Постанова № 22630198, 06.04.2012, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м.Вінниця

06 квітня 2012 р. Справа № 2а/0270/4854/11

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Комара Павла Анатолійовича,

за участю:

секретаря судового засідання: Колос Мирослава Сергіївна

представника позивача: Гралєвського Л.Й.

відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області

до: фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про: стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ :

До Вінницького окружного адмігістративного суду надійшов адміністративний позов Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Вінницької області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 31.10.2011 року відкрито провадження у адмінстративній справи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами проведеної податковим органом фактичної перевірки з питань дотримання порядку здійснення платниками податку розрахункових опреацій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв субєкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, складено акт № 38/02/06/23/НОМЕР_1 від 02.02.2011 року. На підставі зазначеного акту 14.02.2011 року позивачем винесено рішення № 2 та податкове повідомлення-рішення № 0000062308 від 14.02.2011 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 7141, 00 грн. за порушення обігу алкогольних напоїв, готівкового обігу, застосування РРО. Таким чином, позивач просить суд стягнути вищезазначену суму штрафних санкцій.

В судовому засідання представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач в судове заісдання не зявився, про причини неявки суду не повідомив, хоча належним чином повідомлявся про дату та час судового засідання, проте направив на адресу суду письмові заперечення проти адміністративного позову. Як вбачається із зазначених заперечень, відповідач повністю не погоджується із позовними вимогами позивача та просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову, мотивуючи це тим, що фактична перевірка проведена з порушеннями чинного законодавства, а саме порушення п.80.2 ст. 80 Податкового кодексу України, ні в акті перевірки та в рішеннях від 14.02.2011 року не міститься посилання на обставини проведення саме фактичної перевірки господарської одиниці ОСОБА_2 Також, в порушення законодавства відповідачу не було вручено копії наказу керівника органу податкової служби під розписку до початку проведення такої перевірки, направлення на перевірку не предявлено, працівники відповідача перед початком та під час проведення перевірки належним чином не представились та не предявили службових посвідчень. Крім того, акт фактичної перевірки та акт відмови від підписання матеріалів перевірки безпосередньо в магазині не складався та особисто позивачем не підписувався. Рішення про застосування до ФОП ОСОБА_2 фінансових санкцій у передбачений законодавством строк не вручені. Окрім того, в акті перевірки вказано, що фактична перевірка проводилась за адресою АДРЕСА_2, тоді як, в рішенні № 2 від 14.02.2011 року вказана адреса: АДРЕСА_1. Даний обєкт торгівлі позивачу невідомий. Також, твердження відповідача, що начебто позивачем продано пиво особі, яка не досягла 18 років є хибним. Оскільки, рішення № 2 не містить посилання на документ або інші докази, на підставі яких начебто встановлено дату народження особи, якій продано пиво, не відібрано будь-яких пояснень у цієї особи та не надано можливості позивачу пояснити або заперечити з факту продажу нею пива.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, оцінивши докази в обґрунтування та спростування позовних вимог в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 зареєстрована Іллінецькою районною державною адміністрацією Вінницької області 16.09.2004 року, про що видане свідоцтво про державну реєстрацію Серії НОМЕР_2, місце знаходження: АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с.15).

Судом зясовано, що головними державними податковими ревізорами інспекторами здійснена фактична перевірка господарської одиниці магазину за адресою: АДРЕСА_2, що належить ФОП ОСОБА_2 щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, веденням касових операцій, наявністю ліцензій, патентів, свідоцтв, дотриманням роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформленням трудових відносин з працівниками.

За наслідками проведеної перевірки складено Акт № 38/02/06/23/НОМЕР_1 від 02.02.2011 року, яким встановлено, що відповідачем здійснено розрахункову операцію без застосування розрахункової книжки, а реалізацію товару здійснено особі, яка не досягла 18-річного віку. Крім того, не забезпечено відповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня. Невідповідність становить 64 грн.

На підставі встановлених актом перевірки порушень Іллінецькою МДПІ 14.02.2011 року за порушення вимог п.1,3 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» прийнято:

- рішення № 2 про застосування фінансових санкцій в розмірі 6800,00 грн. (а.с.6);

- податкове повідомлення-рішення № 0000062308 про застосування штрафних санкцій у розмірі 341,00 грн.(а.с.5).

15.02.2011 року рішення направлені листами, з повідомленням про вручення за місцем реєстрації ФОП ОСОБА_2, проте листи повернуті до Іллінецької МДПІ із позначкою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.11, 12).

Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з наступного.

Статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності визначаються Податковим Кодексом України (далі ПК України), відповідно до якого Іллінецька МДПІ Вінницької області є органом державної податкової служби і субєктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, що тягне за собою розгляд цього спору за правилами КАС України згідно із положеннями пункту 4 частин першої статті 17 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 ПК України - органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Пунктом 75.1.3 передбачено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється органом державної податкової служби щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Відповідно до пункту 20.1.29 ПК України, органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявності ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до законів, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, які видали ці документи, торгових патентів.

Порядок проведення фактичної перевірки передбачений статтею 80 ПК України. Так, пунктом 80.2. визначено, що фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника органу податкової служби, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин визначеним у ПК України:

- у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3 (п.80.2.6 ПК України).

Так, судом встановлено, що 21.01.2011 року Заступник начальника відділу податкового контролю юридичних осіб звернувся із доповідною запискою до Начальника Іллінецької МДПІ про необхідність проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_2 Оскільки на підставі проведеного аналізу суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, рахується проведена перевірка 17.02.2010 року ФОП ОСОБА_2, в результаті якої встановлено порушення, а саме п.5, 13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Крім того, пунктом 81.1 ПК України визначено, що посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення документальної виїзної перевірки за наявності підстав для її проведення, визначених цим Кодексом, і фактичної перевірки, яка проводиться з підстав, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби.

Відповідно до статті 16 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», контроль за дотриманням норм цього Закону здійснюють органи, які видають ліцензії, а також інші органи в межах компетенції, визначеної законами України.

Тобто, у межах повноважень, визначених Законом України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», ПК України, органи державної податкової служби проводять фактичні перевірки згідно з наказом і за наявності направлень на перевірку.

В судовому засіданні, судом було встановлено, що перевірка позивача проведена посадовими особами Іллінецької МДПІ у відповідності до належним чином оформлених направлень від 25 січня 2011 року №3, 4 та наказом №29 від 21.01.2011 року.

Посилання відповідача у своїх запереченнях на те, що перевірка повинна проводитись працівниками Регіонального управління департаменту, а не працівниками податкового органу не беруться судом до уваги. Оскільки, відповідно до статті 75 ПК України, органи державної податкової служби мають право на проведення фактичної перевірки, зокрема, щодо дотримання порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів. До системи органів державної податкової служби відповідно до статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»належать: Державна податкова адміністрація України, спеціалізовані державні податкові інспекції, державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Таким чином, податковим органом реалізовано право на проведення фактичної перевірки субєкта господарювання відповідно до норм чинного податкового законодавства.

Що стосується встановленого в ході перевірки порушення, то слід зазначити, що згідно із пунктом 20.1.28 ПК України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Зокрема, відповідно до частини другої статті 17 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», за порушення норм цього Закону до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів.

Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами державної податкової служби та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.

Основним нормативним документом який визначає засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України, є Закон України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

Статтею 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», встановлені певні обмеження на продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів.

Продавець пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів зобов'язаний отримати у покупця, який купує пиво (крім безалкогольного), алкогольні напої, слабоалкогольні напої, вина столові або тютюнові вироби, паспорт або інші документи, які підтверджують вік такого покупця, якщо у продавця виникли сумніви щодо досягнення покупцем 18-річного віку. У разі відмови покупця надати такий документ продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових або тютюнових виробів такій особі забороняється.

Як вбачається із наведених правових положень, Законом забороняється саме продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років. Судом встановлено факт продажу відповідачем пива «Чернігівське» такій особі. З огляду на викладене, визначальним питанням для підтвердження чи спростування порушення є встановлення факту продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів особі, яка не досягла 18 років.

Згідно частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як вбачається матеріалів справи, доказами на підтвердження реалізації алкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, є матеріали перевірки, а саме акт перевірки від 02.02.2011 року, згідно якого, працівниками податкового органу встановлено факт реалізації пляшки пива «Чернігівське» світле за ціною реалізації 7,50 грн., особі якій не виповнилося 18 років, що є порушенням вимог ст.15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», відповідно до вимог якої забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років.

Відтак, у випадку порушення вимог статті 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва, обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів», зокрема, продаж алкогольних напоїв особам, які не досягли 18 років, за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі 6800,00 грн. (абз. 8 ч. 2 ст. 17 Закону №481).

Згідно пункту 1 статті 17 «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (в редакції, що була чинною на момент виникнення правовідносин) за порушення вимог цього Закону до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки.

З врахуванням наведеного, податковим органом було застосовано штрафну санкцію в розмірі 341,00 грн.

Згідно п. 2.6 Положення про ведення касових операцій, затвердженого постановою Правління НБУ №637 від 15.12.2004р., у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК).

Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.

Судом також встановлено, що постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 26.01.2012 року у адміністративній справі №2а/0270/5324/11 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Іллінецької міжрайонної державної податкової інспекції Віннцької області про скасування рішення №2 від 14.02.2011 року та податкового повідомлення-рішення №0000062308 від 14.02.2011 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Таким чином, з урахуванням дослідженних доказів, врахуванням зазначених норм податкового законодавства та беручи до уваги той факт, що питання про скасування рішення про застосування фінансових санкції є первинним стосовно спору про стягнення фінансових санкції, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно з частиною 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються. Оскільки спір вирішено на користь субєкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, повязаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст.ст. 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністратиний позов задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи-підриємця ОСОБА_2 заборгованість перед бюджетом в сумі 7141 (сім тисяч сто сорок одну) грн., а саме: штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, норм обігу готівки та застосування реєстраторів розрахункових операцій в сумі 341 грн. на р/р 31413541700172, державний бюджет Іллінецького району, платіж 21080906, код одержувача 34701298 - банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015; адміністративні штрафи та інші санкції в сумі 6800 грн., на р/р 31114106700162, державний бюджет Іллінецького району, платіж 21081130, код одержувача 34701298 - банк ГУДКУ у Вінницькій області, МФО 802015.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Комар Павло Анатолійович