Постанова № 22636071, 19.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3304/2011

19 вересня 2011 року 11год. 25хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Жуковської Л.А. за участю секретаря судового засідання Яковчук В.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Клочек Г.В.,

відповідача: представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю" ВТМПП " Енергоспектр"

до Державної податкової інспекції у м.Рівне

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВТМПП «Енергоспектр»звернулося з адміністративним позовом про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000612342 та №0000622342 від 22 лютого 2011 року.

В обґрунтування заявленого позову зазначає, що позивачем своєчасно відображено в обліку та звітності операції по господарських відносинах з субєктами господарської діяльності. Для цього були надані бухгалтерські та податкові документи стосовно взаємовідносин з ПП «Немезіда». Крім того, вказує, що факти подальшого використання у власній господарській діяльності товарів придбаних у з ПП «Немезіда» підтверджується відповідними податковими накладними. Звертає увагу суду на безпідставність обґрунтування податковим органом нікчемності угод лише через порушення кримінальної справи за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ст.. 205 КК України відносно директора ПП «Немезіда»ОСОБА_3, зважаючи, що по даній кримінальній справі проводиться досудове слідство, а вирок суду щодо визнання ПП «Немезіда»фіктивним підприємством відсутній. Вважає, що порушення кримінальної справи стосовно посадових осіб ПП «Немезіда»щодо нездійснення фінанансово-господарських операцій від ПП «Немезіда»не є безумовним доказом на підтвердження нікчемності правочинів вчинених з позивачем. На думку позивача, податковим органом безпідставно та неправомірно зроблені висновки, що правочини між контрагентами Товариством з обмеженою відповідальністю «ВТМПП «Енергоспектр»та ПП «Немезіда»не відповідають приписам ст. 203 ЦК України і в силу ст. ст. 215, 228 ЦК України є нікчемними.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 вказаного Закону до валових витрат належать суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Аналогічні вимоги встановлюються пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР щодо формування платником податків податкового кредиту.

Позивач також вказує, що витрати сформовані по господарських операціях з ПП «Немезіда»підтверджуються первинними та розрахунковими документами. Податковий кредит сформований позивачем по аналогічних операціях підтверджується податковими накладними, які за формою та змістом відповідають пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На момент надання податкових накладних та вчинення господарських операцій з ПП «Немезіда»»було зареєстровано як платником податку на додану вартість і відомості про них знаходилися в Єдиному державному реєстрі.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві, додатково покликався на те, що податковим органом в акті перевірки не наводить жодних доказів того, чи мали місце діяння ПП «Немезіда»ознаки складу по щодо фіктивної господарської діяльності.

Просив суд задовольнити позовні вимоги та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000612342 та №0000622342 від 22 лютого 2011 року .

Відповідач позов не заперечив, в судове засідання не зявився, хоча в установленому порядку був повідомлений про час і місце розгляду справи. Суд не вбачає поважних причин неприбуття відповідача і розглядає справу в даному судовому засіданні за наявними у справі доказами, оскільки останніх достатньо для вирішення справи по суті.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові докази суд прийшов до висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 9 лютого 2011 року р. посадовими особами ДПІ у м. Рівне було складено акт №145/23-100/35616518 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «ВТМПП «Енергоспектр»з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Немезіда»за період з 01.12.2007 р. по 30.11.2010 р.

Під час її проведення податковим органом було встановлено, порушення зі сторони позивача пп.7.4.1, пп.7.4.5, п. 7.4, ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., що призвело до заниження податкових зобовязань по податку на додану вартість за вересень 2009 року на суму 22721, 00 грн., жовтень 2009 року на суму 67 997, 00 грн., листопад 2009 року на суму 131 398, 00 грн. та пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 22.05.1997 р. №283/97-ВР, що призвело до заниження податку на прибуток на суму 277 646, 00 грн., в тому числі за 3 квартал 2009 року на 28 402, 00 грн. та за 4 квартал 2009 року на 249 244, 00 грн.

На підставі акта перевірки Першим заступником начальника ДПІ у м. Рівне було прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000612342 від 22.02.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у сумі 347 057, 50 грн. в т.ч. основного платежу в сумі 277646, 00 грн. та 69 411, 50 грн. застосованих штрафних санкцій та №0000622342 від 22.02.2011 р., яким визначено податкове зобовязання з податку на додану вартість у сумі 277 645, 00 грн. в т.ч. основного платежу в сумі 222 116, 00 грн. та 55 529, 00 грн. застосованих штрафних санкцій.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження вказаного вище рішення за результатами розгляду первинна та повторна скарги було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Як вбачається з матеріалів справи з вересня 2009 року по листопад 2009 року позивач мав взаємовідносини з ПП «Немезіда».

У відповідності до досягнутих сторонами домовленостей ПП «Немезіда»поставида для позивача ряд товарно-матеріальних цінностей, розрахунки за які проведені в безготівковій формі на суму 1 024 525, 90 грн.:

-16.10.2009 р. перераховано 32 670, 00 грн. (платіжне доручення 1332);

-26.10.2009 р. перераховано 32 000, 000 грн. (платіжне доручення 1343);

-27.10.2009 р. перераховано 9 125, 000 грн. (платіжне доручення 1352);

-30.10.2009 р. перераховано 32 200, 00 грн. (платіжне доручення 1348);

-30.10.2009 р. перераховано 27 000, 00 грн. (платіжне доручення1375);

-02.11.2009 р. перераховано 9 137, 00 грн. (платіжне доручення 1378);

-05.11.2009 р. перераховано 20 700, 00 грн. (платіжне доручення 1384);

-06.11.2009 р. перераховано 23 000, 00 грн. (платіжне доручення 1386);

-09.11.2009 р. перераховано 41 748, 00 грн. (платіжне доручення 1394);

-13.11.2009 р. перераховано 10 000, 00 грн. (платіжне доручення 1413);

-13.11.2009 р. перераховано 10 600, 00 грн. (платіжне доручення 1412);

-23.11.2009 р. перераховано 80 000, 00 грн. (платіжне доручення 1443);

-03.12.2009 р. перераховано 22 000, 00 грн. (платіжне доручення 1456);

-03.12.2009 р. перераховано 25 000, 00 грн. (платіжне доручення 1458);

-03.12.2009 р. перераховано 25 000, 00 грн. (платіжне доручення 1460);

-04.12.2009 р. перераховано 20 000, 00 грн. (платіжне доручення 1464);

-04.12.2009 р. перераховано 30 000, 00 грн. (платіжне доручення 1465);

-07.12.2009 р. перераховано 34 645, 00 грн. (платіжне доручення 1470);

-07.12.2009 р. перераховано 40 000, 00 грн. (платіжне доручення 1469);

-09.12.2009 р. перераховано 21 500, 00 грн. (платіжне доручення 1484);

-09.12.2009 р. перераховано 30 000, 00 грн. (платіжне доручення 1485);

-10.12.2009 р. перераховано 20 000, 00 грн. (платіжне доручення 1499);

-10.12.2009 р. перераховано 40 000, 00 грн. (платіжне доручення 1500);

-11.12.2009 р. перераховано 20 000, 00 грн. (платіжне доручення 1508);

-11.12.2009 р. перераховано 30 000, 00 грн. (платіжне доручення 1507);

-21.12.2009 р. перераховано 15 500, 00 грн. (платіжне доручення 1532);

-21.12.2009 р. перераховано 24 500, 00 грн. (платіжне доручення 1533);

-23.12.2009 р. перераховано 25 000, 00 грн. (платіжне доручення 1550);

-23.12.2009 р. перераховано 30 000, 00 грн. (платіжне доручення 1553);

-23.12.2009 р. перераховано 35 000, 00 грн. (платіжне доручення 1552);

-25.12.2009 р. перераховано 30 000, 00 грн. (платіжне доручення 1565);

-25.12.2009 р. перераховано 30 000, 00 грн. (платіжне доручення 1567);

-28.12.2009 р. перераховано 20 000, 00 грн. (платіжне доручення 1570);

-28.12.2009 р. перераховано 21 200, 00 грн. . (платіжне доручення 1571);

-29.12.2009 р. перераховано 25 000, 00 грн. (платіжне доручення 1575);

-30.12.2009 р. перераховано 23 700, 00 грн. (платіжне доручення 1581);

-30.12.2009 р. перераховано 36 300, 00 грн. (платіжне доручення 1583).

По факту отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей ПП «Немезіда»було виписано податкові та видаткові накладні, зазначені нижче.

Як встановлено судом, позивач проводив розрахунки з ПП «Немезіда», що підтверджується наданим реєстром платіжних документів по фільтру (а.с. 44-46), реєстром отриманих та виданих податкових накладних (а.с. 47-63).

На думку суду, частка товарів приймала участь в оподаткованих операціях, що стверджується відповідними видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури:

Видаткова накладна №384 від 14.10.2009 року,

Рахунок-фактура №521 від 14.10.2009 року,

Видаткова накладна №411 від 03.11.2009 року,

Рахунок фактура №539 від 03.11.2009 року,

Видаткова накладна № 412 від 03.11.2009 року,

Рахунок фактура №542 від 03.11.2009 року,

Видаткова накладна №467 від 12.11.2009 року,

Рахунок фактура №589 від 12.11.2009 року,

Видаткова накладна №495 від 18.11.2009 року,

Рахунок фактура №601 від 18.11.2009 року,

Видаткова накладна №308 від 28.09.2009 року,

Рахунок фактура №487 від 28.09.2009 року,

Видаткова накладна №503 від 26.11.2009 року,

Рахунок фактура №687 від 26.11.2009 року,

Податкова накладна №384 від 14.10.2009 року,

Податкова накладна №495 від 18.11.2009 року,

Податкова накладна №308 від 28.09.2009 року,

Податкова накладна №503 від 26.11.2009 року,

Податкова накладна №467 від 12.11.2009 року,

Податкова накладна №411 від 03.11.2009 року,

Податкова накладна №412 від 03.11.2009 року.

В акті перевірки ревізори ДПІ у м. Рівне зазначають про нікчемність правочинів позивача з ПП «Немезіда»при цьому в обґрунтування таких висновків вказуються, що під час проведення перевірки позивачем не було надано товарно-транспортних накладних, що підтверджуються факт доставки товарно-матеріальних цінностей. Крім того, з аналізу податкової звітності ПП «Немезіда»вбачається, що вказаний контрагент не має адміністративно-господарських та трудових ресурсів для виконання такого роду операцій. Сукупність вказаних обставин на думку посадових осіб є достатніми для твердження про невідповідність правочинів вчинених позивачем з ПП «Немезіда»та вимогам ст. ст. 203, 215, 228 Цивільного кодексу України як наслідок про їх нікчемність.

З такими висновками податкового органу суд не погоджується виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України № 13-92 від 26.12.1992 р., до складу витрат, безпосередньо повязаних з одержанням доходів, належать витрати, які включаються до складу валових витрат виробництва (обігу) або підлягають амортизації згідно з Законом України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.12.1994 р.

Згідно п.5.1 ст.5 Закону України Про оподаткування прибутку підприємств № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матерiальнiй або нематерiальнiй формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській дiяльностi.

У відповідності до пп. 5.2.1 п.2 ст.5 Закону Про оподаткування прибутку підприємств №334/94-ВР від 28.12.1994 р. передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у звязку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Аналогічні вимоги містяться в Законі України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Так, у відповідності до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Також слід враховувати, що у відповідності до 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР , що матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту. Однак, податковим органом не надано жодних доказів, що підтверджують ту обставину, що позивачем матеріальні цінності придбанні ним використовуються в інших цілях, а не в його господарській діяльності.

При цьому, згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обовязкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Вимоги щодо змісту податкової накладної встановлені пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

Як вбачається з досліджених копій первинних документів та податкових накладних останні відповідають за змістом вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16.07.1999 р. № 996-XIV та Закону України Про податок на додану вартість від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР.

На момент вчинення господарських операцій відомості про вказаних осіб знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців і у відповідності до ст. 18 Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців вiд 15.05.2003 № 755-IV , а отже є достовірними.

На момент надання ТОВ «ВТМПП «Енергоспектр»податкових накладних ПП «Немезіда»було в установленому порядку зареєстровано як платник податку на додану вартість.

Таким чином, витрати та податковий кредит сформовані позивачем є документально підтвердженими належними первинними, розрахунковими документами та податковими накладними. При цьому на момент виписання вказаних документів субєкти підприємницької діяльності, що їх видавали володіли правоздатністю та необхідним обємом дієздатності.

Посилання податкового органу в акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних як на доказ для підтвердження факту безтоварності господарських операцій позивача з ПП «Немезіда» не беруться судом до уваги так як товарно-транспортна накладна не є документами податкового обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Матеріалами справи підтверджується реальність господарських операцій ТОВ «ВТМПП «Енергоспектр»з ПП «Немезіда».

За умови недотримання ПП «Немезіда»правил податкового обліку результатів фінансово-господарської діяльності відповідальність наступає для вказаних осіб, а не для позивача.

З урахуванням всього вищевикладеного, суд прийшов до висновку, що твердження посадових осіб ДПІ у м. Рівне, що відображено в акті перевірки позивача про нікчемність правочинів з ПП «Немезіда»є суперечливими та не ґрунтуються на належних та допустимих доказах як наслідок є надуманими.

В той же час позивачем підтверджено факт реальності здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей у ПП «Немезіда з отриманням відповідних прибутків.

За таких обставин доводи податкового органу щодо порушення позивачем пп.7.4.1, пп.7.4.3, пп.7.4.5, п.7.4, ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та пп. 5.2.1, п. 5.2, пп. 5.3.9, п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. №283/97-ВР не відповідають фактичним обставинам справи та є надуманими.

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суд приходить до висновку, що правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень №0000612342 та №0000622342 від 22 лютого 2011 року, спростовується доказами наявними у справі.

Тим самим, суд виходить із повноважень, визначених частиною другою статті 162 КАС України, тому адміністративний позов слід задовольнити шляхом прийняття постанови про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень №0000612342 та №0000622342 від 22 лютого 2011 року .

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Рівне №0000612342 та №0000622342 від 22 лютого 2011 року

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю" ВТМПП " Енергоспектр" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3 (три) грн. 40 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Жуковська Л.А.