позивач присутній не був, вимоги попередньої ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить підпис на повідомленні господарського суду АР Крим від 01.03.2012 р.

У звязку із знаходженням судді О.І. Башилашвілі на лікарняному, судове засідання призначене на 02.04.2012р. не відбулося, та було перенесене на 17.04.2012р., про що сторони повідомлялись листом господарського суду АР Крим від 02.04.2012р.

Позивач явку свого представника у судове засідання 17.04.2012р. не забезпечив, причини неявки не відомі. Жодних письмових пояснень, заяв, клопотань до суду від позивача не надходило.

Відповідач явку свого представника у жодне судове засідання не забезпечив, причина неявки не відома, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся ухвалами господарського суду Автономної Республіки Крим, які направлялись на адреси відповідача, вказані в позові та спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Враховуючи те, що матеріали справи у достатній мірі характеризують правовідносини сторін, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України за матеріалами, наявними у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2005р. між Державним комунальним підприємством «Перовський Житсервіс» (постачальник) та Відкритим акціонерним товариством «Агротехносервіс» (споживач) укладений договір на відпуск води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію (далі договір, а.с. 21-22).

Згідно пунктів 1.1, 1.2 договору, постачальник приймає на себе водопостачання споживача питною водою, при наявності води в джерелах і кількості згідно встановленого ліміту за адресою с. Перове, вул. Леніна, 15.

В свою чергу, споживач зобовязався розрахунки за воду здійснювати по розрахункових параметрах (умови додаються). Плата справляється згідно інструкції НБУ №7 про безготівкові розрахунки в господарському обороті (п. 2.1, 2.2 договору).

Договір чинний на протязі року, якщо за 1 місяць до закінчення строку дії договору жодна із сторін не виразить наміру внести в договір зміни або доповнення, він вважається продовженим на наступний рік (п. 4.1 договору).

Доказів розірвання цього договору чи визнання його недійсним у встановленому законом порядку сторонами суду під час розгляду даної справи не надано.

Як стверджує позивач, ним надавались відповідачеві послуги з водопостачання та прийом стоків, однак відповідачем вони залишились несплаченими та станом на 05.12.2011р. заборгованість складає 6516,69грн.

ДКП «Перовський житсервіс» надіслало на адресу ВАТ «Агротехносервіс» претензію про відшкодування заборгованості на суму 18966,36грн. вих. №291 від 06.06.2011р. (а.с. 7).

Однак відповідачем вимоги претензії залишені без розгляду та задоволення, сума заборгованості не сплачена, тому позивач звернувся з позовом до суду про стягнення 6516,69грн. заборгованості за надані послуги з відповідача, в примусовому порядку.

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як зазначалось вище, між сторонами у справі був укладений договір від 27.06.2005р., за умовами якого позивач надає послуги з відпуску води з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію, а відповідач сплачує надані послуги, при чому, як зазначається в пункті 2.1 договору, «умови розрахунку» додаються до договору. Однак матеріали справи даних «умов» не містять.

Позивач, у позовній заяві стверджує про ухилення відповідача від сплати наданих послуг, в результаті чого за ним, станом на 05.12.2011р. утворилась заборгованість в сумі 6516,69грн.

Відповідно до ст.ст.33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Проте, матеріали справи жодних доказів надання позивачем відповідачеві послуг не містять. Ані актів виконаних робіт, ані доказів виставлення відповідачеві рахунків до сплати, ані акту звірки взаємних розрахунків позивачем до матеріалів справи не надано.

Натомість позивач посилається лише на відомості бухгалтерії ДКП «Перовський житсервіс», при цьому навіть період виникнення заборгованості у наданих позовних матеріалах позивачем не визначений.

Також в матеріалах справи наявний претензійний лист, спрямований на адресу відповідача з вимогами сплатити суму боргу в розмірі 18966,36грн., який не підтверджує факт надання позивачем послуг за вказаним договором.

Таким чином матеріали справи не містять жодних належних доказів надання позивачем відповідачеві послуг.

Слід зауважити, що суд неодноразово, зокрема ухвалою про порушення провадження у справі та ухвалами про відкладення розгляду справи зобовязував позивача надати детальний розвернутий розрахунок суми заборгованості, заявленої до стягнення, із зазначенням періоду її виникнення, докази надання послуг відповідачеві (акти прийому-передачі), докази виставляння відповідачеві рахунків до сплати, рух грошових коштів по відповідачу.

Але, як пояснив повноважний представник позивача у судових засіданнях, дані документи на підприємстві позивача відсутні.

Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, позивачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем.

За вказаних обставин, позов ДКП «Перовський житсервіс» про стягнення з ТОВ «Агротехносервіс» заборгованості за договором від 27.06.2005р. в сумі 6516,69грн. у наданому позивачем обсязі доказових документів є не обґрунтованим, не підтвердженим документально, а тому задоволенню не підлягає.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають віднесенню на позивача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У позові відмовити

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.