Рішення № 22621660, 11.04.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-67/3355-201211.04.12

За позовомПриватного акціонерного товариства «Просто-страхування»ДоПриватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»Простягнення 12312,80 грн. Суддя Куркотова Є.Б.

Представники:Від позивача:ОСОБА_1. представник за довіреністю Від відповідача: представник не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Просто-страхування» (далі-позивач) звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»»(далі-відповідач) про стягнення 12312,80 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем, як страховиком виплачено страхувальнику страхове відшкодування, внаслідок чого до позивача в порядку ст. 1191 Цивільного кодексу України та ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів перейшло право вимоги (регресу) в межах здійснених фактичних затрат та ліміту відповідальності до відповідача, як до особи, яка відповідальна за заподіяні збитки, оскільки саме з вини особи, яка керувала транспортним засобом, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у відповідача, сталася ДТП, наслідки якої визнано позивачем страховим випадком та здійснено виплату страхової суми.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 20.03.2012 порушено провадження у справі. Розгляд справи призначений на 11.04.2012.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, ніяких заяв, клопотань до суду не подав та не надіслав.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 №01-8/675 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.03.2012 №21-10/848-7, яка додана позивачем до позовної заяви, місцезнаходженням Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»є вул. Димитрова, 5-Б, в м. Києві, 03150.

Як вбачається з поштового повідомлення про вручення та конверту, ухвалу суду від 15.03.2012 було надіслано на адресу відповідача (03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б), яка визначена як його місцезнаходження згідно відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також зазначена позивачем в якості адреси відповідача у позовній заяві, проте вказана ухвала була повернута поштовим відділенням звязку із зазначенням причини повернення за зазначеною адресою не проживає.

Враховуючи те, що відповідно до матеріалів справи та відомостей згідно довідки з ЄДРПОУ єдиною адресою місцезнаходження відповідача є адреса: 03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б, за якою було надіслано ухвалу суду про порушення провадження у справі від 15.03.2012, суд приходить до висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду у даній справі.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

За таких обставин та враховуючи положення ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

17.09.2008 між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір №АТК 167745 добровільного страхування, за яким позивачем застраховані майнові інтереси останнього, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

12.01.2009 о 16 годині 30 хвилин в с. Солонка на автодорозі Київ-Чоп, Пустомитівського району, Львівської області відбулась дорожньо-транспортна пригода. Водій ОСОБА_3., керуючи автомобілем «Ваз 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, не вибрав безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_2., внаслідок чого заподіяв його власнику матеріальних збитків та механічні ушкодження автомобіля, що підтверджується довідкою №8763635 ВДАІ з обслуговування адміністративної території м. Львова та АТІ при ГУМС України у Львівській області.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 20.02.2009 у справі №3-354/09 водія ОСОБА_3., визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Згідно висновку №02/1601/09 експертного автотоварознавчого дослідження від 29.01.2009 вартість відновлюваного ремонту з урахуванням зносу, завданого власнику транспортного засобу марки «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, складає 13852,80 грн.

Страховим актом від 11.02.2009 пошкодження транспортного засобу марки «Форд», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок ДТП, яка сталася 12.01.2009 о 16 годині 30 хвилин в с. Солонка на автодорозі Київ-Чоп, Пустомитівського району, Львівської області, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування 12312,80 грн.

На підставі заяви страхувальника від 29.01.2009 позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 12312,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2696 від 22.03.2009.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України Про страхування до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відтак позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув права вимоги до відповідальної за збитки особи в межах здійсненої виплати.

Як свідчать матеріали справи, цивільна відповідальність власника транспортного засобу транспортного засобу марки «Ваз 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована відповідачем згідно з полісом обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ВС/0912146 (тип 1), копія якого наявна в матеріалах справи.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

У зв'язку з тим, що цивільно-правову відповідальність осіб, які на законній підставі користуються транспортним засобом «Ваз 2108», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом №ВС/0912146, то саме відповідач зобов'язаний відшкодувати шкоду, заподіяну Позивачу в порядку регресу в межах ліміту відповідальності.

Статтею 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно ст. 36 Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»(надалі за текстом Закон), після розгляду страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів про дорожньо-транспортну пригоду страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик приймає рішення про виплату страхового відшкодування або відмову у виплаті страхового відшкодування. Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик зобовязаний направити заявнику письмове повідомлення щодо прийнятого рішення.

У відповідності до ст. 37 Закону, яка діяла в момент подачі заяви на виплату страхового відшкодування, виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Позивач звернувся до відповідача з претензією вих. №238/23-17С від 24.02.2010 на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу в сумі 12312,80 грн.

Відповідач відповіді на вказану вимогу не надав, відшкодування в порядку регресу шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, не здійснив.

Полісом №ВС/0912146 встановлено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну (на одного потерпілого), в розмірі 25 500,00 грн.

У відповідності до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Розмір франшизи, тобто суми, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих, встановленої полісом №ВС/0912146 становить 510,00 грн.

Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 12312,80 грн. підлягають частковому задоволенню у розмірі 11802,80 грн. (12312,80 грн. - 510 грн.).

Судові витрати відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(03150, м. Київ, вул. Димитрова, 5-Б; код 30729278) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-страхування»(04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; код 24745673, р/р №26503441 в ВАТ «РайффайзенБанк Аваль», МФО 300335) страхове відшкодування в сумі 11802 (одинадцять тисяч вісімсот дві) грн.80 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 1542 (одна тисяча пятсот сорок дві) грн. 83 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Є.Б. Куркотова

Рішення підписано 12.04.2012