Постанова № 22629416, 28.03.2012, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Севастопольська, 43, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95013

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 березня 2012 р. 14:54 Справа №2а-2438/12/0170/15

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючої судді Тоскіної Г.Л., при секретарі Єлжовій Н.М.., за участю:

представника позивача - Ромашкіна К.Г.,

представника відповідача не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» в особі філії пансіонату «Планета»

до Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби

про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень

Суть спору: до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки звернулося з адміністративним позовом Федеральне державне унітарне підприємство «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» в особі філії пансіонату «Планета» (далі позивач) до Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000192302 від 20.02.2012 р., №0000202302 від 20.02.2012 р., № 0000232302 від 23.02.2012 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податковим органом невірно застосовані норми Податкового кодексу України. Висновки відповідача щодо зменшення суми податкового кредиту у звязку з відсутністю дорожніх листів, які, на думку податкового органу, свідчать про факт поставки товару платнику податків, у відповідності до норм Податкового кодексу України не є підставою для зменшення позивачу суми податкового кредиту та, як слідство, відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту. Позивач підкреслює, що товарність господарських операцій підтверджується первинними бухгалтерськими документами та наступним використанням отриманого товару в господарської діяльності позивача, тому спірні рішення підлягають скасуванню.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 02.03.2012 року було відкрите провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 20.03.2012 року здійснена заміна Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим на правонаступника - Державну податкову інспекцію у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Представник позивача в судовому засіданні 28.03.2012 року наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав, наведених у адміністративному позові, надав пояснення по суті спору.

Відповідач у судове засідання 28.03.2012 року явку представника не забезпечив, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у звязку з зайнятістю представника у іншому судовому процесі.

Під час розгляду справи представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, посилаючись на те, що податкові повідомлення рішення були прийняті за результатами проведеної перевірки, у звязку з виявленими порушеннями податкового законодавства з боку позивача, на підставі та в межах закону, тому підстав для їх скасування не має.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача зазначив, що позивачем до перевірки не надані дорожні листи, що, на думку представника відповідача, виключає можливість формування позивачем податкового кредиту. Таки документи також відсутні у контрагента позивача ТОВ «Севпродукт» та його постачальника ТОВ «Леард». А відтак позивачем завищений податковий кредит, що призвело до завищення відємного значення різниці між сумою податкового зобовязання і сумою податкового кредиту. У звязку з чим, податковим органом прийняті спірні податкові повідомлення-рішення, якими визначена сума завищення відємного значення податку на додану вартість та нараховані податкові зобовязання з податку на додану вартість.

В обґрунтування правової позиції представник відповідача надав письмові заперечення на адміністративний позов.

Приймає до уваги, що зайнятість представника відповідача у іншому судовому процесі не перешкоджала субєкту владних повноважень забезпечити явку іншого представника відповідача у судове засідання, враховуючи обмежені строки розгляду справи та процесуальний обовязок відповідача надати суду всі матеріали, які можуть бути використані судом в якості доказів, суд вважає за можливим розглянути справу за наявними у справі документами.

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши доказі по справі в їх сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Федеральне державне унітарне підприємство «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» (код 17664075), зареєстровано Московською реєстраційною палатою, про що видано Свідоцтво №012964 серії ЛО, та є юридичною особою відповідно до статуту Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» від 19.12.2007 року №АП-203.

Згідно довідки №23/5-662 від 19.04.2000 року пансіонат «Планета» філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» включеній до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України без права юридичної особи. Відповідно до свідоцтва №00299945 від 25.04.2005 року пансіонат «Планета» філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» зареєстрований платником податку на додану вартість.

Судом встановлено, що посадовими особами Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка Пансіонату «Планета» - філії Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» з питань правомірності нарахування податкового кредиту з платником податків ТОВ «Севпродукт» за серпень 2011 року.

В ході проведення перевірки були встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, п.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», у результаті чого донараховано податку на додану вартість за серпень 2011 року на суму 57296 грн., що призвело до завищення від'ємного значення податку на додану вартість по рядку 24 Декларації з податку на додану вартість на загальну суму 49057 грн., у тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «Севпродукт» на суму 49057 грн. та заниження ПДВ в сумі 8239 грн., у т.ч. по періодах: серпень 2011 року - 8239 грн.

За результатам перевірки був складений акт № 227/23-2/24028351 від 06.02.2012 року.

На погодившись з висновками, викладеними в акті перевірки, позивачем були подані заперечення на акт. Згідно отриманої відповіді від 15.02.2012 року вих. № 1035/10/23-2 відповідач залишив без задоволення заперечення позивача та вказав на законність та обґрунтованість висновків, викладених у акті позапланової документальної невиїзної перевірки.

На підставі акту перевірки податковим органом були прийняти податкові повідомлення-рішення № 0000192302 від 20.02.2012 р. про зменшено від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 49057 грн., та № 0000202302 від 20.02.2012 р. про нарахування податку на додану вартість у розмірі 8239 грн. та застосування штрафних санкції в розмірі 50 грн.

Судом встановлено, що з 26.01.2012 року по 08.02.2012 року була проведена ще одна позапланова документальна невиїзна перевірка позивача з питань правомірності нарахування податкового кредиту з платником податків Товариства з обмеженою відповідальністю «Севпродукт» за вересень 2011 року.

В ході проведеної перевірки були встановлені порушення п. 198.1, п. 198.2.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-УІ, п.2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», у результаті чого донараховано податку на додану вартість за вересень 2011 року у розмірі 43875 грн.

За результатам перевірки був складений акт № 252/23-2/24028351 від 09.02.2012 року.

На погодившись з висновками акту перевірки позивачем були подані заперечення на акт. Згідно отриманої відповіді від 20.02.2012 року вих. № 1150/10/23-2 відповідач залишив без задоволення заперечення позивача та вказав на законність та обґрунтованість висновків, викладених у акті позапланової документальної невиїзної перевірки.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000232302 від 23.02.2012 р. про нарахування податку на додану вартість у розмірі 43875 грн. та застосування штрафних санкцій в розмірі 10969 грн.

Перевіряючи обґрунтованість визначення суми завишення відємного значення податку на додану вартість та нарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість за спірними податковими повідомленнями-рішеннями, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень, суд зобовязаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у звязку прийняттям такого повідомлення рішення, яким позивачеві визначені податкові зобовязання з податку на додану вартість та нараховані штрафні санкції.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання податкової накладної, яка засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Згідно п. 199.1. ст. 199 Податкового кодексу України у разі якщо придбані та/або виготовлені товари/послуги частково використовуються в оподатковуваних операціях, а частково - ні, до сум податку, які платник має право віднести до податкового кредиту, включається та частка сплаченого (нарахованого) податку під час їх придбання або виготовлення, яка відповідає частці використання таких товарів/послуг в оподатковуваних операціях.

По епізоду виключення зі складу податкового кредиту за серпень 2011 р. ПДВ у розмірі 57296,05 грн. та у вересні 2011 року - 43874,63 грн. по операціях придбання товару у ТОВ «Севпродукт» судом встановлено наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у період, що перевірявся, філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» Пансіонат «Планета мав господарські відносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Севпродукт», що підтверджується договором № 201 від 25 12.2010 року.

Згідно умов договору № 201 ТОВ «Севпродукт» прийняв на себе зобов'язання поставити позивачу продовольчі товари в асортименті, що зазначений у накладних, які є невід'ємною частиною цього договору. Поставка товару здійснюється ТОВ «Севпродукт» на підставі наданих позивачем усних заявок. ТОВ «Севпродукт» зобов'язався поставити продовольчі товари своїм транспортом до складу позивача.

Судом встановлено, що пансіонат «Планета» філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» у серпні 2011 року перерахував ТОВ «Севпродукт» в безготівковій формі грошові кошти у сумі 391407,47 грн., в т.ч. ПДВ 65234,58 грн., у вересні 2011 року 341969,02 грн., в т.ч. ПДВ 56994,84 грн., з призначенням платежу «по рахунку …, продукти», що підтверджується належними платіжними дорученнями.

Згідно п.201.4 ст. 201 Податкового кодексу України ТОВ «Севпродукт» (продавець) виписало та передало позивачу (покупцю) податкові накладні на загальну суму 446578,73 грн., в тому числі, суму ПДВ 74429,79 грн. у серпні 2011 року, та на суму 341969,02 грн., в т.ч. ПДВ 56994,84 грн. у вересні 2011 року, які були зареєстровані позивачем в Реєстрі податкових накладних.

Отримання товару підтверджується податковими, видатковими, товарно-транспортними накладними, виписаними ТОВ «Севпродукт».

У звязку з чим, по даті списання коштів з банківського рахунку в оплату отримання платником податку товарів, що підтверджено податковими накладними, відповідно до п. 198.2 ст. 198, ст. 199 Податкового кодексу України у позивача виникло право на формування податкового кредит у серпні 2011 року - сума ПДВ 74429,79 грн., у тому числі, які надають право формування податкового кредиту на суму 57296,05 грн., та які не дають право формування податкового кредиту 17133,74 грн., у вересні 2011 року сума ПДВ 56994,84грн. - у тому числі з правом формування податкового кредиту -43874,63 грн., без права формування податкового кредиту - 13120,21 грн.

Продавець ТОВ «Севпродукт» відповідно до п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України мав право виписки податкових накладних станом на час їх виписки, так як був зареєстрований платником ПДВ за даними офіційного сайту ДПС України (http://www.sta.gov.ua).

Судом встановлено, що податкові накладні, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у звітному періоді серпня та вересня 2011 року по взаємовідносинам з ТОВ «Севпродукт» містить усі обовязкові реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі отриманих податкових накладних на суму ПДВ 74429,79 грн. відповідно до п. 199.1. ст. 199 та п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України Пансіонат «Планета» філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» нарахувало в серпні 2011 р. податковий кредит у сумі 74429,79 грн. та включило його до податкової декларації за серпень 2010 р. (сума ПДВ 74429,79 грн., у тому числі, які надають право формування податкового кредиту - 57296,05 грн., та які не дають право формування податкового кредиту 17133,74 грн.). У вересні 2011 року Пансіонат «Планета» філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» на підставі отриманих податкових накладних нарахувало в вересні 2011 р. податковий кредит у сумі 56994,84 грн. (у тому числі з правом формування податкового кредиту -43874,63 грн., без права формування податкового кредиту - 13120,21 грн.), що підтверджується актом перевірки.

Таким чином, ПДВ в сумі 57296,05 грн., включений пансіонатом «Планета» філією Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» до складу податкового кредиту за серпень 2011 р., та, відповідно, 43874,63 грн. у вересні 2011 року, відповідає вимогам п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України та сплачений у складі витрат на придбання товару, з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача, виходячи з наступного.

З матеріалів справи судом встановлено, що отримані товари були оприбутковані та використані Пансіонатом «Планета» філією Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» у господарської діяльності, що підтверджується оборотно-сальдовими відомостями по бухгалтерським рахункам та накладними.

Таким чином, отримання товару за операцією з придбання яких пансіонат «Планета» філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» в серпні 2011 р. нарахувало податковий кредит у сумі 57296,05 грн., та у вересні 2011 року у сумі 43874,63 грн. були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності позивача.

А відтак, матеріали справи свідчать, що документами первинного бухгалтерського обліку позивача підтверджується здійснення господарської операції з придбання товару від ТОВ «Севпродукт» в серпні та вересні 2011 року з метою їх використання у господарської діяльності позивачем.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що податкові зобовязання з ПДВ були відображені у податкових деклараціях ТОВ «Севпродукт» щодо контрагента пансіонат «Планета» філія Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева».

Таким чином, ані в акті перевірки, ані під час розгляду справи відповідачем не спростований факт отримання товару та його використання в господарської діяльності позивача від контрагента ТОВ «Севпродукт».

Суд зазначає, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень рішень є висновки відповідача щодо відсутності факту поставки продуктів харчування від постачальника ТОВ «Леард» до покупців ТОВ «Севпродукт» та пансіонату Планета», оскільки факт поставки не підтверджений дорожніми листами, товарно-транспортними накладними або іншими документами, у звязку з чим, на думку податкового органу, податкові накладні не підтверджують реальність операцій та не мають можливості ідентифікувати поставки товару.

Суд вважає вказані висновки безпідставними, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем надані податковому органу належним чином засвідчені копії товарно-транспортних накладних, а відтак висновок відповідача щодо відсутності товарно-транспортних накладних спростований матеріалами справи.

Посилання представника відповідача на Постанову КМУ № 207 від 25.02.2009р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні» та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363, в обґрунтування неправомірності віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ у серпні 2011 року - 57296,05 грн., та у вересні 2011 року - 43874,63 грн. без оформлення дорожніх листів, суд вважає безпідставними з огляду на наступне.

У частині другій ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документу встановлені ст.9 Закону: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Пунктом 11.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997р. № 363 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за N 128/2568, визначає, що основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

В той же час, вказані Правила, як і Постанова КМУ № 207 від 25.02.2009р. «Про затвердження Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні», а також Закон України «Про автомобільний транспорт», визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників.

Виходячи з аналізу вищезазначених норм, можливо дійти висновку, що дорожній лист: є обов'язковим для використання Замовником транспортних послуг, оскільки відповідно до такого дорожнього листа обліковується саме робота автомобільного транспортного засобу і він ніяким чином не впливає на стан взаєморозрахунків між Виконавцем та Замовником транспортних послуг.

З цього слідує, що вказані нормативно-правові акти не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажоотримувачами, та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку, а тому застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Більш того, виходячи з норм податкового законодавства, наявність чи відсутність дорожніх листів у контрагента, не може стати підставою для формування податкового кредиту та його зменшення, при підтвердження факту доставки товару позивачу (що підтверджується, зокрема, податковими, видатковими, товарно-транспортними документами).

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Обставини щодо фактичності здійснення господарської операції з отримання товару від контрагента позивача, на які платник податку посилається як на підставу виникнення у нього права на включення нарахованого (сплаченого) ПДВ до податкового кредиту, відповідачем спростовані не були.

Відповідачем не наведено жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди: безтоварний та/або фіктивний характер здійснених операцій, постійне придбання позивачем товару у посередників, контрагенти яких систематично протиправно не сплачували ПДВ до бюджету або мали ознаки фіктивного підприємництва тощо.

Податковий орган також не подав жодних доказів на підтвердження того, що платник податку (позивач у справі) діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що самостійною діловою метою здійснення названої операції з поставки товару було одержання позивачем податкової вигоди. Не зазначено відповідачем й інших обставин, які могли б свідчити про недобросовісність платника (позивача у справі).

На думку суду, чинне податкове законодавство України не ставить в залежність виникнення у платника ПДВ права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, зокрема тими, хто не був постачальником товару по ланцюгу. А відтак посилання податкового органу на порушення, які допущені постачальником по ланцюгу ТОВ «Леард» в частині відсутності дорожніх листів, товарно-транспортних накладних, а також порядку виписки податкових накладних, суд вважає безпідставними.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми завищення відємного значення податку на додану вартість у розмірі 49057 грн., у тому числі по взаємовідносинах з ТОВ «Севпродукт» на суму 49057 грн. та заниження ПДВ в сумі 8239 грн., у т.ч. по періодах: серпень 2011 року - 8239 грн. та нарахування податку на додану вартість за вересень 2011 року на суму 43875 грн., у звязку із виключенням сум з податкового кредиту, який був сформульований відповідно до норм Податкового кодексу України.

У звязку з цим, також необґрунтованим є застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій з податку на додану вартість у розмірі 10969 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень відповідача.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.03.2012 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі 30.03.2012 року

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Державної податкової інспекції в м. Євпаторії АР Крим № 0000192302 від 20.02.2012 р., №0000202302 від 20.02.2012 р., № 0000232302 від 23.02.2012 року.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Федерального державного унітарного підприємства «Державний космічний науково-виробничий центр ім. М.В. Хрунічева» в особі філії пансіонату «Планета» 651,43 грн. судових витрат шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень Державної податкової інспекції у м. Євпаторії АР Крим Державної податкової служби.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Тоскіна Г.Л.