Ухвала суду № 22642471, 20.12.2011, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" грудня 2011 р.справа № 1170/2а-1184/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді:Семененка Я.В.

суддів: Бишевської Н.А. Добродняк І.Ю

за участю секретаря судового засідання:Новошицькій О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі №1170/2а-1184/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика» до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення, -

в с т а н о в и В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Меблева Фабрика»звернулося до суду з позовом, в якому просило скасувати рішення Кіровоградської ОДПІ про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005682320 від 22.12.2010р. у розмірі 35 945 грн. В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що вказане рішення прийнято на підставі необґрунтованих висновків ДПІ про порушення позивачем вимог законодавства щодо регулювання обігу готівки.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року адміністративний позов задоволено. Постанова суду мотивована тим, що факт оприбуткування позивачем своєчасно та у повному обсязі готівки є доведеним, а висновки перевіряючих осіб про порушення позивачем вимог законодавства щодо регулювання обігу готівки є суто формальними і не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій, які передбачено ст..1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» .

Не погодившись з постановою суду, Кіровоградська ОДПІ, посилаючись на порушення норм матеріального права, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. Апеляційна скарга обґрунтована порушенням судом першої інстанції вимог п.2.6 Положення «Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Національного банку України 15.12.2004 №637, яким передбачено порядок оприбуткування готівки підприємствами. З огляду на доводи апеляційної скарги, належним оприбуткуванням готівки, на думку податкового органу, є саме запис в Книзі обліку розрахункових операцій на підставі денних фіскальних звітних чеків. Відсутність запису в КОРО, навіть за наявності інших доказів оприбуткування готівки, не може свідчити про належне оприбуткування готівки.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 07.12.2010 повноважними особами Кіровоградської ОДПІ проведена планова перевірка господарської одиниці магазину «Пан-Диван», що розташований за адресою м. Кіровоград, вул. Беляєва, 31-А, який належить суб'єкту господарювання TOB «Меблева Фабрика», з питань дотримання суб'єктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій.

За результатами перевірки складений акт № 0627/11/28/23/03054924 від 07.12.2010р., в якому зроблено висновки про порушення позивачем п. 2.6 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, а саме: не оприбуткування готівкових коштів у сумі 7 189грн., шляхом не внесення запису до книги обліку розрахункових операцій до розділу 2 «Облік руху готівки та сум розрахунків»на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій з №2115 по 2468.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0005682320 від 22.12.2010, яким позивачу визначено суму штрафних санкцій у розмірі 35 945 грн. за порушення п. 2.6 п.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 N 637.

Як вбачається з оскарженого рішення, штрафні (фінансові) санкції застосовано відповідно до абз.3 п.1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки».

Правомірність та обґрунтованість рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій є предметом спору, який передано на вирішення суду.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення прийнято відповідачем необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а висновки перевіряючих осіб щодо порушення позивачем вимог законодавства про регулювання обігу готівки є формальними і не можуть бути підставою для застосування штрафних санкцій, які передбачено ст..1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки». Такі висновки суду обґрунтовані доведеністю факту своєчасного та в повному обсязі оприбуткування позивачем готівки.

З вказаними висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ст..19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1. на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України; 2. з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надані; 3. обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4. безсторонньо (неупереджено); 5. добросовісно; 6. розсудливо; 7. з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8. пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи й цілями, на досягнення яких спрямовано це рішення (дія); 9. з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10. своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому Пленум Вищого адміністративного суду України у Постанові від 6 березня 2008 року2 зауважив, що під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам.

З огляду на предмет спору, визначальними обставинами, для вирішення спірних правовідносин, є встановлення правомірності оскарженого рішення відповідача, а саме чи прийняте таке рішення на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством України, яке регулює правовідносини у сфері обігу готівки, та чи враховано відповідачем усі суттєві обставини, що мають значення для прийняття рішення.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідальність, яка передбачена ст..1 Указу Президента України від 12.06.1995р. №436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки», є наслідком протиправних дій субєкта господарювання, які направлені на порушення вимог законодавства щодо регулювання обігу готівки і відповідно на порушення інтересів держави у сфері фінансових правовідносин.

Так, згідно з п.1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки»від 12.06.05р. №436/95, у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є субєктами підприємницької діяльності, а також постійними представниками нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються Національним банком України, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу: за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки у пятикратному розмірі не оприбуткованої суми.

Отже, визначальною ознакою застосування штрафних санкцій є неповне та/або несвоєчасне оприбуткування у касах підприємства готівки. Тобто, метою застосування таких штрафних санкцій є заходи впливу до субєктів підприємницької діяльності, які ухиляються від оприбуткування готівки.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що спірні штрафні санкції застосовані до позивача за неповне оприбуткування готівки.

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідачем не надано доказів, які б свідчили про ухилення позивачем від оприбуткування готівкових коштів на суму 7 189грн.

Такі висновки суду першої інстанції підтверджуються наданими позивачем до перевірки книгами обліку розрахункових операцій №1123004767/7 від 24.11.2008р. та №1123004767/8 від 01.02.2010р., в яких у хронологічному порядку підклеєні Z-звіти. Суми готівкових коштів, згідно фіскальних чеків з №2115 по №2468, відповідають сумам, які зазначені у прибуткових касових ордерах. Вклеєні до КОРО Z-звіти, з зазначеними сумами готівкових коштів, відповідають звітам про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій (ф. №ЗВР-1).

Отже, встановлені обставини свідчать про належне оприбуткування позивачем готівки і відповідно свідчать про відповідність дій позивача вимогам п.2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року №637, яким передбачено, що суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначених у відповідних касових (розрахункових) документах.

Встановлені судом обставини фактично не заперечувались ДПІ, натомість відповідач наполягав на тому, що належним оприбуткуванням готівки, в розумінні п.2.6 Положення, є лише запис в Книзі обліку розрахункових операцій на підставі денних Z-звітів.

Таку позицію податкового органу суд апеляційної інстанції вважає формальною і такою, що не відповідає правовому призначенню відповідальності, яка передбачена ст..1 Указу Президента України від 12.06.05р. №436/95 та яка направлена саме на запобігання порушень у сфері обігу готівки у вигляді не оприбуткування готівки. Неоприбуткування готівки, що є підставою для застосування штрафних санкцій, які визначено Указом Президента України, може мати місце у випадку встановлення контролюючим органом факту відсутності проходження коштів через касу (РРО), тобто того факту, якого перевіркою встановлено не було.

Таким чином, з огляду на відсутність документально підтверджених не оприбуткованих сум готівки, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій, які визначені ст..1 Указу Президента України від 12.06.05р. №436/95 та які мають розраховуватися саме виходячи із не оприбуткованих сум.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що оскаржене рішення відповідача є необґрунтованим, тобто не відповідає критеріям правомірності, які предявляються до рішень субєктів владних повноважень та які визначено ч.3 ст.2 КАС України.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції в достатньому обсязі зясовано обставини справи та ухвалено законне і обґрунтоване рішення, у звязку з чим підстав для його скасування, в межах доводів апеляційної скарги, не існує.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції залишити без задоволення, а постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 квітня 2011 року у справі №1170/2а-1184/11 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, встановлені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:Я.В. Семененко

Суддя:Н.А. Бишевська

Суддя:І.Ю. Добродняк