Рішення № 22626456, 17.04.2012, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

Справа № 2-255/11

Номер провадження по справі 2/1/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2012 року смт. Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області в складі :

Головуючого судді Цоток В.В.

при секретарі Колєснік С.Ю..

за участі прокурора Мельниченко Л.В.

представника позивача Іванченко В.В.

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом прокурора Добровеличківського району в інтересах держави в особі Кіровоградського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі до ОСОБА_2 про розірвання кредитного договору та стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 77527 гривень 13 копійок ,-

В С Т А Н О В И В :

Прокурор в інтересах держави в особі Кіровоградського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання кредитного договору та стягнення боргу за умовами договору кредиту в сумі 77 527 гривень 13 копійок в якому зазначив, що відповідно до кредитного договору укладеного 16.12.2003 року між обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_2 перший зобов'язався надати кредит останньому в сумі 50000 гривень для реконструкції житлового будинку, строком на 5 років зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 3 % річних. В березні-червні 2004 року фонд перерахував на рахунок позичальника кошти в сумі 21100 гривень. Однак ОСОБА_2 використав дані кошти не за цільовим призначенням та станом на 24.05.2011 року має заборгованість перед Фондом в сумі 77 527 гривень 13 копійок, яку повернути в добровільному порядку відмовляється.

Прокурор в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та обгрунтував їх обставинами, викладеними у позовній заяві, просив суд розірвати договір та стягнути з відповідача борг по договору кредиту в сумі 77 527 гривень 13 копійок і судові витрати по справі .

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав у повному обсязі та пояснив, що кредит наданий ОСОБА_2 є цільовим, для будівництва житлового будинку за адресою : АДРЕСА_1. Однак відповідач використав надані кошти не за цільовим призначенням та має заборгованість перед Фондом по кредиту та відстоками за його користування . На претензії Фонду щодо повернення кредиту ОСОБА_2 не реагує. Заявив, що 26.12.2006 року між сторонами було укладено угоду про внесення змін до кредитного договору № 26 від 16.12.2003 року, згідно якої відповідачеві було зменшено суму наданого кредиту до 21100 гривень . Стверджував, що пеня за прострочення терміну повернення кредиту та пеня за прострочення терміну сплати відсотків за користування кредитом нараховувалася позивачем виходячи із суми фактично неповернутого кредиту . Додав, що будь-яких доказів про нецільове використання кредитних коштів відповідачем у нього немає . Просив суд ухвалити рішення, яким розірвати кредитний договір з підстав невиконання зобовязань відповідачем і стягнути з ОСОБА_2 заборгованість по кредиту в сумі 18600 гривень, заборгованість по відсоткам в сумі 2161 гривня 50 копійок, пеню за прострочення терміну повернення кредиту в сумі 47523 гривні, пеню за прострочення терміну сплати відсотків за користування кредитом в сумі 5522 гривні 63 копійки, неустойку за нецільове використання кредиту в сумі 3720 гривень , а всього на загальну суму 77527 гривень 13 копійок .

Відповідач та його представник в судовому засіданні позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 18600 гривень та заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2161 гривня 50 копійок визнали повністю. Решту позовних вимог не визнали, вважаючи їх необґрунтованими. Не заперечували факту укладення кредитного договору від 16.12.2003 року та наявності заборгованості по кредиту і відсотках за користування кредитом у зазначеній вище сумі . Заперечували факт укладення між ОСОБА_2 та позивачем будь-яких додаткових угод щодо внесення змін в первісний договір, зокрема в частині зменшення розміру кредиту. Пояснили, що ОСОБА_2 допустив неналежне виконання взятих на себе зобовязань в звязку з тим, що позивачем було надано кредит в сумі 21100 гривень із передбачених в договорі 50000 гривень, в звязку з чим він не мав можливості у визначений договором термін побудувати житловий будинок з надвірними спорудами та ввести його в експлуатацію. За таких обставин вважають, що невиконання умов договору сталося насамперед з вини позивача, а тому вимога в частині розірвання кредитного договору на їх думку є необґрунтованою. Заявили, що з моменту укладення кредитного договору по день розгляду спору стороною позивача жодного разу не перевірялося цільове використання відповідачем кредитних коштів, а тому доводи останніх про нецільове використання кредитних коштів вважають необґрунтованими. Натомість звернули увагу суду на те, що вся отримана ОСОБА_2 сума кредиту була витрачена на реконструкцію та ремонт нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою : АДРЕСА_1, з метою надання йому в подальшому статусу житла, а тому вважають, що вимога в частині стягнення неустойки за нецільове використання кредиту та несвоєчасної здачі обєкта в експлуатацію ( п. 5.1 договору ) в розмірі 3720 гривень є необґрунтованою . Позовну вимогу в частині стягнення пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків за його користування ( п. 5.2 договору ) в сумі 56765 гривень 63 копійки не визнали повністю, мотивуючи тим, що визначений у договорі розмір пені не відповідає розміру, визначеному діючим законодавством . Просили суд застосувати до зазначеної вимоги строк позовної давності, визначений ч.2 ст. 258 ЦК України . При ухваленні рішення просили суд звернути увагу на ті обставини, що ОСОБА_2 має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, яка є інвалідом дитинства ІІІ групи. Середньомісячний розмір його заробітної плати становить 1070 гривень, а тому просили застосувати положення ч.3 ст. 551 ЦК України , мотивуючи тим, що розмір нарахованої пені значно перевищує розмір спричинених збитків .

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши письмові докази суд вважає встановленими наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини : 16 грудня 2003 року між Кіровоградським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі в особі голови ОСОБА_4 (кредитор) та ОСОБА_2 (позичальник), укладено договір про надання кредиту для будівництва житлового будинку з надвірними підсобними приміщеннями за адресою : АДРЕСА_1, в сумі 50 000 гривень терміном на 5 років ( далі по тексту кредитний договір ) . Відповідно до п. 1.2 кредитного договору, за користування кредитом встановлена плата в розмірі 3 % річних. Відповідно до п.4.4.1 договору позичальник зобовязувався розпочати будівництво не пізніше 01.03.2004 року та завершити будівництво не пізніше 01.04.2005 року, ввести обєкт в експлуатацію не пізніше 01.04.2005 року. Відповідно до п.4.4.4 договору повне погашення кредиту та відсотків за користування ним та інших платежів повинно бути завершено до 04.03.2009 року. Відповідно до п.п. 5.1 договору у разі нецільового використання кредиту та несвоєчасну здачу обєкта в експлуатацію позичальник сплачує Фонду неустойку в розмірі 20 % від наданого кредиту. Відповідно до п.п. 5.2 договору за прострочку терміна повернення кредиту та відсотків за його користування позичальник сплачує Фонду пеню в розмірі 0,7 % від невнесеного в строк платежу за кожен день прострочки. Відповідно до п.п. 6.1 договору він діє до остаточного повернення наданого Фондом кредиту, сплати відсотків за користування ним та інших платежів, строком платежу до 04.03.2009 року.

З платіжних доручень № 3 від 04.03.2004 року, № 11 від 07.05.2004 року, № 31 від 22.06.2004 року, № 33 від 22.06.2004 року, встановлено, що на виконання взятих на себе зобов' язань позивач перерахував відповідачеві кредитні кошти на загальну суму 21100 гривень .

Відповідно до розрахунку заборгованість ОСОБА_2 по вказаному вище кредиту станом на 24.05.2011 року складається із : заборгованості по кредиту в сумі 18600 гривень, заборгованості по відсоткам в сумі 2161 гривня 50 копійок, пені за прострочення терміну повернення кредиту в сумі 47523 гривні, пені за прострочення терміну сплати відсотків за користування кредитом в сумі 5522 гривні 63 копійки, неустойки за нецільове використання кредиту в сумі 3720 гривень . Загальна сума боргу складає 77527 гривень 13 копійок .

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналізуючи зібрані по справі докази, оцінюючи їх в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги прокурора в частині стягнення з відповідача заборгованості по кредиту в сумі 18600 гривень, заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі 2161 гривня 50 копійок грунтуються на нормах чинного цивільного законодавства та кредитного договору укладеного між Кіровоградським обласним фондом підтримки індивідуального житлового будівництва на селі та ОСОБА_2, оскільки останній не виконав взяті на себе зобовязання згідно з умовами договору, щодо своєчасного повернення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Отже вказані вимоги слід задовольнити повністю .

Вирішуючи позовну вимогу про розірвання кредитного договору судом приймається до уваги наступне :

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї сторони у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках , встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору .

Як встановлено з пояснень сторін ОСОБА_2 було надано кредитні кошти в сумі 21100 гривень із передбачених договором 50000 гривень . Таке порушення стороною позивача умов договору на думку суду є істотним, оскільки насамперед через брак коштів відповідач не мав реальної можливості у визначений договором строк побудувати та ввести в експлуатацію будинок .

Посилання сторони позивача на додаткову угоду від 26.12.2006 року № 17/06, укладену між сторонами про внесення змін до кредитного договору № 26 від 16.02.2003 року, зокрема щодо зменшення розміру наданого кредиту з 50000 гривень до 21100 гривень на думку суду є необґрунтованими, оскільки на момент укладення даної угоди сплив термін закінчення будівництва та введення в експлуатацію житлового будинку, визначений п. 4.4.1 договору (01.04.2005 року ).

При зверненні до суду з даним позовом та під час розгляду справи по суті стороною позивача не було надано жодного доказу про те, що ОСОБА_2 використовував кредит не за цільовим призначенням . Натомість стороною відповідача надано фотознімки будови, яка знаходиться за адресою : АДРЕСА_1 .

Враховуючи вище викладене суд вважає, що вимоги в частині розірвання кредитного договору і стягнення з відповідача неустойки за нецільове використання кредиту та несвоєчасну здачу обєкта в експлуатацію в сумі 3720 гривень є необґрунтованими, а тому в їх задоволенні слід відмовити .

Вирішуючи позовну вимогу в частині стягнення з відповідача пені за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків за його користування в сумі 53045 гривень 63 копійки суд виходить з того, що відповідно до ч.3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду , якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення .

З матеріалів справи встановлено, що розмір неустойки ( 53045 гривень 63 копійки ) значно перевищує розмір заподіяних позивачеві збитків ( 20761 гривня 50 копійок ). З пояснень відповідача, а також довідок Перчунівської сільської ради встановлено, відповідач має на утриманні двох малолітніх дітей та дружину, яка є інвалідом ІІІ групи. Середньомісячний розмір заробітної плати ОСОБА_2 становить 1070 гривень .

Враховуючи викладене, зважаючи на відповідну заяву сторони відповідача, суд вважає можливим зменшити розмір неустойки до суми 20761 гривні 50 копійок .

Відповідно до вимог частини 3 статті 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог .

Отже з відповідача слід стягнути на користь держави судові витрати в сумі 415 гривень 23 копійки.

На підставі ст.ст. 526,549,551,651,1054 ЦК України, керуючись, ст.10,11,60,88, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2, жителя АДРЕСА_1 на користь Кіровоградського обласного фонду підтримки індивідуального житлового будівництва на селі ( місто Кіровоград, вулиця Тімірязєва, 84 кімната 110) :

-заборгованість по кредиту в сумі 18 600 ( вісімнадцять тисяч шістсот ) гривень, ( р/р 37125004001021 в ГУ ДКУ у Кіровоградській області, МФО 823016, код 30049129 ) ;

-заборгованість по відсоткам за користування кредитом в сумі 2 161 ( дві тисячі сто шістдесят одна) гривня 50 копійок ( р/р 26007157772 в ВАТ Райффайзен банк Авальм.Київ, МФО 380805, код 30049129 ) ;

-пеню за прострочення терміну повернення кредиту та відсотків за його користувавння в сумі 20761 ( двадцять тисяч сімсот шістдесят одна ) гривня 50 копійок ( р/р 26001035304702 в АКІБ Укрсиббанкм.Харків, МФО 351005, код 30049129 ) .

Стягнути ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 415 (чотириста пятнадцять ) гривень 23 копійки .

В решті позовних вимог відмовити повністю .

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Кіровоградської області на протязі 10 днів з дня отримання його копії, шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції .

Суддя Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Цоток В.В.