Постанова № 22629420, 30.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 березня 2012 р. Справа №2а-2059/12/0170/25

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кононової Ю.С., за участю секретаря судового засідання - Зайцевої М.О., представників позивача Сеіної О.М., Салединова М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» до Державної податкової інспекції в м. Сімферополі АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «СімСітіТранс» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом, уточнивши вимоги якого просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0014572301 від 09.02.2012 року, винесене ДПІ в м. Сімферополі АР Крим про збільшення суми грошового зобовязання з податку на додану вартість на 68387,50 гривень.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірка з питань взаємовідносин позивача з ТОВ «Луна-09» за серпень 2011 року, якою встановлено неправомірне включення до податкового кредиту з ПДВ за рахунок цього контрагенту суми у розмірі 54710 гривень, внаслідок нікчемності укладених з цим підприємством угод. Вважає ці висновки безпідставними, оскільки господарські операції з ТОВ «Луна-09» відбувались реально, підтверджені всіма необхідними документами бухгалтерського і податкового обліку, отримані нафтопродукти використані в господарській діяльності підприємства, а отже податковий кредит за рахунок цих взаємовідносин був сформований правомірно.

Представник відповідача в судове засідання 07.03.2012 року не зявився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, у звязку з чим судове засідання було відкладено. Проте, в наступні судові засідання 23.03.2012 року та 30.03.2012 року представник відповідача знов не зявився, причин поважної неявки суду не надав, заяви про відкладення розгляду справи від нього не надходило. Письмових заперечень на позовну заяву та документів в обґрунтування заперечень представником відповідача також надано не було. У звязку з цим, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представника відповідача на підставі документів, що є в матеріалах справи.

Суд, вислухавши представників позивача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» є юридичною особою, відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, Довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, перебуває на обліку платників податків в Державній податковій інспекції в м. Сімферополі та є платником податку на додану вартість, згідно свідоцтва про реєстрацію № 100056128 від 12.07.2007 року (а.с. 101-103).

Згідно Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, основними видами діяльності позивача є діяльність автомобільного регулярного та нерегулярного пасажирського і вантажного транспорту (а.с. 102).

На підставі наказу Голови комісії з проведення реорганізації ДПІ в м. Сімферополі від 12.01.2012 року, Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «СімСітіТранс» з питань його взаємовідносин з ТОВ «Луна-09» за серпень 2011 року, за результатами якої був складений акт № 691/23-4/31898522 від 26.01.2012 року (а.с. 12-24).

В ході проведення перевірки було встановлено, що ТОВ «СімСітіТранс» в серпні 2011 року сформувало податковий кредит на суму ПДВ 54710 гривень за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Луна-09» на підставі податкових накладних: № 38 від 10.08.2011 року; № 37 від 09.08.2011 року; № 2 від 01.08.2011 року. В ході проведення перевірки ДПІ в м. Сімферополі було отримано висновок від ВПМ в ДПІ в м. Сімферополі від 24.10.2011 року щодо відпрацювання підприємств, залучених до формування схемного кредиту, у даному випадку ТОВ «СімСітіТранс» у рамках Наказу ДПАУ від 08.08.2011 року, згідно якому фіктивності не встановлено; директор має відношення до реєстрації та ведення фінансово господарської діяльності підприємства; у підприємства є можливості для здійснення видів його діяльності; ТОВ «СімСітіТранс» надало документи, які підтверджують реальність здійснення фінансово господарських операцій між ТОВ «СімСітіТранс» та ТОВ «Луна-09» за серпень 2011 року.

Проте, згідно акту ДПІ в м. Сімферополі від 31.10.2011 року позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Луна-09» з питань взаємовідносин з ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу «Одескабель», ПП «Термінал-Крим», ТОВ «Внєшпроімпорт», ТОВ «ЮБП-Оіл», ТОВ «Загіп» за серпень 2011 року встановлено завищення у серпні 2011 року податкового зобовязання в сумі 361459 гривень та податкового кредиту в сумі 361459 гривень внаслідок того, що вище перелічені постачальники ТОВ «Луна-09» є «транзитерами» згідно схем формування «сумнівного» податкового кредиту на рівні ДПА України та в них відсутні необхідні умови для ведення господарської діяльності.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності, копій господарсько правових документів та інших документів, використаних при проведенні перевірки, встановлено укладення та виконання цивільно правових відносин, проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди покупцям з метою штучного формування валових витрат на податкового кредиту.

Невиконання законодавчо встановлених обовязків по сплаті податку на додану вартість субєктів господарювання доводить факт порушення інтересів держави та суспільства на отримання належних сум ПДВ субєктів господарювання при тому, що ТОВ «Луна-09» за рахунок вищезазначених контрагентів отримало податкову вигоду шляхом формування «штучного» податкового кредиту з ПДВ та є транзитером.

Перевіркою також було встановлено, що господарські операцій між ТОВ «Луна-09» і його контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операції, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів.

Встановивши ці обставини, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим дійшла висновку про порушення ТОВ «СімСітіТранс» п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, 188.1 ст. 188, пп. 187.1 п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 54710 гривень.

На підставі висновків акту перевірки, ДПІ в м. Сімферополі АР Крим було винесене податкове повідомлення рішення:

- № 0014572301 від 09.02.2012 року, яким ТОВ «СімСітіТранс» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість усього в сумі 68387,50 гривень, з яких 54710 гривень за основним платежем та 13677,50 гривень штрафні санкції (а.с. 26);

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту є укладення контрагентом позивача ТОВ «Луна-09» угод, які мають ознаки нікчемності з підприємствами ТОВ «ТД Одеського кабельного заводу «Одескабель», ПП «Термінал-Крим», ТОВ «Внєшпроімпорт», ТОВ «ЮБП-Оіл», ТОВ «Загіп» та формування за рахунок цих угод «сумнівного» податкового кредиту.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, яких він повинен дотримуватись при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Судом встановлено, що 01 червня 2011 року між ТОВ «Луна-09» (постачальник) та ТОВ «СімСітіТранс» (покупець) було укладено договір постачання нафтопродуктів № 01-06\11, за умовами якого постачальник зобовязався поставити та передати у власність покупця, а покупець зобовязався прийняти та своєчасно оплатити поставлений товар.

Згідно пп. 3.4 п. 3 Договору, покупець набуває право власності на нафтопродукт в момент його фактичного отримання (підписання накладних) і несе всі ризики, повязані з нафтопродуктами, на правах власника (а.с. 29-31).

На виконання умов укладеного договору поставки, в серпні 2011 року ТОВ «СімСітіТранс» отримало від ТОВ «Луна-09» дизельне паливо, що підтверджується видатковими накладними № РН-0000500 від 01.08.2011 року на поставку 3671 літрів нафтопродуктів загальною вартістю 33405,95 гривень, в тому числі ПДВ 5567,66 гривень; № РН-0000515 від 10.08.2011 року на поставку 21910 літрів нафтопродуктів загальною вартістю 201659,64 гривень, в тому числі ПДВ 33609,94 гривень; № РН-0000527 від 09.08.2011 року на поставку 10130 літрів нафтопродуктів загальною вартістю 93196,40 гривень, в тому числі ПДВ 15532,73 гривень (а.с. 39-40; 42-43; 45,47).

На підтвердження якості поставленого товару, ТОВ «СімСітіТранс» був наданий позивачу паспорт заводу виробника № 428 на паливо дизельне підвищеної якості (Євро) марки С виду 11 та Сертифікат відповідності нафтопродукту (а.с. 48,49).

Зазначений в видаткових накладних обсяг нафтопродуктів був транспортований позивачу, що підтверджується товарно транспортними накладними від 01,09 та 10.08.2011 року (а.с. 41,44,46).

На поставлений товар ТОВ «Луна-09» були видані позивачеві наступні податкові накладні: № 2 від 01.08.2011 року на загальну суму 33405,95 гривень, в тому числі ПДВ 5567,66 гривень; № 37 від 09.08.2011 року на загальну суму 93196,40 гривень, в тому числі ПДВ 15532,73 гривень; № 38 від 10.08.2011 року на загальну суму 201659,64 гривень, в тому числі ПДВ 33609,94 гривень (а.с. 36,37,38).

Вчасне отримання цих накладених позивачем підтверджується Реєстром виданих та отриманих податкових накладних (а.с. 62-71).

Оплата придбаного у ТОВ «Луна-09» палива була в повному обсязі здійснена позивачем наступними платіжними дорученнями: № 2569 від 22.08.2011 року на суму 93196,40 гривень, з яких ПДВ 15532,73 гривень; № 2687 від 01.09.2011 року на загальну суму 50000 гривень, в тому числі ПДВ 8333,33 гривень; № 2919 від 26.09.2011 року на загальну суму 3349271 гривня, в тому числі ПДВ 5582,12 гривень; № 2755 від 08.09.2011 року на загальну суму 50000 гривень, в тому числі ПДВ 8333,33 гривень; № 2779 від 09.09.2011 року на загальну суму 101572,88 гривень, в тому числі ПДВ 16928,81 гривня (а.с. 50-52, 86, 104).

20.09.2011 року ТОВ «СімСітіТранс» було подано до ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкову декларацію з ПДВ за серпень 2011 року з розшифровкою податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, в розділі 11 якої до податкового кредиту включено ПДВ за результатами операцій, вчинених з ТОВ «Луна-09» в серпні 2011 року усього в сумі 54710,33 гривень, з яких 16779,66 гривень в підрозділі «операції з придбання з податком на додану вартість, які надають право формування податкового кредиту» та 37930,67 гривень в підрозділі «операції з придбання з податком на додану вартість, які не надають права формування податкового кредиту» (а.с. 58-61).

ТОВ «Луна-09» на момент укладення з позивачем договору поставки палива, виписки податкових накладних та поставки палива було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість, згідно свідоцтва № 100244838 від 15.09.2009 року (а.с. 35).

Згідно даних офіційного веб-сайту Державної податкової служби України, свідоцтво платника податку на додану вартість ТОВ «Луна-09» було анульовано податковою інспекцією лише 31.08.2011 року (а.с. 105).

Стосовно неправомірного формування позивачем, на думку податкової інспекції, податкового кредиту за рахунок цього контрагенту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, обєктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст.. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів\ послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

Згідно п. 6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року № 969 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення» податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів \ послуг (п. 201.4 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобовязання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом 11 цього Кодексу (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Проте, представником відповідача не було надано ніяких доказів, які б свідчили про наявність розбіжностей між даними позивача та його контрагента.

Більш того, в матеріали справи надана довідка, яка також була складана ДПІ в м. Сімферополі АР Крим 15.11.2011 року, теж за результатами невиїзної позапланової перевірки ТОВ «СімСітіТранс» з питань взаємовідносин з ТОВ «Луна-09» за серпень 2011 року, за результатами якої реальність здійснення фінансово господарських операцій між цими підприємствами в серпні 2011 року повністю підтверджена, фіктивності не встановлено, у підприємства ТОВ «СімСітіТранс» є офісні та виробничі приміщення, власні основні фонди, орендовані приміщення, транспортні засоби та кількість працюючих, які свідчать про можливість здійснювати цим підприємством фінансово господарську діяльність (а.с. 53-57).

Ті ж самі обставини встановлені і при проведенні ДПІ в м. Сімферополі перевірки, за результатами якої був складений акт № 691/23-4/31898522 від 26.01.2012 року, тобто ніяких ознак нікчемності угод безпосередньо між ТОВ «Луна-09» та ТОВ «СімСітіТранс» відповідачем встановлено не було.

Згідно п. 201.7 ПК України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів \ послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст.. 183 цього Кодексу (п. 201.8 ст. 201 ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, якій здійснює операції з постачання товарів \ послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів \ послуг платник податку продавець товарів \ послуг зобовязаний надати покупцю податкову накладну після реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку продавцем товарів \ послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обовязку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобовязань за відповідний звітний період (п. 201.10 ст. 201 ПК України).

Цим же пунктом встановлено, що виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення органами державної податкової служби документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів \ послуг.

Норми цієї статті застосовуються з урахуванням наступного:

Відповідно до пункту 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України реєстрація податкових накладних платниками податку на додану вартість - продавцями в Єдиному реєстрі податкових накладних запроваджується для платників цього податку, у яких сума податку на додану вартість в одній податковій накладній становить: понад 1 мільйон гривень - з 1 січня 2011 року; понад 500 тисяч гривень - з 1 квітня 2011 року; понад 100 тисяч гривень - з 1 липня 2011 року; понад 10 тисяч гривень - з 1 січня 2012 року.

Податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тисяч гривень, не підлягає включенню до Єдиного реєстру податкових накладних.

До платників податку, для яких на дату виписки накладної цим підрозділом не запроваджено обов'язковість реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, не застосовуються норми абзаців восьмого і дев'ятого пункту 201.10 статті 201 цього Кодексу.

Тобто, податкові накладні, які були видані ТОВ «Луна-09» його контрагенту в перевіряємому періоді містять суми податку на додану вартість, що не передбачало на момент їхньої видачі реєстрацію цих накладних в Єдиному реєстрі.

Виходячи з викладеного, щодо формування позивачем податкового кредиту в спірному періоді суд зазначає наступне.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та \ або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, повязаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом 1 цього пункту.

Правові засади регулювання, організації ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. При цьому відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону, бухгалтерський облік є обовязковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Статтею 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Отже, податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, які фіксують та підтверджують факт здійснення господарських операцій.

Таким чином, аналізуючи зміст наведених норм права, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав, за якими Податковий Кодекс України повязує можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Такими обставинами є: наявність у сторін спеціальної податкової правосубєктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); фактичного здійснення оподатковуваних операцій; придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; наявність розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст.. 201 ПК України та видана після її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, крім випадків, передбачених п. 11 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України, які не передбачають такої реєстрації.

В судовому засіданні були досліджені всі документи ТОВ «СімСітіТранс», які підтверджують фактичне здійснення ним операцій з придбання палива від його контрагента ТОВ «Луна-09» та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Більш того, відповідач при проведенні перевірки також зробив висновок про реальність укладених між цими підприємствами угод.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій або бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентом позивача накладних вимогам, встановленим ст.. 201 ПК України, Наказом ДПА України № 969 від 21.12.2010 року ні проведеною ДПІ в м. Сімферополі перевіркою, ні судом також не встановлено.

Наведені в податкових накладних дані повністю відповідають даним, що зазначені в інших первинних документах, що підтверджують факт поставки товару. Представником відповідача також не надано доказів та доводів щодо підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами, а також доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для осіб, які приймали в них участь, збитковості здійснених операцій або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про їхню фіктивність, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами, а дії позивача були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у звязку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, повязаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобовязань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що згідно пп. 36.1, 36.5 ст. 36; п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України, обчислення, декларування та \ або сплата суми податку та збору є персональним податковим обовязком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обовязку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було та є зареєстрованим платником податку на додану вартість. При цьому суд вважає, що позивач не міг та не мав бути обізнаним щодо порушення податкової дисципліни контрагентами його контрагенту в конкретному періоді, якій був предметом перевірки відповідача.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач в даному випадку здійснював податковий облік та формував податковий кредит в серпні 2011 року відповідно до вимог чинного законодавства, реальність вчинених ним операцій з придбання палива повністю підтверджена матеріалами справи, а тому висновки податкової інспекції щодо неправомірного віднесення ним до податкового кредиту суми ПДВ у розмірі 54710 гривень, що призвело до винесення оскаржуваного податкового повідомлення рішення є протиправним.

Відповідно до ч. 2 ст. 162 КАС України, у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «СімСітіТранс» є обґрунтованими, а винесене ДПІ в м. Сімферополі АР Крим податкове повідомлення рішення є протиправним та має бути скасоване судом.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

У повному обсязі постанову складено 30.03.2012 року.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158-163, ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СімСітіТранс» - задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення рішення № 0014572301 від 09.02.2012 року, винесене Державною податковою інспекцією в м. Сімферополі АР Крим, яким ТОВ «СімСітіТранс» визначено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 68387,50 гривень, з яких 54710 гривень основний платіж та 13677,50 гривень штрафні санкції.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Ю.С. Кононова