Ухвала суду № 22639715, 11.04.2012, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________

Справа №2-86/2012 рік. Головуючий 1 інст.: - Трофімов В.С.

Провадження № 22-ц-2090/2808/2012 рік. Суддя-доповідач: - Кокоша В.В.

Категорія: договірні.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 квітня 2012 року. Судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - судді: - Кокоші В.В.,

суддів: - Бобровського В.В., Шевченко Н.Ф.,

при секретарі: - Давшан А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2012 року по справі за позовом ПАТ «УкрСиббанк»до ОСОБА_3, ОСОБА_1 - про стягнення заборгованості за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», 3-особа: Дударенко Ігор Васильович - про визнання договору поруки недійсним,

в с т а н о в и л а:

У серпні 2010 року ПАТ «УкрСиббанк»звернулося в суд із вказаним позовом.

В обґрунтування свої вимог зазначало, що 12 березня 2008 року АТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 уклали договір про надання споживчого кредиту, згідно з яким банк надав відповідачу кредит у сумі 68 100 доларів США на строк до 12 березня 2029 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,90 % річних.

Відповідно до умов цього договору ОСОБА_3 зобовязався сплачувати банку щомісячно кредит та відсотки шляхом внесення аннуїтетних платежів у розмірі 740 доларів США 12 числа кожного календарного місяця строку кредитування.

Крім того, 12 березня 2008 року на забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту ОСОБА_1 уклала з АТ «УкрСиббанк»договір поруки, за умовами якого зобовязалася відповідати солідарно перед банком за своєчасне та повне виконання кредитного зобовязання ОСОБА_3

Відповідач ОСОБА_3 належним чином не виконує свої зобовязання за договором споживчого кредиту, у звязку з чим станом на 10 серпня 2010 року має заборгованість за кредитом у сумі 81 987,66 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 646 882 грн. 66 коп.

Добровільно погасити заборгованість за споживчим кредитом відповідачі відмовилися.

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 526, 530, 611, 625, 1050, 1054 ЦК України, ПАТ «УкрСиббанк»просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №11312938000 від 12 березня 2008 року у сумі 81 987, 66 доларів США в гривневому еквіваленті за офіційним обмінним курсом НБУ станом на дату ухвалення рішення суду, судовий збір у сумі 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 120 грн.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не зявився.

Відповідачка ОСОБА_1 позов не визнала, посилаючись на його безпідставність.

У грудні 2010 року ОСОБА_1 в особі свого представника, звернулася в суд з зустрічним позовом до ПАТ «УкрСиббанк», 3-особа: ОСОБА_3 про визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що договір поруки, укладений між нею та АТ «УкрСиббанк»12 березня 2008 року, не відповідав її волевиявленню, оскільки підписаний нею внаслідок застосування психічного тиску зі сторони ОСОБА_3 та її колишнього співмешканця ОСОБА_4

Посилаючись на вказані обставини та ст. ст. 203, 215, 231 ЦК України, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним договір поруки №186812, укладений між нею та АТ «УкрСиббанк»12 березня 2008 року.

Представник ПАТ «УкрСиббанк»зустрічний позов не визнав.

При цьому посилався на те, що договір поруки, укладений між ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», відповідає вимогам діючого законодавства.

Рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2012 року позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк»задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк»на рахунок 29090000000113, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 заборгованість за кредитним договором №11312938000 від 12 березня 2008 року у розмірі 81 987 доларів 66 центів США, що станом на 10 серпня 2010 року за курсом НБУ складає 646 882 грн. 66 коп.

Стягнуто з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк»на рахунок 29090000000113, МФО 351005, код ЄДРПОУ 09807750 судовий збір у розмірі 850 грн. з кожного та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 60 грн. з кожного.

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ «УкрСиббанк», 3-особа: ОСОБА_3 про визнання недійсним договору поруки №186812 від 12 березня 2008 року - відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про часткове задоволення первісного позову ПАТ «УкрСиббанк»щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_3 та про задоволення зустрічного позову ОСОБА_1 щодо визнання недійсним договору поруки.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Задовольняючи первісний позов суд виходив з того, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_1 ухиляються від виконання своїх зобовязань за договором про надання споживчого кредиту та договором поруки, у звязку з чим з них необхідно стягнути солідарно на користь ПАТ «УкрСиббанк»заборгованість за споживчим кредитом у розмірі 81 987 доларів 66 центів США, що станом на 10 серпня 2010 року за курсом НБУ складає 646 882 грн. 66 коп.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 не довела в суді, що договір поруки, укладений між нею та банком, не відповідав її волевиявленню та укладений нею під впливом психічного тиску зі сторони ОСОБА_3, ОСОБА_4

Такий висновок суду відповідає нормам матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

За положеннями ст. 526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону. Нормами ст.ст. 610-611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають передбачені законом наслідки.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), в то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишалася, та сплати процентів, належних за договором.

Згідно з положеннями ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобовязання частково або у повному обсязі.

За змістом ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобовязання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

З матеріалів справи вбачається, що 12 березня 2008 року АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»та ОСОБА_3 уклали договір про надання споживчого кредиту №11312938000, згідно з яким банк надав ОСОБА_3 кредит у сумі 68 100 доларів США на строк до 12 березня 2029 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,90 % річних.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2.2, 1.3.1, 4.1, 4.2 вказаного договору, ОСОБА_3 зобовязався сплачувати банку щомісячно кредит та відсотки шляхом внесення аннуїтетних платежів у розмірі 740 доларів США 12 числа кожного календарного місяця строку кредитування.

Пунктом 5.5 договору про надання споживчого кредиту визначено, що у випадку несплати позичальником чергового ануїтетного платежу у встановлений цим договором день сплати ануїтетного платежу більше ніж на один місяць або порушення інших умов договору, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахування процентів у порядку, встановленому розділом 12 цього договору ( а. с.9-12).

Крім того, 12 березня 2008 року ОСОБА_1 та АТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», уклади договір поруки №186812, за умовами якого ОСОБА_1 відповідно до п. п. 1.1, 1.4 зобовязалася відповідати солідарно перед банком за своєчасне та повне виконання кредитних зобовязань ОСОБА_3, як існуючих на час укладання договору поруки, так і тих, що можуть виникнути у майбутньому ( а. с.13).

Відповідач ОСОБА_3 свої зобовязання за договором про надання споживчого кредиту не виконує та станом на 10 серпня 2010 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 81 987, 66 доларів США, з яких заборгованість за строковим кредитом - 66 017, 74 доларів США, прострочена заборгованість за кредитом - 1 470,99 доларів США, прострочена заборгованість за відсотками - 12 842,95 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту -166,30 доларів США, пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам за користування кредитом -1 489,68 доларів США. Згідно з курсом гривні до долару США розмір заборгованості боржника є еквівалентним - 646 882 грн. 66 коп.

На письмову пропозицію банку погасити заборгованість за договором споживчого кредиту позичальник ОСОБА_3 та поручитель ОСОБА_1 погасити її відмовились (а. с. 20).

За таких обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що позичальник та його поручитель не виконують умов договору про надання споживчого кредиту і договору поруки та обґрунтовано стягнув солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №11312938000 від 12 березня 2008 року у розмірі 81 987 доларів 66 центів США, що станом на 10 серпня 2010 року за курсом НБУ складає 646 882 грн. 66 коп.

Законним та обґрунтованим є рішення суду і в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 про визнання договору поруки недійсним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, ОСОБА_1 посилалася на те, що договір поруки, укладений між нею та банком, підписаний нею внаслідок застосування до неї психічного тиску зі сторони ОСОБА_3 та її колишнього співмешканця ОСОБА_4

Згідно ст. 231 ЦК України правочин, вчинений особою проти її справжньої волі внаслідок застосування до неї фізичного чи психічного тиску з боку другої сторони або з боку іншої особи, визнається судом недійсним. Винна сторона (інша особа), яка застосувала фізичний або психічний тиск до другої сторони, зобовязана відшкодувати їй збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у звязку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до розяснень, викладених у п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», при вирішенні спорів про визнання недійсним правочину, вчиненого особою під впливом насильства (стаття 231 ЦК України), судам необхідно враховувати, що насильство має виражатися в незаконних, однак не обовязково злочинних діях. Насильницькі дії можуть вчинятись як стороною правочину, так і іншою особою - як щодо іншої сторони правочину, так і щодо членів її сімї, родичів тощо або їх майна. Факт насильства не обовязково має бути встановлений вироком суду, постановленим у кримінальній справі.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що договір поруки, укладений між банком та ОСОБА_1 12 березня 2008 року, вчинений останньою внаслідок застосування до неї психічного тиску з боку ОСОБА_3 та її колишнього співмешканця ОСОБА_4

З зазначеного приводу ОСОБА_1 з заявами до правоохоронних органів не зверталася, а із зустрічним позовом про визнання договору поруки недійсним звернулася до суду лише у грудні 2010 року, тобто після предявлення до неї позову банком.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції зясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази, дав їм нажену оцінку та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.

Доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про те, що в провадженні Дзержинського РО ХГУ ГУМВД України в Харківській області знаходиться кримінальна справа по факту підробки довідок про доходи на імя ОСОБА_3, ОСОБА_1 наданих до банку для отримання кредиту, не можуть бути прийняті до уваги судовою колегією, оскільки вони не свідчать про факт застосування до ОСОБА_1 психічного тиску з боку ОСОБА_3, ОСОБА_4 при укладанні нею договору поруки з банком.

Інші доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, не є суттєвими та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст. ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст. 314, ст. ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24 січня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: